Методи дослідження в медичній психології.

Основними методами психологічних досліджень є спостереження й експеримент, допоміжними – методи експертних оцінок, бесіди, анкетування й інтерв'ювання, самоспостереження і тестування.

Спостереження — цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій і вчинків людини в природних для неї умовах. Для того, щоб спостереження було об'єктивним, воно повинне відповідати ряду вимог:

1) природність умов;

2) непомітність спостереження для людей, за якими воно ведеться (для цього використовується приховане спостереження за допомогою спеціальної техніки або дослідник сам стає членом групи і включається в процес її діяльності — включене спостереження);

3) цілеспрямованість, тобто повинні бути чітко визначені мета і задачі, психічні прояви, що підлягають спостереженню.

Перевага спостереження полягає в природності ситуацій, в яких відбувається невимушена поведінка суб'єкта або групи випробуваних. До недоліків спостереження відноситься, крім трудомісткості, труднощі фіксування типових рис і недостатність фіксації одиничних проявів.

Відповідно до мети і задач, спостереження може бути суцільним (фіксуються всі прояви психіки) або вибірковим (фіксуються тільки окремі прояви, наприклад, тільки емоційні). У спостереженні важливе значення має фіксація результатів, вона може здійснюватися за допомогою спеціальних записів — протоколів, стенограм, але в даний час найбільше значення має спеціальна апаратура: теле-аудиозапис, кінозйомка прихованою камерою і т.п. Спостереження вимагає значних витрат часу, дослідник знаходиться в пасивній позиції, він змушений чекати, коли наступить явище, яке його цікавить. На результати спостереження можуть вплинути установки, інтереси дослідника.

З огляду на ці недоліки, спостереження використовується, у першу чергу, в тих випадках, коли потрібне мінімальне втручання в природну поведінку, коли необхідно отримати цілісну картину. Часто воно використовується на початкових етапах дослідження, а потім доповнюється іншими методами дослідження.

Самоспостереження як реальний процес завжди присутній у психологічному дослідженні і може виступати у вигляді самозвіту випробуваного про свої думки, хід рішення задачі, переживання і т.п. Особливе значення має самоспостереження при вивченні динаміки свідомості, при описі самопочуття в тих або інших станах діяльності, динаміки уявлень і переживань, мотивів поведінки. Велике значення мають дані опосередкованого самоспостереження, представлені у вигляді щоденників, автобіографічних матеріалів. У медичній практиці завжди використовується матеріал суб'єктивного анамнезу, що зіставляється з даними клінічного і лабораторного дослідження (об'єктивного анамнезу). Необхідно відзначити, що сама можливість самоспостереження і його адекватність залежать від рівня самоаналізу, що є показником психічного розвитку людини.

Експериментальні методи є ведучими в психології, як і в будь-якій науці, тому що в експерименті дослідник сам викликає цікавляче його явище і може активно впливати на нього; може варіювати умови і виявляти на цій основі причини психічних явищ. В експерименті є можливість неодноразово повторювати і відтворювати умови і результати, що дозволяє накопичувати кількісні дані і робити висновки про типовість, закономірність або випадковість досліджуваних явищ. Основна задача експерименту в психології полягає в тому, щоб зробити доступними для спостереження і вивчення істотні особливості внутрішніх психічних явищ.

Першою формою експериментального методу в психології з'явився лабораторний експеримент. Класичними видами лабораторного експерименту є методи сенсомоторних реакцій (простої рухової, реакції вибору), психофізичні методи (визначення порогів і динаміки чутливості). В експериментальній психології накопичена велика кількість психометричних методів дослідження мнеморічних, перцептивних, аттенціонних і інших процесів.

Перевагою експериментального методу є можливість керування експериментом. При апаратурному експерименті використовується устаткування, що дозволяє строго фіксувати особливості зовнішніх впливів і відповідні відповіді випробуваних. Крім того, можливе застосування апаратури, що реєструє психічні, вегетативні й інші фізіологічні прояви (ЕЕГ, ЕКГ і ін.). До числа недоліків експериментального методу можна віднести незвичні для людини, неприродні умови, що змінює характер протікання психічних процесів, може впливати на психічний стан, викликати тривогу, страх.

