Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: статус, призначення, джерела формування

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб - вкладників комерційних банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів та відповідно до пункту 4 розділу XV „Перехідні положення” Конституції України Президентом України було підписано Указ від 10 вересня 1998 року № 996/98 “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України”, і на виконання цього Указу було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до норм зазначеного Закону учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вважаються банки - юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, який ведеться Національним банком України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб зазначених банків є обов’язковою.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління в сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України. Він має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) відшкодування коштів за їх вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 5000 гривень по вкладах у кожному із таких банків. Цей розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рішенням адміністративної ради Фонду може бути збільшено за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в залежності від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Джерелами формування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є:

• початкові збори з банків - учасників Фонду;

• регулярні збори з банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду;

• спеціальні збори з банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду;

• кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень;

• доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;

• кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів;

• пеня, яку сплачують банки - учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;

• доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є єдиним розпорядником акумульованих у процесі його діяльності коштів.

Як можна охарактеризувати досвід створення та функціонування позабюджетних фондів в західних країнах?

У західних країнах накопичений величезний досвід створення позабюджетних цільових фондів. Особливо це характерно фондам економічного призначення. Вони розширюють можливості державного впливу на розвиток господарського і соціального життя суспільства. Перші фонди економічного стимулювання виникли в роки світової економічної кризи (1929—1933 рр.) для надання фінансової підтримки приватному бізнесу. Однією з перших держав, що створила позабюджетні фонди, були США, створивши фонд реконструктивної фінансової корпорації. Після Другої світової війни подібні фонди були створені у всіх розвинених країнах світу. Зокрема, у Франції з моменту закінчення війни діє Фонд модернізації, який після об’єднання з рядом інших фондів був перетворений у Фонд економічного і соціального розвитку. Західнонімецький фонд вирівнювання наслідків війни, що було створено після її закінчення, в цей час продовжує використовуватися для фінансування важкої промисловості, головним чином для модернізації виробництва. В Угорщині державна комісія по санації підприємств має спеціальний фонд, кошти якого використовуються для фінансової підтримки тих підприємств, реконструкція яких може вивести їх в категорію прибуткових тощо.

З початку 60-х рр. в розвинених країнах світу велика увага надається створенню науково-технічних фондів. Для формування дохідної частини цих фондів використовуються як бюджетні кошти (надходження з бюджетів, позики держави, субсидії і т. д.), так і кошти великих компаній, внески університетів та інші джерела. Кошти вказаних фондів спрямовують на фінансування програм у області фундаментальних досліджень, будівництво наукових центрів, підготовку кадрів і т.д.

В останнє десятиліття в промислово розвинених країнах значно зросли (у 5—8 разів) фонди соціального призначення, що дозволяє державі проводити активну соціальну політику. У створенні цих фондів, як правило, використовуються: страхові внески застрахованих осіб; страхові внески підприємців; субсидії і безпроцентні позики держави.

Отже, у фінансових системах зарубіжних країн спеціальні фонди зай­мають важливе місце. Обсяг концентрованих в них коштів значний. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни. У Японії зі спеціальних фондів фінан­сується майже половина державних витрат, у Великобританії - ⅓. У країнах з розвинутою ринковою економікою найбільші позабю­джетні фонди - фонди національного страхування, створені за ра­хунок страхових внесків працівників підприємств, самозайнятих осіб, підприємців і дотацій з державного бюджету.