В чому сутність фінансового прогнозування?

Фінансове прогнозування — це перш за все передбачення фінансового стану на той або інший період часу. У теорії і на практиці виділяють середньострокове (5—10 років) і довгострокове (більше 10 років) фінансове прогнозування.

Головна мета фінансового прогнозування — визначення реальне можливого обсягу фінансових ресурсів і потреби в них в прогнозованому періоді. Фінансові прогнози є необхідним елементом і одночасно етапом у створенні фінансової політики. Вони дозволяють розробляти різні сценарії вирішення соціально-економічних завдань, що стоять перед всіма суб’єктами фінансової системи.

У чому полягає головна відмінність довгострокових і короткострокових фінансових планів?

Довгострокові і короткострокові плани відрізняються не тільки терміном, але й цілями планування. Якщо головною метою довгострокового планування є визначення допустимих з позиції фінансової стабільності темпів розширення фірми, то метою другого — забезпечення постійної платоспроможності підприємства.

У чому полягає особливість планово-аналітичної функції управління в умовах ринку?

У 90-і роки ХХ ст. практика розроблення планів економічного та соціального розвитку дедалі більше трансформувалася в бік пристосування до нових умов. Орієнтація на ринкові умови господарювання зумовлює необхідність перебудови системи планування.

Особливістю планово-аналітичної функції в умовах ринку є те, що план повинен бути індикативним. В умовах ринку планові завдання мають орієнтований, рекомендаційний характер і є обов’язковим лише для державних підприємств.

Планово-аналітична функція спрямована на з’ясування сфер найефективнішого вкладення капіталу, а також на прогнозування розвитку ринкової кон’юнктури.

Рекомендована література

Основна:	12, 13, 58, 77, 87, 135, 141, 161, 174, 180, 194.
Додаткова:	Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

Рис. 4.3. Організаційна структура Міністерства фінансів України

Розділ II Фінанси домашніх господарств Глава 5 Фінанси домашніх господарств

Яке визначення соціально-економічної категорії „домашнє господарство” трактує Система національних рахунків ООН та вітчизняне законодавство?

Домашнє господарство (англ. household) - одна з основних структурних одиниць економіки, найважливіший суб’єкт ринкових відносин та являється основною забезпечуючою ланкою фінансової системи. Воно може складатися з одного або декількох чоловік. В системі національних рахунків, прийнятої ООН і рядом міжнародних організацій в 1993, домашнє господарство визначається як „невелика група людей, які проживають спільно на одній житловій площі, вносять свій дохід і багатство повністю або частково до загального фонду і спільно споживають деякі товари та послуги, в основному - житло і продукти харчування”.

Нерідко домашнє господарство співпадає за розмірами з сім’єю. Проте до його складу можуть входити і особи, що не є членами даної сім’ї. У різних країнах склад домашнього господарства може сильно відрізнятися залежно від традицій, освіти, культурних особливостей, клімату і т.д. Особи, які не можуть претендувати на частину ресурсів, що споживаються колективно, не вважаються членами домашнього господарства.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”, домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших  стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Розподіл домогосподарств України подано в таблиці 5.1. – 5.2

Яку роль виконують домашні господарства в фінансово-економічній системі?

В умовах змішаної економічної системи функціонують безліч господарських одиниць, економічні мотиви діяльності яких різні. Якщо звести цю множину до обмеженого набору агрегатних (укрупнених) груп, то ми, одержимо три групи: держава, підприємства (фірми) і домашні господарства.

Сектор домашнього господарства у будь-якій національній економіці поставляє на ринок економічні і трудові ресурси, попит на які проявляють підприємства (фірми). Одержані домашнім господарством доходи використовуються для задоволення власних потреб індивідуумів, в основному у вигляді споживання товарів і послуг. Домашні господарства є також найважливішим джерелом внутрішніх заощаджень, що є вагомим інвестиційним джерелом фінансової системи, та споживачем фінансових послуг, які пропонуються фінансово-кредитними установами.

Основний мотив участі домашніх господарств в економічній діяльності — максимальне задоволення потреб учасників домашнього господарства.

У чому полягає соціально-економічний зміст категорії „фінанси домашнього господарства”?

Однорідні, постійно виникаючі в будь-якій сфері соціально-економічної діяльності відносини утворюють зміст самостійної економічної категорії. В даному випадку йдеться про соціально-економічний зміст категорії „фінанси домашнього господарства”.

„Фінанси домашнього господарства” — це сукупність грошових відносин з приводу формування, розподілу та використання цільових фондів грошових коштів, в які вступає домашнє господарство та його окремі учасники в процесі своєї соціально-економічної діяльності.

Які економічні відносини слід відносити до категорії фінансових відносин домашнього господарства?

