Мелодика мовлення

Значення мелодики мовлення для вираження змісту фрази

Одним із найважливіших компонентів виразності читання, мовлення є мелодика, тобто певні зміни нашого голосу в межах підвищення й пониження, а також сили і тривалості звучання в процесі мовлення.

Якщо паузи вказують на зупинки, зумовлені змістом фрази, а логічні наголоси безпосередньо на зміст і почуття, то мелодика відтворює цей зміст і почуття. У цьому її головне значення. Справді, можна точно і правильно визначити зовнішній (логічний) і внутрішній (психологічний) зміст фрази, але відтворити його без участі мелодики майже неможливо.

Мелодика як певне голосове оформлення інтонаційної структури речення характеризується складною модифікацією (видозмінами) фізичних показників, безліччю таких нюансів в основному тоні, які не піддаються для вимірювання їх слуховими якостями. Проте всі вони випливають з головних мелодичних ходів, змін, які реалізують зміст висловлювання. Вони доступні нашому слухові і від правильного їх відтворення залежить правильна передача змісту мовлення. Отже, читцеві треба їх досконало знати і вміти ними оперувати.

З найбільшою виразністю мелодичні ходи зміни мовлення відбиваються на логічно виділених словах у мовних тактах. Кожний мовний такт у фразі має свій логічний наголос — важливе для змісту слово. Мелодика ж прикрашає те слово найрізноманітнішими відтінками наших почуттів: звеличенням чи приниженням, схваленням чи осудженням, любов'ю чи ненавистю, радістю чи смутком, повагою чи зневагою, іронією тощо. Кожний мовний такт – це окремий мелодично оформлений малюнок. І «чим більше у фразі мовних тактів, тим багатша і складніша мелодика».

Основні мелодичні ходи (зміни). Позначення їх на письмі

Головні мелодичні ходи (зміни) на слуховому рівні сприймання характеризуються підвищенням, монотоном (однотоном) і пониженням голосу. На письмі вони позначаються:

1. Мелодичне підвищення – стрілочкою, спрямованою вверх над логічно виділеним словом ( / ).

2. Мелодичне пониження – стрілочкою, спрямованою вниз над логічно виділеним словом ( \ ).

3. Монотон (однотон) – стрілочкою в горизонтальному положенні над логічно виділеним словом ( –– ).

Такі позначки робимо не в будь-якому місці над логічно виділеним словом, а лише над наголошеним складом. На ньому переважно відбувається мелодична зміна – злам голосу. Таким чином, ми позначаємо одночасно і правильність словесного наголосу:

На дитячому майданчику / гралися двоє хлопчиків / і дівчинка (В. Нестайко).

Усі такі мелодичні зміни на слуховому рівні сприймання діють у межах мовних тактів і через них. Мовні такти об'єднують їх між собою в загальний тон відповідно до змісту кожної фрази у своєму контексті. Отже, правильність передачі змісту фрази, а відтак і змісту всього твору, залежить від правильного визначення і відтворення мелодичних змін у кожному мовному такті і в їх зв'язку через загальний тон кожного речення в контексті.

Розуміння і визначення мелодики у тексті

Загальний тон фрази, яка складається з кількох мовних тактів, визначається через кожний мовний такт, але в єдності з логіко-емоційним змістом цієї фрази, виходячи з таких понять:

1. Кожне мелодичне пониження (спадна мелодика) свідчить про довершеність, закінченість думки. Отже, якщо думка в мовному такті, фразі довершена, закінчена – мелодика спадна, н-д:

— Ну (,) тоді я помилився. // Пробач. // Ти не просто хороший хлопчик. // Ти справжній молодець (В. Нестайко).

Буває, коли мовний такт чи фраза може мати яскраво відчутну і спадно-вихідну мелодику як певну комбінацію пониження. В таких випадках до уваги треба брати не один лише наголошений склад логічно-виділеного слова, а й наступний. На наголошеному мелодика піднімається, а на наступному спадає. Таку мелодику позначаємо дугастою стрілкою, спрямованою вниз на наголошеному і післянаголошеному складі логічно виділеного слова чи й поза ним, наприклад:

— Як це солодка? / не повірив Митько (М. Стеценко).

— Сподіваюсь (,) вони в тебе чисті? (Л. Кассіль).

