Етапи формування навички читання

1. Основна одиниця читання – склад.

2. Читання складів за порядком:

• Склад, що утворений одним голосним (о-кунь).

• Склад-злиття (о-са).

• Склад, що утворився злиттям і приголосним, що приєднуються: (ПГП – мак; ППГП – степ; ПГПП - танк).

• Закриті склади (ГП): ох.

Додаткові позначення при читанні обов’язкові.

Врахування позиційного принципу читання, що визначається складовим принципом української графіки.

Сутність: при читанні у більшості випадків враховується не тільки буква, а й сусідні з нею букви: попередня і наступна – два.

Складовий принцип української графіки можна охарактеризувати тому як позиційний принцип письма і читання: при письмі й читанні враховується позиція букв у слові по їх відношенню до сусідніх букв, в тому числі до пропуску.

В словах, які прочитуються, необхідно визначати:

1. Голосні, що виступають в якості самостійних орієнтирів (У Ніни ноти. Окуні. Маяк.)

2. Злиття (ПГ), в яких характер вимови попереднього приголосного визначається буквою, що означає голосний звук.

3. Приголосний або кілька приголосних, які знаходяться в кінці слова, які позначають звуки, що вимовляються твердо і які прочитуються до попередніх ПГ або Г.

4. Приголосний або кілька приголосних, що стоять перед ПГ, які з цим ПГ прочитуються цілим складом.

5. Букву ь після приголосних, яка вказує, що приголосні вимовляються м’яко (пом’якшено).

Таким чином, після знайомства з новою буквою проводиться навчання читанню ПГ на всьому діапазоні вивчених на той час голосних і букв, що їх позначають на письмі.

На І етапі – читання має бути складовим і базуватися на складо-звуковому аналізі та синтезі.

ІІ-й етап формування навички читання характеризується читанням слів. Спочатку слово прочитується по складах, потім з наголосом. На цьому етапі діти переходять на читання цілими словами на основі фонетичного наголосу. Пояснюються правила орфоепічного читання.

Третьому етапові характерне читання речень. Учень «губить» рядок, повертається, перечитуючи слова і склади. Це явище зникає з розширенням “поля читання” дитини. Увага – на свідоме і виразне читання (на імітативній основі).

Вправи, спрямовані на швидку реакцію дитини по запам‘ятовуванню матеріалу

1. Швидке читання букв (за порядком вивчення, в алфавітному, у роздріб – голосні, приголосні).

2. Читання обернених і прямих складів з твердими і м‘якими приголосними та їх конструкціями.

3. Щоденне швидке читання односкладних слів.

4. Вправа «Фотооко» (з 1 слова односкладного, двоскладного, трискладного – на час. Помилки виправляються).

5. Показ 2-3 слів на 5-10 хв. (Відтворення їх).

Прийоми навчання читати склад і слово

1. Вимов, співаючи, злиття МИ і додай наступний звук [р]: мииир, Дмитрик.

2. Промов звук [д] і зразу протяжно злиття [миии], додай звук [т], протягуй наступне злиття [риии], додай звук [к]: Дмитрик.

Етапи звукового аналізу при навчанні читанню

1. Інтонаційне підкреслення послідовності звуків і називання ланцюжка звуків слова.

2. Диференціація голосних і приголосних звуків та їх чергування в слові.

3. Диференціація твердості і м‘якості приголосних звуків

4. Моделювання основних звукових відношень у слові.

1. Навчання письму і читанню є однією з найважливіших сторін навчання грамоти: уміння користуватися письмом має виключно велике значення в пізнавальній і практичній діяльності людини. Тому навчання письму в період володіння дитиною грамотою необхідно приділяти не менше уваги, ніж навчанні читанню.

Письмове мовлення виникло на основі усного, між ними існує тісний взаємозв’язок. Однак за своїм психологічним змістом процес письма у дитини значно відрізняється від процесу усного мовлення та читання. Засвоєння усного мовлення починається з практики спілкування з дорослими. До школи дитина оволодіває усним мовленням настільки, що може спілкуватися з дорослими, однолітками.

