8 Абзац

Ніцше

Соціологія економіки й соціологія релігії доповнюється у вченні Вебера соціологією політики і влади. Влада і панування засновані на взаємному очікуванні індивідів: того, хто наказує, — що його накази будуть виконуватись; того, хто підкоряється, — що одержить наказ, який слід виконувати. Відповідно до трьох основних мотивів підкорення й слухняності Вебер розрізняє три чистих типи панування:    • легальне (існує в сучасних Веберу буржуазних країнах, таких як Англія, Франція, США; базується на пануванні закону);    • традиційне (існувало переважно у традиційних давніх суспільствах; базувалось на традиційних діях, порядках та звичаях певної поведінки при відсутності формального права і законів);    • харизматичне (засноване на харизмі, тобто підкореності певним надординарним властивостям героїв, вождів, великих полководців, пророків і провидців, як-от Будда, Ісус, Магомет, Олександр Македонський, Цезар, Наполеон).    Вебер вважає можливим у межах існуючого капіталістичного ладу створити взірцево-раціональний тип влади, пов'язаний з утвердженням раціонально-бюрократичного типу правління, що є реалізацією на практиці ідеї політичної раціональності. Здійснено це буде, на його думку, шляхом еволюційних (а не революційних) змін у політичному житті.. Ніцше розрізнює два основних типи державності - аристократичний і демократичний. Аристократичні держави він називає теплицями для високої культури і сильної породи людей. Демократія характеризується їм як занепадницька форма держави. Ніцше - непримиренний противник ідей народного суверенітету, реалізація яких веде, за його оцінкою, до потрясіння основ і падіння держави, усуненню протилежності між «приватним» і «публічним».

9 Абзац

Маркс, Енгельс

Учення К.Маркса (1818—1883) і Ф.Енгельса (1820—1895) виникло в кінці

40-х років XIX ст. в Європі. Це був період революцій, національних війн,

бурхливого промислового розвитку та загострення класової боротьби.

Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса полягала в

тому, що в результаті внутрішнього розвитку капіталізму будуть

зруйновані вузькі рамки класових та національних відносин, створяться

умови для розкріпачення людини. Свобода та всебічний розвиток людини, з

погляду засновників марксизму, можливі тільки в асоціації та через

асоціацію. Але просування до звільнення людини здійснюється через

класову боротьбу і революцію, знищення одного класу іншим, через

ву боротьбу і революцію, знищення одного класу іншим, через

установлення влади робітничого класу, котра остаточно усуне поділ

суспільства на соціальні класи і приведе до однорідного, соціальне

справедливого суспільства.

Проблема визволення людини, формування цілісної, гармонійної, всебічно

розвиненої людини — головна ідея Маркса та Енгельса. Уже в своїх ранніх

працях Маркс писав про необхідність установлення принципово нового

суспільного устрою, який би зробив вихідним моментом розвитку саме

людину. Енгельс також у своїх перших творах виступав як послідовний

прихильник гуманізму.

У творах періоду формування марксизму, особливо в «Маніфесті

Комуністичної партії», Маркс та Енгельс формулюють розуміння історичного

процесу як суспільно-політичної діяльності . народних мас, обґрунтовують

необхідність заміни капіталізму та переходу до комуністичного

суспільства. Тут же дається аналіз шляхів розвитку робітничого класу,

його ролі в історії, робиться висновок про необхідність пролетарської

революції для соціалістичних перетворень суспільства. У «Маніфесті»

сформульовано одне з центральних положень соціально-політичної теорії

марксизму — ідея диктатури пролетаріату, намічено контури майбутнього

суспільства.

Ленін

Держава, за Леніним, — продукт непримиренності класових протиріч. «Держава виникає там, тоді й остільки, де, коли й оскільки класові протиріччя об´єктивно не можуть бути прими­рені». Вона виникає як орган класового панування і гноблення одного класу іншим, створює порядок, що узаконив це гноб­лення. Держава є особлива організація сили, машина для під­тримки панування одного класу над іншим. Це панування не може обходитися без насильства. Таким чином, для Леніна є малозначними об´єктивні потреби суспільства в державі, у вирі­шенні загальнонаціональних, соціальних завдань..