Оформлення курсової роботи та її обсяг

Текст роботи слід писати тільки на одній сторінці стандартного аркуша та розміщувати таким чином, щоб залишалися поля: з лівого боку – 30 мм, з правого – 10 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм.

Кожне питання, зазначене в плані курсової роботи, слід виносити у заголовок і починати з нової сторінки. Перед назвою питання про­став­ляють його номер.

Номери сторінок проставляються у верхньому правому кутку. Ти­тульний аркуш вважається першою сторінкою і номер на ньому не ставиться (зразок оформлення у додатку 1). Друга сторінка тексту – зміст. Далі йде «Вступ» – це вже буде сторінка три, і далі нумерація продовжується згідно з обсягом курсової роботи, включаючи й до­датки. Позначка сторінки на титульному аркуші не проставляється.

Не слід текст брати у рамки, використовувати різнокольорові чор­нила.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ», друкують великими літе­ра­ми симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують малень­кими літерами (крім першої великої) з абзацного від­ступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів дру­кують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного від­ступу.

Кожну структурну частину курсової роботи необхідно починати з нової сторінки.

Обсяг текстової частини роботи має бути в межах 50–60 сторінок стандартного формату А4 (210×297 мм). Шрифт – 14, інтервал між рядками – 1,5.

Оформлення таблиць

Заголовки таблиць розміщують над ними. Справа над тематичним заголовком із великої літери пишуть слово «Таблиця» порядковий номер. Знак «№» перед цифрою не ставиться. Номер таблиці скла­да­ється з номера розділу, та порядкового номера таблиці у межах роз­ділу. Наприклад: Таблиця 1.1 (перша таблиця розділу).

Кожна таблиця повинна, як правило, розміщуватися на одній сто­рінці. Перенесення її на наступну сторінку допускається, якщо в ній містяться взаємопов’язані характеристики об’єкта дослідження. У разі перенесення таблиці у правому верхньому кутку наступної сторінки слід писати: «Продовження таблиці...».

Таблиця 1.1

Назва таблиці

При переносі частини таблиці на наступну сторінку необхідно пов­торити головку (боковик) таблиці або нумерацію граф. Тематичний заголовок розміщують лише над першою частиною таблиці.

Графу «№ п/п» у таблицю не включають. За необхідності нумерації рядків їх порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок, якщо різні – вказують у боковику. Позначення одиниць виміру повинно відповідати стандартам. Якщо текст у таб­лиці повторюється і складається з двох або більше слів, при першому повторенні його замінюють словосполученням «те саме», а далі – лап­ками. Не дозволяється ставити лапки замість повторюваних цифр, знаків, математичних символів. Якщо цифрові дані відсутні, то став­лять пропуск – «–»..

Якщо наведені у таблиці дані мають будь-які особливості (є по­передніми, належать до частини явища, яке вивчається тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують одразу під таблицею.

Цифри у графах треба проставляти у такий спосіб, щоб відповідні розряди чисел у всіх графах були розміщені один під одним. Потрібно дотримуватись однакової кількості десяткових знаків для всіх значень цифрових величин в одній колонці.

Таблицю розміщують по тексту після першого посилання на неї. У таблицях за текстом має бути оформлена основна частина цифрового матеріалу, а таблиці другорядного, допоміжного характеру, а також громіздкі наводяться зазвичай у додатках. Додатки мають власну ну­мерацію. Заголовки таблиць, додатків, рисунків тощо мають містити три обов’язкових елементи: зміст таблиці; найменування об’єкта, що характеризується; період, за який наводяться дані.

На всі таблиці мають бути зроблені посилання в тексті курсової роботи. При першому посиланні в тексті пишуть слово «таблиця», при повторних – «див. таблицю», після чого вказують номер таблиці (без знака «№»). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом та висновками, основою для порівняння. При цьому в тексті не треба повторювати кількісних відношень, які наведені у таблиці.