Які форми кредитування і види кредитів надаються країнам що розвиваються?

Форми кредитування країн що розвиваються, в основному визначаються схемою, прийнятою Комітетом сприяння розвитку країн (КСР), що входять в ОЕСР. КСР координує кредитну політику провідних країн-донорів і кредиторів відносно країн що розвиваються. Ця організація здійснює збір та публікацію статистичних даних по міжнародному кредитуванню цих країн.

Класифікація кредитів і субсидій країнам (схема КСР), що розвиваються, наступна.

I. Офіційне фінансування розвитку (офр).

1. Офіційна допомога розвитку (ОДР), зокрема двостороння і багатобічна.

2. Інше ОФР, зокрема двостороннє і багатобічне.

II. Експортні кредити.

3. Приватні кредити і субсидії.

   1. Міжнародне банківське кредитування.

   2. Емісія цінних паперів.

   3. Безповоротні субсидії неурядових організацій.

Сумарний приток кредитних ресурсів має вигляд - (I + II + III).

На початку 90-х рр. 4/5 притоку кредитних ресурсів припадало на офіційне кредитування і фінансування і лише 1/5 на приватні джерела. Офіційне фінансування і кредитування приблизно на 1/2 складалося з кредитів і на 1/2 з субсидій, які надаються переважно по двосторонніх каналах.

Офіційні двосторонні потоки перевищували багатосторонні більш ніж удвічі.

На початку 90-х рр. на ОФР на двосторонній основі припадало біля 1/2 позикового капіталу і субсидій, які поступили в країни що розвиваються. ОФР включає два види кредитування і субсидування: ОДР і інше ОФР. Основна відмінність між ними полягає в умовах надання ресурсів. Якщо умови кредиту (термін, пільговий період, рівень відсотка) відповідають встановленим нормам пільгового кредитування, то він відноситься до ОДР, якщо ні, то до іншого ОФР. До ОДР зараховані і всі безповоротні субсидії. Умови кредитів в рамках ОДР такі: термін кредиту — 25—30 років, пільговий період — близько 10 років, вартість кредиту — зазвичай не вище 3 % річних. Кредити, що відносяться до іншого ОФР, жорсткіші, але звичайно більш вигідніші, ніж кредити, одержані країною що розвивається, на світовому ринку позикових капіталів.

На ОДР доводиться більш 4/5 засобів, що виділяються країнами-донорами по лінії ОФР. У всіх країнах — крупних кредиторах функціонують відповідні інститути, що спеціалізуються на політиці ОДР. Кошти на ці цілі виділяються з бюджету і чітко контролюються парламентами країн-донорів. Кредити, як правило, мають „пов’язаний” характер, тобто прив’язані до поставок наперед встановлених товарів. Така умова жорстко обмежує рамки використовування кредиту, звужує маневреність країни-одержувача. Ціни на товари, що поставляються в рамках ОДР, нерідко завищуються. Велика частина ресурсів, виділених в рахунок ОДР, прив’язана до фінансування конкретних об’єктів.

Такий метод припускає жорсткий контроль з боку донора за використовуванням засобів, що часто не влаштовує реципієнтів. Останні прагнуть до збільшення програмної допомоги, яка дає можливість гнучкіше застосовувати ресурси. Проте економічно це не завжди виправдано, оскільки ослаблення контролю з боку донорів нерідко веде до неефективного використовування ресурсів країнами що розвиваються.