Рейтингова оцінка інвестиційних якостей акцій

РЕЙТИНГ	ЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГУ	ХАРАКТЕРИСТИКА АКЦІЙ (ПІДПРИЄМСТВА)
І Ранг	Найвища інвестиційна привабливість	Підприємство є визнаним лідером у галузі і має високі стабільні прибутки; ризик інвесту­вання мінімальний
2 Ранг	Висока інвестиційна привабливість	Акції майже такі, як акції найвищої інвести­ційної привабливості, але показники й пер­спективи діяльності трохи гірші, ніж у лідерів
З Ранг	Інвестиційна привабливість вища за середню	Акції мають сприятливі характеристики для інвестування, ці характеристики можуть по­гіршати в періоди зміни кон’юнктури
4 Ранг	Середня інвестиційна привабливість	Акції мають середні характеристики, які можуть ще погіршати під впливом несприя­тливих чинників зовнішнього середовища та внутрішніх чинників виробництва
5 Ранг	Інвестиційна привабливість нижча за середню	Інвестиційні якості акцій нижчі за середні, підприємство має істотні проблеми з техно­логіями, менеджментом тощо
6 Ранг	Інвестиційна привабливість низька	Підприємство має погані перспективи: при­бутки замалі (відсутні), технології застарілі, менеджмент неефективний
7 Ранг	Акції є інвестиційно непривабливими	Підприємство втрачає або вже втратило ринок (є банкрутом)

Глава 15 Страхування і страховий ринок

Яке визначення можна дати поняттю „страхування”?

Існують різні визначення поняття „страхування”. Систематизуючи всі визначення поняття „страхування” можна охарактеризувати як економічні відносини з приводу створення спеціальних грошових фондів, які створюються за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб з наступним використанням цього фонду для відшкодування тим же особам збитків при настанні не передбачуваних обставин в їх життєдіяльності, а також для виплат в інших, визначених законом чи договором випадках. Метою страхування є захист майнових та особистих інтересів юридичних та фізичних осіб.

Які ознаки характеризують категорію страхування?

Можна виділити наступні ознаки, що характеризують таку категорію, як страхування:

• при страхуванні виникають грошові перерозподільні відносини, які зумовлені можливістю настання непередбачених подій, тобто страхових випадків, які можуть нанести матеріальні збитки народному господарству і населенню;

• при страхуванні здійснюється розподіл нанесених збитків між учасниками страхування, який носить замкнутий характер;

• страхування передбачає перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі (страхові фонди певних територій формуються кожен рік, так як невідомо, коли трапиться страховий випадок);

• повернення коштів, мобілізованих у страховий фонд (трапилось нещастя - виплачується страхова сума).

Яке місце страхування в суспільному відтворенні?

В процесі становлення ринкових відносин в Україні з’являються нові види комерційної діяльності, які не мали достатнього розвитку в радянські часи. До такої діяльності відноситься і страхування. Страхові організації, не створюючи нової товару, активно беруть участь в процесі його перерозподілу. За рахунок акумулювання та використання грошових засобів, які вносяться страхувальниками, страхові організації беруть на себе зобов’язання з надання страхового відшкодування в разі настання страхового випадку, в розмірах які значно перевищують розміри страхового внеску. Крім цього, маючи в своєму розпорядженні великі обсяги тимчасово вільних грошових ресурсів, які акумулюються в страхових резервах, страхові організації займаються не тільки страховою але й фінансово-інвестиційною діяльністю.

Як страхування пов’язане з ризиком?

Страхування нерозривно пов’язане з ризиком. Ризик означає ймовірність настання певних не передбачуваних обставин, які несуть негативні наслідки. Економічний ризик означає невизначену можливість настання непередбачених втрат, збитків, недоотримання доходів, прибутку порівняно з запланованим варіантом. З метою зменшення фінансових втрат, пов’язаних з економічним ризиком, створюються системи фінансового захисту. Основним елементом такого фінансового захисту виступає страхування.

Які основні елементи страхування виділяють в страховій практиці?