Писемному мовленню дитина вчиться лише в школі. Однак це і робить процес засвоєння письма більш складним. Спочатку учень не може застосувати письмову форму мовлення як засіб спілкування.

2

Тому звертається увага на звуки, склади, на перекодування їх в знакову систему. Лише поступово дитина переходить на письмове мовлення.

Дитина акцентує увагу на всіх елементах письма: від елементів букв до з‘єднань і розміщення. Процес важкий і стомлюючий.

Заняття з письма відбувається слідом за уроками читання. Але якщо в основу порядку вивчення букв на уроці, читання покладено принцип частотності, то на уроці письма діти вчаться писати букви не в порядку послідовно зростаючих труднощів їх написання, а з точки зору труднощів звукового аналізу, необхідного при читанні.

Учень, навчаючись письму, повинен засвоїти 3 групи навичок:

1. Технічно-гігєнічні – правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватись гігієнічних правил.

2. Графічні - правильно зображувати букви, склади, слова, писати букви з потрібним нахилом, певної висоти і ширини, рівномірно розміщувати на робочому рядку, правильно з‘єднувати.

3. Орфографічні правильно визначати звуковий і буквений склад слова, коментувати його написання.

Оволодіння цими групами навичок є основою грамотного письма і гарного почерку.

Школяр засвоює 2 азбуки – друковану і рукописну, а в азбуках – зображення великих і маленьких букв. В букварний період діти оволодівають написанням букв, а відтак – слів, речень, зв‘язних текстів.

На І етапі БП діти пишуть елементи букв, їх з‘єднання, слова за зразком.

На ІІ етапі рекомендуються вправи на слух, списування репродуктивного характеру і з ускладненням (вставити, замінити букву, слово…).

У посібнику Дорошенка дається характеристика видам робіт, спрямованих на вироблення в учнів навичок письма:

• підготовчі вправи (завдання – аналіз графічної будови нової літери): письмо в повітрі, обведення пунктирних ліній;

• вправи, спрямовані на вироблення ритмічного письмо у темпі (раз-і-два-і…);

• списування з дошки, букваря, карток…

• вибіркове списування;

• слухове письмо букв, складів, слів…

• письмо по пам‘яті слів, складів;

• вправи на виконання і перевірку виконаного.

Перед написанням слів і речень необхідно зосереджувати увагу на таких моментах:

1. повторення правил письма, правопису розділових знаків;

2. аналіз елементів і структури букви;

3. читання зразків, написаних на дошці, в прописах; відповіді на запитання за змістом речення та його аналіз;

4. впровадження в практику слухового, зорового і комбінованого письма.

1. Читання і письмо в період навчання грамоти служать засобом підвищення культури мовлення учнів. Вся робота обумовлюється розвитком мислення і мовлення учнів. Але ця робота притаманна не лише урокам навчання грамоти. Вона пов’язана з екскурсіями, спостереженнями дітей, з предметними уроками, бесідами і т.п. Завдання, пов’язані з розвитком мовлення в БП, такі:

• виправлення недоліків мовлення дітей;

• розширення кола вражень, уявлень і понять учнів у зв‘язку з цим – збагачення словника;

• уточнення семантики слів;

• розвиток умінь правильно в усній формі будувати речення, а з речень текст.

Основним джерелом роботи з розвитку мовлення є власний життєвий досвід дітей і спостереження їх за життям людей і природою (К.Д.Ушинський підкреслював значимість спостережень за природою).

Іншими джерелами виступають ігри, забави дітей, словниково-логічні вправи, граматичні завдання в письмових вправах; складання оповідань різного типу: опис, розповідь, роздум; робота над удосконаленням звуковимови, робота з наочністю.

Все це сприяє як засвоєнню навчального матеріалу, так і формуванню морально-естетичних понять і почуттів.