Домашнє господарство в умовах ринкової економіки постійно вступає у фінансові відносини, що виникають як усередині самого домашнього господарства, так із зовнішніми, по відношенню до нього, ринковими суб’єктами.

Внутрішніми фінансовими відносинами домашнього господарства виступають відносини, що виникають між його учасниками з приводу формування грошових фондів, без формування яких не може обійтися жодне домашнє господарство. Ці фонди мають різне цільове призначення: підтримка рівня поточного споживання; придбання дорогих предметів довгострокового використання, подальше інвестування і ін.

Зовнішні фінансові відносини домашнього господарства є більш розгалуженими та значущими (див. рис. 5.1.). До них відносяться відносини з:

• іншими домашніми господарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів (до них не відносяться відносини взаємного обміну, в яких також можуть брати участь домашні господарства);

• підприємствами з приводу участі в їх акціонерному капіталі;

• комерційними банками, з приводу поповнення дефіциту бюджету домашнього господарства, а також з приводу розміщення тимчасово вільних грошових коштів домашніх господарств на банківські рахунки з метою зберігання і отримання додаткового доходу;

• іншими фінансово-кредитними установами (ломбарди, кредитні спілки, лізингові компанії та ін.);

• страховими організаціями з приводу формування і використання різного роду страхових фондів;

• державою з приводу освіти та інших соціальних послуг, використання державного бюджету та цільових позабюджетних фондів, придбання державних цінних паперів і ін.

Які функції виконують фінанси домашнього господарства?

Соціально-економічна сутність фінансів домашніх господарств проявляється через їх функції: розподільча, інвестиційна, регулююча, контрольна.

Розподільна функція. У загальну кількість учасників домашнього господарства входять неповнолітні діти, повнолітні, але не працюючі з різних причин члени сім’ї. В рамках розподільної функції частина національного доходу, яка припадає на домашнє господарство, в тій чи іншій пропорції розподіляється між всіма його учасниками. Виконуючи розподільну функцію, фінанси домашніх господарств забезпечують безперервність процесу відтворення робочої сили, забезпечуючи кожну людину ресурсами, необхідними йому для підтримки життя.

Об’єктом дії розподільної функції виступає наявний дохід домашнього господарства. Суб’єктами розподілу являються всі учасники домашнього господарства.

Важливою функцією фінансів домашніх господарств в системі суспільного виробництва являється інвестиційна. Дана функція полягає у тому, що домашні господарства являються одними з основних постачальників фінансових ресурсів для економіки. Зростання доходів домашніх господарств є матеріальною основою для виконання даної функції. Часто інвестиційну функцію домашніх господарств пов’язують тільки з часткою капіталізованих доходів, тобто використовується як заощадження (вкладення засобів в різні фінансові інститути і в реальне виробництво). Але такий підхід є одностороннім. Насправді і збільшення частки споживання є чинником, сприяючим зростанню інвестицій в економіці. На такий підхід звертав увагу ще Дж. Кейнс, який виробив концепцію ефективного попиту, що складається із споживчого та інвестиційного компонентів. Скорочення споживчих витрат, якими б факторами вони не стимулювалися, природним чином стримує і розвиток виробництва. Так, в сучасній Україні через низький рівень заробітної плати підприємства не можуть нарощувати виробництво і товарообіг.

Регулююча функція. Економіка домашнього господарства опирається на достатньо складний комплекс відносин між його різними учасниками. Такі відносини визначені різницею у віці, рисах характеру, звичках людей, різним рівнем їх потреб і доходів. Разом з тим нормальний розвиток домашнього господарства можливий лише в тому випадку, якщо його учасники знаходять взаєморозуміння при ухваленні економічних рішень. Узгодження економічних інтересів різних учасників домашнього господарства забезпечується їх регулюванням, під яким розуміється можлива зміна частини наявного доходу, що припадає на одного члена домашнього господарства. Отже, фінанси домашнього господарства виконують ще одну важливу функцію — регулюючу, яка підтримує збалансований розвиток домашнього господарства як єдиного цілого. Досягається це шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.

Контрольна функція. Домашнє господарство в умовах ринкової економіки виступає самостійним господарюючим суб’єктом, тобто рівень життя членів домашнього господарства повністю залежить від величини доходу, який на них припадає. Під впливом різних факторів така величина може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Тому підтримка звичайного рівня споживання неможлива без контролю за розподілом одержаного доходу по різних фондах, а також за їх цільовим використанням.

Чому фінанси домашніх господарств виділяють в окремий елемент фінансової системи, та в чому їх специфіка?

