Які збори відносяться до категорії „мито”?

До мита відносяться збори, які держава справляє з тих, кому доводиться звертатися до органів влади або держустанов за певними послугами цивільно-правового характеру, що не мають промислового елементу; при цьому розмір збору встановлюється державною владою без участі зацікавлених сторін.

Податкова практика виділяє три види мит:

• державне;

• реєстраційне;

• митне.

Державне мито стягується за надання ряду послуг на користь платника збору (ухвалення позовних заяв і інших документів судовими органами, здійснення нотаріальних дій, реєстрація актів цивільного стану та ін.).

Реєстраційне мито стягується з юридичних і фізичних осіб, наприклад при зверненні особи із заявкою про видачу патенту на винахід і т.д.

Митний збір стягується з юридичних і фізичних осіб при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також при транзиті таких товарів.

Які функції виконують податки?

В теорії оподаткування єдиного переліку функцій, які виконують податки не існує. У вітчизняній та зарубіжній літературі розрізняють велику кількість функцій (фіскальна, регулююча, розподільча, стимулююча, контрольна, мобілізаційна соціальна, економічна, стабілізаційна, інтегрувальна та ін.). Але теорія оподаткування виділяє дві основні функції які властиві податкам – фіскальна та регулююча (див. Рис. 10.3.).

В чому полягає сутність фіскальної функції податків?

Податкам як відносно самостійній підсистемі складнішої системи державних фінансів властива перш за все їх перша функція — „формування бюджетного фонду держави”, тобто фіскальна, в якій повністю і виявляється суспільне призначення цієї категорії — забезпечення держави необхідними їй для виконання своїх функцій фінансовими ресурсами.

Свою назву фіскальна функція одержала в Стародавньому Римі, де на ринках спеціальні збирачі ходили з великими корзинами, які називалися „fiscus”, куди відкладали частину товарів, що продавалися торговцями. Це був свого роду збір за право торгівлі. Зібрані товари переходили у власність монарха (держави).

Практично до початку 1930-х років фіскальна функція була єдиною функцією характерною податкам. Виходячи з теорії Дж. Кейнса „про вбудовані стабілізатори” (бюджеті і податках), останні перетворюються в універсальні фінансові інструменти економічного регулювання. Частіше зустрічаються випадки, коли введення податків диктується не суто фіскальними інтересами держави, а досягнення визначених цілей в стимулюванні економічного росту. Так, наприклад, в США та ЄЕС вводяться так звані „зелені” податки, які в деякій степені працюють і на бюджет і на охорону навколишнього середовища (викиди шкідливих речовин, виробництво пестицидів та ін.). все сказане вище дає можливість стверджувати, що на визначеному етапі свого розвитку економічний зміст податків проявляється і в функції регулювання.

Яким чином реалізовується регулююча функція податків?

Регулююча функція реалізується шляхом впливу податків на економічний та соціальний розвиток окремих галузей економіки, регіонів, підприємств. Вона пов’язана з вирішенням таких питань: визначення об’єкта оподаткування і методики його розрахунку, визначення джерел сплати податків, встановлення розміру ставок податків та методики їх розрахунку, встановлення термінів сплати податків, надання податкових пільг, застосування штрафним санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання.