- •6.051301 “Хімічна технологія”, 6.060103 “Гідротехніка (водні ресурси)”
- •1. Теоретична частина
- •1.1. Загальні положення Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (дСанПіН 2.2.4-171-10)
- •1.2. Вимоги Державних санітарних норм та правил дСанПіН 2.2.4-171-10 щодо органолептичних показників
- •Органолептичні показники безпечності та якості питної води
- •2.1.2. Визначення забарвленості води
- •2.1.2.1. Візуальне визначення забарвленості води
- •2.1.2.2. Визначення забарвленості води візуальним порівнянням проби зі стандартними розчинами гексахлороплатинату
- •2.1.2.3. Визначення справжньої забарвленості проби за допомогою оптичних приладів
- •2.1.3. Визначення каламутності води
- •2.1.3.1. Вимірювання каламутності води за допомогою прозорої випробовувальної трубки (циліндра)
- •2.1.3.2. Вимірювання каламутності води за допомогою випробовувального диска
- •2.1.3.3. Вимірювання каламутності води за допомогою оптичних нефелометрів
- •2.1.4. Визначення запаху води
- •2.1.5. Визначення смаку і присмаку води
- •2.2.3. Визначення запаху стічної води
- •2.2.4. Визначення каламутності стічної води
- •3. Вимоги техніки безпеки під час виконання лабораторної роботи
- •4. Вимоги до звіту
- •Контрольні питання
- •Список літератури
- •Визначення органолептичних показників безпечності та якості води Методичні вказівки та інструкція
- •6.051301 “Хімічна технологія”, 6.060103 “Гідротехніка (водні ресурси)” Укладачі Савчук Людмила Василівна
2.1.2.3. Визначення справжньої забарвленості проби за допомогою оптичних приладів
Метод для дослідження справжньої забарвленості проби води за допомогою оптичних приладів є придатним для дослідження сирої та питної води і для неінтенсивно забарвленої води промислового використання.
Інтенсивність забарвленості проби води характеризують її світлопоглинанням за довжин хвиль максимального поглинання. Кількісно її визначають вимірюванням коефіцієнта світлопоглинання за допомогою фотоколориметра або спектрометра. Як правило, більшість природних вод з жовто-коричневим забарвленням і проб забарвлених стічних вод заводів, на яких працює лише система очищення побутових стоків, можна вимірювати за довжини хвилі 436 нм. Стічні води з підприємств із системою промислового очищення стічних вод не мають достатньо гострих і чітких максимумів поглинання.
Характеристика інтенсивності забарвленості проби води за допомогою вимірювання ослаблення (поглинання) світлового потоку. Різна забарвленість зумовлює максимальне поглинання на різних довжинах хвиль падаючого випромінення. Забарвленість води визначають за допомогою фотометра або спектрометра за принаймні трьох довжин хвиль, розподілених у межах області видимого спектра (λ= 436, 525 і 620 нм).
2.1.3. Визначення каламутності води
Природні води часто містять завислі дрібнодисперсні частинки глини, піску, мулу та органічних речовин. Точне кількісне визначення завислих домішок у воді гравіметричним (ваговим) методом займає багато часу, тому часто застосовують непрямі методи визначення вмісту завислих речовин, а саме визначення каламутності та прозорості.
Для дуже прозорих вод за вмісту завислих речовин, меншому ніж 3,0 мг/дм3, визначити прозорість важко. У цьому випадку знаходять значення, обернене прозорості – каламутність. За більшого вмісту завислих речовин переважно визначають прозорість води.
Згідно з чинним стандартом [3] для визначення каламутності води використовують чотири методи (два напівкількісні і два кількісні).
Напівкількісні методи, які застосовують, наприклад, у польових умовах, охоплюють такі два:
1) Вимірювання каламутності води за допомогою прозорої випробовувальної трубки або циліндра (метод застосовують для чистої та незначно забрудненої води).
2) Вимірювання каламутності води за допомогою випробовувального диска (метод призначений, у першу чергу, для дослідження каламутності поверхневих вод у польових умовах).
Кількісні методи, застосування яких передбачає використовування оптичних нефелометрів, включають вимірювання розсіяного випромінення і коефіцієнта ослаблення потоку випромінювання.
3) Вимірювання розсіяного випромінення застосовують для дослідження води з низьким рівнем каламутності (наприклад, для дослідження питної води). Рівень каламутності води, вимірюваний за допомогою цього методу, виражають у формазин-нефелометричних одиницях (ФНО), як правило, з результатом у діапазоні між 0 ФНО і 40 ФНО.
4) Вимірювання коефіцієнта ослаблення потоку випромінювання зазвичай застосовують для дослідження води з високим рівнем каламутності (наприклад, стічних чи забруднених вод). Результат вимірювання каламутності у разі використання цього методу подають у формазин-ослаблювальних одиницях (ФОО), як правило, він перебуває в діапазоні між 0 ФОО і 4000 ФОО.