Глава 9 Доходи і видатки державного бюджету За допомогою яких економічних категорій здійснюється функціонування державного бюджету?

Держава може виконувати свої функції та завдання, перед­бачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпоряджен­ні достатню кількість коштів. Залучення державою коштів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.

В свою чергу функціонування державного бюджету відбувається за допомогою особливих економічних категорій – доходів та витрат, які відображають поступові етапи перерозподілу частини вартості ВВП, що концентрується в руках держави. Доходи виступають фінансовою базою держави, а витрати – задоволенням суспільних потреб.

До поступового переходу на ринкові форми господарювання, доходи державного бюджету СРСР базувались на грошових накопиченнях державних підприємств. Їх питома вага досягала до 90 % загальної суми доходів бюджету, та в основному складалися з двох платежів – податок з обороту та платежі з прибутку. Така система, з такими показниками проіснувала з 1930 по 1990 рр.

В умовах переходу на ринкові механізми, основними доходами бюджетної системи як України так і інших демократичних країн, стали податки та збори.

Які методи формування бюджетних коштів використовуються на практиці?

Існує два методи формування і використання бюджетних коштів —бюджетний і кредитний. Бюджетний метод є примусовим вилученням частини грошових доходів підприємств, населення і безповоротне використання цих засобів на певну мету. (див. Рис. 9.1.)

Кредитна форма припускає формування частини доходів бюджету за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, а також витрачання частини бюджету у вигляді бюджетних позик, кредитів іноземним державам і т.д.

Що таке доходи бюджету та які існують форми їх мобілізації?

Для повного розуміння категорії „доходи бюджету” необхідно розглянути їх сутність з економічної та матеріально-речової точки зору.

Відповідно до економічного змісту доходи бюджету (англ. budget revenue) - це грошові відносини, що виникають у держави (в особі уповноважених на це органів) з юридичними і фізичними особами в процесі формування централізованого бюджетного фонду держави, а також бюджетних фондів державних і адміністративно-територіальних утворень. Формою прояву цих відносин виступають різні види платежів підприємств, організацій, громадян, які мобілізуються в розпорядження публічних органів влади. Відповідно до матеріально-речовинному втіленню державні доходи – це грошові кошти, що надходять в безоплатному і безповоротному порядку відповідно до чинного законодавства в розпорядження державних і місцевих самоврядування. Державні доходи класифікуються за певними ознаками. (див. Рис. 9.2.)

Державні доходи є результатом розподілу вартості ВВП, разом з тим вони виступають об’єктом подальшого розподілу вартості, що централізується в руках держави. Основним джерелом формування державних доходів у всіх країнах незалежно від їх суспільно-економічного устрою і політичної орієнтації є національний дохід (англ. national income). Він служить базою для задоволення потреб держави у здійсненні своїх витрат.

Державні доходи покликані забезпечувати повне фінансування витрат бюджету і в деяких випадках, надання державних кредитів іноземним позичальникам; якщо ж їх не вистачає, можуть бути залучені позикові кошти. Державні доходи є безповоротними надходженнями. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи та методів господарювання, від вирішуваних державою економічних завдань. Наприклад, в колишньому СРСР (до переходу на ринкові відносини господарювання) у складі державних доходів переважали неподаткові платежі, що дозволяли органам державної влади максимально реалізовувати адміністративно-командний підхід до мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави. Формам і методам мобілізації державних доходів була властива жорстко централізована система стягнення, вони мали яскраво виражений фіскальний характер і будувалися на використанні індивідуальних ставок. Це особливо виявилося в платежах з прибутку, сплачуваних державними підприємствами у формі відрахувань від прибутку, що розраховувались по індивідуальних ставках, пристосованих до конкретних результатів, а не умов діяльності підприємств. З переходом України на ринкові основи господарювання доходи стали формуватися, головним чином, з податкових надходжень, що означало їх перехід на правову основу, регульовану законом.

У країнах з розвиненою ринковою економікою і в країнах з перехідною економікою державні доходи складаються з податкових доходів (на частку яких, напр., в Україні припадає близько 73 % загальної суми платежів, у Великобританії - близько 98 % державних доходів) і неподаткових доходів. Найвагомішими у фіскальному відношенні є такі види податкових доходів, як, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, ПДВ, акцизи; серед неподаткових - доходи від зовнішньоекономічної діяльності, доходи від майна, що знаходиться в державній і муніципальній власності, власні надходження бюджетних установ.

Необхідність збільшення доходів бюджету є однією з актуальних завдань сучасності для будь-якої держави, на якому б етапі соціально-економічного розвитку вона б не знаходилась. Виконавчі та законодавчі органи влади прагнуть знайти таке рішення цього завдання, яке дозволить подолати наслідки системної кризи і супутніх їй ускладнень в економіці і призведе до значного, підвищення реальної величини доходів на всіх рівнях бюджетної системи країни.