Фінанси домашніх господарств виступають одним з елементів фінансової системи держави. Кожен з цих елементів певним чином впливає на процес суспільного відтворення. В усіх сферах фінансової системи процес створення і використання фондів грошових коштів має свої, властиві тільки йому характеристики. Роль, яку різні елементи фінансової системи відіграють в процесі її формування, визначає їх особливості. Так, фінанси підприємств виступають основою фінансової системи, оскільки саме в підприємницькому секторі створюється та розподіляється ВВП. Централізовані елементи фінансової системи виконують важливу роль в перерозподілі грошових коштів між окремими галузями, економічними регіонами, різними соціальними групами населення. Фінанси домашніх господарств мають свої особливості, які відрізняють їх від інших елементів фінансової системи.

Специфіка фінансів домашніх господарств визначена тим, що ця сфера фінансових відносин мінімально регламентована державою. Дійсно, процес створення та використання централізованих грошових фондів, таких, наприклад, як державний бюджет, знаходиться під жорстким державним контролем. Процес формування грошових фондів підприємства також певною мірою визначається державою (вимоги до мінімального розміру статутного капіталу, система оподаткування, регламентація порядку розрахунку амортизаційних відрахувань і деяких інших елементів собівартості та ін.). Домашнє господарство самостійно ухвалює рішення про необхідність і спосіб формування грошових фондів, їх величину і цільове призначення, про час їх використання. Іншими словами, в умовах ринкової економіки держава не має інструментів прямого впливу на процес розподілу доходу домашніх господарств.

Разом з тим держава здатна впливати на загальну величину доходу, який реально має в своєму розпорядженні домашнє господарство. Реальні доходи домашнього господарства утворюються в результаті багатократного розподілу і перерозподілу вартості сукупного суспільного продукту в процесі реалізації фінансових відносин домашнього господарства і держави. Підвищення ставок податків, сплачуваних фізичними особами, веде до скорочення їх реального доходу. Разом з тим фінансові ресурси, мобілізовані за допомогою стягнення податків, прямують через бюджет в сферу охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, в результаті рівень реальних доходів домашніх господарств зростає.

Які економічні і фінансові рішення приймають домашні господарства в процесі своєї життєдіяльності ?

Як і будь-яка інша економічна одиниця, домашнє господарство для підвищення рівня добробуту своїх учасників ухвалює численні рішення, що відносяться до різних сторін їх життєдіяльності.

Економічні і фінансові рішення домашнього господарства поділяться на дві основні групи: яким чином формувати фонд робочого часу (кількість працюючих членів домашнього господарства, місце їх роботи і ін.); як формувати структуру своїх майбутніх активів з урахуванням тих, що вже є у нього, тобто чи потрібно здійснювати капітальні витрати (придбавати нову нерухомість, автомобілі, меблі і т.п. або цінні папери і т.д.); одночасно визначається співвідношення між придбаними активами.

Перша група рішень впливає на рівень доходів домашніх господарств, друга група — не тільки на співвідношення, в якому наявний дохід домашнього господарства поділяється на споживчу і накопичуючу частину, але і на рівень майбутніх інвестиційних доходів домашнього господарства, одержаних, наприклад, у вигляді дивідендів по придбаних акціях або у вигляді доходу з термінового внеску в комерційному банку.

У чому полягають особливості ухвалення домашніми господарствами економічних і фінансових рішень?

Існують певні особливості в механізмі і ступені формалізації ухвалення домашнім господарством фінансових та економічних рішень. Наприклад, в комерційних організаціях існує система методів ухвалення рішень, включаючи планування, оперативне управління, контроль та інші стадії процесу управління, які об’єднуються поняттям „менеджмент” (його складовою частиною є фінансовий менеджмент). У комерційних організаціях чітко визначені оперативні і стратегічні цілі, їх ієрархія, способи досягнення. У домашніх господарствах встановлення визначених цілей — також необхідний атрибут. Проте їх досягнення не пов’язано з формалізованими процедурами ухвалення рішень. Цілі домашнім господарством визначаються часто по натхненню, на основі життєвого досвіду. Між членами домашнього господарства встановлюється система неформальних зв’язків, в якій визначається роль кожного з них. У домашніх господарствах, як правило, не складають баланс грошових доходів і витрат, що також є віддзеркаленням неформального характеру схвалюваних рішень.

Чим визначені особливості процесу ухвалення домашніми господарствами економічних і фінансових рішень?

Механізм ухвалення економічних і фінансових рішень домашніми господарствами, їх цільова спрямованість відрізняється від механізму ухвалення рішень і цільової спрямованості аналогічних рішень, що приймаються комерційними організаціями.

Ці особливості значною мірою є наслідком тієї обставини, що існуючі зв’язки, між окремими членами домашнього господарства, носять не стільки економічний, скільки соціальний характер. У комерційних організаціях також існують соціальні відносини, але вони виконують залежну до економічних відносин роль, оскільки основні їх цілі є економічними (зростання прибутку, зростання акціонерного капіталу і т.д.). У домашніх господарствах субординація даних двох типів відносин прямо протилежна. Тому і економічні, і фінансові рішення ухвалюються виходячи не тільки з економічних цілей (зростання доходів домогосподарств, економія витрат і т.п.), але і соціальних (виховання дітей, підвищення освітнього рівня, забезпечення умов для повноцінного відпочинку і т.д.). Економічні цілі виконують підлеглу роль в порівнянні з соціальними і направлені на максимальну реалізацію останніх.