2. Усяке мелодичне підвищення (висхідна мелодична) свідчить про розвиток думки. Отже, якщо думка в мовному такті, фразі розвивається – мелодика висхідна:

— Ну, ви тут готові? / А то я вже лечу (Укр. нар. казка).

Висхідна мелодика може припадати й на останній мовний такт у фразі, але тільки в тому разі, коли зміст фрази обірваний, не завершений:

Про матір і батька / він і слова поганого не міг / сказати, / а от про себе... (Є. Гуцало).

Іноді висхідна мелодика може мати повну комбінацію підвищення і виражатись у спадно-висхідному тоні. В такому разі до уваги треба брати також два склади логічно виділеного слова – переднаголошений і наголошений. На першому мелодика спадає, на наступному піднімається. Позначається така мелодика дугастою стрілкою, спрямованою вверх над переднаголошений і наголошеним складами логічно Виділеного слова чи й перед ним. Н-д:

— Зброя є? — гукнув один (О. Донченко).

— Життя? — дивувався (М. Стельмах).

3. Рівна, монотонна мелодика характеризує незакінчену або перервану думку, що потребує або розвитку, або завершення в наступному чи наступних мовних тактах. Тому монотон припадає переважно на середні мовні такти, але може бути й на початковому:

У одній хатині, /, що край стояла, / к полю / жила удова. // (Марко Вовчок).

Поклавши пакунок із сніданком / і книжки / під кущем, / вона побігла / наздоганяти красивого метелика... (А. Гайдар).

Монотон може припадати й на останній мовний такт у фразі, але в таких випадках думка обривається і потребує домислення:

— Аякже, / аякже, / — примовляла вона тихо, / лагідно. // — Ви ж у мене / такі гості... (К. Домаров).

Минула година, / друга, / третя... (К. Паустовський).

Серед загальних мелодичних змін монотон нерідко виступає важливим засобом виразності: надає виконанню урочистості, величності.

Кожний мовець по-своєму користується цими мелодичними змінами. Все залежить від його стану, настрою, волі й почуттів. Звичайний мовець у процесі мовлення не надає таким мелодичним змінам свого тону жодного значення. Вони виникають самі собою в силу завдань виголошення, а тому нерідко ми чуємо непереконливі висловлювання. Інша річ у читця. Він повинен ці мелодичні зміни використовувати як засіб виразності, переконливості, емоційності комунікації. Під час підготовки твору до читання вони повинні бути обдумані, правильно визначені в нерозривному зв'язку з паузами, логічними наголосами, темпом, ритмом і тембром. Неправильне визначення і застосування мелодичних змін може надати реченню іншого змісту, а то й спотворити його, так само, як неправильне визначення пауз і наголосів. Візьмім для прикладу таку фразу:

— По місцях! — пролунала команда (С. Баруздін).

Замість спадної мелодики на першому мовному такті зробімо висхідну, і ми явно переконаємось, що фраза набере іншого змісту.

Підвищення і пониження мелодики можуть по-різному виступати у фразі. Це залежатиме від складу фрази та її змісту. В реченнях, що складаються з одного мовного такту (крім окремих питальних і зі спеціально обірваними закінченнями), мелодика завжди спадна:

Вересень. // Стежка до школи. (М. Сингаївський).

Розповідні речення, що складаються з трьох мовних тактів, можуть мати різні мелодичні зміни:

День був ясний / сонячний / та теплий (І. Нечуй-Левицький).

Справжню ціну йому / складають хлібороби, / ті (,)

/хто до землі найближче (М. Сингаївський).

Обидві мавпочки, / що були на пароплаві, / почали підплигувати... (М. Трублаїні).

Для складних розгорнутих речень, що поділяються на дві залежні одна від одної частини, властиве своєрідне чергування мелодичних змін — висхідних і спадних моделей. Першій частині – поступове підвищення, а другій після мелодичного перелому (він виділяється довшою паузою), – поступове пониження мелодики. Н-д:

Блискавичні піхотні маневри, / нищівні артилерійські удари, / несподівані десанти, / танкові пориви, // задумані / і обмірковані маршалом, // наближали Велику Перемогу (О. Єфімов).

На початку жовтня / ледве помітною лісовою стежкою, / яка звивалась між старезних дубів, / ішла дівчинка / років тринадцяти.

