Частина перша банківське право на межі тисячоліть Розділ і банківське право україни як навчальна дисципліна Поняття банківського права

У процесі становлення ринкової економіки в Україні важ­ливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяль­ності. Останнім часом банківська система України зазнала доко­рінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюю­ться нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнту­рою. У зв'язку з цим зростає роль правового і наукового забез­печення банківської діяльності, як зазначив відомий українсь­кий вчений О. А. Костюченко, чим зумовлено створення і становлення нової науки і навчальної дисципліни «Банківське право». Донедавна питання функціонування банків та їх взаємо­відносин з клієнтурою вивчалися в рамках двох навчальних дисциплін: «Цивільне право» і «Фінансове право». У сучас­них умовах постає потреба детальнішого вивчення проблем правового регулювання банківської діяльності й тієї ролі, яку відіграють банки в теперішньому економічному житті Украї­ни. Тим часом, проблеми правового регулювання банківської діяльності належать до найскладніших і менш розроблених проблем національного права. Передусім слід визначити сутність банківського права і ті суспільні відносини, що ним регулюються.' Це найбільш 1 Костюченко О. А. Банківське право- К.: МАУП, 1998- С. 4. важливі відносини в державі, які вимагають особливої ува­ ги до їх вивчення, потребують чіткого наукового і правово­ го забезпечення. . Виникнення банківського права (див. схему 1) і банків­ського законодавства (див. схему 2) у світі характеризуєть­ся певними закономірностями і визначається конкретними передумовами розвитку того чи іншого суспільства. -І Передумови становлення і розвитку банківського права в світі |- | Суцільний розвиток банківського права (США, Німеччина. Канада - та інші країни) неминуче створюють умови для виникнення нового ■ правового механізму і мови, якою необхідно володіти | Потреби фінансово-грошового обігу ведуть до диференціації по­ нять встановлення відмінностей, виділення критеріїв для більш чі­ тких класифікацій, розмежування і упорядкування правового знан- ня. накопичення матеріалу Виникають потреби, які побудовані на конкуренції, в умовах якої не тільки і не стільки прибуток визначає успіх діяльності Схема 1. Міжнародні правові акти і звичаї', які регулюють банківську діяль- ність Міжнародні акти, які регулюють банківську діяльність мають ті самі властивості, що й любі міжнародні акти: а) вони представляють собою звичаї, які встановлені практикою, або угодами; б) складний механізм, який забезпечує їх реалізацію; в) в значній своїй частині ці норми знайшли своє відображення в на- ціональному законодавстві Основні нормативні акти в галузі банківського права можливо умов­но поділити на три групи актів. Першу групу представляють собою правила здійснення окремих ви­дів банківських операцій (Уніфіковані правила по інкасо, Уніфі­ковані правила і звичаї для документарних кредитів, типові закони і _ інструкції по міжнародних кредитових переказах, про електронний переказ коштів, уніфіковані правила про договірні гарантії і гарантії по першій вимозі). Другу групу утворюють конвенції, які діють на території країн, що їх підписали (Женевська конвенція по векселях; Конвенція про чеки; Конвенції про надання правової допомоги і т. п). Третю групу складають міжнародні банківські стандарти, які розро­бляються Міжнародною організацією по стандартизації (180). Схема 2. Відомо, що термін «банківське право» широко викорис­товується в світовій науковій, навчально-методичній літе­ратурі і практиці. Одночасно поряд з використанням цього терміну використовується термін «банківське законодавст­ві» Мова йде про тс, що учасники комунікаційного проце­су інформаційного обміну, такі, наприклад, як юристи, економісти, фінансисти, просто громадяни, використову­ють і сприймають ці терміни в цілому правильно. Тут має місце єдність думок і цілковите розуміння понять. В українській юридичній літературі «банківське право» стало вживатися досить широко в зв'язку з становленням і розвитком банківської системи і банківської діяльності в умовах формування суверенної держави, впровадження в життя ринкових реформ (після прийняття Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), Акту проголо­шення незалежності України (1991 р.), Конституції України (1996 р). Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» (1991 р.) та Закону «Про Національний банк Украї­ни» (1999р.). Раніше деякі дослідники І. С. Гуревич і Е. А. Ровінсь-кий взагалі вважали, що банківське право є підгалуззю фі­нансового права.1 Ровінський Е. А. розглядав поняття фі­нансових органів і кредитних організацій як тотожні.' Сьогодні в світовій юридичній літературі терміни «бан­ківське право» і «банківське законодавство» вживаються досить часто і не викликають дискусії. Багатогранність терміну «банківське право» підкрес­люють американські дослідники А. М. Поллард, Ж. Г. Пас-сейк, К. X. Елліс, Ж. Л. Дейлі. Вони зазначають, що банків­ське право включає в себе не тільки загальні принципи ор­ганізації і діяльності банків, але і сукупність норм, які ре­гулюють порядок надання фінансових і пов'язаних з ними послуг. Аналогічну позицію займають канадські юристи - до­слідники, які вважають, що поняттям «банківське право» охоплюють як конституційні, так і прецедентні основи дія­льності банків та причетних до банківських інші фінансові інститути. 2 Гуревич II О. Очерки советского банковского права - Я.: 1952 - С. 16. Роеинский Е. А. Осношшс вопросм теории советскоіо финансового права.-М.: І960.-С 161. ..„, "ом"Рй А. М., Пассейк Ж. Г, Елліс К. X.. Дейлі Ж. Л. Банківське право США.- М: Прогрес, 1992.