Які джерела фінансових ресурсів існують у домашніх господарств?

Як правило, домашнє господарство розпочинає свою господарську діяльність не на порожньому місці, тобто спочатку володіє певними накопиченими раніше активами, які в основному переходять до нього в спадок, а іноді в результаті дарування. Такі активи можуть бути представлені в різних формах, перш за все у формі нерухомості, готівки, а також в деяких випадках — цінних паперів.

Основним джерелом фінансових ресурсів домашнього господарства є його сукупний грошовий дохід. Грошові доходи домашнього господарства можна класифікувати за джерелами їх надходжень: оплата праці (в Україні оплата праці складає від 40 до 45 % в доходах домогосподарств); соціальні трансферти (в Україні вони становлять близько 40 %); доходи від індивідуальної трудової та підприємницької діяльності; доходи, одержані у вигляді відсотків, дивідендів, ренти та інших доходів від власності (в Україні на цю категорію доходів припадає менше 20 %); випадкові доходи (дарування, спадкоємство майна, виграші в лотерею і т. д.).

Структура грошових доходів домогосподарств представлена в табл. 5.3.

З яких елементів складається заробітна плата?

Основне значення для працівників бюджетної сфери і осіб найманої праці в приватному секторі економіки відіграє оплата праці в різних формах.

Відповідно до системи національних рахунків до неї відносять:

• нарахована заробітна плата по відрядних розцінках, тарифних ставках і посадових окладах;

• виплати за роботу в особливих умовах;

• доплати за наднормовану роботу і роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні;

• премії та одноразові заохочувальні виплати;

• плата за вислугу років;

• оплату щорічних і додаткових відпусток;

• доходи від участі в прибутках (наприклад, дивіденди);

• витрати на відрядження;

• вартість виданого спецодягу та спецвзуття та ін.

Частина одержаних у формі оплати праці доходів працівника необхідна йому безпосередньо для виконання службових обов’язків; інша, що є основою, спрямовується на утримання домашнього господарства, включаючи членів сім’ї.

З якою метою встановлюється мінімальний розмір заробітної плати?

З метою соціального захисту держава гарантує населенню мінімальний розмір заробітної плати (МРЗП). Загально прийнято вважати, що мінімальна зарплата відповідає нижній межі оплати праці, яка встановлюється за найменш кваліфіковану, просту працю. Розмір фактичної заробітної плати з урахуванням всіх видів виплат не повинен бути нижчим встановленого законодавчо МРЗП незалежно від того, в якій організації працює людина. МРЗП забезпечується або за рахунок бюджетних коштів — для організацій, що фінансуються з відповідних бюджетів, або за рахунок власних коштів — для інших організацій.

МРЗП має значення не тільки для встановлення розміру оплати праці. Він використовується для визначення мінімального рівня стипендій студентам, аспірантам, які навчаються з відривом від виробництва. Так, стипендії виплачуються в розмірі не менше 50 % МРЗП. Разом з тим багато хто критикує як сам показник МРЗП, так і особливе його використання для визначення розмірів соціальних виплат.

З яких елементів складається система соціальних трансфертів України?

Друге за величиною джерело доходів домашнього господарства в Україні — соціальні трансферти. Система соціальних трансфертів складається з наступних основних елементів: пенсії; державні допомоги; стипендії.

Які види пенсійних виплат регламентовані чинним пенсійним законодавством?

Найбільше значення серед страхових і соціальних виплат відіграють пенсії. Відповідно до чинного пенсійного законодавства (Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”), за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати:

• пенсія за віком;

• пенсія по інвалідності;

• пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються наступні пенсійні виплати:

• довічна пенсія з установленим періодом;

• довічна обумовлена пенсія;

• довічна пенсія подружжя;

• одноразова виплата.

Пенсії за віком є найбільш розповсюдженим видом пенсійних виплат. Вони надаються при досягненні особою визначеного віку (чоловіки — з 60 років, жінки — з 55 років) і за наявності трудового стажу (не менше 5 років (в Росії, наприклад – 20 років).

На розмір пенсії за віком впливає розмір заробітної плати застрахованої особи, середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи та коефіцієнт його страхового стажу.

Існує також мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік.

В 2004 році середній розмір пенсії за віком становив 194,2 грн.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу (від 2 до 5 років залежно від віку застрахованої особи).

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 % пенсії за віком; інвалідам II групи – 90 % пенсії за віком; інвалідам III групи – 50 % пенсії за віком.

