Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку

1. Організація та особливості функціонування депозитного ринку

Залучення коштів вкладників та інших кредиторів – це основний вид пасивних операцій фінансових інститутів (банківських та пара банківських установ). Залучені засоби формують переважну частину фінансових ресурсів. Вони покривають від 80 до 90 % усієї потреби у грошових коштах для здійснення активних банківських операцій. Складаються із депозитів (вкладів) і кредитів (позик), отриманих банком. Макси­мальний розмір залучених коштів залежить від власного капіталу. У різних країнах існують різні нормативи співвідношення між власним капіталом і залученими коштами. Ці нормативи коливаються від співвідношення 1:10 до 1:100. Наприклад, у Швейцарії це співвідношення 1:12, а в Японії - 1:83.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, установ, населення та інших банків. За терміном залучені кошти поділяються на ресурси, що управляються, і поточні пасиви. (Ресурси, що управляються, включають термінові депозити, залучені банком, і міжбанківські кредити. Поточні пасиви формуються залишками коштів на розрахункових, поточних і кореспондентських рахунках.)

Вклад (депозит) – це грошові кошти (у готівковій або безго­тівковій формі, в національній або іноземній валюті) передані в фінансову установу їх власником для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані із залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними.

Депозит виникає двома шляхами: прийняття коштів від фізичної особи та фірми і розміщення їх на депозитний рахунок, або «утворюється» депозит, надаючи клієнту позичку і право розплачуватися чеками проти цього депозиту.

Види депозитних рахунків, які використовуються у практиці, дуже різно­ма­ніт­ні, а в результаті фінансових нововведень їх кількість в останні роки зросла. Депозити роз­різняються залежно від строку, умов внеску та вилучення коштів, заплачених процентів, можливістю отримання пільг за активними операціями тощо.

У більшості країн класифікація депозитних рахунків за­снована на двох моментах: строку депозиту до моменту вилучення та категорії вкладника. За строками депозити поділяються на депозити до запитання (тобто депозити, які сплачуються за пер­шою вимогою вкладника без попереднього повідомлення) та депозити на строк (які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок). Залежно від вкладника виділяють наступні рахунки: рахунок приватної особи, корпорацій (акціонерних компаній) або некорпоративних фірм, центрального уряду, місцевих органів влади, фінансових установ, іноземних вкладників.

Депозитний рахунок до запитання:

• вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень;

• гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки, так і за допомогою чека;

• власник рахунку платить банку комісію за використання рахунку у вигляді постійної місячної ставки або за кожний ви­писаний чек;

• за депозитами до запитання банк повинен зберігати мі­німальний резерв у центральному банку в більшому відношенні, ніж за Строковими вкладами.

Існують два типи вкладів до запитання – безпроцентні поточні рахунки і рахунки, за якими виплачуються відсотки. Перші переважають у загальній сумі депозитів до запитання. Другі є чековими депозитами, за якими виплачується процентний дохід.

Управління тимчасово вільною готівкою здійснюються шляхом вкладення банком в угоди про зворотний викуп – «репо». Ця операція здійснюється банком щоденно в кінці ділового дня. Якщо виникає потреба в коштах для про­ведення поточних операцій, банк перераховує необхідні кошти на той же вклад до запитання.

Термінові вклади (рахунки) – це грошові кошти, що зара­ховуються на депозитні рахунки на жорстко обумовлений термін з виплатою процента. Ставка плати за ними залежить від розміру та терміну вкладу. У разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу. На цих рахунках зберігаються кошти, які приносять власнику процентний дохід та не призначені для розрахунків з третіми особами.

До числа характерних особливостей даних вкладів належать:

• рахунки не призначені для розрахунків, на них не випи­суються чеки;

• кошти на рахунках обертаються повільно;

• існує формальна вимога про попереднє повідомлення вклад­ником про вилучення коштів за 7 днів, а в деяких випадках до 30 днів;

• за рахунком виплачується процент при цьому максималь­ний рівень процентної ставки може регулюватися національним банком;

• для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов'язкових резервів, ніж за депозитами до запитання.