Робота з розвитку мовлення і мислення на уроках навчання грамоти групується в двох напрямках:

1. формування умінь зв‘язного мовлення (уміння розуміти тему і основну думку тексту або сюжетного малюнку, послідовно передавати їх зміст).

2. Навчання правильному, точному, виразному використанню засобів мовлення.

3

Основна частина уроку на вивчення, наприклад, ма­лої букви З складається з таких етапів і видів роботи:

1. Звукові аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [з], [з']

I. Впізнавання звуків у заданих учителем словах з визначенням місця звучання (на початку, в середині, в кінці). Пропонуються, на­приклад, слова: заєць, коза, віз, сажа (!), залізний, зяблик, узяв, ка­люжа (!), злазь, візерунки, друзі, жасмін (!), зелений.

2. Доповнення складу із звуками [з], [з'] для утворення слів: залі(зо), гро(за), моро(зи), ва(за, зон), ві(зок), бере(за), мага(зин) та ін.

3. Утворення складів типу злиття із звуком [з] (за, зо, зу, зи, зе), із звуком [з'] (зя, зьо, зю, зі, зе).

II. Показ зразка писаної літери з у сітці зошита (збільшеної в 20 разів).

ІІІ. Аналіз будови букви з переліком її елементів (верхня дуж­ка, схожа на правий півовал, і нижня дужка, яка переходить у ниж­ню петлю).

IV. Засвоєння конфігурації літери з.

1. Показ письма букви на дошці з поясненням послідовності зо­браження елементів.

2. «Письмо» учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учи­теля.

3. Аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зобра­ження елементів.

V. Вправи з письма.

1. Письмо літери по пунктирних зразках у зошиті (на друкова­ній основі).

2. Письмо трьох літер (самостійно). Зіставлення написаних лі­тер із зразком. Аналіз помилок.

VI. Фізкультхвилинка.

VII. Дописування рядка літери з.

VIII. Звуко-буквений аналіз слова візок з побудовою схеми фіш­ками і викладанням з букв розрізної азбуки.

IX. Динамічна пауза.

X. Письмо другого рядка букви (друга частина рядка — письмо під такт).

XI. Звуковий аналіз слова зима з наступним записом за зразком.

XII. Добір слів із звуком (з), які відповідають на питання що робити? (казати, возити, різати, лазити, збирати, в’язати, зустрі­чати та ін.).

XIII. Складання з одним із слів (на вибір) речення.

XIV. Підсумок уроку.

— Яку букву навчилися писати? Які звуки позначаються цією буквою?

Коло умінь і навичок, які одержують учні в букварний період

Протягом букварного періоду навчання грамоти в учнів формуються такі вміння:

• читати склади, слова і речення з усіма літе­рами алфавіту;

• читати зв’язні тексти загальним обсягом до 70 слів;

• при читанні текстів дотримуватись інто­нації речень, відповідної до розділових знаків та їх за­гального змісту;

• відповідати на запитання за змістом прочитаного;

• переказувати тексти монологічної та діа­логічної форми;

• читати напам’ять невеличкі вірші, ско­ромовки, рифмовані загадки, прислів’я;

• виконувати різ­номанітні словниково-логічні вправи, в основі яких ле­жить розрізнення родових і видових назв предметів;

• здійснювати невеликі (3—4 речення) зв’язні висловлю­вання за змістом сюжетних малюнків;

• робити описи предметів (натуральних і зображених на кольорових малюнках).

У букварний період учні:

• закріплюють уміння здійс­нювати звуковий аналіз слів;

• оволодівають умінням виконувати звуко-буквений аналіз;

• виділяти речення з мовного потоку;

• встановлювати лексичний склад їх у за­даній послідовності;

• будувати речення за схемами, сю­жетними і предметними малюнками на основі створених учителем мовленнєвих ситуацій тощо.

