5. Менеджмент як вид діяльності керівництва організаціями охоплює:

1) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

2) організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень;

3) групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети.

6. Менеджмент – це:

1) організаційна побудова системи управління, яка відображає структури, взаємозалежність структурних підрозділів та їх завдання;

2) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

3) система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства.

7. Метою менеджменту є:

1) персональна відповідальність кожного працівника, поділ праці управління, наявність службових повноважень;

2) постійне подолання ризику чи ризикових ситуацій як сьогодні , так і в майбутньому;

3) взаємодія з колективом, спрямована на адаптацію організації до зовнішнього середовища.

8. Найважливішими завданнями менеджменту є:

1) персональна відповідальність кожного працівника, наявність цілей діяльності організації, поділ праці в управлінні, визначення службових повноважень, право менеджера на позитивні та негативні дії щодо працівників;

2) організування, становлення цілей, мотивування, налагодження лінійно-функціональних зв’язків, контролювання, оптимізація розмірів підприємства;

3) організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності організації та її стабільного становища на ринку.

9. Причинами виникнення менеджменту були:

1) концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функцій володіння і управління капіталом;

2) зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві;

3) регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві, поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн.

10. Менеджмент як діяльність і як наука – це:

1) виникли одночасно;

2) менеджмент як діяльність виник пізніше ніж наука про менеджмент;

3) менеджмент як діяльність виникла раніше ніж наука менеджменту.

11. Предметом праці в управління виступають:

1) матеріально-предметні елементи виробництва;

2) люди та породжувана ними інформація;

3) інформація й комунікації.

12. Зовнішнє середовище організації поділяється на:

1) середовище прямої і непрямої дії;

2) економічне, технічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

3) середовище мікро- та макрорівнів.

13. До складу чинників зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

1) постачальників (матеріалів, капіталів. Трудових ресурсів), закони і державні органи споживачів, конкурентів;

2) технологію, стан економіки, соціальні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

3) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержування споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.