Тема7. Жанри вітчизняної мк.

9. Лекція 1. Жанри вітчизняної мк.

ПЛАН

1. Найпоширеніші жанри та рубрики в медіакритичних виданнях.

- коментар;

- аналітична стаття;

- авторська колонка;

- есе;

- огляд;

- рецензія.

Жанрові характеристики медіакритики

Закономірності творчого процесу у медіакритиці, так само як і у журналістиці, як зазначає В. Здоровега, реалізуються у різних більш-менш усталених формах літературної продукції. У межах різних потоків журналістської інформації існують вироблені практикою, історично сформовані жанри. Словом «жанр» широко користуються літературознавство, мистецтвознавство, а також дослідники преси, телебачення й радіомовлення.

У журналістиці під жанром прийнято розуміти «усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури» [1, 76]. Зазвичай журналістикознавці наголошують на тому, що кожен жанр відзначається конкретною роллю в системі ЗМІ і характеризується певною композиційною організацією матеріалу.

Жанр, безумовно, - один з елементів форми медіакритичного, які і журналістського твору. Він завжди визначається задумом, змістом, роллю, яку виконує певний твір на газетній полосі, у програмі теле- чи радіопередачі. Хоча у журналістській практиці можливий зворотний процес, коли авторові замовляється стаття чи репортаж, звіт чи інтерв’ю.

У добре продуманій концепції видання чи телевізійної програми, а відтак у редакційному замовленні враховуються всі моменти змісту і форми. Про один і той же предмет, явище, подію можна написати різні за жанрами твори. Практика свідчить, що навіть досвідчений журналіст не завжди може виконати замовлення у запрограмованому жанрі. Це особливо стосується таких складних форм, як нарис, памфлет, фейлетон. Бувають випадки, коли детально продумана в редакції концепція виступу розбивається об твердь реальності, і журналіст, якщо він чесний і правдивий, замість хвалебної статті пише фейлетон, а замість критичного матеріалу – позитивний нарис.

1986 року журналіст газети "Правда" В. Губарєв був відряджений зібрати матеріал про аварію на Чорнобильській АЕС. Після поїздки, у передмові до п’єси "Саркофаг", він зазначив: "Жанр вибирав не я, а час: трагедія".

Існує декілька критеріїв поділу матеріалу на жанри. Як на мене, вони справедливі не лише для журналістики, але й для медіакритики, як невід’ємної її частини:

• об’єкт відображення – конкретний життєвий матеріал, який лягає в основу твору;

• призначення виступу – тобто мета, яку ставить перед собою медійник і взагалі редакція;

• масштаб охоплення дійсності ;

• особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму.

У світовому журналістикознавстві існує декілька різних систем поділу матеріалів на жанри. Найбільш поширений в Україні це розподіл жанрів на інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні. До перших належить замітка, звіт, інтерв’ю, репортаж, кореспонденція. До других – коментар, стаття, рецензія, огляд, лист, звернення. До останньої групи – нарис, зарисовка, фейлетон, ессе, памфлет, гумореска, байка, пародія (класифікація за В. Здоровегою). Розглянемо далі, як на практиці відбувається розподіл на жанри у вітчизняній медіакритиці.

Використання інформаційних жанрів.

Хоча для критики найбільш природною є, безумовно, аналітика, інформаційні жанри теж не пасуть задніх. Особливо на сторінках видання «Телекритика» та на аналогічному сайті поширений такий жанр, як замітка. За визначенням В. Здоровеги «замітка – найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об’єктивно існуючі події, факти, явища реального життя з метою насамперед найелементарнішого пізнання навколишнього світу» [1, 166].

Наприклад, у «Телекритиці» постійною є рубрика «Новини» та «ТОП-новини» - де коротко подається інформація зі світу мас-медіа: «В день пам’яті жертв Голодомору НТКУ покаже прем’єру фільму Ю. Терещенка «Пейзаж після мору»», «Директор каналу «Футбол» просить Григорія Суркіса назвати бюджет утримування збірної», «На найближчий тиждень конфлікт між ТРК «Міст ТБ» та Львівською ОДТРК врегульовано», ««Інтер» переводить працівників «Пірат продакшн» на гонорари» тощо.