На уроках письма учні засвоюють написання всіх ма­лих та великих літер алфавіту, найпоширеніші види з’єднань елементів букв. В учнів відпрацьовуються:

• початкові вміння списувати букви, склади, слова і речен­ня, подані рукописним та друкованим шрифтами;

• запи­сувати на слух одно-, дво- і трискладові слова, написан­ня яких збігається з вимовою;

• звіряти написане із зраз­ком на основі поскладового напівголосного промовлян­ня;

• здійснювати виправлення допущених помилок.

Післябукварний період навчання грамоти

План

1. Мета і завдання післябукварного періоду навчання грамоти та його характеристика.

2. Особливості уроку навчання грамоти в умовах малокомплектної школи.

3. Науково-педагогічні засади букваря.

Література

1. «Програми для середньої загальноосвітньої школи», 1—4 класи. (К.: Початкова школа, 2006 р.

2. Методика викладання української мови / За ред. С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1989. – С.81-86.

3. М.Р.Львов та ін. Методика обучения русскому языку в начальных классах. – М.: Просвещение, 1987. – С.89-92.

4. М.С.Вашуленко. Навчання грамоти в 1 класі. – К.: Рад, школа, 1986. – С.165.

5. «Буквар. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1 клас» (авт. Вашуленко М. С., Вашуленко О. В.), ТОВ «Видавничий дім «Освіта».

Післябукварним періодом називають той період часу, який відводиться на закріплення і вдосконалення навичок читання на спеціально відібраному матеріалі.

Після проходження “вивчення” азбуки не можна переводити дітей на читання будь-якого тексту “Читанки”. Цей перехід необхідно підготувати. Тому метою цього періоду виступає – підготовка учнів до роботи з читанкою. Мета визначає і ті завдання, які потребують вирішення на даному етапі.

Основні завдання класифікуються таким чином:

1. Формування та вдосконалення навичок читання (формуються швидкість, виразність; вдосконалюються правильність, свідомість); всі вони взаємозв‘язані.

2. Розвиток мовлення школярів на основі роботи з букварем та власного життєвого досвіду.

3. Формування в учнів елементів читацької самостійності.

4. Вдосконалення навичок письма, вироблених в букварний період.

5. Закріплення елементарних орфографічних навичок (правопис великої букви, розділових знаків в кінці речення, переніс слів з рядка в рядок, засобами письма виділення слова як мовної одиниці, носія значень – написання роздільне; співвіднесення букви і звука і т.п.).

З метою вирушення завдань, які безпосередньо пов‘язані з уроками читання методика рекомендує такі методичні прийоми:

1. бесіда за малюнками букваря та іншими додатковими ілюстраціями;

2. використання діафільмів та інших ТЗН;

3. систематичну лексико-семантичну роботу з метою пояснення змісту (значення) незрозумілих слів;

4. підготовчу роботу над багатоскладових слів для читання (аналіз слів за будовою складовою, складання з букв розрізної азбуки , читання по складах, хорове читання та ін.).

5. інтонування речень сприятиме становленню синтетичного прийому читання.

Т.Г.Єгоров, характеризуючи зміст процесу читання на цьому етапі його розвитку, підкреслює, що більш досконала техніка читання допомагає краще зрозуміти того, що читається. Тобто, швидке впізнавання буквеної і складової будови слова, поєднання його образу з слуховим і мовленнєворухомим вдосконалює техніку читання на даному етапі.

У цей період необхідно домагатися того, щоб діти на читали слова з перебором букв, не рубали слова на склади, а читали плавно або цілими словами.

Учитель повинен пам‘ятати, що навички читання формуються в індивідуальному порядку. Перехід на більш високий ступінь розвитку читання наступає не зразу у всього класного колективу, а диференційовано, в залежності від степені попередньої підготовки дітей. Ось чому так необхідно завжди мати додатковий дидактичний матеріал до букваря.

