4. Право власності українського народу.

Не обхідно визначити перелік об’єктів на які має виключне право український народ. Визначте спеціальний правовий статус українського народу та механізм здійсненні своїх повноважень власника (референдум, форми безпосередньої демократії); правовий статус органів державної влади через які український народ реалізує свої права власника.

5. Державна власність.

Суб’єктом права державної власності є держава 9 ст. 14 Конституції). Визначте можливі об’єкти права державної власності та виключні об’єкти права державної власності та об’єкти права власності, що не можуть бути у власності держави. Дайте характеристику способам набуття права державної власності (стягнення податків, конфіскація і т.д.). Органи державної влади не є суб’єктами права власності, оскільки діють від власного імені, а виконують функції управління від імені та в інтересах держави. До них відносяться: ВРУ, Президент, Кабмін, Фонд державного майна України. Охарактеризуйте їх повноваження у даній сфері.

АРК є самостійним учасником цивільно-правових відносин, діє на рівних правах з іншими учасниками. Власність АРК є відокремленою від державної та комунальної власності.

6. Комунальна власність.

Суб’єктами комунальної власності є територіальні громади сіл, селища і міст, що є асоційованою формою українського народу ( ст. 141,142,143 Конституції України). Право комунальної власності – це право територіальної громаді володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить їй , яке здійснюється безпосередньо через вибори та інші форми безпосередньої демократії або через органи місцевого самоврядування. Визначте органи, що від імені територіальної громади реалізують право комунальної власності, межу їх повноважень, підстави набуття права комунальної власності та відмінні риси між комунальною та державної власності.

7. Право власності на землю.

Конституція України проголошу землю національним багатством, встановлює особливу державну охорону та гарантує право власності на неї. Необхідно визначити правовий режим землі, як об’єкту власності. Підстави набуття права власності на землю та обмеження права власності на землю.

Нормативно-правові акти та рекомендована література

Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. - 2003. - № 45-46 - 12 березня 2003 р.; № 47-48 - 13 березня 2003р.

3. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 203 р. - Офіційний вісник України. - 2003 - № 29. - Ст. 1438.

4. Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20 // Комп'ютерна правова система "Ліга Закон", "Нормативно-правові акти України" та ін.

6. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 // Комп'ютерна правова система "Ліга: Закон", "'Нормативно-правові акти України" та ін.

7. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.М.Калітенко. - Одеса: "Юридична література". — 2003. — С. 315-329.

8. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С183-193.

9. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Київ. - С. 396-478.

10. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001. - С. 260-269.

11.Харитонов Є.О., Калітенко О.М.. Зубар В.М. та ін. Цивільне та сімейне право України у запитання та відповідях. — X.: ГОВ "Одіссей", 2002. - С.228-238.

12. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін. // За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М.Ігнатепка. — Харків: Право, 2000. — С. 258-270.

13. Гражданское право: В 2 г. Том 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 2003. - С. 578-589.

Семінарське заняття № 9

Тема: « Захист права власності»

План семінарського заняття

1. Поняття, сутність та групи захисту права власності.

2. Засади захисту права власності.

3. Речево-правові засоби захисту права власності: віндикаційний позов; негаторний позов; позов про визнання права власності; позов про виключення майна з опису (звільнення майна з під арешту);

4. Характеристика окремої групи заходів захисту права власності: позов про визнання незаконним правового акту, що порушує право власності, позов про захист інтересів власника у надзвичайних ситуаціях.

Повинні знати такі терміни: захист права власності, суб’єкти захисту права власності, публічні цивільно-правові способи захисту права власності, приватні способи захисту права власності (самозахист, захист відповідно до умов договору), речево-правові способи захисту права власності, зобов’язально-правові способи захисту права власності, віндикаційний та негаторний позов, добросовісний та недобросовісний набувач, визнання права власності.

Самостійна робота (викласти письмово):

Складіть зразок віндикаційного позову.

Для студентів, які своєчасно не виконали самостійну роботу, були відсутні на семінарському занятті, або отримали незадовільну оцінку по темі:

Складіть зразок негаторного позову.

Питання до самоконтролю:

1. Надайте поняття права власності .

2. Визначте суб’єктів захисту права власності.

3. Охарактеризуйте групи захисту права власності.

4. Що таке речово-правові засоби захисту права власності.

5. Надайте поняття віндикаційного позову. Визначте суб’єктів та предмет віндикаційного позову.

6. Які існують умови задоволення віндикаційного позову? Визначте умови відхилення віндикаційного позову.

7. Як здійснюються розрахунки при поверненні речі з чужого незаконного володіння?

8. Визначте поняття негаторного позову. Назвіть суб’єктів та зміст негаторного позову.

9. Надайте поняття позиву про визнання права власності. Які існують обставини подання позиву?

10. Охарактеризують позов про виключення майна з опису.

11. Надайте характернику окремої групи заходів права власності.

12. Поясніть сенс позову про визнання незаконним правовим акта, що порушує право власності.

13. У чому сенс позову про захист інтересів власників у надзвичайних ситуаціях?

