Уточнювальні члени речення
Служать для уточнення, роз’яснення змісту членів речення. Відповідають на питання Де саме? коли саме? який саме? а саме що робить? (залежно від уточню вального члена речення).Відрізняються від відокремлених напівпредикативних членів тим, що останні виражають додаткове повідомлення, а уточнювальні тільки конкретизують семантику. Їх, як правило, у присудок перетворити не можна. Напівпредикативні члени можуть бути лише другорядними, уточнювальні ж – як другорядними, так і головними. Уточнення приєднується особливим зв’язком – уточнення, пояснення. Стоять тільки у постпозиції. Уводяться в речення як безсполучниковим зв’язком, так і сполучниковим, за допомогою сполучників тобто, або, чи, а саме, зокрема, себто, у тому числі, наприклад, навіть, хіба що, причому, мабуть тощо (такі слова від самих уточнюючих членів речення комою не відділяються): Вальдшнеп, або лісовий кулик, благородна птиця. Найчастіше уточнюються прислівники або займенники, рідше прийменниково-іменникові комплекси.
Підмет: Пішли туди всі, навіть Остап.
Присудок: Людям хотілося жити, тобто творити, працювати.
Обставина: Тут, у степу, схрестилися дороги. Серед обставин найчастіше уточнюються обставини місця, часу, способу дії, рідше причини, умови.
Означення: Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже.
Додаток: Не завадило б нікому, ні малому, ні старому, знати край славетний свій.
Серед уточнювальних членів речення тільки обставини місця і часу, а також означення можуть відокремлюватися чи не відокремлюватися, залежно від того, чи потрібно надати їм більшої смислової ваги: Завтра, на зорі, вирушаємо в дорогу / завтра на зорі вирушаємо в дорогу.
(!) Відрізняти уточнювальні обставини від обставин неуточнювальних, наприклад: Там, край села, ростуть з давніх-давен верби / Над річкою край села ростуть з давніх-давен верби. (Уточнювальні, як правило, деталізують прислівники із досить загальним значенням (тут, там, тоді, восени) і виражаються іменниками в непрямих відмінках). За уточнювальні члени речення не слід сприймати члени речення, пов’язані з однойменними членами підрядним або опосередкованим зв’язком, наголошує В. Ющук.
У кінці речення уточнювальні компоненти (без сполучних засобів, на зразок чи, або, за винятком тощо) переважно відокремлюються через тире: До мене підійшов Дмитро – хлопець із нашого села. Змінити події можна і в інший спосіб – змінивши ставлення до життя.
Відокремлені прикладки – мають уточнювальний характер. Якщо таке уточнення є наміром мовця, то таке означення виділяється і в середині речення тире, а не комою.
СЛОВА І ГРУПИ СЛІВ, ГРАМАТИЧНО НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З РЕЧЕННЯМ
Загальні особливості парентичних компонентів та конструкцій. Погляди на статус парантез у мовознавчій літературі.
Речення із вставними компонентами.
Речення із вставленими компонентами.
Речення із звертанням.
Комунікативні відокремлення (комунікати-вигуки в структурі речення як нечленовані композиції).
По суті, такі групи слів перебувають поза синтаксисом. З іншими членами речення вони не пов’язані ні зв’язками, ні відношеннями. «Вони становлять незалежні словесні форми речення, які відносяться до речення в цілому» (Івченко). Сюди зараховують: звертання, вставні слова та вирази, а також вигуки і їх власні функції (Івченко); або ж звертання, вставні та вставлені конструкції (Кулик). У науковій літературі такі компоненти називають парентазами (= вставлення, внесення, вставка).
Дехто з мовознавців (Кротевич) вважає їх специфічними членами речення на тій підставі, що існує «співвідносний» зв’язок між вставними словами та іншими членами речення. Кротевич: «супутні» члени речення пов’язані з іншими членами своєрідним зв’язком, званим включенням. Їх не завжди можна опустити (інтонація вставності). Традиційно до парантез зараховують 2 види конструкцій:
Вставні – виражають суб’єктно-оцінне значення (ставлення мовця).
Вставлені – виражають об’єктивно-пояснювальне значення (додаткове повідомлення, поправки до основного змісту).
ВСТАВНІ КОМПОНЕНТИ ТА КОНСТРУКЦІЇ
Вставні більше, аніж вставлені, пов’язані зі змістом речення, бо виступають одним із засобів вираження суб’єктивної модальності речення: Цьогорічна зима буде теплою → об’єктивна модальність; Кажуть, цьогорічна зима буде теплою → об’єктивна + суб’єктивна модальність. За структурою вставні конструкції різні (слова, словосполучення, речення).