Питання для самоконтролю.

1. Що розуміють під системою єдиноначальності, як основного принципу керівництва військами?

2. Що таке статутні взаємовідношення, їх ознака?

3. Яким нормам повинні відповідати накази, що віддаються?

4. Кодекс часті офіцера Збройних Сил України.

5. Що таке конфлікт і групи причин їх виникнення?

6. Два типи послідовності роботи командира взводу щодо попередження конфліктних ситуацій.

7. Що в себе включає система індивідуально-виховної роботи?

8. Що включає в себе планування індивідуально-виховної роботи?

9. Які заходи повинні проводити посадові особи з підлеглими щоденно, щотижня, щомісячно?

10. Які умови успішного проведення індивідуально-виховної роботи?

III. Організація виховної роботи у підрозділі. Система виховної роботи у підрозділі.

1. Методологічні основи виховної ро­боти у Збройних Силах України

Теоретичною основою методології виховної роботи у Збройних Силах України виступає філософія, військова педа­гогіка і психологія, соціологія, українознавство, етика, естети­ка, ергономіка та інші суспільні науки. При цьому вихователі повинні вивчати та постійно вдосконалювати свої знання із суспільних наук, вміло використовувати їх у практичній діяль­ності; володіти відповідними навичками та вміннями вихован­ня підлеглих.

Методологія базується на об'єктивних законах суспільного розвитку.

Сьогодні особливу актуальність має необхідність усунення спрощень життєдіяльності військ в роботі військових кадрів. Це важлива методологічна проблема - подолати нас­лідки падіння освітнього рівня воїнів у системі їх навчання і виховання. Тому кожний захід, який проводиться у підрозділі або частині повинні бути зо­рієнтованими на сучасну військову людину, достатньо освічену та культурну. Слід рішуче протистояти тим, хто стверджує, що з солдатом потрібно працюва­ти «якомога простіше». Це твердження стало своєрідною «ідеологією» спрощення, вульгаризації змісту і методики бо­йового вишколу та виховання воїнів. Потрібно серйозно та ґрунтовно виправити справу побудувавши цей процес на таких принципах виховної роботи як:

• державна і патріотична спрямованість виховного процесу;

• взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи;

• повага до особистості, конституційних прав і свобод війсь­ковослужбовців, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські цінності;

• безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органіч­не поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового;

• конкретність та узгодженість змісту, форм і методів вихов­ної роботи;

• єдність теорії і практики;

• єдність цілей і засобів їх досягнення;

• конкретно-історичний підхід при плануванні, організації та проведенні виховної роботи;

• принцип цілеспрямованості при вирішенні головної задачі виховної роботи - підготовці гідних захисників України;

• принцип урахування в виховній роботі відповідних тенден­цій, що викликані реформуванням і розвитком Збройних Сил України, і змінами військової справи в цілому;

• принцип координації діяльності всіх структур.

Виховна робота - це цілеспрямований, активний, всебіч­ний процес впливу на свідомість, підсвідомість та поведінку військовослужбовців з метою формування в них національної та громадянської свідомості, патріотизму, вірності українсько­му народу та Збройним Силам, усвідомлення кожним захис­ником Вітчизни особистої відповідальності за виконання ви­мог Конституції та Законів України, Військової присяги і стату­тів, наказів командирів, особистої відповідальності та безу­мовної готовності до виконання військового обов'язку.

Вона здійснюється відповідно до вимог Конституції та За­конів України, Воєнної доктрини, Указів Президента України, нормативно-правових документів Кабінету Міністрів України і є невід'ємною складовою повсякденної діяльності військ. В основі виховної роботи лежить, перш за все, багато­віковий досвід, який спирається на традиції духовності та во­лелюбності нашого народу в його боротьбі за свою свободу та незалежність. Головною ідеєю виховної роботи повинно стати усвідомлення кожним військовослужбовцем найвищої ціннос­ті здобутого незалежного державного існування та намагання бути рівними у світовій спільноті.

Відповідно до статті 11 За­кону «Про Збройні Сили України» виховання військовослуж­бовців здійснюється на національно-історичних традиціях на­роду України. Ці традиції мають велике значення для зміцнен­ня обороноздатності країни, підняття престижу військової служби, формування патріотизму у громадян нашої держави. Їх мають успадкувати Збройні Сили України, щоб бути гідни­ми мільйонів українців, які показали взірець великої мужності та готовності до самопожертви заради Батьківщини і пам'ять яких ми шануємо.

Важливою особливістю реформування та розвитку Зброй­них Сил України є те, що цей процес супроводжується звер­ненням війська до національно-історичних коренів української державності і надає особовому складу впевненості у немину­чому подоланні усіх труднощів. Сучасна система виховної ро­боти повинна використовувати кращі здобутки психолого-педагогічної науки, зокрема методи виховання, які себе виправ­дали у минулому. Важливо, щоб військовослужбовець Збройних Сил України мав сформовану національну і грома­дянську свідомість, набував почуття особистої гідності, вдос­коналював військово-професійні якості, відчував глибоку лю­бов до Вітчизни, її Збройних Сил та прагнув їх зміцнювати практично.

Любов до Батьківщини притаманна усім народам і бере свій початок з глибини віків. Історія свідчить, що любов до рід­ної землі, мови та національної культури породжувала глибо­кий «запал» у народних масах в часи випробувань. Почуття любові до Батьківщини та ненависті до її ворогів були і зали­шаються найважливішими моральними стимулами особис­тості. Тому національно-патріотичне виховання воїнів повин­но бути в центрі уваги командирів, штабів, структур з гумані­тарних питань.

В основу виховної роботи у Збройних Силах України має бути покладена національна ідеологія, яка представляє собою систему філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних ідей, поглядів, принципів, ідеалів, що відображають інтереси, прагнення, потреби нації. Ідеологія українського народу об­ґрунтовує як найвищі цінності свободу окремої особистості та суверенітет держави, її економічного, духовного життя тощо.

Для військовослужбовців властиві два аспекти системи цін­ностей і ціннісних орієнтацій:

1. військової служби (вірність Військовій присязі, мужність, військове товариство, сміли­вість, самовідданість, висока відповідальність тощо);

2. суспіль­ні цінності українського народу (ідеї державної незалежності, територіальної цілісності, національної і воєнної безпеки то­що).

Тому формування і розвиток ціннісних орієнтацій військо­вослужбовців, в тому числі й засобами виховного впливу, є першочерговим завданням.