В 2004 році середній розмір пенсії по інвалідності становила 170,9 грн.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 % пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

В 2004 році середній розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника становив 121,4 грн.

Які допомоги одержують домашні господарства?

Особи, що входять до складу домашніх господарств, одержують найрізноманітніші види соціальних допомог. Джерелом їх виплати в більшості випадків є кошти Фонду соціального страхування.

До числа виплачуваних допомог відносяться, зокрема, допомоги:

• за тимчасовою непрацездатністю;

• за вагітністю і пологами;

• на поховання;

• одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності;

• щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності;

• одноразова допомога при народженні дитини;

• щомісячна допомога на період відпустки по догляду за дитиною

• щомісячна допомога на дитину;

• по безробіттю.

Які доходи відносяться до доходів від підприємницької діяльності?

До доходів від підприємницької діяльності відносяться будь-які форми доходів, одержані в результаті ведення приватного бізнесу, при збереженні або збільшенні колишньої вартості майна, що є у розпорядженні домашнього господарства. Ці форми можливі як в рамках організованого ведення бізнесу (зареєстровані підприємства), так і неорганізованого. Серед неорганізованих форм можна виділити приватну неорганізовану торгівлю, приватне і кустарне виробництво, надання приватних послуг. Доходи від реалізації частини продукції, одержаної в особистих підсобних господарствах громадян, також можуть за певних умов розглядатися як доходи від підприємницької діяльності. Такими умовами є регулярний характер виробництва цієї продукції і орієнтація частини або всього виробництва на ринкову реалізацію.

Які доходи включаються в категорію доходів від операцій з особистим майном та грошових накопичень у фінансово-кредитній сфері?

Доходи від операцій з майном і грошовими коштами виникають в результаті вкладення грошових коштів домашніх господарств в особисте нерухоме і рухоме майно, банківські вклади, цінні папери і на купівлю іноземної валюти.

Операції з майном включають в першу чергу продаж і здачу в оренду житлових приміщень, що належать домашнім господарствам, а також продаж земельних ділянок. Як вже наголошувалося, продаж є менш вигідною формою отримання доходу, оскільки вона носить разовий характер і призводить до зменшення вартості майна, що є в розпорядженні домашнього господарства. Крім того, орендна плата дозволяє захистити частково доходи домашнього господарства від інфляції шляхом поступового її підвищення. Домашні господарства торгують також і іншими видами майна: уживаними легковими автомобілями, комп’ютерами, електро - і радіотоварами, одягом, хутряними виробами, ювелірними виробами та ін. Проте з насиченням ринку високоякісними товарами такі види приватних продажів поступово витісняються.

Яка різниця між номінальними та реальними доходами домашніх господарств?

Номінальні доходи — доходи домашнього господарства отримані за певний період часу в грошовій формі. При цьому можна виділити нараховані номінальні доходи і фактично одержані. Відмінність між фактичними і нарахованими доходами може бути вельми істотною, як це мало місце в Україні у 90-х роках XX ст. в період масової затримки з виплатою заробітної плати.

Реальні доходи – доходи домашнього господарства отримані за певний період часу в грошовій формі, скореговані на індекс споживчих цін (індекс інфляції). Тому реальні доходи визначаються двома факторами — наявними доходами і цінами на товари та послуги. Вони можуть бути адекватно виражені кількістю споживчих товарів і послуг, які можна придбати на фактично одержані номінальні доходи. Реальні доходи залежать від співвідношення темпів зростання наявних доходів і індексу споживчих цін за певний період. Для домашніх господарств реальні доходи, разом з наявним майном і раніше накопичених заощаджень, входять до числа найважливіших показників, що визначають рівень їх добробуту.

Яка структура фінансових ресурсів домашнього господарства?

З матеріальної точки зору, фінанси домашнього господарства — це сукупність створених домашнім господарством цільових грошових фондів. Джерелом формування таких фондів є наявний грошовий дохід домашнього господарства.

У структуру фінансів домашнього господарства входять наступні основні елементи:

• грошовий фонд поточних витрат (витрати на, придбання продуктів харчування, непродовольчих товарів, використаних протягом відносно нетривалого періоду часу (взуття, одяг і т. п.), платня за періодичне використання послуг та ін.);

• грошовий фонд капітальних витрат (придбання непродовольчих товарів, які використовуються протягом тривалого проміжку часу (меблі, житло, транспортні засоби і т. д.), оплата послуг, достатньо рідко споживаних учасниками домашнього господарства (освіта, медична операція, туристична путівка);

• фонд грошових заощаджень.

Яка класифікація витрат домашніх господарств?

Економічна наука виділяє декілька підходів щодо класифікації витрат домашніх господарств. Так, з погляду періодичності здійснення, виділяють три групи витрат домашніх господарств: короткострокові витрати; середньострокові витрати; довгострокові витрати.

