Які органи віднесені в Бюджетному кодексі України до учасників бюджетного процесу?

Відповідно до розділу 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України до учасників бюджетного процесу віднесені такі органи і посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями:

1. Президент України;

2. Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим;

3. Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АР Крим;

4. Міністерство фінансів;

5. Обласні державні адміністрації;

6. Державні адміністрації міст Києва і Севастополя;

7. Місцеві державні адміністрації;

8. Національний банк України;

9. Державне казначейство України;

10. Державна контрольно-ревізійна служба;

11. Рахункова палата;

12. Головні розпорядники і розпорядники бюджетних коштів;

13. Інші органи, на які законодавством України, суб’єктів України покладені бюджетні, податкові і інші повноваження. (див. Рис. 8.3.)

Учасниками бюджетного процесу також виступають бюджетні установи, державні і муніципальні унітарні підприємства, інші одержувачі бюджетних коштів, а також кредитні організації, що здійснюють окремі операції із коштами бюджетів.

Що закладається в сутність бюджетного планування?

Бюджетне планування (англ. budgetary planning) являється складовою частиною фінансового планування, що дозволяє визначити обсяги, джерела і цілеспрямовані напрямки використання бюджетних ресурсів на загальнодержавному та місцевому рівні. Бюджетне планування є необхідною компонентою обґрунтованого функціонування бюджетної системи, невід’ємним етапом бюджетного процесу.

За допомогою бюджетного планування визначається рух бюджетних коштів відповідно до основних цілей та завдань бюджетно-податкової політики та основних напрямах соціально-економічного розвитку держави. Бюджетне планування покликане показати реальні допустимі витрати і обґрунтувати стратегію вирішення пріоритетних галузевих та регіональних завдань.

Бюджетне планування включає:

• визначення загального обсягу і джерел надходження бюджетних коштів на державному та місцевому рівнях;

• формування витрат бюджетів на основі єдиної методики розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості, норм і нормативів фінансування витрат на виконання державою та місцевими органами своїх функцій;

• встановлення напрямів використання бюджетних коштів, які сприяють виконанню планів-прогнозів соціально-економічного розвитку держави та тих що призводять до зростання ефективності суспільного виробництва, економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

До числа найбільш розповсюджених методів бюджетного планування відносять методи: економічного аналізу; екстраполяції; математичного моделювання; індексний, балансовий та ін.

Що розуміють під бюджетним прогнозуванням та який існує взаємозв’язок з бюджетним плануванням?

Бюджетне прогнозування (англ. budgetary forecasting) – це обґрунтоване припущення, яке опирається на реальні розрахунки напрямів розвитку бюджету, можливі варіанти його доходів і витрат в майбутньому, напрямки і терміни досягнення цих варіантів. Бюджетне прогнозування є невід’ємною частиною бюджетного процесу та базою бюджетного планування.

Прогноз будується на достеменному вивченні інформації про стан бюджету на даний момент; визначенні відповідно до виявлених закономірностей різних варіантів досягнення передбачуваних бюджетних показників; знаходженні в результаті аналізу якнайкращого варіанту розвитку бюджетних відносин.

В процесі бюджетного прогнозування розглядаються різноманітні варіанти бюджетної політики держави, різні концепції розвитку бюджету з врахуванням всіх економічних і соціальних, об’єктивних і суб’єктивних факторів, діючих на загальнодержавному та місцевому рівнях.