Правильні прийоми читання, розуміння прочитаного розвиваються у дітей по-різному, з залежності від індивідуальних особливостей, від рівня розвитку усного мовлення і від попередньої підготовки дітей. Тому роботу над читанням необхідно вести з врахуванням індивідувальних помилок дітей в техніці читання і в розумінні прочитаного, з врахуванням їх розвитку та досвіду.

Учитель має враховувати особливості психічного розвитку дітей та їх мовленнєве оточення: читання по складах; повторюваність слів; поспішність в читанні; пропуски, перестановки, заміни букв, слів; читання мовчки, а лише потім вголос та визначати на уроці як індивідуальну роботу, так і диференційовані завдання, що приведе до бажаних результатів. У післябукварний період необхідно приділяти увагу роботі по розвитку мовлення в зв‘язку з читанням оповідань, казок, віршів, в зв‘язку з

роботою над загадками, а також роботою по складанню невеликих творів за картинами і на теми із життя самих дітей. Значне місце посідає дослівний переказ

прочитаного, знайомство з особливостями усного мовлення: правильна вимова, гучність, темп мовлення.

2

Розвитку мовлення на даному етапі сприятиме цілеспрямована робота із вдосконалення знань дітей про такі важливі інтонаційні засоби виразності, як основний тон висловлювання (спокійний), темп (повільний, середній, швидкий), логічний наголос, а також про жести і міміку як засоби виразності усного мовлення. Необхідні спеціальні вправи на диференціацію голосного-тихого, повільного-швидкого мовлення або читання, ігрові вправи “Впізнай по голосу”, “Яким тоном ти скажеш (прочитаєш): веселим, сумним, жартівливим, серйозним…” і т.д. (Див.: Речь. Речь. Речь. / под ред. Т.А.Ладоженской. – М.: Педагогика, 1990).

Що стосується реалізації завдань з письма, то слід в практичній діяльності зосереджувати увагу на вправах, що спрямовані на практичне засвоєння учнями правильних написань слів:

• окремо;

• в коротких реченнях і невеликих зв‘язних текстах.

Надавати перевагу таким видам робіт як списування, письмо на слух слів, речень, невеликих зв‘язних текстів; складання речень за опорними словами і запитаннями та запис цих речень; відповіді на запитання; доповнення і розширення речень за запитаннями і т.д.

Проблеми малокомплектної школи довго будуть стояти на порядку денному в розв‘язанні загальних питань народної освіти.

Одне з актуальних питань цієї загальної проблеми є розробка шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу в умовах одночасної роботи з 2-3 класами. Якщо брати 4-х річну школу, то слід зауважити, що найдоцільніше поєднання ми бачимо в 1-3 і 2-4 кл.

При складанні розкладу слід враховувати однопредметність уроків (читання – читання; письмо – урок мови; математика - трудове). Якщо в школі є 6-річні першокласники, то рекомендується навчання грамоти проводити по “зсунутому” розкладу.

Основною особливістю уроків в умовах малокомплектної школи є планування самостійної роботи, яка повторюється на уроці 4-5 разів від 5 до 10 хв. кожна.

Самостійна робота за змістом повинна базуватися на матеріалі, мати чітко визначені завдання з обов‘язковою наступною їх перевіркою.

До самостійної роботи можна віднести такі види завдань:

• Розгляд малюнків, визначення предметів, що зображені на них;письмо елементів букв, заштриховка трафаретів, графічне малювання, складання і запис речень; підготовка до аналізу звуків, речень, слів (добукварний період).

• Аналітико-синтетичні вправи, пов‘язані зі звуко-буквеним аналізом, словене і графічне малювання, переказ, письмо за зразком, творчі і репродуктивні списування; підготовка до читання і саме читання; робота з розрізною азбукою, словниково-логічні вправи (на класифікацію, групування, узагальнення), робота з дидактичним роздавальним матеріалом, робота з наочністю і ТЗН (лінгафонний кабінет).

Сучасний навчальний комплекс з навчання грамоти

1. Буквар

• Частотний принцип розташування букв;

• Принцип звороту:

• Текстовий матеріал: стовпчики слів, речення і тексти для читання.