Її кругле ніжне підборіддя / схоже було на яблуко, / а припечений сонцем кирпатенький ніс / скидався на жовту лісову грушку, / яка вистигла проти сонця / аж на верхівці дерева (О. Донченко).

Вставні речення, що мають у фразі пояснювальний, доповнювальний характер і відокремлюються дужками, тире або комами, отже й паузами, потребують іншого мелодичного малюнка, ніж ціла фраза, перервана такими реченнями. Н-д, речення, взяті в дужки чи виділені тире, вимовляються трохи швидше й тихіше, ніж загальний тон. їх мелодичні підвищення й пониження на тактових наголосах не чітко підкреслюються:

Смеркалося вже надворі, / коли я / (бо оцей кубічний білявий хлопець / був не хто інший /, як смиренний автор / цього журливого оповідання) / підійшов до нашого перелазу (Т. Шевченко).

А тоді, / виявляється /, це був той самий птах, ! — ще нижче спустився, / кинув просто на ріллю / три насінини / і полетів собі далі (Узб. нар. казка).

У нашій мові є також постійна, відносно стала фразова мелодика. Це мелодика окремих комунікативних типів речень (розповідних, питальних, спонукальних, окличних, протиставних, заперечних, перелічувальних тощо). Проте кожна мелодика в межах свого підвищення чи спаду може мати безліч різноманітних відтінків. У такі типи речень вкладається все багатство мелодичних змін.

Щодо загального характеру мелодики, то при звичайній розмові вона спокійна, а при схвильованій – більш енергійна, мелодичні зміни сміливо підкреслені.

Вправи на відтворення мелодики в тексті

У всіх випадках відтворення логіко-емоційного змісту чужої і власної мови читець повинен уміти володіти мелодикою: добре оперувати всіма змінами голосу в процесі мовлення. Проте це не легко дається навіть при досконалих знаннях сутності мелодики. Початківцям художнього, виразного читання важко піддається модуляція голосу щодо загального тону, зокрема відтворення спадної мелодики на наголошених словах, які завершують собою зміст фрази і тим більше, коли вони не в кінцевому мовному такті, а в середньому чи особливо на першому, н-д:

Молодиці / знову глянули одна на одну. //

• Бідна ж ти(,) дитино, / бідна!.. (М. Коцюбинський).

— Що це ви будуєте (,.) тату? / запитує Юрко.//

— Комірчину до хати прибудуємо (В. Сухомлинський).

Це пояснюється невмінням підпорядковувати свій слух вимогам мелодики. Щоб виправити таке становище самому, без сторонньої допомоги, треба, по-перше, знати, що злам основного тону (звучання голосу) на певний інтервал підвищення чи пониження відбувається здебільшого на наголошених складах логічно виділених слів:

/ На дитячому майданчику / гралося двоє хлопчиків / і дівчинка /, і, по-друге, навчитися робити такі злами, виконуючи послідовно відповідні вправи.

Практика підказала ефективні вправи на саморегуляцію голосу або на вільне підпорядкування мовного слуху вимогам мелодики. Н-д:

1. Візьміть будь-яке багатоскладове слово, наприклад «перелицьовувати», і читайте монотоном, чітко акцентуючи кожний склад аж до наголошеного, а на наголошеному робіть певний злам голосу вниз, уверх чи в іншому мелодичному плані, і на такій самій висоті зламного тону дочитуйте всі інші склади. Послідовність вправ:

пе- ре- ля- цьо- ву- ва- ти... (монотон)

пе- ре- ля- цьо- ву- ва- ти... (висхідна мелодика)

пе- ре- ля- цьо- ву- ва- ти... (спадна мелодика)

пе- ре- ли- цьо- ву- вз- ти... (спадно-висхідна мелодика)

пе- ре- ля- цьо- ву- ва- ти... (висхідно-спадна мелодика)

2. В аналогічній формі читайте однотактове речення, але в такому порядку, щоб кожного разу окреме слово завершувало зміст усієї фрази. Перед кожним читанням речення ставте запитання, на яке будете давати відповідь читанням.

Прийшла зима лютая (Укр. нар. казка).

1) Яка прийшла зима? — Прийшла зима лютая.

2) Що прийшло люте? — Прийшла зима лютая.

3) Чи прийшла зима лютая? — Прийшла зима лютая.

3. У такій же формі і послідовності читайте багатоскладове речення:

Минуло Олексійкові / сім років (С. Баруздін).