Не меншого поширення у «Телекритиці» набув і жанр інтерв’ю. Як пише В. Здоровега у монографії «Теорія і методика журналістської творчості», журналіст, окрім оперативного поточного інформування про події, повинен постійно шукати і спонукати розкритися тих людей, які знають більше, вміють робити свою справу краще, ефективніше ніж інші. І найпершою формою цього процесу є інтерв’ю (від англ. Interview – буквально зустріч, бесіда). Це жанр журналістики, розмова журналіста з відомою або просто обізнаною у якійсь справі людиною, переважно на значущу тему, призначена для оприлюднення у мас-медіа.

Розмови з відомими і вагомими людьми у світі медіа: ведучими, продюсерами, генеральними директорами телеканалів та медіа-холдингів, членами Нацради та інших організацій, що регулюють діяльність ЗМІ (у тому числі й міжнародними) роблять цей незвичний як для критики жанр надзвичайно популярним – часто окрасою номеру. У журналі «Телекритика» та на сайті регулярно публікують величезні інтерв’ю під гучними заголовками. Наприклад: «Олександр Трухманов: «Я не розумів, як акціонери планують заробляти гроші» («Телекритика», 25.06.08); «Євген Кисельов: «Є люди, для яких влада сильніша за статеве почуття» («Телекритика», 20.11.09); «Вальдемар Дзики: Я спробую допомогти двом молодим режисерам у зйомках дебютів» («Телекритика»,07.11.09); «Ольга Сумська: «Як бачите, змінюється керівництво – і змінюється все» («Телекритика», 30.10.09); «Руслан Ткаченко: «Поки що я генерал без армії» («Телекритика», 27.10.09) та інші.

У друкованій версії «Телекритики» процвітає жанр звіту – "оперативне поширене повідомлення про актуальну подію, виражену вербально" [1, 168]. Особливо для «Телекритики» характерний розгорнутий звіт. Щомісяця редакція видання на чолі з головним редактором Н. Лігачовою влаштовує «круглі столи», під час яких піднімаються гострі та актуальні проблеми мас-медіа. Детальні звіти з цих зібрань регулярно друкуються на шпальтах «Телекритики». Для прикладу стаття, у 3-му номері журналу за 2007-й рік: «Как в лучших домах»: «28 лютого відбувся другий професійний круглий стіл «Телекритика» у столичному ресторані «Велюр». Обговорити тему – «Перспективи бізнесу сейлз-хаусів на медіа ринку України» - зібралися топ-менеджери і спеціалісти: Олег Павленко, генеральный директор ЗАО «Інтер-реклама», Юлія Галабут, керівник відділу із взаємодії з каналами медіа-хаусу «Відео Інтернешнл Пріорітет»…».

Як зазначає О. Короченський, у творах медіакритики (у більшості випадків масової і „внутрішньо цехової”) відображено властивість вільного поєднання понятійно-логічних і художньо-образних елементів, різноманітних лексичних пластів, що віднаходить відображення у наборі жанрів критико-журналістських робіт. Цією властивістю і визначається жанрова специфіка вітчизняної журналістської критики ЗМІ.

Аналітичні жанри у медіакритиці.

Для жанрової системи української медіакритики характерні неоформленість, рухливість характеристик. Змістові особливості творів медіакритики визначають широке використання аналітичних жанрів – статті у її усіляких різновидах (різновиди статті + посилання), традиційних для критики жанрів рецензії, огляду, коментаря, а також жанри відкритого листа і звернення.

Першу скрипку у медіакритичних матеріалах безумовно відіграє стаття. За визначенням О. Кузнєцової, «стаття – це синтетичний жанр публіцистики, в якому журналіст, використовуючи палітру інформаційних, аналітичних і художньо-публіцистичних методів з явною перевагою аналітичних, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб показати явище, його причини і наслідки для вдосконалення життя» [2,48].