• Ілюстраційний матеріал: предметні та сюжетні малюнки:

Предметні – для добору слів, звукового аналізу, лексичних і логічних вправ.

Сюжетні – усвідомлення змісту прочитаного, складних речень, текстів зв‘язного висловлювання.

• Позатекстові елементи: схеми слів, речень, складові таблиці, стрічка літер – на техніку читання.

• Цікавий матеріал пізнавального характеру: ребуси, розсипучки, скоромовки і т.д.

• Дидактичний матеріал: сторінки букваря, демонстраційні таблиці:

• азбука в малюнках;

• предметні тематичні малюнки;

• сюжетні тематичні малюнки;

• серія сюжетних тематичних малюнків;

• таблиця писаних і друкованих літер;

• складові таблиці;

• розрізна азбук;

• кубики з буквами;

• пересувна азбука;

• роздавальний матеріал;

• схеми-моделі.

3

Наукові основи:

• Психолінгвістика (всі мовні одиниці вивчаються на основі тексту). Основне – розвиток мовлення.

• Мовознавство (усний курс + всі види мовленнєвої діяльності).

• Дидактика (всі загальнодидактичні принципи).

• Психологія (інтерференція).

Буквар як перша навчальна книжка повинна будуватись на певних науково-педагогічних принципах. Ось основні з них.

• Наявність ілюстративного і текстового матеріалу повинна формувати у дітей навички свідомого і достатньо швидкого читання, а також правильного письма елементів букв, цілих слів, речень і зв‘язних текстів.

• Тематична спрямованість матеріалу повинна ознайомлювати дітей з доступними їх розумінню фактами життя і в певній мірі здійснювати художньо-естетичне і емоційне виховання;

• Дидактико-методичне забезпечення букваря спрямоване і здійснює розвиток мовлення і мислення учнів;

• Об’єм букваря повинен відповідати тривалості часу, відведеному на навчання грамоти;

• В основу відбору вивчення букв покладено принцип частотності з урахуванням загальнодидактичних принципів перспективності, науковості та ін.

• Дотримання гігієнічних вимог (типовість шрифту, довжина рядка, висота шрифту, колір і якість паперу, колір малюнку з точки зору насиченості фарб);

• Відповідність матеріалу на розвороті (сторінці) часу вивчення (урок – 2 уроки).

Схема аналізу Букваря

В освітній системі України, як і інших демократичних країн світу, Державний освітній стандарт може бути реалізований різними варіантами навчальних програм і відповідних підручників. Учитель початкових класів постав перед проблемою вибору. Перехід на систематичне навчання дітей із шестирічного віку викликав значний інтерес у методистів початкового навчання, творчих учителів і видавців навчальної літератури до проблеми підручника з навчання грамоти. У загаль­ноосвітніх школах з українською мовою навчання можуть функціонувати різні букварі, рекомендовані Міністерством освіти і науки України. Але, крім цього, майже щороку в Україні створюються і проходять апробування нові підручники і навчальні посібники з навчання грамоти. Окремі з них, безумовно, несуть у собі певну новизну, ознаки творчості, оригінальні прийоми і підходи до початкового навчання читати. Особливим розмаїттям характеризується художнє оформлення букварів. Інколи захоплення оригінальністю, яскравістю, не прийнятною для на­вчальної книги надмірною образністю букварних ілюстрацій не сприяє, а навпаки, шкодить навчальному процесу, відволікає увагу учнів від основних завдань, які стоять перед ними саме в цей, початковий, етап опанування рідної мови.

