Числівник

Зміни в класифікації числівника. Особливості вживання числівників двоє (троє, четверо) з іменниками. Числівник два в сполученні з більше (менше) на... Написання дробових числівників. Особливості вживання слова половина. Відмінок порядкового числівника в датах.

Запитання. Чому в деяких посібниках числівники одинадцять – дев'ятнадцять, двадцять і тридцять вважаються простими?

Відповідь. Оскільки в числівниках одинадцять – дев'ятнадцять, двадцять і тридцять частини, з яких вони утворилися, усвідомлюються як самостійні морфологічні одиниці тільки в історичному плані, а на рівні сучасної літературної мови сприймаються як слова з одним коренем, то дехто вважає за можливе визначати їх як прості числівники.

Запитання. Як правильно: «На олімпіаду юних фізиків приїхали два академіки» чи «двоє академіків»?

Відповідь. Треба казати: «На олімпіаду юних фізиків приїхали два академіки», бо в словосполученні «двоє академіків» числівник двоє вносив би у значення знижений відтінок. Це стосується і таких слів, як маршал, генерал, професор і под.: два маршали, два генерали, два професори, а не «двоє маршалів», «двоє генералів», «двоє професорів».

Запитання. Чи правильно утворені словосполучення двоє відер, двоє листів у реченнях «Принесіть двоє відер води», «Вчора я одержала двоє листів»?

Відповідь. Двоє відер сказати можна, бо відро – іменник середнього роду, а з іменниками середнього роду кількісно-збірні числівники двоє, троє, четверо вживаються.

Словосполучення «двоє листів» не відповідає нормі сучасної української літературної мови, тому що лист – іменник чоловічого роду, який означає неживий предмет і з огляду на це з кількісно-збірним числівником двоє не сполучається.

Отже, перше речення, наведене в запитанні, правильне («Принесіть двоє відер води»); друге містить помилку – треба сказати: два листи («Вчора я одержала два листи»).

Запитання. Як написати: «У дівчинки в колекції було більше на двох жуків» чи «більше на два жуки»?

Відповідь. Якщо числівник два (а також три, чотири) вживається в сполученні з більше на... або менше на..., то форма знахідного відмінка іменника залежить від значення останнього: коли йдеться про особи, то іменник і числівник мають або форму, спільну з родовим відмінком (більше на двох учнів) або форму, спільну з називним відмінком (більше на два учні). В інших випадках вживається тільки форма, спільна з називним відмінком. Отже, слід писати: «У дівчинки в колекції було більше на два жуки».

Запитання. В якому роді має стояти означення при слові півроку? Чи його треба узгоджувати зі словом половина і вживати в жіночому роді, чи ставити в такому ж роді, як слово рік, – у чоловічому?

Відповідь. Іменникові, утвореному поєднанням пів-з іменником у родовому відмінку, не властива категорія роду. Узгоджувані з ним означення або присудки вживають у формі множини, а не узгоджують зі словом половина або іменником, до якого воно приєднується в скороченій формі (пів-). Наприклад: «Майже дванадцять місяців учені досліджували цю проблему. Перші півроку працювали в Харкові, потім продовжували роботу в Києві») пор.: «Першу половину року працювали...», «Перше півріччя працювали...»).

Запитання. Чи правильно вжите словосполучення більша половина в реченні: «Більша половина учнів завдання виконала раніше, ніж передбачалось»?

Відповідь. Що таке половина? Це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле. З огляду на це не можна говорити про більшу чи меншу половину. Зміст наведеного речення можна передати двома варіантами: «Більше половини учнів завдання виконало раніше, ніж передбачалось» і «Більша частина учнів завдання виконала раніше, ніж передбачалось».

Запитання. Як правильно: два з половиною раза чи два з половиною рази?

Відповідь. Кількісний іменник раз у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази (два з половиною рази). Якщо цей самий дробовий числівник виражений десятковим дробом, то слово раз має форму родового відмінка – два й п'ять десятих раза.

Запитання. Як пояснити, чому в датах пишуть п'яте лютого і п'ятого лютого? Звідки походить таке подвійне написання? Чи завжди можна вжити будь-який з цих двох варіантів?