Депозитні сертифікати видаються тільки юридичним особам. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. Право на отри­мання вкладу за депозитним сертифікатом може бути передано іншій особі. Для фізичних осіб використовуються ощадні серти­фікати, що видаються банками як на фіксований термін, так і до запитання.

Ощадні депозити – це нечекові вклади, що приносять від­соток і які можна терміново вилучати. Існують наступні їх типи: рахунки на ощадних книжках; рахунки з випискою стану ощадного вкладу (вкладник має справу з банком через пошту без застосування ощадних книжок); депозитні рахунки грошового ринку.

У сучасних умовах комерційні банки для оперативного залучення додаткових грошових коштів використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому відбувається продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами. Міжбанківський кредит надається в рамках кореспондентських відносин. Механізм міжбанківських кореспондентських відносин передбачає відкриття кореспондентських рахунків одними банками в інших для здійснення платіжних і розрахункових операцій за дорученням. Залучення міжбанківського кредиту здійснюється або самостійно банком шляхом прямих переговорів, або через фінансових посередників.

Кредити центральних банків надаються комерційним банкам у порядку рефінансування і на конкурсній основі, а також у формі ломбардних кредитів.

Ще одним методом залучення коштів є угода про зворотний викуп (репо). Ця угода укладається між банком і фірмою або з дилерами державних цінних паперів. Коли фірма хоче вкласти велику суму готівкових коштів на дуже короткий термін, вона купує у банку цінні папери на умовах зворотного викупу. Фірма може повернути кошти на наступний день та отримати за ними відсотки дещо нижчі ніж за депозитними сертифікатами.

За останні роки отримали розвиток євровалютні кредити як фінансовий інструмент управління пасивними операціями. Євровалютні кредити – це кредити, отримані від іноземних банків у євровалюті. Провідною валютою у структурі міжнародного ринку позичкових капіталів є євродолари.

Депозит – це вкладання грошових коштів або цінних паперів у банк на зберігання. Один із способів накопичення грошових збе­режень, тобто акумуляції капіталу, є тезаврація дорогоцінних металів, перш за все, золота та срібла.

Тезаврація золота – це накопичення золота приватними власниками у вигляді скарбів або страхових фондів. Золото у приватному володінні накопичується у двох основних формах: у вигляді золотих монет та злитків. Злитки золота зберігаються в основному в банках. Ці накопичення банки не трансформують у позичковий капітал, а є грошовим капіталом у чистому вигляді без перспективи бути відданим у кредит.

На сьогодні тезавратори не тримають у себе готівкового металу. Вони обме­жу­ють­ся придбанням відповідних титулів – золотих сертифікатів. Золоті сертифіка­ти є свідоцтвами про депонування золота в банку. Вони підлягають вільному розміну на визначену в них кількість золота або грошовому еквіваленті золота за ринковою ціною. Перевага золотих сертифікатів виявляється в їх зручності для користувачів, вони дозволяють уникнути перешкод і додаткових витрат із забезпечення страхування золота, перевірки його проби. Золоті сертифікати, як правило, випускаються іменними з правом передачі їх шляхом індосаменту.

Іноземні банки випускають також золоті сертифікати на заміну депонованих монет і золота, які зберігаються в інших країнах, що фактично служить гарантією від його блокування або націоналізації. Різновидністю золотих сертифікатів є ощадні книги, які видаються власнику депонованого золота і дозволяють йому проводити неодноразові операції із золотом. Операції із золотими сертифікатами є дуже прибутковими та вигідними для банків-емітентів.

В останні роки з’явилися нові форми вкладів, які надають клієнтам додаткових зручностей та підвищують ліквідність депонованих коштів. Прикладом можуть бути так звані АТС-рахунки. Це ощадні рахунки, з яких банк автоматично переводить кошти на поточний рахунок клієнта.