У природному експерименті, на відміну від лабораторного, зберігається зміст звичайної діяльності людини, але створюються умови, при яких обов'язково викликається досліджуване явище. Природний експеримент був уперше розроблений Лазурським і застосований для вивчення особистості школяра.

Завдяки електронній мікромініатюрній техніці, виникла можливість виходу експериментально-психологічних досліджень за межі лабораторії. Експериментально-психологічний метод, що використовує портативну апаратуру, скорочені цикли експериментальних процедур і проведення дослідження в природних умовах, отримав назву польового експерименту.

Лабораторний і природний експеримент можуть бути констатуючими та формуючими. Формуючий експеримент припускає активне втручання дослідника в досліджуване явище, проектування, моделювання і формування психічних процесів, станів і властивостей особистості. В даний час формуючий експеримент найчастіше виступає як психолого-педагогічний, як метод експериментального розвиваючого навчання і виховання дітей.

Психодіагностичні методи спрямовані на виявлення розходжень між людьми або групами, об'єднаними за яким-небудь принципом: віком, статтю, освітою, психофізіологічними особливостями, і ін. Результатом використання психодіагностичних методів є постановка психологічного діагнозу. Численні психодіагностичні методики в більшості випадків є багатофункціональними, що дозволяє вивчати за допомогою однієї методики відразу кілька функцій. Єдиного підходу до створення класифікації окремих методик, що входять в експериментально-психологічний метод, не існує. Різні автори в даний час виділяють методики якісні (спрямовані на виявлення якісних закономірностей психічної діяльності пацієнтів) і психометричні (використовуються для виміру тих або інших функцій), вербальні (використовують переважно словесний стимульний матеріал) і невербальні (стимульний матеріал яких представлений у вигляді малюнків, схем, по-різному розфарбованих кубиків і т.п.), спрямовані на дослідження тієї або іншої психічної функції (уваги, пам'яті і т.п.). До методик експериментально-психологічної спрямованості відносяться і методики вивчення психофізіологічних особливостей пацієнта.

Одним з найпоширеніших психодіагностичних методів є тести.

Тест — це проба або короткий іспит. Головною вимогою до тесту є стандартизація умов пред'явлення (тому в кожному тесті завжди існує інструкція для користувача й інструкція для випробуваного), стандартизація тестового матеріалу (це можуть бути питання, задачі, малюнки й ін.), стандартизація обробки результатів (при обробці використовуються спеціально розроблені для кожного тесту системи оцінок і шкальних показників). Обов'язковою ознакою стандартизованого тесту є наявність системи нормативних показників, що дозволяє порівнювати індивідуальні результати з нормативними і визначати місце кожного випробуваного в ряді нормованих показників (у популяції). Стандартизація пред'явлення й обробки результатів забезпечує незалежність результатів тестування від експериментальної ситуації і від особистості дослідника, дозволяє порівнювати результати, отримані різними дослідниками, у кінцевому рахунку сприяє об'єктивності, вірогідності психологічного діагнозу. Серед стандартизованих тестів є тести успішності, психомоторні тести, психовегетативні, тести нейродинамічних властивостей, тести інтелекту, тести профпридатності, стандартизовані опитувальники.

Для психодіагностики властивостей особистості, її характерологічних рис, мотивів діяльності, найчастіше застосовують проективні тести. Характерною ознакою проективних тестів є невизначеність стимульного матеріалу (це можуть бути плями різної конфігурації, картинки з невизначеним змістом, незакінчені речення або незакінчена розповідь). Ці тести вимірюють не окремі функції, а модус особистості. У реакціях на невизначеність стимульного матеріалу проектуються (виявляються) внутрішні, часто неусвідомлювані особистістю, спонукання, проблеми, приховані мотиви. Робота з проективними тестами вимагає дуже високої кваліфікації дослідника як при проведенні дослідження, так і при інтерпретації отриманих даних. При використанні тестів необхідно враховувати попередні умови життя і розвитку випробуваного, рівень освіти, ступінь зацікавленості і мотивації для рішення тестових завдань.

