Що закладено в сутність фінансового механізму?

Фінансова політика здійснюється через фінансовий механізм, під яким розуміють сукупність законодавчо закріплених форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення.

Фінансовий механізм формується відповідно до фінансової політики та норм фінансового права, які відображаються у фінансовому законодавстві. Використання юридичних норм у фінансовій сфері діяльності надає можливість встановлювати єдині правила організації фінансів, захищати економічні інтереси громадян, підприємств, держави.

Фінансовий механізм використовується для впливу на соціально-економічну сферу, проведення єдиної фінансової політики держави. Вплив фінансового механізму на економічну й соціальну сферу здійснюється, з однієї сторони, через структуру фінансового механізму та націленість різних його складових на вирішення конкретних завдань та досягнення реального ефекту, з іншої – через величину фінансових ресурсів, які формуються в державі та господарюючих суб’єктів та направлених (інвестованих) на задоволення потреб суспільства (держави, регіонів, підприємств, громадян).

Які існують методи фінансового механізму?

Фінансові методи включають наступні інструменти. (див. рис. 3.2.)

Фінансове планування - це діяльність по ви­значенню обсягів та джерел формування та на­прямів використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів суспільства.

Оперативне управління - діяльність, пов’яёзана з необхідністю втручання в розподільчі про­цеси з метою досягнення запланованих результа­тів, своєчасного перерозподілу коштів та усунен­ня диспропорцій.

Оперативне управління фінансами здійснюєть­ся через фінансовий апарат, склад і структура якого визначається відповідно до державного уст­рою країни.

Фінансовий контроль - діяльність, спрямована на перевірку правильності вартісного розподілу та перерозподілу ВВП і НД через відповідні фон­ди грошових коштів та їх використання відпо­відно до цільового призначення.

До методів фінансового забезпечення суб’єктів господарювання відносяться:

• бюджетне фінансування - надання коштів з бюджетів усіх рівнів економічним суб’єктам на безповоротній основі;

• бюджетне кредитування - надання кош­тів на принципах платності, строковості, поворотності та забезпеченості;

• самофінансування - процес відшкодування витрат суб’єктів господарювання, а також їх роз­виток за рахунок власних джерел фінансових ре­сурсів;

• оренда - строковий договір про надання май­на у тимчасове користування за певну плату;

• інвестування - процес вкладення грошей в об’єкти підприємницької діяльності з метою збільшення їхньої вартості, а також отримання прибутку.

Фінансове регулювання - це законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві.

Що розуміється під фінансовим інструментарієм фінансового механізму?

Фінансовий інструментарій фінансового механізму – це сукупність фінансових важелів, стимулів, санкцій, нормативів та лімітів за допомогою яких реалізується фінансова політика. Фінансовий інструментарій нерозривно пов’язаний з фінансовими методами. Від ефективного та раціонального вибору певних інструментів залежить і ефективність проведеної фінансової політики.

Фінансові важелі - це конкретні форми здійс­нення процесів розподілу і перерозподілу валово­го внутрішнього продукту та національного до­ходу, а саме: податки; збори; обов’язкові платежі; проценти за кредит; дотації, субсидії, субвенції; штрафи тощо.

Фінансові стимули - це фінансові важелі, за допомогою яких можна впливати на інтереси суб’єктів господарювання з метою підвищення заінтересованості в досягненні певних результа­тів. До них належать:

• резервні фонди та фонди стимулювання, які утворюються з прибутку;

• бюджетне фінансування певних об’єктів на­родного господарства або напрямків розвитку (дотації, субсидії);

• фінансові пільги (податкові пільги, приско­рена амортизація тощо).

Фінансові санкції - форма організації фінан­сових відносин покликана посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за ви­конання взятих зобов’язань (штрафи, пеня).

• Штраф - фіксована грошова сума, яка накла­дається на порушника угоди, законодавства або чинних правил.

• Пеня - сума грошей, яку сплачує порушник грошових зобов’язань в розмірі певного процен­ту від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Фінансові нормативи - характеризують певний рівень забезпечення видатків;

Фінансові ліміти - певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємств, населення.