Яке місце державного кредиту в системі перерозподілу фінансових ресурсів в державі?

Важливим інструментом перерозподілу фінансових ресурсів в державі є система державного кредиту.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає дер­жава (в особі Міністерства фінансів, республіканських і місцевих органів влади), а кредиторами – юридичні (держави, фінансові установи) або фізичні особи.

Державний кредит дозволяє мобілізовувати (запозичувати) тимчасово вільні грошові засоби юридичних і фізичних осіб, які на платній і поворотній основі надходять в розпорядження державних і місцевих органів влади для фінансування витрат, не забезпечених бюджетними доходами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політи­ки держави та регулюється законодавством. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки потребує витрат на обслуговування боргу.

Державні запозичення здійснюються шляхом продажу на зовнішніх і внутрішніх фінансових ринках облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів. Державний кредит дозволяє цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит, сприяючи відтоку грошей з обігу, він пом’якшує гостроту проблем у сфері грошового обігу.

З яких фондів складаються резервні та страхові фонди держави?

Загальнодержавні фінансові резерви - гро­шові ресурси, що резервуються державою для забезпечення непередбачених витрат і спеціаль­них потреб (див. рис. 7.2.).

Резервний фонд Кабінету Міністрів України створюється для фінансування невідкладних ви­трат у народному господарстві, соціально-культур­них та інших заходів, непередбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України. Обсяг цього фонду залежить від обсягу видат­ків Державного бюджету України та розміру від­рахувань від нього.

Фінансування видатків з резервного фонду здійс­нюється за постановою Кабінету Міністрів України на основі подання міністерств та відомств, інших органів державної виконавчої влади та висновку Міністерства фінансів України і Міністерства еконо­міки щодо економічної доцільності та ефективності фінансування видатків за рахунок цього фонду.

Державний фонд дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння України складається з державного запасу дорогоцінних металів; державного запасу дорогоцінного каміння; оперативного запасу золота; історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для зберігання зазначених цінностей у системі Міністерства фінансів України функціонує Дер­жавне сховище дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння.

Для забезпечення потреб України в особли­вий період, надання державної підтримки окре­мим галузям народного господарства, стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнен­ня диспропорцій між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку, надання гуманітарної допо­моги, забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій дер­жава утворює відповідний державний матеріаль­ний резерв переважно за рахунок коштів Держав­ного бюджету України.

Державне особисте і майнове страхування є одним з методів створення страхових фондів для відшкодування збитків громадянам і господар­ським структурам у разі настання страхового ви­падку.

Страхові фонди в своїй дохідній частині станов­лять страхові платежі (внески та страхові премії), які незалежно від добровільної чи обов’язкової форми страхування страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно із договором страхування. Держава виступає страховиком і розпорядни­ком державних страхових фондів.