З яких рівнів складається система пенсійного забезпечення України?

Останнім часом стало очевидно, що українська система пенсійного забезпечення потребує суттєвих змін і навіть переходів на нові принципи організації. Вона не відповідає світовим стандартам країн з ринковою економікою, незважаючи на те, що системи пенсійного забезпечення відрізняються великою різноманітністю.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. (див. Рис. 12.3.)

Які особливості системи пенсійного забезпечення України та напрямки її розвитку?

Державна пенсійна система в Україні функціонує на принципі безперервної фінансової солідарності поколінь працюючого і непрацездатного населення. Демографічна ситуація, що склалася в Україні, збільшує пенсійне навантаження на працююче населення. У цих умовах держава прагне підняти рівень державних пенсій до мінімального прожиткового рівня, що веде до вирівнювання державних пенсій і послаблення стимулів до їх „заробітку”.

Програма пенсійної реформи країни, яка розпочала працювати з 01.01.2004 р. в перспективі передбачає перехід від діючої розподільної системи пенсійного забезпечення до змішаної (див. рівні системи пенсійного забезпечення), а також введення персоніфікованого обліку на обов’язкове державне пенсійне страхування шляхом відкриття персональних рахунків у банківських установах на усіх застрахованих осіб і пенсіонерів, запровадження системи пенсійного страхування, посилення контролю за сплатою збору (внесків).

Введення індивідуально-персоніфікованого обліку в системі державного пенсійного страхування обумовлене такими факторами:

• створенням умов для призначення пенсій відповідно до результатів праці кожної застрахованої особи;

• забезпеченням достовірності відомостей про стаж і заробіток, що визначає розмір пенсії при її призначенні;

• створенням інформаційної бази для реалізації і вдосконалення пенсійного законодавства, для призначення пенсій на основі страхового стажу застрахованих осіб і їх страхових внесків;

• розвитком зацікавленості застрахованих осіб в сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України;

• створенням умов для контролю за сплатою страхових внесків застрахованими особами;

• спрощенням порядку і прискоренням процедури призначення державних трудових пенсій застрахованим особам.