3. Один зі Статутів зсу, а саме Статут внутрішньої служби визначає обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців під час їх служби. Зокрема, в ньому зазначається, що

військовослужбовці мають усі права і свободи громадян України, що визначаються Консти­туцією України. Разом з тим, такі права і свободи під час проходження строкової військової служби обмежуються дією низки законів, а саме: відповідних статей Конституції, законів України з військових питань, військовими статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами. Тобто, під час строкової служби існують певні обмеження та особливості у життєді­яльності, відносинах і взаємовідносинах між військовослужбовцями. Загальні обов'язки військовослужбовців містяться у статтях 11-16 зазначеного вище статуту, їх права — у статтях 18-25, відповідальність за вчинені дії — у статтях 26-27.

Одним із важливих моментів правильної будови взаємовідносин під час строкової служ­би є добре знання таких понять як "начальники і підлеглі", "старші та молодші за військовим званням ", а також у зв'язку з цим — знання особливостей у взаємовідносинах, що виникають у такому випадку між військовослужбовцями різного статусу, їх права та обов'язки. Так, основ­ним принципом будівництва та керівництва в ЗСУ є єдиноначальність. Вона полягає в тому, що командир (начальник) наділений усією повнотою влади давати розпорядження, накази своїм підлеглим і одноособово приймати рішення; він також відповідає перед державою за всі сторони життєдіяльності військової частини, підрозділу та кожного військовослужбовця.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Тобто, один і той самий військовослужбовець є начальником для однієї частки військовослужбовців, а для іншої час­тки — підлеглим. Начальникам надається право віддавати підлеглим накази і перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника (крім випадків віддання явно злочинного наказу) і ставитися до нього з повагою. Начальник, яко­му військовослужбовець підпорядковані за службою є прямими начальниками. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. За своїми військовими зван­нями начальниками є: сержанти (старшини) — для рядових (матросів) однієї військової час­тини; прапорщики (мічмани) —для сержантів (старшин), рядових (матросів) однієї військової частини і т.д. згідно розподілу особового складу, що був наведений вище.

Також, у військовій ієрархії використовується поняття "старший" і "молодший". Воно, відповідно до Статуту тлумачиться наступним чином (стаття 33-34): військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не є стосовно інших військовослуж­бовців начальниками або підлеглими (згідно наведеного вище підпорядкування), можуть бути старшими або молодшими за військовими званнями. Тобто, якщо два військовослуж­бовця з різних військових частин, один з них рядовий, а другий — сержант, то це означає, що сержант для рядового не є начальником. Він буде лише старшим (згідно з військовим зван­ням), а рядовий — молодшим (знову ж таки, в зв'язку із військовим званням). На старших за військовим званням військовослужбовців не розповсюджується право віддавати накази мо­лодшим за званнями, а останнім — їх виконувати. Виняток становлять лише випадки, зазна­чені у статті 33 Статуту внутрішньої служби, а саме: старші за військовим званням мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за військовим званням військовослужбовці повинні беззасте­режно виконувати зазначені вище вимоги.

Майбутня військова служба буде обов'язково насичена такими моментами, які пов'я­зані з дуже вимогливим ставленням прямих і, особливо, безпосередніх начальників, до вико­нання своїх обов'язків підлеглими. Тому необхідно вже сьогодні готувати себе психологічно до таких відносин, які, проте, мають законний характер.

4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 3 (теоретичний — 1 год.). Військова дисципліна, її суть і значення. Обов'язки військовослужбовців з дотримання військової дисципліни. Заохочення та стягнення, що накладають на солдат (матросів), сер­жантів (старшин)

1. Під військовою дисципліною розуміється бездоганне та неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, що визначені військовими статутами та іншим за­конодавством України з військових питань.

Військова дисципліна грунтується на усвідомленому ставленні військовослужбовців до свого військового обов'язку, відповідальності за виконання своєї головної задачі — захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Таке усвідомлене ставлення було виголошено під час прийняття військової присяги і зазначено про вірність саме таким поглядам.

2. Давно відомо, що у разі дотримання підрозділом міцної дисципліни, у ньому ефек­тивніше відбувається навчання військовослужбовців, у них швидше формуються професійно важливі уміння і навички, що дозволяє ефективніше та якісніше оволодівати довіреною зброєю і технікою. Нагадаймо, з яких давніх часів було відомо про роль і значення дисцип­ліни для якості виконання військового обов'язку, - ще за часів Київської Русі у княжому війську цьому питанню приділяли значну увагу. Не є винятком і сьогодення, - дотримання військової дисципліни обов'язкове для військовослужбовця під час бою та повсякденного життя, знаходження в строю та поза ним, у розташуванні військової частини та поза її межа­ми. Військова дисципліна є однією з найважливіших умов бойової готовності та боєздатності війська, її наявність дозволяє створити у війську атмосферу єдиного міцного організму, спро­можного точно, швидко і надійно діяти в складних умовах сучасного загальновійськового бою.