До першої групи можна віднести витрати на насущні блага (продукти, деякі непродовольчі товари, різноманітні послуг); друга група включає витрати на товари (одяг, взуття і ін.), що періодично (сезонно) придбаваються; третя група складається з витрат, які здійснюються раз в декілька років.

В даній класифікації не враховані обов’язкові платежі домашніх господарств (комунальні та інші щомісячні платежі населення, сплачувані податки і збори).

Залежно від функціонального призначення витрат, деякі економісти поділяють їх на такі основні групи: особисті споживчі витрати (купівля товарів і оплата послуг); податки та інші обов’язкові платежі; грошові накопичення і заощадження.

Для подальшої характеристики витрат домашнього господарства ми використовуватимемо інший варіант їх класифікації, який в деякій мірі дозволяє об’єднати два вище названих критеріїв. Такий варіант припускає класифікацію видаткової частини бюджету домашніх господарств на три основні розділи: обов’язкові платежі; витрати на споживання; грошові заощадження.

Розподіл домогосподарств за рівнем середньодушових грошових витрат в Україні подано в табл. 5.2

Структура грошових витрат домогосподарств представлена в табл. 5.4.

В чому полягає сутність обов’язкових платежів домашніх господарств та яка їх класифікація?

Обов’язкові платежі домашнього господарства скорочують його реальні доходи. Чим більший обсяг грошових коштів витрачається домашнім господарством по цій статті, тим менше грошових коштів воно зможе направити на поточне споживання та заощадження. Величина цієї статті в бюджетах окремих домашніх господарств не є постійною (порівняно зі споживанням) та значно змінюється як в абсолютному відношенні, так і по відношенню до інших видаткових статей.

В умовах розвитку ринкових відносин, обов’язкові платежі можна розподілити на чотири основні групи. До першої слід віднести податки та збори з фізичних осіб, до другої — комунальні і інші платежі населення, до третьої — повернення основної суми банківського кредиту та виплата відсотків по ньому (в тому випадку, якщо домашнє господарство використовувало такий спосіб фінансування свого існування на доповнення до традиційних способів), до четвертої — страхові внески (в тому випадку, якщо учасники домашнього господарства користуються послугами особистого чи майнового страхування).

Відповідно до статистичних даних, обов’язкові платежі домогосподарств України в 2003 році становив 7,9 % в загальній структурі їх витрат.

Яку роль відіграє оподаткування фізичних осіб в державних фінансах та фінансах домогосподарств?

В рамках розподільчої функції державних фінансів домашнє господарство, як один з суб’єктів фінансових відносин, зобов’язано сплачувати податки і збори відповідно до чинного законодавства. На перший погляд скорочення сплачуваних домашнім господарством податків і зборів відповідає його економічним інтересам. Проте потрібно мати на увазі, що податки і збори, які сплачувані фізичними особами, є основною дохідною статтею централізованих грошових фондів, кошти яких в умовах розвиненої ринкової економіки спрямовуються, у тому числі, і на забезпечення нормальних умов життєдіяльності домашніх господарств.

Застосовуючи систему оподаткування фізичних осіб, як інструментів фіскальної політики, держава, по-перше, забезпечує необхідні надходження до бюджетів різних рівнів; по-друге, здійснює вплив на структуру бюджетів домашніх господарств шляхом стимулювання раціонального для суспільства використання одержуваних доходів; і, по-третє, перерозподіляє частину доходів на користь соціально не захищених верств населення.

Система оподаткування фізичних осіб представлена на рис. 5.2.

Яке місце комунальних платежів в структурі витрат домогосподарств?

Одна з обов’язкових статей витрат домашнього господарства - комунальні і інші щомісячні платежі населення. Розмір цієї статті залежить від місця знаходження домашнього господарства, оскільки жителі великих міст споживають більшу кількість комунальних послуг (технічне обслуговування квартири, експлуатаційні послуги, холодна і гаряча вода, опалювання, вивіз сміття, обслуговування ліфта, санітарне утримання території), ніж жителі невеликих населених пунктів. В разі, якщо витрати на оплату послуг житлово-комунального господарства перевищують чверть сукупного доходу домашнього господарства, то воно може одержати відповідну субсидію з бюджету. Відмітимо також, що домашні господарства в Україні оплачують не повну вартість житлово-комунальних послуг, оскільки частина вартості дотується з бюджету.

Окрім комунальних платежів домашні господарства повинні щомісячно оплачувати за спожиту ними електроенергію, послуги міського і міжміського телефонного зв’язку а також стільникового зв’язку.

Частка таких обов’язкових виплат домашнього господарства складає в даний час близько 20 % загальної суми витрат українських домашніх господарств. Найближчим часом можна прогнозувати зростання цієї статті витрат домашніх господарств у зв’язку з приведенням до європейських стандартів житлово-комунального сектору.