Теми рефератів

1. Заходи самозахисту право власності.

2. Проблеми реалізації норм права, що регулюють захист права власності.

3. Способи захисту права власності суб’єктів господарювання.

Методичні вказівки

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання. Кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41 Конституції України). Охорона та захист права власності забезпечується не лише цивільно-правовими нормами, але й нормами інших галузей права, зокрема нормами конституційного, адміністративного, кримінального, сімейного права тощо. При вивченні піст геми слід знати, то в теорії права га в цивілістичній науці зокрема, по різному тлумачать поняття «правова охорона» та «правовий захист». Науковці ці поняття не ототожнюють, а вкладають в них різний зміст. Гак. Я.М.Шевченко вважає, що прадавній захист є складовою правової охорони. В своїй роботі «Власник і право власності» автор зазначає, то поняття охорони включає іі себе поряд із заходами економічною, політичного, ідеологічного характеру, які забезпечують нормальне регулювання суспільних відносин, попередження правопорушень, усунення причин, що їх породжують (регулятивні норми), також і заходи. спрямовані на поновлення чи визнання праву та її порушення чи оспорювання їх, а саме захисті (охоронні норми). Таким чином, в юридичній літературі тяжіють до визнання правової охорони більш об'ємним поняттям, ніж правовий захист. Проте, аналіз значної кількості нормативно-правових актів, зокрема законів України "Про власність", "Про захист прав споживачів", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для токарів і послуг" тощо дає підстави для висновку про те, що законодавець не проводить чіткого розмежування між цими поняттями. Більшість норм вказаних законів носить регулятивний та захисний характер. Таким чином, охорона права власності — це створення через нормотворчий процес і практичну діяльність відповідних державних органів умов, які сприяють функціонуванню та розвитку відносин власності у суспільстві і попереджають вчинення правопорушень у цій сфері. Захист права власності ~ це сукупність заходів, способів та прийомів, спрямованих на відновлення порушеного цивільного суб'єктивного права самим власником, компетентними державними органами та посадовими особами.

Ст. 16 ЦК України закріплює способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зауважимо, що цей перелік не є вичерпним, захист цивільних прав та інтересів може здійснюватися і у інші способи, які не суперечать законам, правам та інтересам інших осіб й моральним засадам суспільства. Ст. 386 ЦК України закріплює положення про те, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого пра­ва власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Враховуючи, що способи захисту цивільних прав різноманітні і не однорідні за своїм змістом, в юридичній літературі проводяться різні класифікації способів захисту права власності. Найпоширенішою класифікацією способів права власності є їх поділ на речово-правові і зобов'язально-правові. Пропонується ще й така класифікація як поділ способів захисту права власності на загальні та спеціальні'. В підручнику Цивільне право України за ред. Дзери О.В. пропонується класифікація способів захисту права власності, що найбільш повно відображає класифікації, які існують. Основні речово-правові способи це позови: віндикаційний, негаторний. Допоміжні речово-правові засоби захисту це позови про: визнання права власності; виключення майна з опису; захист прав співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна. Зобов'язально-правові засоби це способи права захисту: власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором); власності в деліктних зобов'язаннях; повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна. Спеціальні засоби захисту: позови про визнання правочину недійсним; способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими; способи захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів. При вивченні цієї теми слід звернути увагу, перш за все, на речево-правові способи захисту права власності, всі інші способи детально розглядаються в інших темах навчальної дисципліни.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про власність" і ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Цей речово-правовий спосіб захисту права власності називають віндикаційним позовом. Отже, віндикаційний ( від лат. уіпсіісо — захищаю, вимагаю) позов — це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого майном з метою витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати повернення цього майна від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребуване від добросовісною набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право на вимогу його від добросовісного набувача у всіх випадках. Слід звернути увагу на те, що гроші, а також цінні напери на пред'явника не можуть вимагатись у добросовісного набувача. Законодавець також гарантує: захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Гак, відмові то до ст. 48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, а також відшкодування завданих цим збитків. Ст. 391 ЦК України закріплює положення про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таке право власника забезпечується можливістю звернення до суду із негаторним позовом. Негаторний - це вимога власника, не; позбавленого володіння майном, про усунення або припинення перешкод у здійсненні його права власності, зокрема правомочностей користування та розпорядження майном. Право на негаторний позов мають власник і законний володілець майна, які володіють річчю, але позбавлені можливості користування або розпорядження майном внаслідок протиправних дій третіх осіб. Відповідачем у разі подання негаторного позову виступає особа, яка створює своєю протиправною поведінкою (дією чи бездіяльністю) перешкоди позитивному здійсненню права власності. Вимогою за негаторним позовом є усунення перешкод, які тривають і мають місце на момент пред'явлення позову. В контексті сказаного, зауважимо, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності.

Законодавець також гарантує такий спосіб захисту права власності як визнання права власності. Власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або ні: визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту, що порушує його право власності.

Законодавством передбачені і інші способи захисту права власності.