ВСТУП
Після падіння Римської імперії (V ст.) починається так звана доба середньовіччя, що триває аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Мислення середньовічної людини мало теологічний характер. Економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань
Історія економічної думки України часів раннього та класичного середньовіччя зв’язана з добою Київської Русі — першої держави на українській етнічній території. Літературними джерелами, що з них можна дізнатися про економічні погляди тієї доби, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського й церковного права тощо[].
Коли значення Києва як культурно-політичного центру підупало, важливу роль у духовному житті почали відігравати окремі князівства, в тому числі й Галицько-Волинське. Воно успадкувало і продовжило культурні традиції Київської Князівство. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, що складає третю частину Іпатіївського літопису.
Авторами його були високоосвічені особи, добре обізнані із західноєвропейськими джерелами, які твердо стояли на позиції збереження єдності Русі на чолі з великим князем Володимиром Мономахом.
В літописі відображені найголовніші події виникнення, розвитку і занепаду Галицько-волинського князівства. Його автори були високоосвіченими людьми, які володіли іноземними мовами, зокрема, добре знали вже згадані грецьку, латинську, польську, німецьку і литовську мови.
Галицько-Волинський літопис належить до взірців крайових, регіональних літературних пам’яток. У зв’язку із цим він є самостійним, у ньому наявні тільки йому властиві особливості. У ньому поєднано політичні і літературні пристрасті упорядників та редакторів [2].
1. Своєрідність Галицько-Волинського літопису як пам’ятки української економічної думки
Українські літописи - це унікальне, багатопланове явище. Вони не тільки цінні джерела історичних фактів, але і унікальні літературні пам’ятки.
Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком є продовженням Київського літопису. Але істотно відрізняється від уже згадуваних пам’яток цього жанру, скоріше нагадуючи велику повість або ряд повістей. Автор літопису зумів із хаотичних подій виділити основну сюжетну лінію - історію Галицького і Волинського князівств ХІІІ ст. Цей літопис є вершинним у розвитку нашого літописання. Тому можна говорити про високий художній рівень цієї пам’ятки [3].
Галицько-Волинський літопис видавався теж неодноразово: Петрушевичем (Львів,1871), Т.Кострубою (Львів,1936), у перекладі на анг.мову, Перфецьким (Мюнхен,1973).
Літературну вартість пам’ятки відзначили у своїх наукових дослідженнях багато вчених: Я. Шашкевич, М.Грушевський М., Пашуто В.Т., Генсьорський А.І., Черепкін Л., Орлов О.С., Махновець Л і ін. Медієвісти різних періодів були одностайні щодо високої естетичності, літературної цінності пам’ятки.
В медієвістиці і зараз існує думка, що спочатку Галицько-Волинський літопис вівся без порічних записів, на що вказує Хлєбніковський список, де порічна сітка відсутня.
А також в науковій літературі побутує думка, що твір складається з 2-х частин, охоплює події з поч.ХІІІ ст. (1201 р.) до 1292 р. [3].
Час, про який оповідається у літописі, охоплює одне людське життя. Цим різниться пам’ятка від попередніх літописів (Повісті, Київського). Тут абсолютно інший і оповідний масштаб спостерігається намагання занотувати історію одного регіону на протязі одного людського життя, що породжує велику кількість розгорнутих детальних описів. Деякі дослідники деталізацію оповіді пояснюють тим, що автори пам’ятки були свідками багатьох подій [2].
Провідним у літописі став біографічний принцип побудови оповіді. Історія князівства і життя князів зливаються воєдино (із житіями). Основа змісту літопису - військові походи і битви.
Оскільки Данило Галицький, його брат Василько, його сини та племінники своє життя проводять в походах небезпечних битвах та сутичках. Літописці і у попередніх пам’ятках не залишали без уваги воєнні походи князів, битви на Русі, проте батальні сцени, описи в даному літописі відзначаються відсутністю страху автора, він часто захоплюється боєм, він спокійний, як бувалий воїн. З перевагою воїнської теми пов’язана ще одна особливість літопису - майже повна відсутність церковного начала, окрім оповіді про Володимира Васильовича [5].
В цьому і полягає своєрідність Галицько-Волинського літопису.
2. Проблема авторства і джерел пам’ятки.
З проблемою самобутності Галицько-Волинського монастиря пов’язана проблема авторства і джерел пам’ятки.
Незвичайне ідейно-художнє багатство, висока художність і самобутність пам’ятки спонукає дослідників до з’ясування авторства твору. Правда, ця проблема розпадається на дві: скільки було літописців і ким вони були, яке місце займали у тодішньому суспільстві та хто були так звані „інформатори” (очевидці, учасники) з уст яких описувалися події.
Імена деяких, тобто тих, хто причетний до створення літопису, згадуються у тексті. Це піддані Данила Галицького (стольники, бояри, двірські, церковні діячі).
На початку дослідників (Шашкевича, Генсьорського, Махновця) над пам’яткою працювало не лише п’яти авторів-укладачів (чи редакторів). Перший, що трудився десь у 1255 році, довів розповідь до 1264 чи 1266 р., а писав коло 1268 року; десь у 1286 році працював третій укладач, який закінчив виклад 1285 роком; четвертий автор трудився близько 1289 року і до цього часу довів включно літопис, але ґрунтовно переробив починаючи з 1261 року матеріали ІІ і ІІІ авторів. П’ятий редактор написав кілька сторінок на поч.ХІУ ст. і 1292 роком закінчив остаточну редакцію Галицько-Волинського літопису. Є спроби вчених встановити і лона їх. Але поки що вияснено одне: перший і другий автори належали до оточення Данила Романовича і діяли головним чином у Холмі; Із оточення Володимира Васильовича були ІІІ і ІУ редактори.
М.Грушевський вважав, що поштовхом до написання Галицького літопису була перемога Данила Галицького над ворогами поблизу міста Ярослава 1245 р. Авторами Літописця Данила Галицького могли бути „премудрий книжник Тимофій, тисяцький Дем’ян, митрополит Кирило чи єпископ Іван [4].