Як класифікуються витрати домогосподарств на споживання та від яких факторів вони залежать?

В Україні на споживання витрачається основна частина доходів домашнього господарства. Узагальнені статистичні дані дозволяють сказати, що вони складають від 60 до 85 % сукупного доходу середнього домашнього господарства України (відповідно до статистичних даних в 2003 році витрати на придбання товарів та оплата послуг становила 84,6 %).

Витрати домашнього господарства на споживання доцільно підрозділити на дві агреговані групи: поточні і капітальні витрати.

До поточних витрат домашнього господарства слід віднести витрати на придбання продовольчих товарів, непродовольчих товарів, які використовуються протягом відносно нетривалого періоду часу (взуття, одяг і т. п.), а також оплату необхідних для життя послуг (наприклад, таких, як послуги перукарні, стоматолога і т.д.).

Капітальні витрати включають витрати на придбання непродовольчих товарів, що використовуються протягом тривалого часу (витрати на меблі, придбання житла, транспортних засобів і т. д.). До цієї ж статті слід віднести витрати па послуги, які учасники домашнього господарства споживають рідко, але їх результат, здійснює на них істотний вплив (витрати на освіту, на медичні послуги, на туристичну путівку і т. д.).

Статистичні дані свідчать про те, що основну частину витрат на споживання в Україні становлять поточні витрати, причому на оплату продовольчих товарів спрямовується близько половини наявних доходів домашніх господарств. У США, для порівняння, вони складають не більш 20 % загальної суми наявних доходів.

Загальна сума витрат на споживання залежить від цілого ряду факторів, які в цілому можна розподілити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх факторів слід віднести: величину сукупних грошових доходів домашнього господарства; ступінь забезпечення потреб домашнього господарства за рахунок ведення натурального господарства; рівень організації ведення бюджету домашнього господарства; рівень матеріальних і духовних потреб членів домашнього господарства. Зовнішніми факторами є: рівень роздрібних цін на товари і послуги; величина державних дотацій, що направляються на фінансування медицини, освіти, транспорту і т. д.; сума податків та інших обов’язкових платежів домашнього господарства; рівень розвитку споживчого кредиту в економіці та ін.

Що таке заощадження домогосподарств?

Економісти визначають заощадження як “ту частину після податкового доходу”, яка не споживається “і отже, домогосподарства мають дві альтернативи використання своїх доходів після сплати податків – споживання або заощадження. Заощадження – це та частина поточного доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю споживчих благ, а надійшла на банківські рахунки чи використана для придбання страхових полісів, облігацій, акцій та інших фінансових активів. Причини заощадження криються в необхідності захищеності та здійснення ділових операцій. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти на випадок непередбачених ситуацій (хвороби, нещасного випадку). Однак бажання або готовності до заощадження ще не досить. Це бажання має супроводжуватись можливістю до заощаджень, що залежить від розмірів доходу. Якщо дохід родини дуже низький то вона може мати “від’ємні заощадження”, тобто родина споживає більше ніж становить її після податковий дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, набуті у роки з вищими доходами.

Яке місце грошових заощаджень домогосподарств в ринковій економіці?

Значення грошових заощаджень велике не тільки з точки зору домашнього господарства. Заощадження населення — це важливе джерело стабільності національної економіки. За даними Національного банку України, їх величина складає станом на 01.01.2005 року 41,66 млрд. грн. Для порівняння: загальний обсяг державного боргу України на 2004 р. був запланований на рівний близько 54 млрд. грн. Заощадження населення — це важливий інвестиційний ресурс для українських підприємств (нагадаємо, що рівень зношеності основних фондів в різних галузях вітчизняної економіки варіює в межах від 30 до 70 %, при цьому реалізація переважної більшості інвестиційних програм стримується через відсутність доступних джерел фінансування).

Які існують форми заощаджень домогосподарств?

Мета, яку домашні господарства намагаються досягнути в процесі заощадження, багато в чому визначає і форму грошових заощаджень населення. Виділяють дві основні форми заощаджень: неорганізовані заощадження; організовані заощадження.

До першої форми слід віднести готівку яка знаходиться безпосередньо на руках у населення в національній та іноземній валюті. До другої — грошові кошти населення, розміщені на рахунках в комерційних банках, вкладені в акції, облігації різних підприємств та інші фінансові інструменти.

Українські домашні господарства віддають перевагу неорганізованим заощадженням.

Якими факторами визначається співвідношення між величиною організованих і неорганізованих заощаджень домашніх господарств?

Загальна величина заощаджень домашніх господарств, а також пропорції, в яких вони діляться на організовані і неорганізовані, визначаються: факторами внутрішнього характеру, пов’язані з пріоритетами в споживчих витратах, їх рівнем і структурою; специфічними факторами зовнішнього характеру. До останніх, зокрема, відносяться: рівень довіри населення до банківської системи; досконалість державної системи страхування приватних внесків; рівень законодавчого забезпечення операцій на ринку цінних паперів, банківських операцій, пенсійного забезпечення, страхової справи і ін.

