Які об’єктивні умови обумовили розвиток державних фінансів?

Державні фінанси виникли в період становлення товарно-грошових відносин та створення держави, як політичної надбудови суспільства. Проте спочатку обсяг грошових операцій по забезпеченню державних потреб був невеликий. Тільки в період пізнього феодалізму розвиток міст, промислів, торгівлі поступово призводило до розширення грошових відносин: набували поширення та розвитку митні збори (особливо внутрішні), розпочали активно розвивалися податкові платежі. По мірі зростання державних потреб та все більшої різноманітності їх видів, виникала необхідність в їх грошовому забезпеченні, що об’єктивно обумовлювало розвиток державних фінансів, які поступово ставали матеріальною основою існування держави і виконання нею своїх функцій.

Які існують форми функціонування державних фінансів?

Формами функціонування державних фінансів виступають: державні доходи і державні видатки. Перші представлені тією частиною фінансових відносин, які пов’язані з формуванням централізованих фінансових ресурсів в руках органів державної влади і децентралізованих фінансових ресурсів в розпорядженні державних підприємств. Централізація фінансових ресурсів дає державі: можливість проводити єдину фінансову політику; забезпечувати розвиток виробництва і соціальної інфраструктури; перерозподіляти грошові засоби на користь регулювання економіки з метою підвищення загальної її ефективності; добиватися вирівнювання ступеня задоволення соціальних потреб громадян в межах встановлених соціальних стандартів.

Основним джерелом державних доходів виступає національний дохід. Але в період настання форс-мажорних обставин та подій (війна, стихійне лихо і т.д.), як джерело формування державних доходів, виступає раніше накопичене національне багатство, деякі елементи якого (золотий запас, валютні резерви, страхові резерви і т.д.) залучаються в господарський оборот. Центральне місце в державних доходах займають: податки; разом з ними поступово збільшуються надходження від експлуатації державної власності (здача в оренду) володіння акціями державних підприємств (дивіденди), від продажу державного майна.

Дослідження науковців, що аналізували бюджетні дані різних країн свідчать, що ресурси, які перебувають у розпорядженні держави значно більші в країнах з адміністративно-командною та перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу.

Державні видатки виражені фінансовими відносинами, що виникають у зв’язку з використанням фінансових ресурсів на покриття державних потреб. Зміст і характер державних витрат безпосередньо пов’язані з функціями держави: політичної (управлінська, військової (оборонної), економічної, соціальної. Політичні функції держави, реалізуються через такі видатки: утримання армії, державного апарату управління і влади; посольств, консульств тощо. В розвинутих країнах вони становлять від 10 до 25  % від загальної суми державних видатків. До видатків, що пов’язані з економічними функціями держави належать: державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, видатки на зовнішньоекономічну діяльність тощо. Сфера державної інвестиційної діяльності в країнах з розвинутою ринковою економікою значна, вона охоплює від 5 до 25 % від валових капіталовкладень. Загалом в провідних промислово-розвинутих країнах світу видатки, що зумовлені економічними функціями держави становлять від 20 до 35 % від загальної суми державних видатків. Ці фінансові ресурси беруть безпосередньо участь у процесі розширеного відтворення, постійно перетворюються в самозростаючу вартість - капітал.

Низкою характерних функцій держави є соціальні функції, що реалізуються шляхом забезпечення мінімального прожиткового рівня найуразливішим категоріям населення, сприяння розвитку освіти, культури, охорони здоров’я тощо. Загалом видатки на соціальні потреби в більшості країн світу становлять від 20 до 35 % від загального обсягу державних витрат.

Витрати на освіту розглядаються нині як фактор економічного росту і як одна із форм капіталовкладень, що дає прибуток.

Ще у 1976 році за підрахунками радянських вчених (В.О.Жамін, С.Л.Костанян) було доведено, що кожний карбованець вкладений в освіту приносить понад 4 карбованці прибутку і що це одна з найвигідніших сфер вкладання капіталу. А за даними американського економіста Т.Шульца, майже третина національного доходу США одержується завдяки підвищенню рівня освіти.

В таких випадках держава виконує свої функції як безпосередньо через систему органів управління, так і через підприємства, установи, організації що належать їй. Державні витрати складаються з прямих витрат держави (через систему бюджетних і позабюджетних фондів) і витрат державних унітарних підприємств, здійснюваних в цілях регулювання економіки шляхом інвестування реального бізнесу, формування державних позабюджетних фондів. Державні видатки є одним із головних інструментів концентрації і централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національній економіці.