Практика страхування виділяє наступні елементи системи страхування є:

Страховик - це фінансова установа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або ТзДВ, а в окремих випадках і державною організацією, що має статус юридичної особи та володіє ліцензією на право здійснення страхової діяльності.

Страхувальник - це юридична або фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила страхові внески і має право при настанні страхового випадку на страхове відшкодування в межах страхової суми обумовленої в полісі.

Страховий тариф – ставки страхових платежів з одиниці страхової суми чи об’єкта страхування за певний період. Складається з нетто-ставки і навантаження що = брутто-ставці. Страховий тариф з обов’язкового виду страхування затверджується державою, по добровільному – страховиком.

Страховий внесок (премія, платіж) – це сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки останнім в разі настання зумовлених подій в життєдіяльності страхувальника.

Страховий ризик - це подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - це подія, у разі настання якої виникає зобов’язання страховика сплатити страхувальникові страхове відшкодування.

Страховий фонд - сукупність фінансових резервів, призначених для попередження та відшкодування збитків, завданих не передбачуваними обставинами.

Страхова виплата – це сума в грошовому еквіваленті, яка виплачується страховиком страхувальнику відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Перестрахування – система перерозподілу ризику між страховиками, при якій певний (прямий) страховик приймає від страхувальника увесь ризик на власну відповідальність, а в подальшому перерозподіляє між собою та іншими страховиками. При настанні страхового випадку, збитки виплачуються першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують прямому страховику збиток в відповідності з умовами договору перестрахування.

Що розуміють під нетто-ставкою та з яких елементів вона складається?

Нетто ставка – це показник величини страхових внесків (премій) з одиниці страхової суми. Дана ставка передбачає рівновагу фінансових зобов’язань страхувальників та страховиків в розрахунку на ввесь період дії договору страхування.

Нетто-ставка може складатися з наступних елементів: ризиковий внесок, ризикова (гарантійна) надбавка і накопичувальний (ощадний) внесок.

Ризиковий внесок призначений для покриття ризику по всіх видах страхування, тобто він використовується для страхових виплат при настанні страхового випадку. У структурі нетто-ставки він присутній завжди.

Ризикова (гарантійна або стабілізаційна) надбавка призначена для компенсації можливого перевищення фактичних виплат над розрахунковими, врахованими у вигляді ризикового внеску. У структуру нетто-ставки ця надбавка може не включатися — все залежить від вибраної страховиком стратегії управління. Якщо його мета — завоювати страховий ринок за рахунок цін нижчих в порівнянні з іншими страховиками, цей елемент (ризикова надбавка) не включається в структуру нетто-ставки. Якщо ж страховик бажає зміцнити свою фінансову стійкість (при стабільному попиті на свої послуги та хорошу репутацію), цей елемент включається в нетто-ставку.

Накопичувальний (ощадний) внесок призначений для накопичення суми, виплачуваної за умов довгострокового договору страхування життя, — у разі дожиття застрахованого до певної дати. Накопичувальний внесок повинен інвестуватися з метою отримання доходу. Він є структурним елементом нетто-ставки довгострокових договорів страхування життя, наприклад, при страхуванні на дожиття, змішаному страхуванні життя, страхуванні пенсій.

Що розуміють під брутто-ставкою та з яких елементів вона складається?

Брутто-ставка (страховий внесок) є тарифною ставкою страхових платежів за договором страхування, сплачуваною страхувальником страховику (страховій організації) за певний період зі всієї страхової суми (грошової оцінки максимального розміру зобов’язань страховика по страхових виплатах).

Брутто-ставка складається з двох основних елементів; нетто-ставки, призначеної для страхових виплат за умов договору страхування, і навантаження, за рахунок якого покриваються витрати на ведення справи, фінансуються попереджувальні (превентивні) заходи і створюється прибуток від страхових операцій.

Які елементи входять в структуру страхового навантаження?

Перший структурний елемент страхового навантаження — витрати на ведення справи — відноситься на собівартість страхових послуг, другий елемент є плановим прибутком страхової організації від страхових операцій.

