- •I. Система виховання, психолого-педагогічні проблеми особистості і колективу у зс України. 8
- •1.Загальні положення 68
- •III. Організація виховної роботи у підрозділі. 89
- •Конституція україни
- •Розділ 4. Верховна Рада України
- •Розділ 5. Президент України
- •Глава 1.
- •Про Концепцію виховної роботи у Збройних та інших військових формуваннях України
- •1. Передумови розроблення Концепції
- •2. Мета Концепції
- •3. Основний зміст та принципи виховної роботи.
- •4. Організація і керівництво виховною роботою.
- •2. Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення.
- •3. Структура виховної роботи в частині, підрозділі.
- •Особистість військовослужбовця та його індивідуальні особливості
- •1. Психологічна структура особистості, як основа індивідуальної роботи з військовослужбовцями.
- •2. Військовослужбовець як об'єкт вивчення.
- •Принципи та методи індивідуальної виховної роботи.
- •Форми вивчення особового складу.
- •3. Основні етапи вивчення індивідуальних особливостей воїна
- •Програма вивчення особистості воїна.
- •1. Загальні відомості про воїна
- •Психологія військового колективу, її вплив на боєздатність військових підрозділів.
- •1. Психологія військового колективу.
- •Військовому колективу притаманний ряд специфічних особливостей:
- •2. Колективна думка і її особливості.
- •3. Колективні настрої та традиції.
- •Дослідження суспільної думки в підрозділі.
- •1. Офіцерські Збори, як виразник суспільної думки. Основні положення, склад і структура.
- •2. Вимоги до організації і здійснення психологічних досліджень.
- •Розвідувальне дослідження (експрес-опитування).
- •Оформлення анкети:
- •3. Вивчення суспільної думки в ході навчального процесу.
- •Питання для самоконтролю.
- •II. Командир - організатор виховної роботи у підрозділі Єдиноначальність та культура взаємовідносин військовослужбовців
- •1. Командир – організатор виховної роботи в підрозділі.
- •2. Кодекс честі офіцера і вимоги до офіцерських кадрів.
- •1.Загальні положення
- •2. Моральні основи кодексу честі офіцера
- •2.1 Батьківщина
- •3. Військові традиції
- •4. Взаємини офіцера з іншими військовослужбовцями
- •4.2 Взаємини з підлеглими
- •5. Відповідальність за порушення кодексу честі офіцера.
- •3. Конфліктні ситуації і шляхи їх подолання.
- •1. Якщо стало відомо про предпосилки до конфліктної ситуації, то необхідно:
- •2. У випадку коли інформація про наявність протиріч у міжособистістих (міжгрупових) взаємовідносинах воїнів потрапила на стадії конфлікту що вже почався, необхідно:
- •Індивідуальна виховна робота, її планування та проведення
- •1. Індивідуальний підхід у вихованні військовослужбовців.
- •2. Складові системи індивідуально-виховної роботи.
- •Питання для самоконтролю.
- •III. Організація виховної роботи у підрозділі. Система виховної роботи у підрозділі.
- •1. Методологічні основи виховної роботи у Збройних Силах України
- •2. Закономірності, принципи та основні напрямки виховної роботи, її сутність і зміст
- •3. Правове виховання військовослужбовців
- •Організація та проведення гуманітарної підготовки у підрозділі
- •1. Вимоги Міністра оборони України, Начальника Головного управління виховної роботи м.О. України та основні елементи системи керування гуманітарною підготовкою у зсу.
- •Основні елементи системи керування гуманітарною підготовкою у збройних силах україни.
- •Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки
- •Додаток до директиви Міністра оборони України
- •2. Основні напрямки та головні завдання гуманітарної підготовки в Збройних Силах України.
- •Організація та методика проведення гуманітарної підготовки в збройних силах україни.
- •Особливості проведення гуманітарної підготовки з різними категоріями військовослужбовців.
- •Взаємозв'язок гуманітарної підготовки, бойової підготовки та виховного процесу.
- •Технічні засоби навчання та їх використання у виховній роботі.
- •1. Матеріальне забезпечення виховної роботи. Забезпечення військових частин та підрозділів культурно-просвітницьким майном.
- •Порядок відпуску (видачі), одержання і передачі культурно-просвітницького майна.
- •Організація експлуатації, збереження і ремонту культурно-просвітницького майна.
- •Забезпечення армії і флоту газетами, часописами і літературою
- •2. Технічні засоби навчання. Застосування технічних засобів навчання у системі гуманітарної підготовки.
- •1. Класифікація технічних засобів.
- •Основні вимоги щодо використання технічних засобів та їх застосування у виховному процесі.
- •2. Підготовка матеріалу, що використовується:
- •3. Підготовка обраної апаратури:
- •4. Розподіл інформаційного навантаження за часом:
- •5. Коментар при застосуванні технічних засобів:
- •Виховання в процесі навчання та при несенні служби.
