2) Фінансового результату від іншої реалізації:

а) послуг ремонтних, транспортних цехів;

б) продукції підсобного господарства;

в) реалізації майна підприємства;

3) Фінансового результату від позареалізаційних операцій:

а) володіння корпоративними правами (пай у статутних фондах інших юридичних осіб);

б) надання комерційного кредиту;

в) здавання майна в оренду;

г) операції з тарою;

д) банківські депозити;

е) доходи від облігацій та інших цінних паперів;

є) прибуток від біржової гри;

ж) отримання сум штрафів, пені, неустойок (за порушення умов договорів, правил перевезень вантажів, за затримку проходження платіжних документів).

Які існують підходи до визначення поняття „прибуток”?

Прибуток — це складна економічна категорія, тому існують різні підходи щодо визначення даного поняття. Розглянемо основні з них – „економічний” і „бухгалтерський” —які класифікуються як базові.

Суть економічного підходу така: прибуток (збиток) — це приріст (зменшення) капіталу власників, що мав місце в звітному періоді. Економічний прибуток можна обчислити або на основі динаміки ринкових оцінок капіталу (тобто для компаній, що котирують свої цінні папери на біржах — саме в цьому випадку можна одержати відносно об’єктивні дані про зміну вартості капіталу власників), або за даними ліквідаційних балансів на початок і кінець звітного періоду.

Проте у будь-якому випадку значення розрахованого прибутку буде умовним. Тому більш обґрунтованим представляється бухгалтерський підхід до визначення прибутку. Такий підхід характеризує прибуток (збиток), як позитивну (негативну) різницю між доходами підприємства і її витратами. Оскільки поняття доходів і витрат можуть бути визначені як по суті (визначення суті цих понять було дане вище), так і кількісно (дані про доходи і витрати акумулюються в системі обліку), зазначене визначення менш схоластичне і представляється прийнятним для практичного використання. Обчислений таким чином прибуток називають бухгалтерським.

Можна виділити дві основні відмінності між економічним і бухгалтерським підходом. По-перше, на відміну від економічного в бухгалтерському підході чітко ідентифікуються елементи прибутку, тобто види доходів і витрат і ведеться відособлений їх облік. Тому завжди є об’єктивна інформаційна база для розрахунку прибутку як кінцевого фінансового результату.

По-друге, різне трактування так званих реалізованих і нереалізованих доходів. Представимо ситуацію, коли ринкова ціна на деякі активи підприємства (наприклад, будівля) зросла. В рамках економічного підходу власники підприємства одержали прибуток; що стосується бухгалтерського підходу, то такий прибуток визнавати не поспішає з причин суб’єктивності оцінки, ефемерності результату і т.п. На думку бухгалтера, прибуток виникає лише в тому випадку, якщо будівля продана за дійсно високою ціною.

Разом з тим відзначимо, що обидва розглянуті підходи в принципі не суперечать один одному; більш того, економічний підхід корисний для розуміння сутності прибутку, бухгалтерський — для розуміння логіки і порядку її практичного обчислення.

Яким чином проводиться розподіл прибутку на підприємстві?

Прибуток, який підприємство одержує від усіх видів діяльності необхідно розподілити і використати. При розподілі прибутку певна його частина, встановлена законодавчо (25 % за основною ставкою), повинна бути спрямована до бюджету у вигляді податку на прибуток. Частина прибутку, яка залишилась, використовується на підприємстві. Схема формування, розподілу і використання прибутку показана на рис.6.10.

Прибуток, який залишається після сплати податку на прибутку до державного бюджету та штрафних санкцій, складає його чистий прибуток. Чистий прибуток надходить у розпорядження власників (власника) підприємства або його трудового колективу, а тому він повинен бути розподілений. За чинним законодавством підприємство розподіляє чистий прибуток на свій розсуд відповідно до відпрацьованої фінансової стратегії розподілу прибутку чи запланованих напрямів використання. Порядок розподілу і використання чистого прибутку передбачається статутом підприємства.

Для забезпечення подальшого розширеного відтворення на підприємстві повинно бути визначене оптимальне співвідношення між формуванням фонду накопичення і фонду споживання за рахунок чистого прибутку. Якщо підприємство є акціонерним товариством, то за рахунок чистого прибутку воно формує фонд виплати дивідендів. У процесі розподілу чистого прибутку підприємство може сформувати такі фонди спеціального призначення (грошові фонди, які мають цільове спрямування).

Рекомендована література

Основна:	3, 8, 77, 81, 121, 131, 136, 138, 177, 193.
Додаткова:	Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

Таблиця 6.1.