Витрати на ведення справи поділяються на традиційні, які мають місце для будь-якого виду бізнесу, і специфічні, характерні саме для страхової справи. До специфічних видів витрат відносяться комісійні винагороди агентам і брокерам за посередницьку діяльність в розповсюдженні страхових продуктів, витрати на проведення попереджувальних (превентивних) заходів, витрати, пов’язані, наприклад, з проведенням початкової експертизи (при укладенні договору), а також експертизи, пов’язаної з настанням страхового випадку, і т.д.

Які функції виконує страхування?

Сутність страхування проявляється в його функціях:

Ризикова - це головна функція, оскільки страховий ризик, як вірогідність збитків, пов’язаний з основним призначенням страхування - з надання грошової допомоги господарствам, громадянам, що постраждали. Полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких визначено законом чи договором.

Превентивна функція – страховики та страхувальники зацікавлені зменшити наслідки страхових подій, тобто зменшити страховий ризик. З цією метою вдаються до правової (протиправні дії або бездіяльність страхувальника) та фінансової (частина страхових премій зі страхового фонду йде на фінансування превентивних заходів) превенції.

Функція створення та використання страхових резервів (акумулятивна функція) – страхування стає можливим лише за наявності у страховика капіталу, достатнього для покриття збитків заподіяних страхувальникові. Власних коштів не вистачає, тому страховики створюють систему страхових резервів. Нагромадження та використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

Контрольна функція полягає в суто цільовому формуванні та використанні коштів страхового фонду.

Які види страхування існують на практиці?

В світовій практиці виділяють різні класифікації систем страхування, які визначаються ознаками, що закладені в їх основу.

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – це форма проведення:

1) обов’язкова (33 вида);

2) добровільна (всі інші). (див. рис. 15.1)

Суспільство в особі держави встановлює види обов’язкового страхування, тобто обов’язковість внесення певним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, з однієї сторони і з іншої сторони (страховика) згода застрахувати визначену подію (страховик не має права відмовити в цьому). При цьому види, правила, умови та порядок проведення обов’язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами. Види: страхування спортсменів вищих категорій; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування космічних об’єктів; персоналу ядерних установок та ін.

Добровільне страхування - це види страхування, які обирає сам суб’єкт. Взаємовідносини між страховиком і страхувальником будуються на основі договору між ними (страхування майна громадян, життя, нещасних випадків, страхування інвестицій, фінансових ризиків та ін.).

Усю сукупність страхових відносин можна поділити на 5 галузей, які в свою чергу поділяються на підгалузі:

1) майнове страхування включає страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та інші види майна, зокрема домашнього майна, тварин, сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, будівель, будівельно-монтажних ризиків. Об’єктом майнового страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном.

1.1. страхування майна підприємств і організацій;

1.2. страхування майна сільськогосподарських підприємств (врожаї с/г культур, багаторічні насадження, с/г тварини у розмірі 70 % від їх балансової вартості);

1.3. страхування майна кооперативів і громадських організацій;

1.4. страхування майна громадян (обов’язковому страхуванню підлягає 40 % їх вартості, 60 % можна застрахувати добровільно).

2) соціальне страхування (страхування пенсій, пільг) — вид обов’язкового страхування, його призначення полягає в необхідності матеріального забезпечення громадян, які в силу певних причин не можуть приймати участь у суспільно-корисній праці і не можуть за рахунок своєї праці підтримувати своє існування.

Кошти соціального страхування використовуються у вигляді виплат, фінансування послуг і надання пільг:

1) виплати - це пенсії та виплати по лікарняних листах (по вагітності);

2) фінансування послуг - послуги закладів охорони здоров’я для відновлення працездатності, проведення оздоровчо-профілактичних заходів;

3) пільги - пільгові послуги для протезування, трудового навчання і працевлаштування інвалідів, надання їм юридичної допомоги, послуги інтернатів тощо.:

3) особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об’єктом особистого страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю.

3.1. особисте страхування (добровільне страхування життя, страхування на певний строк дітей, до весілля. Страхову суму встановлює той, хто страхується. Особисте страхування може бути і обов’язковим - страхування пасажирів, військовослужбовців тощо);

3.2. страхування від нещасних випадків.

