Які фінансові інститути відносяться до фінансових посередників?

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на 2 групи:

• банки;

• небанківські фінансово – кредитні установи, які інколи ще називають спеціалізованими фінансово – кредитними установами.

Спеціалізовані кредитно – фінансові установи – це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.

Найбільш поширеними у розвинутих країнах видами спеціалізованих кредитно – фінансових інститутів є страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди.

В американській літературі фінансових посередників поділяють на 3 групи:

• депозитні інституції;

• договірні ощадні інституції;

• інвестиційні посередники.

Взагалі фінансові посередники – це інститути, які виконують посередницьку функцію між постачальниками та споживачами фінансового капіталу. Вони акумулюють вільні грошові засоби одних економічних суб’єктів і надають їх від свого імені на певних умовах іншим, тим, які потребують залучення додаткових засобів. Російський професор М. Романовський пропонує наступну класифікацію фінансових посередників:

• депозитні фінансові організації – це організації, в структурі пасивів яких присутні високоліквідні фінансові зобов’язання. Найтиповіші – це комерційні банки.

• не депозитні фінансові організації – вони являються більш різноманітними, ніж депозитні. До них відносяться: страхові компанії, Пенсійні фонди, інвестиційні фонди, венчурні фірми, фінансові компанії.

Якими державними органами представлений фінансовий апарат в Україні?

Організаційна структура фінансової системи – сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами. (див. табл.. 2.1.) Необхідність розподілу і перерозподілу ВВП є об’єктивним явищем , форми і методи фінансових відносин відображають установлену в світовій практиці внутрішню структуру фінансової системи. Разом з тим рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а керується певними управлінськими структурами, юридичними та фізичними особами. Це суб’єктивна сторона побудови фінансової системи, яка, маючи певні закономірності, відображає умови конкретної країни.

До організаційного складу фінансової системи України входять:

1. органи управління:

• Міністерство фінансів України;

• державна податкова служба України;

• аудиторська палата;

• контрольно-ревізійна служба;

• державне казначейство;

• рахункова палата;

• комітет з нагляду за страховою діяльністю;

• державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

• державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг;

• пенсійний фонд;

• фонд соціального страхування;

• державний інноваційний фонд.

2. фінансові інститути:

• Національний банк України;

• комерційні банки;

• страхові компанії;

• небанківські кредитні установи (ломбарди тощо);

• міжбанківська валютна біржа;

• фондові біржі;

• фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в 4 блоки.

Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це Міністерство фінансів України та його відособлені підрозділи – державне казначейство і контрольно-ревізійна служба. До цієї групи належить також ДПА України, яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів.

Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи – Рахункова палата Верховної Ради України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Комітет з нагляду за страховою діяльністю, Аудиторська палата і аудиторські фірми.

Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: НБУ і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондова біржа та фінансові посередники, страхові компанії.

До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Державний інноваційний фонд.