Тема 6 Персонал і оплата праці

1. Планування продуктивності праці та заробітної плати включає такі показники:

а) чисельність і склад працюючих;

б) тривалість виробничого циклу;

в) фонд заробітної плати;

г) тривалість підготовки виробництва;

д) завдання щодо підвищення продуктивності праці.

2. Яка із основних форм заробітної плати є економічно найвигіднішою:

а) відрядна; б) погодинна;

в) відрядна чи погодинна залежно від умов виробництва.

3. Плановий фонд заробітної плати — це:

а) оплата за виготовлену продукцію або обсяг робіт, за фактично відпрацьований час робітниками — погодинниками, а також за виконаннями робітниками спеціальних функцій;

б) сума грошей для оплати праці всіх працюючих, зайнятих виконанням виробничого плану.

4. Заробітна плата бригади розраховується на основі:

а) середнього тарифного коефіцієнта за розрядом працівників;

б) бригадної розцінки на кожну з операцій;

в) обсягу виконання кожного виду продукції;

г) ставки 1 розряду відрядників.

5. Планування фонду заробітної плати спеціалістів і службовців здійснюється на основі:

а) денної тарифної ставки і кількості робочих днів у періоді;

б) штатного розпису і посадових окладів;

в) розцінок і планового випуску продукції.

6. Для розрахунку планового фонду тарифної заробітної плати робітників-погодинників необхідно знати:

а) чисельність працюючих, годину тарифну ставку 1 розряду, дійсний фонд робочого часу і середні тарифні коефіцієнти;

б) штатний розпис і посадові оклади;

в) годинні тарифні ставки і відпрацьований час.

7. Які основні методи використовуються при плануванні продуктивності праці:

а) пофакторний метод; б) метод прямого розрахунку;

в) метод аналогій; г) метод укрупненого розрахунку.

8. При плануванні зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:

а) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;

б) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;

в) темпи зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати.

9. Яким показником вимірюється продуктивність праці у промисловості і відображається у статистичній звітності?

а) кількістю виробленої продукції за одиницю часу;

б) кількістю виробленої продукції одним працівником за одиницю часу;

в) кількістю виробленої продукції одним працівником промислово-виробничого персоналу за одиницю часу.

10. Сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності, називають:

а) трудовим колективом підприємства;

б) персоналом підприємства;

в) трудовими ресурсами;

г) трудовим потенціалом підприємства.

11. Персонал підприємства — це:

а) працівники, які мають значний стаж роботи на підприємстві;

б) працівники, які мають високий рівень кваліфікації;

в) постійні працівники, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи;

г) промислово-виробничий персонал підприємства.

12. Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначається:

а) аналогічно чисельності основних і допоміжних робітників;

б) за встановленими нормами трудомісткості виконання певних робіт;

в) на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній з указаних груп згідно діючих нормативів чисельності;

г) за аналогією з попередніми календарними періодами.

13. Умовність поділу робітників на основні і допоміжні пояснюється:

а) ростом продуктивності праці основних робітників;

б) збільшенням обсягу робіт по ремонту обладнання;

в) ростом рівня механізації і автоматизації виробництва;

г) зростання складності робіт по обслуговуванню виробництва.

14. Продуктивність праці — це:

а) показник, що характеризує ефективність праці;

б) здатність праці випускати певну кількість продукції за одиницю часу;

в) сукупність властивостей людини як робочої сили;

г) затрати живої праці.

15. Рівень продуктивності праці можна охарактеризувати показником:

а) економія часу;

б) виробіток;

в) темпи росту продуктивності праці;

г) випередження росту продуктивності праці відносно росту заробітної плати;

д) норма часу.

16. Недоліком натуральних вимірників продуктивності праці є:

а) різнорідність продукції, що випускається більшістю галузей промислового виробництва;

б) незначні обсяги випуску продукції кожного виду;

в) неможливість точного визначення затрат часу на одиницю продукції.

17. Умовно-натуральні вимірники продуктивності праці використовуються у випадках, коли:

а) підприємство виготовляє різний асортимент продукції в межах встановленої номенклатури;

б) продукція відрізняється окремими характеристиками;

в) продукція належить до трудомісткої;

г) продукція є матеріаломісткою.

18. Вартісні показники продуктивності праці розраховуються з врахуванням:

а) загальної вартості виробленої продукції, обсягу продажу, доданої вартості;

б) доданої вартості, собівартості;

в) собівартості.

19. Планування фонду заробітної плати спеціалістів і службовців здійснюється на основі:

а) денної тарифної ставки і кількості робочих днів у періоді;

б) штатного розпису і посадових окладів;

в) розцінок і планового випуску продукції.

20. Для розрахунку планового фонду тарифної заробітної плати робітників-відрядників необхідно знати:

а) чисельність працюючих, годину тарифну ставку І розряду, дійсний фонд робочого часу і середні тарифні коефіцієнти;

б) штатний розпис і посадові оклади;

в) годинні тарифні ставки і відпрацьований час.

21. Для розрахунку планового фонду тарифної заробітної плати робітників-погодинників необхідно знати:

а) чисельність працюючих, годинну тарифну ставку І розряду, дійсний фонд робочого часу і середні тарифні коефіцієнти;

б) розцінки і плановий випуск продукції;

в) годинні тарифні ставки і відпрацьований час.

22. При плануванні зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:

а) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;

б) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;

в) темпи зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати.

23. У разі відрядної оплати праці основний заробіток працівника визначається:

а) обсягом виконаної роботи у натуральному вимірі і тарифною ставкою;

б) нормативною трудомісткістю роботи і відрядною розцінкою за одиницю продукції;

в) обсягом виконаної роботи у натуральному вимірі та відрядною розцінкою;

г) фактичною трудомісткістю роботи і тарифною ставкою;

д) фактичною трудомісткістю роботи і відрядною розцінкою.

24. Основний заробіток працівника за почасової оплати праці визначається:

а) відпрацьованим часом і тарифною ставкою;

б) відпрацьованим часом і відрядною розцінкою;

в) нормативною трудомісткістю роботи і тарифною ставкою;

г) обсягом виконаної роботи і відрядною розцінкою;

д) обсягом виконаної роботи і тарифною ставкою.

25. Нарахована загальна зарплата за кінцевим колективним результатом розподіляється між працівниками пропорційно:

а) кількості відпрацьованих днів;

б) кількості відпрацьованих днів і КТУ;

в) їх попередній середній зарплаті;

г) тарифним розрядам працівників;

д) стажу роботи.

26. За умов, коли кількісний результат процесу визначається машинною системою і висуваються високі вимоги до якості праці, оптимальною є оплата праці:

а) відрядна пряма; б) відрядна прогресивна;

в) відрядна преміальна; г) погодинна проста;

д) погодинна преміальна.

27. За нормованої трудомісткості роботи облікова кількість робітників обчислюється:

а) діленням обсягу роботи у натуральному виразі на фонд часу одного робітника;

б) діленням трудомісткості роботи на продуктивність праці у натуральному виразі;

в) діленням нормативної трудомісткості роботи на фонд часу одного робітника з урахуванням коефіцієнта виконання норм;

г) множенням продуктивності праці на фонд часу роботи одного робітника;

д) множенням продуктивності праці на трудомісткість роботи.

28. Основним критерієм оптимальної кількості обслуговуючого персоналу певної операційної системи є:

а) продуктивність праці; б) завантаження системи;

в) час обслуговування;

г) витрати в системі на одиницю продукції (роботи);