- •Виховання при вирішенні завдань спеціальної підготовки
- •Організація виховної роботи в період виконання завдань вогневої підготовки та бойових стрільб
- •Виховна робота при експлуатації озброєння і техніки
- •Загальна характеристика та особливості несення вартової та внутрішньої служби. Зміст та організація виховної роботи по забезпеченню вартової і внутрішньої служби та боєвого чергування
- •2. Виховна дія на воїнів військового побуту та культурно-просвітницька робота.
- •1. Основні форми і види культурно-масових заходів, методика їх проведення.
- •Виховна робота у бойовій обстановці.
- •1. Вимоги сучасного бою до якостей воїна.
- •2. Основні напрямки планування та організації виховної роботи по підтриманню високої бойової готовності підрозділу.
- •5. Оперативно-тактичними вміннями всіх командирів інстанцій.
- •6. Розвинутим колективним мисленням всіх членів бойового колективу.
- •7. Навичками до активних, ініціативних, самостійних, творчих бойових дій.
- •Питання для самоконтролю.
- •Інформаційно-методичне забезпечення
2. Основні напрямки планування та організації виховної роботи по підтриманню високої бойової готовності підрозділу.
Характер сучасної війни, нове озброєння і складна бойова техніка, яка є на озброєнні в Збройних Силах України, підвищать роль бойової майстерності, її значення в психологічній стійкості воїнів. Передусім розглянемо такі категорії як: бойова майстерність, пильність, бойова готовність.
Отже, бойова майстерність - це такий професійний вишкіл особового складу, який дозволяє найкращим чином використовувати наявні в його розпорядженні сили і засоби для досягнення перемоги в бою. Сформувати бойову майстерність - значить озброїти воїна деякою системою завдань, напрацювати в нього відповідні навички і уміння, розвинути необхідні якості особистості. Для вирішення цієї проблеми потрібно пройти шлях: знання-навички-уміння, потім здійснити перехід від формування бойової майстерності окремого воїна до бойової майстерності військового колективу.
Психологічні компоненти майстерності військового колективу.
Вони характеризуються своєрідними рисами:
1. Організованістю - таким упорядкуванням дій особового складу, який перетворює її в одне ціле при вирішенні бойових завдань.
2. Тактичною підготовленістю - спільністю добре відпрацьованих дій всього особового складу при вирішенні типових тактичних навчань.
3. Бойовим умінням - здатністю колективу гнучко використовувати всі бойові сили і засоби в будь-яких умовах бойових обставин, оперативно і злагоджено вишукувати нові рішення і виконувати їх безпосередньо в ході бойових дій.
4. Бойовою стійкістю (надійністю) - спроможністю колективу не знижувати бойових якостей під впливом зброї супротивника, зберегти і відновити свою боєздатність.
5. Оперативно-тактичними вміннями всіх командирів інстанцій.
6. Розвинутим колективним мисленням всіх членів бойового колективу.
7. Навичками до активних, ініціативних, самостійних, творчих бойових дій.
Майстерність воїнів тому називають бойовою, що вона служить для вирішення завдань бою, розгрому сильного супротивника в умовах найскладнішої, жорстокої боротьби з ним. Перемогти можливо лише тоді, якщо переважаєш супротивника у всіх відношеннях. Забезпечення професійною переважністю над супротивником - центральне завдання в вирішенні психологічних проблем формування бойової майстерності.
О.В.Суворов: "Наука побеждать". "Бей не числом, а умением" - характеризує роботу з формування бойової майстерності.
Система бойової підготовки вважається досконалою, коли вона забезпечує підтримання "бойової форми" спеціаліста, професійної натренованості воїна на вищому рівні (з урахуванням розвитку військової справи). Приклад: експериментально встановлено, що для підтримання навичок радистів в роботі на ключі потрібні тренування через 2-5 днів, для пілотів авіації - вильоти на літаках раз на 7-12 днів.
Етапи формування бойової майстерності:
Аналітико-синтетичний (етап розділу дій на складові частини операції, механічні дії, прийоми).
Період удосконалення (зростає точність, легкість, швидкість дій, але виконується правильність дій, проходить компонування дій в одну цілу операцію).
Етап автоматизації (переноситься увага з техніки виконання на досягнення високого кінцевого результату).
Момент генералізації (набувають здібності досягати результатів чисельністю способів виконання в різних умовах, перешкодах, тривалих і великих навантаженнях).