4) страхування відповідальності включає страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, перевізника, підприємств — джерел підвищеної небезпеки, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності за невиконання зобов’язань і страхування інших видів цивільної відповідальності. Об’єктом страхування відповідальності є майнові інтереси, пов’язані з обов’язком страхувальника або застрахованого відшкодувати збиток, заподіяний їм третім особам.

4.1. страхування заборгованості (кредитних ризиків). Суть його полягає в тому, що на страхування приймається ризик непогашення позичальником отриманих кредитів і відсотків по них. Договір передбачає погашення від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту;

4.2. страхування громадської відповідальності на випадок завдання битків третім особам (водіїв автотранспортних засобів, підприємців перед робітниками по найму, авіаперевізників, забруднення навколишнього середовища);

4.3. страхування власників джерел підвищеної небезпеки (підприємств-виробників хімічних речовин).

5) страхування фінансових ризиків включає страхування ризику непогашення кредитів, інших фінансових ризиків, наприклад пов’язаних з банкрутством, можливістю недоотримання очікуваного прибутку, появи непередбачених комерційних витрат, втрати роботи, з перевезенням цінностей, прийомом фальшивих грошей, нелояльністю працівників банку, махінацій і т.д. Об’єктом страхування фінансових ризиків є майнові інтереси, пов’язані з комерційною діяльністю.

5.1. страхування на випадок неотримання прибутку;

5.2. непередбачених збитків, простоїв, зниження рентабельності, на випадок несплати рахунків тощо.

Які історичні аспекти впровадження системи соціального страхування в незалежній Україні?

З набуттям незалежності у 1993 році була розроблена і прийнята Концепція соціального забезпечення України, яка врахувала перехід держави до ринкової економіки, оскільки механізми існуючої до цього часу системи соціального захисту вичерпали себе. Дана Концепція передбачала реформування соціального захисту працюючого населення зокрема запровадження соціального страхування. 8 квітня 1996 року згідно з постановою Президії Верховної Ради України від 18 березня 1996 року були проведені парламентські слухання щодо законопроекту “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на яких він був схвалений і рекомендований Верховній Раді розглянути цей законопроект після відповідного доопрацювання.

З урахуванням положень Конституції Основи законодавства України про соціальне страхування були доопрацьовані і подані до Верховної Ради. Парламент розглядав їх тричі у першому читанні, двічі – в другому і 14 січня 1998 року прийняв Основи.

Верховною Радою України були прийняті Закони України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (23 вересня 1999 року № 1105-XIV), “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (2 березня 2000 року № 1533-III), “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (від 18 січня 2001 року № 2240-III).

Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 року) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці №67 (1944 рік).

Які види загальнообов’язкового державного соціального страхування практикуються в Україні?

У 2003 році здійснюються три види загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

1. на випадок безробіття;

2. у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3. від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

В липні 2003 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в дію з 1 січня 2004 року.

На розгляді Верховної Ради України знаходиться кілька законопроектів щодо п’ятого виду загальнообов’язкового державного соціального страхування - медичного страхування.

Яка головна особливість діяльності страхових компаній?

Страхова діяльність належить до сфери фінансових послуг. Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Така своєрідна „плата наперед” дозволяє страховикові нако­пичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефек­тивного управління.

Станом на 19.01.2005 року в Україні внесено до Держаного реєстру фінансових установ 379 страхових компаній. (див. рис. 15.2.)

Яка структура джерел грошових коштів страхової організації?

У структурі основних джерел грошових коштів страхової організації виділяються дві основні частини — власний капітал і залучений. В зв’язку із специфікою страхової діяльності частка залучених засобів в загальній структурі джерел відносно висока.

Власний капітал страховика аналогічний структурі власного капіталу будь-якої господарюючої одиниці і включає статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільові надходження та фінансування. Основними джерелами формування власного капіталу страховика є внески засновників, відрахування з прибутку від страхової діяльності і доходів від інвестиційної діяльності, а також від додаткової емісії акцій. Вимоги до розміру власного капіталу в кожній країні світу специфічні. (див. рис. 15.3.)