Аналітичній статті - найбільшу роль віддають дописувачі журналу «Медіа Критика». Наприклад, «(Без)-культура веб-коментарів» (В. Пиріг, 04.11.2009) ; «Радіо на межі занепаду?» (В. Пиріг, 31.08.2009); «Кризовий компас українських медій: як утриматися на плаву?» (Б. Потятиник, 06.04.2009); «Україна-НАТО: еволюція прагнень чи політичні маніпуляції?» (О. Романчук, 21.01.2009); «Що спільного між коханням та французькою журналістикою?» (О. Косюк, 13.01.2009); «Гендерні стереотипи і гендерна чутливість комунікації» ( Л. Павлюк, 18.11.2008) та інші. Багато зі статей, що друкуються на сторінках «Медіа Критики» тяжіють більше навіть не до публістики, а до наукової публіцистики, адже спрямовані на вузько кваліфікованих спеціалістів – медійників. Для прикладу: «Парадокси української медіакритики» (Ю. Голоднікова, 20.03.2009); «Новочасна журналістика в контексті синергетики або В пошуках унікального “надлишку”» (М. Титаренко, 22.01.2009); «Психоаналітичний критицизм і мас – медіа» (Л. Павлюк, 17-10-2008); «Правові взаємини електронних видань та держави» (Л. Городенко, 15.07.2009); «Протистояння третьої та четвертої влад: інтерпретація проблеми» (О. Косюк, 17.04.2009) тощо.

Надзвичайно поширений такий жанр, як огляд, що відрізняється від статті насамперед хронологічно ширшим об’єктом дослідження, і зважаючи на це, оглядовим способом мислення. Головна мета огляду – з’ясування певних тенденцій розвитку явища, процесу. Огляди – майже постійна рубрика і у «Телекритиці» , і у «Медіа Критиці». При чому у першому виданні найчастіше відбуваються огляди саме телевізійних програм: «Вікна» СТБ. Особливий погляд» ( І. Куляс, 27.07.2009); «Новини про все і ні про що» (І. Куляс, 02.07.2009); «Земельний «серіал» «ТСН»: винних не названо» (А. Чапай , 02.10.2008); «Канал-йогурт» (06.05.2007); «Очень среднее звено» (22.02.2007); «Приблизні факти» (29.10.2006): «і непереконливі коментарі – бачить нерідко глядач у програмі «Факти тижня з Оксаною Соколовою» на каналі ICTV» ; «Непрофесійна аналітика чи професіональна маніпуляція?» (06.10.2006): «Нудні замітки про смішні недільні програми ТСН»; «За формою – правильно, за змістом – знущання» (02.11.2005); «Знати, не розуміючи» (24.10.2005) тощо.

Не рідко можна побачити й листи, особливо на сайті «Телекритики». Лист – аналітичний жанр журналістики, «у якому у формі звернення до конкретної особи, групи осіб чи громадськості висловлюється авторська позиція, дається оцінка фактам, подіям і явищам, аналізуються і оцінюються вчинки і погляди адресата» [1,178]. Серед жанрового різноманіття «Телекритики» можна віднайти й відкритий лист, і лист-звернення, і лист до редакції тощо. Наприклад: «Відкритий лист Романові Скрипіну» ( Ю. Макаров, 07.05.2009): «У відповідь на заяву голови Незалежної медіа-профспілки України щодо неприпустимості припинення колективних переговорів у редакції журналу «Український тиждень» та звільнення Сергія Гузя через його профспілкову діяльність у блозі журналу було опубліковано відкритий лист шеф-редактора Юрія Макарова. Публікуємо цей лист повністю…». Або «Заява журналістів та працівників ЗМІ щодо наступу на свободу слова в Україні. 309 підписів » (11.08.2006): «...Звертаємося до Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка взяти під особистий контроль розслідування нападів на працівників ЗМІ. Пропонуємо створити Громадську раду при Центрі громадських зв'язків МВС України з метою оперативного реагування на злочини проти журналістів і працівників ЗМІ, координації дій з МВС та надання кваліфікованої і швидкої допомоги колегам, які потрапили у прикрі ситуації…» і так далі.

