Особливості американської та японської систем менеджменту.

За обсягом ВВП Японія займає ≈14% ВВП світу (після США). На частку Японії припадає ≈12% світового промислового виробництва. Найбільш динамічно розвивається наукомісткі галузі виробництва (інформатика, комп‘ютерна техніка, засоби зв‘язку, виробництво нових матеріалів, біотехнологія).

Унікальна структура економіки (інтенсивна енерго та ресурсозберігаюча, орієнтована на експорт).

Шведська модель (розподільчого соціалізму).

Основні риси моделі:

• розмежування двох економічних функцій: створення багатства (приватний сектор) і його розподілу (уряд);

• значна роль держави.

У Швеції одержавлено лише 5% основних засобів виробництва, проте частка державних видатків становить майже 70% ВВП. Понад 50% цих видатків спрямовується на соціальні потреби.

- високі ставки оподаткування;

- скерованість на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених громадян.

Німецька модель (соціально-орієнтована ринкова економіка).

Одна з найбільш розвинутих країн Європи. (≈5% світового ВВП).

Мета розвитку економічної системи – ринкова модель економіки має сприяти реалізації соціальних інтересів людини.

Основний зарубіжний регіон прямого німецького інвестуван­ня - Західна Європа (74,5% усіх іноземних інвестицій), а також деякі країни СНД, у тому числі і Україна. В цьому процесі визначну роль відіграє німецька банківська система. На відміну від американських німецькі банки зосереджують переважну частину інвестиційних капіталів для промисловості, що є наслідком висо­кої норми заощаджень. Власники капіталу у своїй більшості віддають перевагу банківським заощадженням, ніж вкладенню коштів у акції та облігації.

В Німеччині характерною особливістю економічної системи с розумне поєднання соціального захисту людини з почуттям її соціальної відповідальності. Це виступає рушійною силою суспіль­ного прогресу.

4. Перехідна економіка: сутність та закономірності розвитку.

Проте більшість світу проживає не в багатих країнах. Постає питання про пошук найоптимальнішої моделі економіки.

«Немає багатих країн без ринкової економіки, але не всі країни з ринковою економікою багаті»

Постсоціалістичні країни здійснюють перехід до ринкової економіки.

Перехідна економіка має динамічний, нерівномірний стан перетворень усієї системи соціально-економічних відносин. Перехідна економіка є особливою якістю економіки, яка може відтворюватися і функціонувати тривалий час.

Питання - до якої моделі прямувати і шляхи переходу до ринку.

Перехідна економіка – це економічна система, в якій певний проміжок часу співіснують елементи попередньої господарської системи та елементи нової. Причому має місце тенденція до розширення, зміцнення, утвердження як панівних нових елементів (хто-кого?).

Характерні риси ринкової економіки:

1. нестабільність (радикальні зміни відбуваються в системі виробничих відносин);

2. альтернативність (багатоваріантність) розвитку;

3. виключно важлива роль надбудови (політики і права);

4. високий рівень ризикованості (внаслідок загострення суперечностей).

Розвиток перехідної економічної системи пов‘язаний із подоланням суперечностей та утриманням влади.

Шляхи переходу до ринку

1-ша група країн (країни Центрально-Східної Європи): «шокова терапія»:

- прискорена лібералізація цін та економіки;

- радикальна приватизація державної власності;

- демонополізація економіки;

Зниження ролі держави.

2-га група країн (Китай): еволюційний шлях розвитку (градуалістський, поступовий підхід)

- через формування в надрах старої АКС ринкових компонентів. Створюється двосекторна модель економіки (елементи ринкової і директивної економіки) – державний капіталізм.

Реформи починаються з с/г.

Наприклад, Китайська (градуалізм, поступовість проведення реформ в процесі переходу до ринку) базується на таких принципах:

1. реформування економіки повинно супроводжуватися розвитком продуктивних сил;

2. необхідно перебудовувати економічну систему, а не соціально-економічний устрій (він повинен розвиватися і вдосконалюватися);

3. необхідно враховувати особливості розвитку власної країни, а не абсолютно копіювати моделі інших країн;

4. реформи повинні бути послідовні і комплексні;

5. відокремлення права власності від права господарювання. Засоби виробництва залишаються за державою. Право господарювання належить підприємствам, які працюють на умовах самогосподарювання, самоокупності, саморозвитку, самоконтролю;

6. макроекономічний контроль над інфляцією;

7. удосконалення податкової системи;

8. забезпечення взаємодії національної економіки із світовим господарюванням.

Перехід економіки України до ринку.

В Україні на початку 90-х рр. криза державної власності й директивно-планових систем регулювання поєднується з виникненням різних форм приватної власності й формуванням ринкового механізму управління.

Зміст перехідної економіки:

1. перехід від АКС до ринкового регулювання;

2. від соціалізму до капіталізму;

3. від АКС до соціально орієнтованої економіки.

Разом з тим, на формування вітчизняної моделі РЕ впливає:

1. високий рівень криміналізації економічного життя (конфлікти в ході перерозподілу власності і зростання корупції)

2. зростання тінізації економіки (≈40%);

3. енергетична залежність від інших країн;

4. високий ступінь монополізації економіки;

5. значна відкритість економіки;

6. погіршення галузевої структури економіки (зменшення ролі машинобудування та збільшення ролі чорної металургії)

7. низька конкурентоздатність більшості галузей обробної промисловості, невеликі обсяги інвестування.

Крах наприкінці ХХ ст. економічних систем радянського типу був сприйнятий як незаперечний доказ переваг господарського і суспільного устрою західного зразка, як знакова подія у процесі глобалізації ринкового господарства, як свідчення остаточної перебудови світу на засадах економічної та соціальної моделей, що домінують у найрозвинутіших країнах Заходу. Однак економічна криза у Західній Європі, не менш серйозні проблеми в економіці США вселили сумніви щодо обгрунтованості цих переконань. Труднощі, які переживають пострадянські країни у процесі ринкової трансформації своїх економічних систем, суперечливі пошуки найоптимальнішої моделі господарського устрою також свідчать про спрощеність і схематичність таких уявлень.

Висновки: (слайд)

1. Економічна система – це спосіб організації господарства країни.

2. Головні компоненти економічної системи:

• власність;

• спосіб узгодження діяльності суб‘єктів господарського життя;

• система розподілу і перерозподілу національного продукту;

- мотиваційний механізм

3. Координуючі механізми сучасних економічних систем:

-Механізм ринкового саморегулювання;

-Механізм державного регулювання;

-Програми міжнародних фінансових інституцій (наднаціональних структур.

4. Існує багатоманітність економічних систем у різних країнах.

5. Необхідний пошук ефективних механізмів функціонування економіки.

Питання Завдання на практичне заняття Дякую за увагу. До побачення.

Головними компонентами економічної системи є спосіб (власність) узгодження діяльності суб‘єктів господарського життя, характер розподілу і перерозподілу національного продукту, основний мотив діяльності підприємств.

Тому, кожний тип економічної системи виявляється у багатоманітті похідних форм економічного і соціального розвитку різних суспільств і країн. Функціонування економіки країн відповідає не лише логіці дії ринкових сил. Воно підпорядковане комбінації багатьох координуючих механізмів: ринку, державного регулювання, організації, адміністрування, програм міжнародних фінансових інституцій, дій наднаціональних органів управління тощо, як по-різному поєднуються у конкретних історичних і геополітичних умовах. Тому необхідним є пошук ефективних механізмів функціонування економіки. Вивчення найзагальніших особливостей сучасних економічних систем, а також фундаментальних проблем, які вони покликані вирішувати.