Відповідь. У датах, що передаються словами, порядковий числівник, який означає певний день (добу), може стояти або в називному, або в родовому відмінку (п'яте лютого і п'ятого лютого). У першому словосполученні пропущено слово число, яке фактично тут зайве, бо порядковий числівник у поєднанні з назвою місяця в родовому відмінку може означати тільки число, тобто конкретну добу місяця. («П'ятий лютий я в Києві» можливе, але воно має інше значення (п'ятий рік) та й конструкція не така: назва місяця стоїть не в родовому відмінку). Між іншим, у давнину в словосполученнях, що означали дату, виступало і слово день, яке згодом почали свідомо пропускати. Щоб уникнути зайвини, і слово число не вживають разом з порядковим числівником, який означає певну добу місяця. Очевидно, форму з порядковим числівником у родовому відмінку слід вважати давнішою, ніж у називному, яка пов'язана із словом число. Мабуть, на певному етапі виникла потреба точніше фіксувати час (пор. сучасні оголошення: «26 березня 1970 року, в четвер, об 11 год. 30 хв...», де така деталізація повідомлення виправдана умовами життя: основну смислову вагу має дата (день, місяць, рік проведення заходу) , потім – час проведення (11 год. 30 хв.), а назву дня (четвер) наводять тільки для зручності читача); слово число почало означати якусь добу місяця, а слово день в одному із своїх значень пов'язується з поняттям частин тижня.

Отже, субстантивований порядковий числівник виступає у формі середнього роду (п'яте лютого). Форма порядкового числівника в родовому відмінку в сполученні з назвою місяця у даті, писаній словами, теж виправдана. По-перше, тому, що це словосполучення являє собою усталену в мовній практиці частину речення, в якій зникли головні члени («[Дія відбува(ється), (лася) (тиметься]) п'ятого лютого»); по-друге, тому, що українській мові властиве вживання у родовому відмінку словосполучень прикметників, займенників, числівників з іменниками часової семантики (пор. наступного дня, цього року, третього понеділка), наприклад: «Наступного дня (цього року) ми поїдемо до Чернігова», «Кожного третього понеділка відбувається засідання літературного гуртка».

Отже, в щоденниках, учнівських зошитах, у різних довідкових зведеннях можуть виступати паралельно обидві форми – п'яте лютого і п'ятого лютого. Але є такі контексти, де числівник у даті, писаній словами, вживається тільки в називному відмінку. Це буває тоді, коли після називання дати (а в разі вживання числівника цього словосполучення в називному відмінку маємо справу з називним реченням), безпосередньо після неї в окремому реченні дається опис цього дня або подій, які сталися. Наприклад: «Дванадцяте квітня (а не «Дванадцятого квітня...») 1961 року. Цей день увійде в історію всього людства...» або «Перше вересня (а не «Першого вересня»). Мільйони хлопчиків і дівчаток заповнюють світлі класи школи» і т. д. Такий прийом вживається здебільшого в публіцистичній мові, в мові художньої літератури.

У назвах святкових дат Перше травня, Восьме березня, обидва слова яких сприймаються як своєрідне неподільне утворення (ступінь злиття цих слів настільки великий, що з'явилося навіть нове слово – Першотравень) – назва свята, слово, що означає місяць, поєднується тільки з порядковим числівником у називному відмінку; коли ж ці словосполучення виступають у функції власне дати, а не назви свята, вони можуть мати компонентом порядковий числівник і в родовому відмінку. Наприклад: 1. «Перше травня – День міжнародної солідарності трудящих»; 2. «Першого травня – День міжнародної солідарності трудящих». 3. «Восьме березня – свято жінок усіх країн»; 4. «Восьмого березня – свято жінок усіх країн». У реченнях 1, 3 словосполучення Перше травня, Восьме березня означають поняття «свято» і в синтаксичному плані виступають у функції підмета; у реченнях 2, 4 словосполучення першого травня, восьмого березня означають просто дату і є обставинами часу, а коли вони стоять не на початку речення, то числівники, звичайно, пишуть з малої літери (пор. «День міжнародної солідарності трудящих (відзначають) (коли?) – першого травня», «Свято жінок усіх країн (відзначають) (коли?) – восьмого березня» – як «Міжнародний день захисту дітей – першого череня»).