Тема 11. Інфраструктура ринку фінан­сових послуг

1. Поняття, елементи та стан інфраструктури ринку фінансових послуг

Фінансово-економічний механізм ринку фі­нансових послуг передбачає наяв­ність об'єкта управління – інфра­структури ринку. Перехідний характер укра­їн­ської економіки зумовлює необхідність формування розвиненої ринкової інфра­струк­ту­ри, яка забез­пе­чу­ва­тиме нормальне функціонування економіки країни.

Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як з кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфра­структури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів.

У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний еле­мент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об'єднання, що пред­ставляють інтереси інших інститутів “знизу” (наприклад, Асоціація українських банків). А також інститути, що забезпечують зворотний зв'язок між суб'єктами рин­ко­вих відносин (наприклад, засоби масової інформації).

У сучасних умовах до інститутів інфраструктури фінан­сового ринку вклю­чають наступні структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, брокерські компанії, інвести­ційних дилерів та андеррайтерів, системи міжбіржових і міжбро-керських (міждилерських) зв'язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії та інвестиційні управляючі, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії, фінансові будинки або фінансові супермаркети, страхові компанії, пенсійні фонди, наці­о­наль­ну депозитарну систему, реєстраторів цінних паперів, інформаційно-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові й інвестиційні інститути.

Інфраструктура ринку фінансових послуг покликана забезпечувати можливість реалізації економічних інтересів суб'єктів економіки, сприяти координації усіх їхніх економічних дій, допомагати їм інтегруватись у світовий економічний та фінансовий простір.

Інфраструктура – це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів певної відносно самостійної системи й оптимізують їх взаємодію.

Найменш розвиненими в кількісному і якісному відношенні, з точки зору відповідності до вимог ринкової економіки, є компоненти інфраструктури ринку фінансових послуг. Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури України, слід визнати, що ринковою її ще важко назвати. Існуюча інфраструктура є пере­хідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з означених нами складових елементів: інституційному, інформаційному, юридичному та соціальному.

Діяльність інфраструктури у внутрішній системі ринку фінансових послуг сприяє формуванню попиту на фінансові послуги, зро­станню обсягу асортименту пропозиції фі­нан­сових продуктів. До внутрішньої системи ринку фінансових послуг відносять фінан­со­вий і кадровий потенціал, наявність і довіру клієнтів, уміння спів­працювати з фі­нан­со­ви­ми інститутами, якість маркетингової діяль­ності та ефективність стратегічних рішень.

Інфраструктура ринку фінансових послуг України повинна будуватись за між­на­род­ними стандартами, але з урахуванням специфіки нашої країни.

Для розбудови інфраструктури таких сегментів ринку фінансових послуг, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприят­ли­вого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти повер­нен­ню довіри з боку населення і суб'єктів під­приємницької діяльності; сприяти розвитку ме­ре­жі філій банків та інших фінансово-кредитних установ, основним видом діяльності яких є інвестиційна діяльність; сприяти довгостроковому кредитуванню через відповідні стимули з боку держави.

Фінансові інститути ринку реалізують свої еко­номічні інтереси з урахуванням дій різних факторів зовнішнього середовища, причому на деякі з них вони можуть опосе­ред­ко­вано впливати, дія ж інших факторів виходить за межі їх впливу, і інститути повинні пристосовуватись до них. До факторів, на які можуть впливати фінансові інститути, належать: попит, конкуренція, рівень розвитку інфраструктури ринку (окремого сег­мен­ту). До неконтрольованих факторів, що впливають на формування інфраструктури ринку фінансових послуг, належать: загальноекономічна ситуація в регіоні, країні та за її межами; рівень життя та заощадливості населення; кон’юнктура ринку фінансових послуг; демографічна ситуація тощо. Дія цих факторів визначає поведінку фінансових інститутів у ринковому середовищі, формує стратегію і тактику, окреслює можливості просування на ринку фінансових послуг у межах певної території.

До елементів інфраструктури ринку фінансових послуг належать: правове інфор­ма­тивне забезпечення; інформаційна мережа; інституційна мережа (кредитно-фінансова система); система підготовки кадрів (страхові сюрвейєри, андерайтери), наукове обс­лу­го­ву­вання; аудиторська мережа; професійна етика і мова, менталітет населення.

Інформаційна складова характеризується недостатнім рівнем професійного аналізу та рекомендацій на основі використання сучасних інформаційних систем.

Законодавче забезпечення діяльності суб'єктів ринку фінансових послуг харак­те­ри­зується низькою ефективністю. Причиною цього є недостатньо розвинена зако­но­дав­ча база та її нестійкість, а також часті перегляди “правил гри” на фінансовому ринку.

Соціальний моніторинг фінансових можливостей та інвестиційних уподобань на­се­лення регіонів показує, що рівень економічного, а особливо “біржового” мис­лен­ня і сприйняття ринкового фінансового механізму громадянами України далекий від того, який вимагається для включення соціальної активності мас у функціональну систему фі­нан­сового ринку. Наднизькі показники забезпечення населення комер­ційно-фінансовою ін­формацією щодо діяльності фінансових посередників на регі­ональних фінансових ринках та певний інформаційний вакуум, що спостерігається в регіонах України, приз­во­дять до низької присутності на фінансовому ринку потен­цій­но­го інвестора еко­номі­ки – населення.