Основними джерелами залучених коштів страхової організації є: страхові резерви, сформовані за рахунок частини страхових внесків страхувальників, призначені для майбутніх страхових виплат і становлять найістотнішу частину залучених коштів; кредиторська заборгованість по операціях страхування, соціального страхування і перестрахування; кредиторська заборгованість по операціях, безпосередньо не пов’язаних із страховою діяльністю.

Які джерела доходів має страхова організація?

Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійс­нення страхової та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

1. доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надхо­дження на користь страховика, пов’язані з проведенням страху­вання і перестрахування (див. рис. 15.4.). Такі доходи формуються за рахунок страхових премій (вони дають найбільшу частину доходу від страхових операцій), відшкодування частки збитків по ризиках, переданих в перестрахування, а також за рахунок комісійних і брокерських винагород, коли страховик виступає в ролі посередника страхових послуг;

2. доходи від інвестиційної та фінансової діяльності - пов’язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних кош­тів (як власних, так і коштів страхових резервів). Вони формуються за рахунок інвестування коштів страхових резервів і власних вільних засобів. Необхідно відзначити, що інвестиційна діяльність страховика носить залежний характер по відношенню до страхових операцій. Інвестиції повинні здійснюватися в обсязі, по термінах і в межах, які узгоджені з прийнятими страховими зобов’язаннями;

3. інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій. Зокрема, до числа інших доходів відносяться: 1) суми відсотків, нарахованих на рахунки депо премій; 2) суми, одержані у порядку регресу після виконання страховиком своїх зобов’язань по страхових виплатах; 3) дохід від реалізації основних фондів, матеріальних цінностей і інших активів; 4) доходи від здачі в оренду майна страховика; 5) суми повернення страхових резервів, що зменшують розмір страхових резервів в результаті їх перерахунку; 6) оплата споживачами консультаційних послуг, навчання, що надаються страховиком.

Рівень дохідності страхових компаній України зображена на рис. 15.5.

Яка структура витрат страхової організації?

Витрати страхової компанії, так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Відокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівар­тість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестицій­ної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від зви­чайної діяльності та надзвичайних операцій).

Понад 90 % загальної суми витрат страхової компанії припа­дає, безперечно, на „страхові” витрати. Ці витрати дуже неодно­рідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань за дого­ворами страхування й перестрахування;

• витрати на обслуговування процесу страхування і пере­страхування;

• витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи витрат можна об’єднати поняттям „витра­ти на ведення справи”.

Найвагоміша стаття витрат страховика — виплати страхо­вих сум та страхових відшкодувань.

Закон України “Про страхування” свого часу встановив такий склад витрат страховика:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

• витрати на проведення страхування.

Витрати страховика формують собівартість страхової послуги, яка враховується при визначенні фінансового результату і бази оподаткування. Віднесення витрат на собівартість страхової послуги регулюється загальними і галузевими нормативними актами.

Специфіка страхового бізнесу обумовлює необхідність розгляду планової і фактичної собівартості. Під плановою (розрахунковою) розуміють собівартість страхової послуги, що закладається в основу страхового тарифу і представлену у вигляді його структурних елементів — нетто-премії і навантаження. Під фактичною розуміють собівартість, що реально складається за результатами укладених договорів страхування, що залежить від реальної збитковості страхової суми, економії чи перевитрат коштів на адміністративно-господарські цілі, включаючи оплату праці працівників, і т.п. Склад витрат, які відносяться на собівартість, спеціально уточнюється також для визначення бази оподаткування прибутку компанії.

Які додаткові показники можуть бути використані для характеристики фінансової діяльності страховика?