При виборі послідовності підтримують такий порядок: спочатку відпрацьовують правильність дій, потім швидкість і, нарешті, проводять вправу в гранично складних умовах для напрацювання твердих навичок. Умови формування бойової майстерності колективу:
досягнення усвідомлених дій, єдність думки у членів колективу;
вдосконалення у особового складу уяви про війну, супротивника, способи його дій;
виконання (дотримання) послідовності в переходах від виконання окремих питань до комплексних завдань, від підготовки окремих підрозділів до підготовки частин, з'єднаних в цілому;
непослабна увага до напрацювання у командирів командних якостей, умінь, натренованості в керівництві підлеглими;
постійні вправи в виконанні спільних дій;
максимальне психологічне наближення умов навчання до бойових, шляхом широкого застосування засобів імітації, введенням на навчаннях елементів контрольного ризику і небезпеки, вибором складних гідрометеороумов, проведення навчань в нічні години, практика двобічних навчань, імітація сильного, розумного, активного "супротивника";
максимальне надання самостійності, здійснення умов, які вимагають виявлення воїнами, колективами ініціативи, активності, рішучості, відповідальності;
безперервне напрацювання бойової стійкості (надійності) колективу шляхом імітації пошкоджень, відпрацювання взаємозаміни, виводу із строю частини технічних засобів, широкого, постійного і наростаючого застосування всіх видів перешкод, елементів несподіванки, новизни, нешаблонності.
Бойова готовність.
Під високою бойовою готовністю Збройних Сил слід розуміти такий їх стан, який забезпечує виконання завдань зі зриву нападу агресора в будь-який момент і в найбільш важких умовах, швидше нанесення громлячих ударів ворогу і успішне виконання подальших бойових дій до повного розгрому супротивника. Або, бойова готовність - стан військ, який дозволяє їм у встановлені терміни здійснити перехід з мирного на воєнне положення і успішно виконати бойові завдання.
В Збройних Силах України існують слідуючи ступені бойової готовності: постійна, підвищена, воєнна небезпека, повна. Повна бойова готовність є найвищим ступенем, коли війська можуть негайно розпочати виконання бойових дій і завдань.
Складові частини бойової готовності:
глибока впевненість особового складу, його вірність Батьківщині, своєму народові;
висока військова дисципліна, статутний порядок і організованість;
бойовий вишкіл і фізична загартованість особового складу;
безперервна підготовка командного складу до вирішення бойових завдань в будь-яких умовах сучасної війни і твердому керівництві підлеглими;
готовність командирів словом і особистим прикладом повести воїнів на виконання бойових завдань;
забезпечення сучасною зброєю і бойовою технікою, всіма запасами, підтримка їх в справному стані і готовності до використання.
В підтримці високої бойової готовності особливе значення мають: фактор часу; подальше підвищення морального духу особового складу; підвищення свідомості військовослужбовців; вдосконалення матеріально-технічних основ Збройних Сил України; навички воїнів досконало володіти довіреною технікою і зброєю, завжди утримувати їх в боєздатному стані; цілеспрямований польовий, льотний і морський вишкіл воїнів; пильне несення особовим складом бойового чергування і бойової варти; чітке управління військами; сильна свідома військова дисципліна; непослабна пильність.
Розглянемо поняття пильність, як складову частину бойової готовності.
Отже, пильність - це морально-політична і бойова якість, яка являє собою непослабну уважність до дій противника, а в мирний час до дій сил, які прагнуть нанести втрати обороноздатності Збройних Сил. Це концентрація уваги на супротивника, спостереження за його діями і намірами, настрій на своєчасну оцінку загрози та прийняття відповідних контрзаходів.
Пильність базується: на глибокому переконанні військовослужбовців у необхідності збройного захисту своєї Батьківщини, усвідомленні ними свого патріотичного обов'язку; на знанні джерела і характеру воєнної небезпеки для держави і її народу; на високій професійній підготовці, вмілому володінні зброєю, бойовою і спеціальною технікою; дисциплінованості, умінні зберігати військову і державну таємницю.
Вимоги до пильності і підтриманні її на належному рівні в мирний і воєнний час викладені в військовій присязі, військових статутах, настановах, наказах і директивах військового керівництва. В сучасних умовах вимоги до пильності зростають через постійний розвиток і вдосконалення звичайних видів зброї і бойової техніки, наявність ядерного озброєння, підвищення його вогневої сили, точності і мобільності; використання супротивником сучасних засобів маскування та прихованість своїх дій; використання найновіших технологічних засобів підслуховування, фотографування, здатності визначити на великих відстанях наявність і кількість бойової техніки, зброї, живої сили. Виховання особового складу з підтримання високої пильності і постійної бойової готовності проводиться комплексно, в поєднанні повсякденного навчання з морально-політичною підготовкою.
Одним з найважливіших напрямків виховної роботи з підвищення бойової готовності військ є мобілізація особового складу на злагоджені й умілі дії при підйомі частин за сигналами "Збір", "Тривога", а також при відпрацюванні скорочення термінів приведення частин в бойову готовність.
Результатом ефективного використання морально-психологічного забезпечення є високий рівень морального духу військ, який виявляється у реальній, можливо бойовій діяльності. Високий моральний дух буде перетворено в один із найважливіших факторів досягнення перемоги.