1) Чого саме сім минуло Олексійкові? — Минуло Олексійкові / сім років.

2) Скільки років минуло Олексійкові? — Минуло Олексійкові / сім років.

3) Кому минуло сім років? — Минуло Олексійкові / сім років.

4) Чи минуло Олексійкові сім років? — Минуло Олексійкові сім років.

4. Вимовляйте слово «сьогодні», фразу „добро і зло" чи будь-які інші в різних модуляціях голосу:

5. Фразу «сьогодні сонячний день» або будь-яку іншу такого самого розміру читайте, знайшовши відповідну мелодику до таких завдань.

1. Метеорологічна констатація. 2. Радісно з захопленням. 3. Замріяно. 4. З гордістю, піднесено. 5. Здивовано. 6. З відчуттям тривоги. 7. З розчаруванням. 8. Іронічно. 9. З сумом. 10. З відчуттям страху. 11. Злісно, болісно. 12. По секрету. 13. Насторожено. 14. З любов'ю, ніжністю. 15. З почуттям полегшення.

6. Розпишіть партитуру вірша, прозового твору і читайте у відповідному темпі. При цій вправі доцільно користуватися магнітофоном. Записавши, а потім прослухавши власний голос, можна легко виявити і виправити мелодичні та інші недоліки (Розписати партитуру – це означає зробити в тексті належні позначки: розставити паузи, їх тривалість, логічні наголоси (головні і тактові), мелодику, темп та інші позначки).

Запитання і завдання

1. Обґрунтуйте значення мелодики для вираження змісту фрази і передачі змісту тексту в цілому.

2. Розкрийте і продемонструйте на прикладах сутність основних мелодичних змін на слуховому рівні сприймання і позначення їх на письмі.

3. Поясніть на власних прикладах процес визначення мелодики в тексті, характеризуючи особливості мелодичних змін у фразі.

4. Продемонструйте вправи на саморегуляцію голосу, підпорядкування слуху вимогам мелодики, пояснивши перед цим, де саме і як відбувається у фразі мелодичний злам.

5. Поставте правильне запитання до кожного варіанта розписаної фрази і виразно прочитайте в розповідній, питальній і окличній формах інтонації.

Копав якось / один бідний чоловік/ край дороги / канаву.

Копав якось / один бідний чоловік / край дороги / канаву.

Копав якось /один бідний чоловік / край дороги / канаву.

Копав якось / один бідний чоловік / край дороги / канаву.

Копав якось /один бідний чоловік / край дороги / канаву.

Копав якось / один бідний чоловік / край дороги / канаву.

Копав якось/ один бідний чоловік / край дороги / канаву.

6. Розпишіть фразу «Плавав лебідь на воді понад берегом», позначивши паузи, логічні наголоси (тактові і головні), мелодику, і навчіться читати відповідь на такі запитання:

1. Де саме на воді плавав лебідь?

2. Де саме понад берегом плавав лебідь?

3. Хто плавав на воді понад берегом?

4. Що робив лебідь на воді понад берегом?

5. Чи далеко над берегом на воді плавав лебідь?

7. Навчіться читати текст у розписаній партитурі.

На початку жовтня / ледве помітною лісовою стежкою, / яка звивалась між старезних дубів, / ішла дівчинка / років тринадцяти. // На ній / була картата новенька кофтина, / синя спідниця / й біла хустинка (,) / як терен-цвіт. // І ця хустинка / різко відтіняла чорні брови дівчинки, / її засмагле обличчя / й світлі очі. // Такі світлі й зелені, / що в темряві вони, / мабуть (,) блимають, як світлячки. // її кругле ніжне підборіддя / схоже було на яблуко, / а припечений сонцем кирпатенький ніс / скидався на жовту лісову грушку, / яка вистигла проти сонця / аж на верхівці дерева. /// (О. Донченко).

Мово рідна, / слово рідне! //

Хто вас забуває, /

той у грудях не серденько, /

а лиш камінь має. //

Як ту мову мож забути, /

котрою учила /

нас всіх ненька говорити, /

ненька наша мила?!

От тому плекайте (,) діти, /

рідненькую мову /

і учіться говорити /

своїм рідним словом! ///

Мово рідна, / слово рідне,— /

Хто вас забуває, /

Той у грудях не серденько, /

але камінь має! /// (С. Воробкевич).