В чому полягає зв’язок між доходами та витратами домашніх господарств?

Доходи виступають основним джерелом задоволення потреб домашніх господарств в споживчих товарах та послугах, накопичення і заощадження. Нерозривний зв’язок доходів і витрат домашніх господарств проявляється перш за все в залежності структури та обсягу витрат від структури та обсягу доходів. Так, при зниженні загального рівня доходів, зменшується частка витрат на накопичення і заощадження, оскільки існує певний фізіологічний та соціальний мінімум споживчих товарів і послуг, який будь-яке домашнє господарство повинно забезпечити.

Як оцінюється рівень життя населення в Україні?

Для оцінки рівня життя населення України, розробки та реалізації регіональних соціальних програм, планування темпів зростання заробітної плати, пенсій, соціальних допомог, а також складання бюджетів використовують поняття мінімального споживчого кошика та прожиткового мінімуму. Під споживчим кошиком розуміється мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення її життєдіяльності. Рівень мінімального споживчого кошика характеризує мінімально допустимі межі споживання найважливіших матеріальних благ і послуг (продукти харчування, предмети санітарії та гігієни, ліки, житлово-комунальні послуги) і розраховується виходячи з прожиткового мінімуму диференційованого по основних соціальних групах. Прожитковий мінімум використовується у вигляді вартісної оцінки споживчого кошика, а також обов’язкових зборів та платежів.

Які джерела залучення додаткових фінансових ресурсів використовують домашні господарства в процесі своєї життєдіяльності?

Основним зовнішнім джерелом фінансування життєдіяльності домашнього господарства є споживчий кредит, що надається фізичним особам для придбання різних товарів і послуг.

Споживчий кредит функціонує в товарній і грошовій формі. У першому випадку як кредитори виступають виробничі та торгові підприємства (продаж товарів в кредит), в другому випадку як кредитори, як правило, виступають комерційні банки (банківський споживчий кредит).

Існує безліч видів споживчого банківського кредитування. Розглянемо найпоширеніші їх форми.

Контокорентний кредит. Банк відкриває своєму клієнту активно-пасивний рахунок. На такому рахунку можуть бути відображені і власні кошти клієнта, і його заборгованість перед банком. Граничний розмір заборгованості заздалегідь обмежується банком (банк встановлює кредитний ліміт). Клієнт може у будь-який час використовувати виділений йому банком кредитний ліміт. Такий кредит є короткостроковим (як правило, його термін не перевищує 30 днів). Відсотки позичальник виплачує тільки від тієї суми, яку фактично використовує. Контокорентний кредит нічим не забезпечений (це бланковий кредит), і тому надається тільки бездоганним позичальникам.

Іпотечний кредит - довгостроковий кредит, який надається, як правило, з метою будівництва житла. Істотною характеристикою такого кредиту є та обставина, що об’єкт, який фінансується, є одночасно і забезпеченням наданого кредиту.

Що виступає балансом грошових доходів і витрат населення, і для яких цілей вони розробляються?

Баланс грошових доходів і видатків населення – складова частина народногосподарського балансу, яка характеризує формування і використання частини національного доходу, що надходить у розпорядження населення у формі грошових доходів. Він містить систему показників, яка відображає формування грошових доходів населення у процесі розподілу й перерозподілу частини національного доходу, а також розмір та структуру їх використання. Даний баланс складають скороченою та розгорнутою формами. Скорочена форма передбачає розробку балансу по населенню в цілому і характеризує грошовий оборот тільки між населенням, з одного боку, і організаціями, закладами – з іншого. Баланс за розгорнутою формою містить дані про доходи по суспільних групах населення, грошовий оборот не тільки між населенням і державою, громадськими організаціями, закладами, а й між окремими групами людей.

Баланс грошових доходів і видатків населення можна представити так:

Грошові доходи:

Всього грошових доходів 100 % в т.ч.:

• заробітна плата;

• доходи робітників і службовців підприємства та організацій, крім зарплати;

• грошові доходи від колгоспів;

• надходження від продажу сільськогосподарської продукції;

• пенсії та допомоги;

• стипендії;

• надходження з фінансової системи;

• інші надходження;

Грошові видатки:

Всього грошових видатків 100 % у т.ч.:

• купівля товарів;

• оплата послуг;

• обов’язкові платники та добровільні внески;

• приріст заощаджень у вкладах та облігаціях, акціях.

Рекомендована література

Основна:	33, 45, 101, 120, 158, 163, 176, 180, 183, 185, 191, 196.
Додаткова:	Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

Таблиця 5.1