Чи доцільно виділяти в окрему функцію податків розподільчу функцію?

Відомо, що функції будь-якої економічної категорії виражають її суспільне призначення, властиве саме даній категорії. Державні фінанси — не розподільна, а перерозподільна категорія, тобто на їх основі перерозподіляється на макрорівні те, що вже було розподілено на мікрорівні: на відновлення спожитих засобів виробництва (с), виплату заробітної платні і соціальні платежі (v) і додатковий продукт (m). Таким чином, розподіл сукупного продукту на с+ v + m в умовах ринку формується під впливом ринкових відносин, попиту і пропозиції на засоби виробництва, підприємницьких інтересів і інтересів найманих робітників. Держава втручається в цей процес опосередковано, встановлюючи „правила гри” (цивільне і трудове законодавство), регламентуючи порядок нарахування амортизації, формування витрат, які відносяться на собівартість продукції, встановлюючи мінімальні ставки заробітної платні, ставки соціальних і податкових платежів і т.д. Держава тільки певною мірою регулює цей процес. Реальний же перерозподіл відбувається за допомогою фінансів і податків, і перш за все на макрорівні. Тому спроба наділити розподільною функцією податки як економічну категорію навряд чи виправдана.

Які існують елементи податку?

Для розуміння суті кожного окремого податку необхідно виділити його елементи. До найважливіших елементів податку відносяться: суб’єкт податку, об’єкт податку, база оподаткування, джерело сплати податку, одиниця оподаткування, податкова квота, ставка податку, податковий період, податкова пільга. (див. Рис. 10.4.)

Що розуміють під класифікацією податків?

Класифікація податків – це групування податків відповідно до їх особливостей встановлення, нарахування та сплати. В основу класифікації податків можуть бути вкладені найрізноманітніші ознаки (критерії). (див рис. 10.5.)

Яка принципова відмінність між податковою системою та системою оподаткування?

Разом з набуттям Україною на початку 1990-х років незалежності почала створюватись та інтенсивно розвиватися нова національна податкова система України, яка значною мірою відрізняється від тієї, яка існувала в умовах адміністративно-командної системи в СРСР.

Податкова система - це сукупність податкових відносин, регламентованих нормами фінансового права, закріпленими в податкових законах та інших нормативно-правових актах з питань оподаткування. державних органів, які організовують і контролюють надходження податків та інших видів обов’язкових платежів.

Система оподаткування - це сукупність податків, зборів (обов’язкових платежів), які сплачуються до бюджетів різних рівнів (державного чи місцевих), а також до державних цільових фондів. (див. Табл.. 10.2.)

Які існують наукові принципи побудови податкової системи?

Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи є наукові принципи її побудови.

Фіскальна достатність та еластичність – податкова система повинна повністю забезпечувати потребу держави в фінансових ресурсах та бути здатною швидко (в деяких випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин.

Всезагальність – охоплення податками всіх економічних суб’єктів, які отримують доходи, незалежно від організаційно0правової форми.

Економічна ефективність – зведення до мінімуму негативного впливу податкової системи на ефективний розподіл ресурсів та господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Адміністративна простота – простота і зрозумілість оподаткування, зручність обкладення і стягнення податків від платника, зведення до мінімуму витрат на адміністрування податків.

Стабільність – податки мають бути не змінними протягом певного, попередньо визначеного проміжку часу, в довгостроковій перспективі вони мають змінюватись поступово, еволюційним шляхом а не революційним.

Обов’язковість – примусовість податку, неминучість його сплати.

Справедливість – встановлення податкових ставок і пільг, які ставлять всіх суб’єктів у приблизно рівні умови, недоторканість особистої свободи при обкладанні податками та стягненні їх.

Для України та для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників та розвитку їх конкурентоспроможності; налагоджена та компетентна робота органів державної податкової служби тощо.