Особливе значення у медіакритиці має жанр рецензії. Рецензія – один з найпоширеніших літературно-критичних жанрів, мета якого аналіз, оцінення художнього, мистецького, публіцистичного, наукового твору, зіставлення його з життям, а також розгляд порушених у творі суспільних проблем [1, 204]. У «Телекритиці» можна знайти рецензії на програми, теле та кінофільми. Наприклад: «Виклик Януковичу й Тимошенко» (О. Довженко, 27.11.2009): «Перший Національний приємно здивував. Після моторошного бурлеску «Золотої булави» вже майже не лишалося сподівань на те, що в ефірі державного телебачення може з'явитись повноцінний передвиборний проект. Але нову програму «Українська рулетка» справді є за що похвалити»; «Апокаліптична правда життя» (А. Кокотюха , 19.11.2009): «Проблема «Правил життя» на СТБ полягає в тому, що проект виходить не в тій країні, де з побаченого та почутого люди готові зробити вірні висновки»; «Найдовша програма про Ольгу Сумську» (А. Кокотюха , 05.05.2008): «Нова програма «Світ кіно з Ольгою Сумською» (ТРК «Київ») зовсім не про кіно»; «Секс і Гоголь» (А. Кокотюха, 08.10.2009): «Копатися в душі померлого класика – право нащадків. Але автори фільму «Гоголь. Між Богом і дияволом» (6 жовтня, Перший національний) припускаються принципової фактологічної помилки: намагаються знайти тему там, де її нема»;

«Теледесантура в небі блаженної Малоросії» (С. Грабовський, 30.10.2009): «У нормальній країні серіал «Десантура», показ якого днями розпочався на ICTV, навряд чи з’явився б на телеекрані»; «Казка на мільйон доларів» (Л. Ганжа 03.03.2008): «Дитячу стрічку «Прикольна казка» Романа Ширмана варто хвалити. Але не перехвалювати».

У той же час видання «Медіа Критика» окрім рецензій на медіапродукти часто публікує ще й критичні рецензії на медіакритичну та журналістикознавчу літературу. Яскравий приклад матеріали: «„Журналістика як всесвіт”: відгук на книгу І. Михайлина» (П. Александров, 04.06.2009): «…Книга „Журналістика як всесвіт” охоплює багато актуальних питань сучасної журналістики. Кожен гуманітарій, що цікавиться проблемами комунікації та інформаційного суспільства, знайде у ній щось цікаве для себе»; або «Новий посібник для майбутніх працівників інформаційної сфери» (М. Чабаненко, 18.11.2008): «Побачив світ навчальний посібник «Теорія масової інформації та комунікації», який написав доктор філологічних наук, професор Зіновій Васильович Партико».

Художня публіцистика на сторінках «Медіа Критики» та «Телекритики».

Дещо менше уваги, у силу свого доволі вузького призначення, медіакритика приділяє художньо-публіцистичним жанрам, таким як нарис, фейлетон або памфлет.

Майстром сатиричного портретного нарису можна назвати постійного автора видання «Телекритика» Ю. Луканова. Варто подати лише кілька заголовків його портретних нарисів, щоб стало зрозуміло у якому складному, і на жаль, несправедливо занехаяному жанрі він працює: «Шустер у нас – як ОУН-УПА»: «балтійський єврей з італійським паспортом Савік Шустер у вітчизняному телепросторі стає «нашим всім»;

«Данило Яневський – нещадний хард-токер»: «Недавно Данило Яневський під час обговорення проблеми закарпатських русинів аж тричі гримнув на правозахисницю Наталю Белітцер, яка захопилася й повела розмову не в те русло, що його намічав ведучий. З іншими учасниками програми він теж іноді бореться подібним чином. Коротше, Яневський — такий хард-токер, що не дай Боже потрапити йому під руку; «Наталка Кондратюк – Доренко у спідниці?»; «Три богатирі воюють не своєю зброєю»; «Міжнародники – космонавти у джинсах» та багато інших.