Для характеристики фінансової діяльності страховика, окрім прибутку, можуть використовуватися і інші абсолютні і відносні показники. До числа найпоширеніших абсолютних показників входять наступні індикатори:

• показник ділової активності, який показує відношення надходжень страхових премій (платежів) на певну дату поточного року до валюти балансу на цю ж дату за попередній рік;

• кількість освоєних видів страхування. Цей показник характеризує ступінь освоєння різних галузей і видів страхування;

• кількість укладених договорів страхування. Характеризує страховий портфель і ступінь освоєння страхового ринку. Чим вища ця цифра, тим більше є підстав вважати, що страхова компанія займає гідне місце на страховому ринку;

• сумарна страхова сума розраховується як сукупна сума за всіма договорами або як середня величина. Характеризує прийняту страховиком відповідальність по ризиках;

• обсяг страхових премій відображає розмір поточних фінансових коштів страховика, а також рівень прийнятих зобов’язань. Аналізується в динаміці, по окремих видах страхування і в цілому, в середньому за одним договором;

• сумарні виплати відображають обсяг виконаних зобов’язань, аналізуються в динаміці, по окремих видах страхування і в цілому, по окремих підрозділах;

• обсяги доходів і витрат характеризують фінансові результати страховика які аналізуються в динаміці і по певних факторах;

• темп зростання страхових премій. Досвід показує, що цей темп при стабільній діяльності страховика перебуває у межах 25  %.

• обсяг власних вільних засобів (чистих активів). Є однією з характеристик ліквідності і платоспроможності страхової компанії. Зіставляється з об’ємом прийнятих зобов’язань, аналізується в динаміці.

Серед відносних показників, що характеризують фінансову діяльність страхової компанії і найчастіше використовуваних, можна відзначити наступні:

• рентабельність. Розраховується як відношення балансового прибутку до статутного капіталу або до власних засобів; як відношення прибутку від страхової діяльності до суми витрат і відрахувань страхової компанії. По окремих видах страхування рентабельність розраховується як відношення прибутку, одержаного з відповідного виду страхування, до сумарної страхової суми або сумарного обсягу премій по цьому виду страхування;

• рівень виплат по видах страхування. Розраховується зіставленням фактичних виплат до зібраних страхових премій;

• рівень витрат. Оцінюється відношенням витрат страхової компанії до обсягу зібраних страхових платежів.

Що таке фінансова стійкість страхової організації і як вона забезпечується?

Під фінансовою стійкістю страхової організації розуміють її здатність виконати всі свої зобов’язання всім майном, що знаходиться на балансі компанії. Природно, що страховик має зовнішні і внутрішні зобов’язання. Прийнято зовнішні зобов’язання підрозділяти на страхові і нестрахові (інші). Через особливе значення страхових зобов’язань під фінансовою стійкістю страхової компанії перш за все розуміють здатність страховика виконати свої страхові зобов’язання.

Фінансова стійкість страхової організації забезпечується достатнім і сплаченим статутним капіталом, адекватними прийнятим зобов’язанням страховими резервами, а також прийнятою системою перестрахування. Використання системи перестрахування допускає, що на відповідальності страховика залишаються тільки ті ризики, по яких він може виконувати зобов’язання виходячи з своїх фінансових можливостей. Критерієм фінансової стійкості страховика звичайно прийнято рахувати достатність коштів страхових резервів і власних вільних засобів для виконання зобов’язань страховика. Найважливішим показником фінансової стійкості страховика, її надійності, є платоспроможність.

Що таке платоспроможність страхової організації?

Під платоспроможністю страхової організації розуміється її здатність виконати свої зобов’язання у будь-який момент часу. Як і у випадку з фінансовою стійкістю, при оцінці платоспроможності страхової організації, розуміють її здатність виконати перш за все страхові зобов’язання.

Умова про платоспроможність страховика є значущішою, ніж умова про фінансову стійкість, оскільки вона накладає додаткову вимогу до активів компанії. Крім того, що їх повинно бути достатньо, вони повинні бути ліквідними в тій мірі, в якій це необхідно для виконання страхових зобов’язань у будь-який момент часу.

Страхова організація вважається платоспроможною, якщо її активи перевищують пасиви на заздалегідь обумовлену мінімальну суму.

Як оцінити платоспроможність страхової організації?

Платоспроможність страхової організації забезпечується за рахунок двох основних джерел – коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням і власних вільних коштів. З огляду на характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику та випадковість його настання, розрахунковий розмір страхових резервів може бути недостатнім для виконання всіх зобов’язань за страховими виплатами. Тому страховик повинен мати вільні від зобов’язань кошти, які може використати для виплат у разі, коли страхові резерви будуть використані.