-С. 5. Овіксе О. Сапкііап ЬопЬіпв Іа*. Тогопіо, 1991- С. 5-25. Цікаву думку з цього питання висловив український вчений О. А. Костюченко. Зокрема він зазначає, що «Бан­ківське право - це сукупність правових норм, що регулю­ють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними і фізичними особами), які обслуговуються банками, а також порядок здійснення ними банківських операцій». В Україні банків­ське право не є самостійною галуззю права, тому що не має характерного лише йому предмета і методу регулювання суспільних відносин. Він вважає, що предметом банківського права є суспі­льні відносини, що виникають у процесі банківської діяль­ності, зокрема відносини, що регулюють принципи орга­нізації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг. Своєрідним, на його думку, є метод правового регулю­вання банківської діяльності, який є неоднорідним. З одно­го боку, використовується метод владних приписів, що вла­стивий адміністративному праву,— у банківських відноси­нах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). З іншого боку, відно­сини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод ре­гулювання суспільних відносин. Правові норми, що регулюють відносини, містяться на­самперед як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів, поста­нови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків та ін. До системи банківського права включаються не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а також норми, що регулюють відносини, пов'язані з органі­зацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регу­люванням кредитування та правил у галузі валютних опе­рацій. Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й ор­ганізації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого по- полку проведення безготівкових розрахунків. У законодав­стві чітко встановлюється порядок відкриття рахунків у кредитних установах, правові форми розрахунків і порядок здійснення розрахунків за цими формами. Норми банківського права встановлюють правові осно­ви банківського кредитування, визначають правове стано­вище кредитних установ і принципи їх відносин з одержу­вачами кредитів за умов повернення, строковості та плат­ності, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України. Отже, сукупність всіх правових норм, що регулюють ор­ганізацію банківської системи і проведення банківських опе­рацій, становлять визначений комплекс норм і мають пред­метну єдність. Крім того, норми банківського права вклю­чають також норми інших галузей національного права.' Проблема змісту і структури банківського права актив­но обговорювалась у Росії (1995-1996 рр.).2 Аналізуючи різні точки зору російський дослідник О. М. Олійник зазначає, що більшість юристів вважають, що банківське право представляє собою сукупність норм права, які регулюють правові відносини в галузі банківсь­кої діяльності, тобто встановлюють правове положення са­мих банків та інших кредитних організацій, які регулюють публічні відносини банків, а також приватно-правові відно­сини банків із клієнтами, тобто норм, які в тій чи іншій мірі відносяться до банківської діяльності.3 На наш погляд банківське право України - це галузь правознавства, яка вивчає закономірності виникнення, іс­нування і припинення правових відносин в галузі банківсь­кої діяльності, а також сукупність нормативних актів нашої держави, які регулюють порядок створення і діяльності кредитних установ України, головним чином банків, та по­рядок здійснення ними банківських операцій. Запропоновані нами в даному посібнику поняття бан­ківського права, програма курсу «Банківське право Украї­ни» має за мету глибоке вивчення студентами Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Про Націо­нальний банк України», інших правових документів Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міні- | Костюченко О. А. Банківське право- К.: МАУП, 1998- С. 4-5. } Государство и право. 1995, № 11 -1996. №1,2. іо<« <)пеіиіик м- О. Основи банковского права: Курс лєкций.- М., Юристь, '»»/.-С. 15. ,-тпік України Національного банку України, які регла­ментують чіяльність кредитної системи, а також ово-по.іііімя ними навичками правового аналізу практичної піяііі пості комерційних банків та інших кредитних уста­нов в Україні здійснюваних ними банківських операцій.

Принципи банківського права Банківське право України в основі своєї діяльності (освітньої, наукової і практичної) грунтується на принци­пах, які притаманні національному праву і національному законодавству, але в ньому є свої специфічні для даної галузі права принципи. До Основних принципів банківського права належать: Нормативність - це означає, що кожен професійний крок банківського працівника чи клієнта банку підпо­рядкований певним нормам, тобто урегульований законо­давчо. Самостійність полягає в тому, що фахівець банківської справи самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності банківської діяльності. Індивідуальність - деонтологічна норма права для кожного службовця банку - це його особиста норма -норма його поведінки, прийняття рішень тощо. Неповторність. Практика підтверджує, що в житті різ­ні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд дії двох фахівців банківської справи видаються ідентичними, але певні відмінності все ж існу­ють. Нестандартність. Суть цього принципу полягає в то­му, що норми права розраховані не на взірцеві, ідеальні ситуації, а на реальні, які мають місце в практиці. Моментальність - високий ступінь кмітливості фахі­вця банківської справи, його здатність швидко і безпоми­лково приймати обгрунтоване правильне рішення. ... НепеРеДбачуваність. Відомо, що в багатьох випадках дії банківського працівника не запрограмовані, тобто ви­никають ситуації коли фахівець банку до них не готовий. Своєчасність. Реалізація даного принципу забезпечу­ється добре розвиненою інтуїцією, внутрішнім переко­нанням і навіть певним професійним ризиком. Практичність. Саме на практиці спеціаліст банківсь­кої справи формує норми своєї поведінки. Конкретність. У повсякденному житті доводиться приймати конкретні рішення, тобто мова йде про конкрет­ний внутрішній імператив службового обов'язку. Законність — формування фахівцем своїх власних норм поведінки має відбуватися під кутом зору дотриман­ня вимог чинного законодавства. До специфічних (особливих) принципів банківського права, як вказує О. А. Костюченко, належать: принцип свободи економічної діяльності (фахівці банківської справи мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству); принцип неухильного виконання економічних норма­ тивів (цей принцип зобов'язує фахівців дотримуватись правил поведінки, приписуваних нормами банківського права); принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів (у цих взаємовідносинах взаємна воля і свідомість учасни­ ків, зацікавлених один в одному); принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ (у належному функ­ ціонуванні банківської системи найважливіша роль відво­ диться контролю).'