4. Особливості накладення адміністративних стягнень.

При накладенні адміністративного стягнення враховуються:

• характер вчиненого правопорушення,

• особа порушника,

• ступінь його вини,

• майновий стан,

• обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

• щире розкаяння винного;

• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

• вчинення правопорушення неповнолітнім;

• вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

• продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

• повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

• втягнення неповнолітнього в правопорушення;

• вчинення правопорушення групою осіб;

• вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

• вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через 1 місяць з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – 2 місяця з дня його виявлення.

Якщо в результаті адмінправопорушення потерпілому нанесена матеріальна шкода, то на порушника покладається обов’язок її компенсації.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню , протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

5. Заходи адміністративного авпливу, що застосовуються до неповнолітніх

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

• попередження;

• догана або сувора догана;

• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

6. Поняття адміністративного судочинства.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

• на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

• з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

• обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

• безсторонньо (неупереджено);

• добросовісно;

• розсудливо;

• з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

• пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

• з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

• своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Контрольні питання

1. Що таке адміністративне право?

2. Що таке адміністративне правопорушення? Назвіть його ознаки.

3. Назвіть види адміністративних стягнень.

4. Скажіть, які примусові заходи застосовуються до неповнолітніх?

5. Назвіть основні завдання адміністративного судочинства.

Лекція 4.

Тема: Загальні положення кримінального права України

План

1. Поняття кримінального права України

2. Поняття злочину, його ознаки та види.

3. Склад злочину та його елементи

4. Обставини, що виключають злочинність діяння

5. Поняття та форми співучасті. Види співучасників

6. Кримінальна відповідальність та її підстави

7. Поняття кримінального покарання та його види

Мета

Закріпити набуті знання щодо загальних положень кримінального права України.

1. Поняття кримінального права України

Кримінальне право одна з галузей права України, яка являє собою систему норм, встановлених державою, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

Злочин і покарання – дві головні інституції кримінального права. Відносини, що виникають у зв’язку з вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, становлять предмет кримінального права.

Основна функція кримінального права – охоронна. Воно охороняє відносини, що регулюються або виникають в інших галузях права.

Регулятивна функція полягає в тому, що спеціальні норми кримінального права дозволяють державним органом не притягати особу до відповідальності або до виконання покарання забороняючи їй вчинювати суспільно небезпечні дії, у той самий час вимагають правомірної поведінки після вчинення злочину.

Кримінальне право виключає так зване об’єктивне ставлення, тобто відповідальність за наслідки, що настали, без наявності вини. Які б тяжкі наслідки не потягло за собою діяння особи, кримінальна відповідальність виключається, поки не буде встановлено, що особа діяла винно.

Кримінальному праву притаманний принцип особистої відповідальності. Суб’єктом злочину, тобто особою, яка може нести кримінальну відповідальність, є лише фізична особа, яка обов’язково є осудною й досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

Важливим принципом кримінального права також є принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності й покарання. Він вимагає, щоб і кримінальна відповідальність, і призначення покарання були максимально конкретизовані та індивідуалізовані, виходячи з конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

Все чинне кримінальне законодавство України зосереджене в Кримінальному кодексі, який являє собою систематизований законодавчий акт, що складається із Загальної і Особливої частин. У Загальній частині визначені базові інститути і поняття, застосовувані до всіх злочинів. В Особливій частині містяться визначення конкретних видів злочинів і встановлюється покарання за їхнє вчинення. Загальна і Особлива частини поділяються на глави статті. Статті Загальної часини складають єдине ціле, статті Особливої частини мають диспозицію і санкцію. Новий Кримінальний кодекс України прийнятий 5 квітня 2001р., набрав чинності 1 вересня 2001р.