Все більшого поширення набуває така форма презентації авторського коментаря, яка постійна іменна колонка оглядача – „колумніста”. І якщо у «Медіа Критиці» колумністика – явище не просто періодичне, а навіть рідкісне, то на сайті «Телекритики» колонкам найкращих медіакритиків відведено цілий розділ. На вересень 2009-го року тут ведуть свої колонки (чи то пак у електронному вигляді - блоги) 15 журналістів. Це колонки: Кості Гнатенка, Олесі Савенко, Миколи Рашаєва, Євгена Мінка, Марії Баранівської, Катерини Хінкулової, Михайла Бриника, Володимира Золотаренка, Катерини М’ясникової, Марини Бердичевської, Отара Довженка. Сюди ж у розділ авторських колонок можна віднести рубрики: «Телештрих» з Наталею Лігачовою, «Телетиждень» з Сергієм Тримбачем та «Мультимедіа» з Олексієм Радинським, у яких так само піднімаються авторами актуальні проблеми і стан сучасних ЗМІ, реакція на ту чи іншу подію у світі журналістики, критика діяльності (громадської і творчої) працівників медіа тощо.

Література

1. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості : підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. / В. Й. Здоровега . – Л. : ПАІС, 2004. – 268с.

2. Кузнецова О. Аналітичні методи в журналістиці : моногр. / Олена Кузнєцова. – Львів. – 1997. – 110 с.

3. Короченский А. «Пятая власть?» Феномен медиакритики в контексте информационного рынка : монограф. / А. П. Короченский. - Ростов: Международный ин-т журналистики и филологии, 2002. – 272с.

4. Нікітчина Т. Становлення медіакритики в Україні. – магістер. робота. – 2010.

Практичне заняття 1. Професійно-етичні засади медіакритики.

ПЛАН

1. Кодекс професійної етики журналіста.

2. Професійні стандарти журналістики.

3. Системи громадського контролю за ЗМІ.

4. Дібрати приклади порушення професійної етики журналіста у ЗМІ.

Література

1. Михайлин І. Л. Журналістика як всесвіт : вибрані медіадослідження. / І. Михайлин. — Х. : Прапор, 2008. – 512 с.

2. Різун В.Теорія масової комунікації: підручн. для студ. галузі 0303 "журналістика та масова інформація"/ В.В. Різун. - К.: Видавничий центр "Просвіта", 2008. – 260с.

3. Масова комунікація: підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун — К. : Либідь, 1997. – 216 с.

4.. Здоровега В.Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. / В.Й. Здоровега. – Львів: ПАІС, 2000. -180с.

5. Журналіст України .- різні роки видання.

6. Телекритика. – різні роки видання.

Завдання

Здійснити моніторинг і написати огляд одного із номерів зазначеного

видання під кутом зору відстоювання якісної журналістики.

Практичне заняття 2. Екологія інформаційної ноосфери

ПЛАН

1.Поняття ноосфери. Масова комунікація як частина довкілля.

2. Наростаючі темпи розвитку цивілізації і екобаланс в сфері інформації.

3. Ноосфера як небезпека.

Література

1. Потятинник Б. Медіа: Ключі до розуміння. Серія: Медіа критика. – Львів, 2004.- 312с. – С.187-217.

2. Потятинник Б. Екологія ноосфери. – Л.,1997.

Завдання: укласти тези за вказаними сторінками.

Практичне заняття 3. Боротьба "Телекритики" за якісну журналістику

ПЛАН

1. Позиція редактора часопису Н. Лігачової (за редакторською колонкою та

інтерв’ю).

2. Обговорення опрацьованих матеріалів.

Завдання: : укласти тези зазначених статей

1. Лігачова Наталія "Барбосизація" всієї країни".// Телекритика. – 2008.- 4 серпня.

2. Ковальчук Марина. Щоденний антипіар власної країни. // Телекритика. – 2010. – 4 лютого.

Література

1. Михайлюта В. "Телекритика " в боротьбі за якісну журналістику. // Журналістыка – 2009: стан, праблемы і перспектывы: матэрыялы 11-й Міжнар. навук.-практ. канф. прысв. 65-годдзю факультета журналістыкі БДУ, 3-4 сн. 2009.г., Мінськ / рэдкал.: С.В. Дубовік (адк. рэд.) [і інш.] . – Вып. 11. – Мінськ: БДУ, 2009. – 571с. – С. 505-506.