Згідно з положеннями Дисциплінарного статуту ЗСУ, дотримання військової дисцип­ліни передбачає виконання обов'язку кожним військовослужбовцем у:

- дотриманні Конституції та законів України, військової присяги, неухильному ви­конанні вимог військових статутів, наказів командирів;

- постійній пильності, збереженні державної та військової таємниці;

- дотриманні визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями, зміцненні військового товариства;

- вияві поваги до командирів, один до одного, ввічливості та дотримані військового етикету;

- поводженні гідно та з честю, недопущені самому та стримуванні інших від негідних вчинків.

3. Заохочення як форма визнання успіхів і заслуг є важливим засобом виховання військо­вослужбовців у зміцненні військової дисципліни. Командирам і начальникам, згідно з Дис­циплінарним статутом ЗСУ надаються великі права щодо заохочення військовослужбовців за сумлінне, ретельне ставлення до військової служби, за успіхи в бойовому навчанні. Зокрема, до солдатів(матросів) застосовуються такі заохочення: оголошення подяки; зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення; надання одного додаткового звільнення із місця розташування військової частини (з корабля на берег) поза чергою військовослужбовцям строкової служби; надання додаткової відпустки військовослужбовцям строкової служби тер­міном 5 діб; повідомлення батькам (колективу за місцем роботи чи навчання військовослуж­бовця до його призову на службу) про зразкове виконання ним військового обов'язку та про отримані заохочення; нагородження грамотою, цінним подарунком або грошовою премією; нагородження військовослужбовця правом бути сфотографованим біля розгорнутого Бойо­вого Прапора його військової частини; присвоєння військового звання старший солдат (стар­ший матрос); присвоєння сержантам (старшинам) строкової служби, які звільняються в за­пас, чергового військового звання, вищого на один ступінь за військове звання, передбачене штатною посадою, яку обіймав сержант чи старшина під час звільнення в запас, до старшини (головного корабельного старшини) включно; занесення прізвища військовослужбовця до Книги пошани військової частини (корабля); нагородження заохочувальними відзнаками міністра оборони України. Під час відзнаки військовослужбовця одним із вказаних заохо­чень, про це доводиться всьому особовому складу підрозділу на зборах (нарадах), перед строєм, як виключення — військовослужбовцю особисто.

У той же час відомо, що в армійському і флотському середовищі є особи, які не цінують військової честі, порушують вимоги законів, військової присяги, статутів. Такі військовос­лужбовці завдають великої шкоди справі підвищення бойової готовності частини (корабля). Командирам (начальникам) надаються всі права для утримання міцного порядку в підрозділі (на кораблі). Командир не має права залишати без уваги жодної провини підлеглого. У разі порушення військової дисципліни командир (начальник) повинен нагадати військовослуж­бовцю про обов'язки служби, а за необхідністю — накласти дисциплінарне стягнення.

На рядових (матросів) строкової служби можуть бути накладені такі стягнення: заува­ження, догана, сувора догана, позбавлення чергового звільнення із розташування військової частини (з корабля на берег), призначення позачергового наряду на роботу (до 5 нарядів), позбавлення військового звання "старший солдат" (старший матрос), арешт із наглядом на гауптвахті (до 10 діб). За вчинені протиправні дії військовослужбовці несуть кримінальну відповідальність згідного чинного законодавства. З метою громадського впливу на поруш­ників військової дисципліни і громадського порядку, перед тим як накласти на військовос­лужбовця стягнення, за рішенням командира (начальника) це питання може бути обговоре­не на зборах особового складу. Рішення таких зборів мають рекомендаційний характер для командирів (начальників), тобто останній повинен самостійно прийняти кінцеве рішення.

Під час визначення виду і міри стягнення враховується ступінь провини, її характер, попередня поведінка порушника, обставини, за яких порушення було скоєне, а також три­валість перебування військовослужбовця на строковій службі. Стягнення військовослужбов­цю оголошується особисто або перед загальним строєм особового складу. Дисциплінарне стягнення має бути накладено не пізніше 10 діб, починаючи з моменту, коли командиру стало відомо про скоєне правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, у чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку. Разом з тим, під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.