1. Витоки та сутність демократії

Нині демократія є однією із основоположних та суперечливих рис сучасності, як, скажімо, ринкова економіка, прогрес науки та технологій. Демократія дає людству широкі можливості, але вона ж породжує низку проблем. Одвіку вона викликає неоднозначне до себе ставлення. Хтось убачає в ній хаос та причину усіх негараздів. А для когось вона — ідеал та надія¹.

Демократія у її сучасному розумінні винайдена і виплекана на Заході, але вона ніколи не була суто західним явищем. «Демократія народжується і вмирає на усіх широтах, отже, немає сенсу визначати її точні географічні координати», — зазна­чав свого часу О. Сакс². «Молоді» демократії змінюють обличчя країн, де десяти­літтями переслідували свободу, де ризиковано і буквально небезпечно було бути вільним. Але й усталені демократії мусять докладати зусиль, щоб існуючий у них соціально-економічний лад не перетворився на застійні і корумповані бюрокра­тії. Навіть жорстокі диктатури змушені маскуватися «під демократію», вдаючись до використання (нехай формально, для надання зовнішньої респектабельності) демократичних форм і процедур на кшталт виборів та референдумів.

Безперервно оновлюватися і демократизуватися — це водночас і модно, і практично вигідно, бо демократія вочевидь сприяє формуванню найбільш ефективних суспільств, де людиновимірність (показники рівня і якості життя, наприклад, тривалість життя, купівельна спроможність) поєднується із мір­куваннями досягнення тих чи інших стратегічно важливих рубежів розвитку національних економік, зміцнення національної безпеки.

Усе це зумовлює існуючий і зростаючий «попит» на демократію. Упродовж XX ст. демократія поширилася у планетарному масштабі. Рубіж 80-90-х років знаменував собою демократизацію та розпад СРСР, колапс комуністичних ре­жимів у Східній Європі. Водночас XX ст. наочно продемонструвало хиткість демократичних надбань, вразливість молодих демократій перед викликами ав­торитаризму й тоталітаризму. Як зауважують М. Хардт та А. Негрі, «у багатьох районах світу бліда копія демократичних систем правління взагалі ледь поміт­

¹ У додатку 1 в кінці книги наведено афористичні висловлювання відомих людей про демокра­тію.

² Сакс О. О моделях демократии // Курьер ЮНЕСКО. — 1992. — Апрель-май. — С. 23.