Бесіда — метод збору даних про психічні явища в процесі особистого спілкування по спеціально складеній програмі. Бесіда являє собою додаткову до експериментальних методів методику. У соціальній психології бесіда виступає як самостійний метод інтерв'ю зі своєю спеціальною технікою збору інформації, принципами градуювання відповідей і шкалою оцінок.

Анкетування — заочне опитування, до нього прибігають у випадку, якщо потрібно опитати велике число людей за короткий термін. Анкетування може носити анонімний характер у випадку, якщо воно стосується інтимних або гостро дискусійних питань.

Вивчення продуктів діяльності — збір і аналіз результатів діяльності людини: трудової (виготовлені деталі, проекти, картини); навчальної (твір, навчальні задачі, реферати); ігрової (різні будівлі, вироби). Використовується також хронометраж робочих або спортивних рухів, циклографічний аналіз трудових дій.

Біографічний метод — збір і аналіз даних про життєвий шлях людини. У біографічному методі можна виділити 3 аспекти: біолого-біографічний, що полягає у вивченні об'єктивних умов життя, подій середовища і поведінки людини в цьому середовищі; історію переживань, еволюцію внутрішнього світу людини; історію творчості людини.

Особливу групу методів складають прийоми обробки даних: кількісний, тобто математико-статистичний, і якісний, тобто індивідуально-типологічний аналіз.

Найменш розробленими і винятково важливими є інтерпретаційні методи, що містять у собі різні варіанти генетичного і структурного методів. Генетичний метод може охоплювати всі рівні розвитку, від нейронного до поведінкового. Взаємозв'язок між частинами і цілим, тобто функціями й індивідом, суб'єктом діяльності й особистістю визначають структурними методами (психографія, типологічна класифікація, психологічний профіль). При цьому генетичний метод інтерпретує весь матеріал дослідження в характеристиках розвитку, виділяючи фази, стадії, критичні моменти становлення психічних функцій і властивостей особистості. Структурний метод інтерпретує весь матеріал у характеристиках систем і типів зв'язків між ними. Специфічне вираження цього методу являє собою психографія, як цілісний синтетичний опис індивідуальності. Психографія є специфічним методом для вивчення індивідуально-психологічних розходжень між людьми. Вона дозволяє виявити зв'язок між потенційними можливостями, здібностями і тенденціями, спрямованістю індивідуальності, виявити основні протиріччя і сформулювати прогноз розвитку.

Для правильної й ефективної інтерпретації варто робити вивчення результатів конкретних методик психологічного дослідження дотриманням принципу етапності: перший етап – підготовчий (підготовка засобів і матеріалів дослідження); другий етап – власне експериментальний, з реалізацією застосування конкретних методик і експериментальних серій; третій етап – кількісна обробка даних, із застосуванням різних математико-статистичних методів і четвертий етап – інтерпретація отриманих даних, на основі гіпотез і обраної методології, що припускає, зокрема, дотримання принципу генетичного вивчення психічних фактів.

Серед основних принципів побудови клініко-психологічного експерименту необхідно виділити наступні: 1) вивчення пізнавальних і особистісних порушень здійснюється на моделі реальної психічної діяльності, тому первинним і ведучим в оцінці симптомів порушень, які виявляються, є якісний аналіз їхніх механізмів, можливостей компенсації і відновлення; 2) істотно не виявлення симптому в його кількісному вираженні, не констатація факту невиконання якого-небудь завдання, а аналіз того, як протікав процес рішення і чому він виявився неефективним; 3) в інтерпретації результатів експерименту центральне місце займає аналіз помилок хворого при виконанні завдань.