Аналізуючи буквар діючий необхідно зосереджувати увагу на таких питаннях, як:

• Характеристика методу навчання грамоти;

• Суть і причини змін в букварі порядку розташування букв і слів різної складової структури;

• Методична доцільність введення допоміжної одиниці читання (злиття ПГ);

• Призначення складо-звукового аналізу слів, його місце на уроці читання і письма; роль складо-звукових схем;

• Характер і призначення текстового та ілюстративного матеріалу і методика роботи з ним на різних етапах навчання;

• Формування у дітей елементів орфографічної пильності;

• Формування умінь зв’язного мовлення (уміння розуміти тему та основну думку тексту або сюжетного малюнку, послідовно висловлювати їх зміст);

• Навчання правильному, точному, виразному використанню засобів мовлення.

З огляду на зазначене пропонуємо орі­єнтовну схему аналізу підручника з навчання грамоти, яка охоплює різні його компоненти і виявляє співвідношення з відомими методами і прийомами, що за­стосовуються в сучасній початковій школі.

I. Вихідні відомості про підручник.

1. Автор (авторський колектив).

2. Назва видавництва, рік видання.

3. Обсяг (кількість сторінок), розміри, вага.

4. Загальна відповідність Державному освітньому стандарту.

5. За якою програмою створено підручник (державною, авторською)?

На­явність авторської концепції щодо створення підручника з навчання грамоти, її основна суть.

4

II. Добукварна частина.

1. Обсяг (кількість сторінок).

2. Які основні програмові завдання розв'язуються в цій частині підручника?

3. Яку систему умовних позначень обрано для формування в учнів узагаль­неного

уявлення про одиниці мови і мовлення — речення, слово, склад, звук? Якою мірою

умовні позначення відображають лінгвістичну природу кожної мовної одиниці, її

істотні ознаки?

4. Як зміст ілюстративного матеріалу (сюжетні ілюстрації, предметні малюн­ки) сприяє

розвитку мовлення учнів, збагаченню їхнього словникового запасу?

5. Наявність у цій частині підручника матеріалу, призначеного для формуван­ня в учнів

загальнонавчальних умінь і навичок, зокрема організаційних, загальнопізнавальних.

III. Букварна частина.

1. Послідовність вивчення букв українського алфавіту.

За яким принципом, дидактичним міркуванням це здійснено?

2. Чи ділиться букварний період на етапи? У чому це виявляється? Чи спів­відносяться

ці етапи із сучасним методом навчання грамоти?

3. Наявність у підручнику системи звукового і звуко-буквеного аналізів.

Спів­відношення часткового й повного аналізів.

4. Які букви (на позначення голосних і приголосних звуків) винесено на початок

букварного періоду? Яка система їх подачі на сторінці чи сторін­ковому розвороті

букваря?

5. Чи застосовано в букварі вправи на формування способів читання? Які одиниці мови

лежать в основі способу читання? Чи дотримано науковий підхід до поділу слів на

склади?

6. Характеристика системи підготовчих вправ перед читанням мікротекстів, текстів

(колонки слів, принципи їх укладання; матеріал для звуко-буквеного синтезу; для

відпрацювання способу читання, для розвитку мовлення й мислення).

7. Спосіб ознайомлення з читанням слів, у яких наявні м'які приголосні звуки. На якому

етапі букварного періоду відбувається це ознайомлення?

8. Яку систему вивчення букв ь, я, ю, є запроваджено в букварі? Наскільки ця система

співвідноситься зі звуковим значенням цих букв в українській фонетиці і графіці?

9. Аналіз текстів букварного періоду (доступність, художність, відповід­ність дитячим

інтересам). Співвідношення прозових і віршових текстів. Виховний потенціал

текстового матеріалу. Чи використовуються тексти, надруковані рукописним

шрифтом? їх призначення в букварі.

10. Наявність у букварі текстів, що належать до так званих малих жанрів (за­значити ці

жанри), їх зв’язок з іншим навчальним матеріалом сторінки або розвороту —

дотримання логіко-методичної та тематичної цілісності матеріалу на опрацювання

літер (показати вдалі і невдалі приклади).

11.Наявність і функції матеріалу післябукварного періоду навчання грамоти, його

спрямованість на забезпечення принципу перспективності в навчанні молодших

школярів рідної мови.