Коли бракуватиме страхових резервів, страховик повинен буде виконати страхові зобов’язання за рахунок власних коштів. Західний досвід показує, що страховика можна вважати платоспроможним у разі, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов’язання. Наявність значного обсягу власних коштів має важливе значення із самого початку діяльності. Коли страховик не має збалансованого страхового портфеля, а страхові резерви малі й не можуть дати значного інвестиційного прибутку, страховик за рахунок власних коштів може виконати свої зобов’язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.

У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною. Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов’язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною.

Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга – на підставі страхових виплат.

Директивами ЄС передбачено також наявність гарантійного фонду, тобто вільних від зобов’язань коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності.

Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України “Про страхування”, яким передбачено:

• наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;

• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

• перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов’язань страховика перед страхувальника з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов’язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативними запасами відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов’язаннях.

Які основні характеристики світового ринку страхових послуг?

Світовий страховий ринок є схильним до циклічного розвитку. Йдеться про циклічне зростання або зниження цін страхового захисту (ставок страхових премій) та наявність або відсутність у страховиків “ємкостей” для прийняття ризиків. Можна сказати, що циклічні коливання страхового ринку спричиняються головним чином припливом або відпливом капіталів. Це, зокрема, виявляється в періодичних змінах “жорстких”, “м’яких” та “напружених” умов прийняття ризиків страховими ринками.

“М’який” (soft) страховий ринок вирізняється забезпеченим попитом на страхові послуги. Попит на страхові послуги, зростання сум премій, що їх акумулюють та прибутково інвестують страховики, спричинює приплив нових капіталів та збільшення ємкості страхового ринку. З часом страховий ринок перенасичується капіталом, зростає конкуренція, знижуються ставки страхових премій і, як результат, прибутковість страхових операцій. Ситуацію можуть загострювати збитковість результатів андейрратингу (підписання, тобто прийняття ризиків) окремих страхових років або катастрофічні збитки, капітал “тікає” до інших галузей, і страховий ринок стає “жорстким” (hard).

Ринок вважається “жорстким” на такій стадії циклу, коли через поточну збитковість страхових операцій пропозиція страхового покриття обмежується порівняно попитом, а високі ставки премій та жорсткі умови покриття (наприклад, підвищення розміру невідшкодованої частки збитку - франшизи) стримують зростання сум премій, що збираються. Інакше кажучи, страховики, намагаючись підвищити прибутковість страхових операцій через цінові механізми, унеможливлюють розширення страхового поля (кількості платоспроможних страхувальників), що ще більше погіршує фінансові результати страховиків та спонукає втечу капіталів із цієї частини фінансового сектора.

Отже, рух коштів каналами транскордонного страхування та міжнародного перестрахування, міжнародне інвестування зібраних страхових премій та наднаціональне регулювання страхової діяльності дає підстави говорити, що в умовах інтернаціоналізації та глобалізації економіки сформувалися міжнародні відносини в царині страхування як складова та різновид міжнародних фінансових відносин.

Рекомендована література

Основна:	40, 41, 80, 108, 126, 149, 180, 184, 186.
Додаткова:	Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

Рис. 15.2. Загальна кількість діючих страхових компаній України

ВИМОГИ ДО КАПІТАЛУ (МЛН. ДОЛ. США)
Японія	7,69
Південна Корея	18,75
Тайвань	57,3 1
Гонконг	1,28 чи 2,56 2
Сінгапур	14,53
Китай	60,4
Індія	50 % від отриманих премій
Примітки: 1 Місцеві страхові компанії, включаючи спільні підприємства; 2 1,28 – дані для компаній, які займаються страхуванням життя та ризиковим страхуванням; 2,56 – для компаній, які займаються обома групами та обов’язковими видами страхування. В Україні вимоги до капіталу страховиків: 1,5 млн. Євро для страхових компаній із страхуванню життя, та 1 млн. Євро для страховиків, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування життя.

Рис. 15.3. Світові вимоги до капіталу страхових компаній