3."Телекритика".

4.. Газети та інші джерела.

Практичне заняття 4. Медіакритика як регулятор правил і норм діяльності журналістів та інших творців медійного змісту.

ПЛАН

1. Роль ЗМК в демократичному суспільстві.

2. Актуальні завдання МК :

- обмеження потоків агресивної інформації;

- формування адекватного психологічного захисту.

Література

1. Потятинник Б. Медіа: Ключі до розуміння. Серія: Медіа критика. – Львів, 2004.- 312с. – С.187-217.

2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. – Львів, 2000.

3. Різун В. Роль ЗМК в демократичному суспільстві // Публіцистика і політика :

зб. наук. праць / за заг. ред. В. І. Шкляра. — К., 2001. — Вип. 2. — С. 13—15.

4."Телекритика".

5. Газети та інші джерела.

Завдання

Підготувати аналіз статті із "Телекритики", яка виконує регулятивну функцію.

Практичне заняття 5. Роль медіакритики в корекції соціально-шкідливих стереотипів (етичних, расових, статевих, культових..,)

ПЛАН

1. Розвінчання найбільш поширених у суспільстві міфів-стереотипів.

Завдання: підібрати матеріали з теми.

Література

1. Бутиріна М.В. Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіа середовищі: Монографія. – Дніпропетровськ: "Слово", 2009. – 368с.

2. "Телекритика". – різні роки видання, інші видання.

Практичне заняття 6. Проблематика медіакритичних матеріалів у газетах та журналах.

ПЛАН

1. Матеріали на суспільно-політичну проблематику.

2. Матеріали з морально-етичної проблематики.

3. Образ ведучого на телебаченні. Критерії оцінювання.

Завдання:

- здійснити моніторинг одного примірника "Телекритики", визначивши проблематику матеріалів;

- зробити підбірку матеріалів з газет та журналів;

- проаналізувати аналіз образу ведучого на телебаченні (письмово)

Література

"Телекритика", "День", "Дзеркало тижня", "Україна молода", ж-л "Критика".

Практичне заняття 7. Практика використання інтертекстуальності в сучасних медіа.

ПЛАН

2. Поняття інтертекстуальності в медіа.

3. Інтертекстуальність в медіа: добро чи зло?

4. МК про інтертекстуальність в медіа.

Завдання:

- підібрати матеріали з теми.

- підготувати аналіз питання (письмово)

Література

1. 1. Бутиріна М.В. Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіа середовищі: Монографія. – Дніпропетровськ: "Слово", 2009. – 368с.

2. Шестакова Э. Теоретические аспекты соотношения текстов художественной литературы и массовой коммуникации: специфика эстетической реальностиНового времени. - Донецк:Норд-пресс, 2005. -441с..

Практичне заняття 8. Жанри вітчизняної МК.

ЗАВДАННЯ: Дібрати приклади застосування різних жанрів МК у ЗМІ.

Підібрати із вибраного вами видання есей і зробити його аналіз.

Література

Газети "День", "Дзеркало тижня", "Україна молода", "Критика", "Телекритика".

Самостійна робота – 2 год.

Залікова робота – підготувати мк матеріал (обсяг 3-5 друкованих сторінок):

оціночно-критичний аналіз телепрограми (за власним вибором), який

би якомога найповніше, всестороннє досліджував всі аспекти

журналістського продукту: телепрограми, газети, журналу.

телепрограма

Оцінюється концепція, формат, образ ведучого (стиль, поведінка,

одяг, мова)

газета, журнал

Оцінюється концепція, формат, рубрики, колонки, автори. Також

слід написати рецензію на матеріал № 1 (на вашу думку найкращий

чи найгірший матеріал).

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна література

1. Короченський А. П."Пятая власть?" Медиакритика в теории и практике журналистики. – Ростов-на-Дону, 2002.

2. Михайлин І. Журналістика як всесвіт: Вибрані медіадослідження. – Х.: Прапор, 2008. -512с.

3. Потятинник Б. Медіа: ключі до розуміння .Серія: Медіакритика. – Львів, 2004.- 312с.