Розділ 6.3. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях

Урок 1 (теоретичний — / год.). Основні принципи та завдання захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, їх класифікація, обладнання та

порядок використання

1. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій (НС) є одним з найважливіших завдань держави. Захист населення і територій — це створен­ня необхідних умов для збереження життя людей або зменшення втрат чисельності населен­ня та заподіяння шкоди територіям при надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час.

До основних способів захисту населення належать: своєчасне оповіщення населення; заходи протирадіаційного та протихімічного захисту; укриття в захисних спорудах; викори­стання засобів індивідуального захисту; проведення заходів евакуації населення та матері­альних засобів.

Захист населення в надзвичайних ситуаціях передбачає чітку послідовність дій усіх підрозділів цивільної оборони. З цією метою розроблені принципи захисту населення в над звичайних ситуаціях, тобто найбільш важливі вихідні положення, на підставі яких органі­зується та реалізується діяльність таких підрозділів цивільної оборони. Вони витікають з основних положень Женевської конвенції щодо захисту жертв війни, додаткових протоколів до конвенції, а також імовірних воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створен­ня матеріальної бази для здійснення заходів захисту населення і територій. До них належать такі принципи: безумовного домінування безпеки, згідно з яким концепція прогресу посту­пається місцем концепції безпеки (безпека первинна, а прогрес — вторинний, а відтак не повинен завдавати шкоди або створювати загрозу першому); ненульового (прийнятного)ризи­ку, що полягає в намаганнях досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна розглядати як прийнятний; параметри такого ризику повинні бути обгрунтованими; плати за ризик. Розмір її залежить від ступеню небезпечності техногенних об'єктів і є пропорцій­ним величині можливих збитків. Така плата може набувати різних форм: розумне самообме­ження суспільства в даному продукті, відрахування коштів на створення системи поперед­ньої безпеки, підвищення платні робітникам виробництва, на якому не забезпечується безпека (наприклад, шахти), низка деяких інших заходів; добровільності, що передбачає унеможлив-лення наражати людину на небезпеку без її згоди; невід'ємного права кожного на здорове дов­кілля, — повинно бути гарантовано і захищене законом, що передбачає обов'язки юридичних і фізичних осіб забезпечувати таке право і здійснювати свою діяльність таким "чином, щоб не завдавати шкоди довкіллю; правової забезпеченості — передбачає, що всі аспекти функціону­вання системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами, інши­ми нормативно-правовими актами; свободи інформації — полягає в урахуванні громадської думки під час вирішення питань будівництва небезпечних підприємств; превентивної безпе­ки — максимально можливе зниження ймовірності виникнення НС; необхідної достатності та максимально можливого використання наявних сил і засобів — визначає обсяг заходів захисту населення і територій у разі загрози або виникнення НС.

Урахування зазначених вихідних положень, на яких ґрунтуються загальнодержавні за­побіжні заходи захисту населення і територій від НС, дозволяють виокремити коло завдань, вирішення яких сприятиме досягненню поставленої мети. До основних завдань належать:

- розробка та реалізація нормативно-правових актів, дотримання державних техніч­них норм і стандартів у питаннях забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС;

- забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до запобіжних дій щодо виникнення НС, а у випадку їх виникнення - своєчасне реагування;

- розробка і забезпечення запобіжних заходів щодо виникнення НС;

- збір та аналіз інформації про НС;

- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на ос­нові такого прогнозу потреби в силах, засобах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;

- створення, раціональне зберігання і використання резервів фінансових і матері­альних ресурсів, необхідних для здійснення запобіжних заходів НС і реагування на них;

- здійснення державної експертизи, нагляду та контрою в галузі захисту населення і територій від НС;

- організація захисту населення (виробничого персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;

- інформування населення про загрозу та виникнення НС, вчасне тадостовірне інфор­мування про його наявну дію та вжиті заходи;

- проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення населення, яке зазнало її дії;

- проведення заходів соціального захисту населення, яке постраждало в НС;

- розробка та забезпечення цільових і науково-технічних програм, спрямованих на реалізацію запобіжних заходів, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ, організацій усіх форм власності та підпорядкування, а також підвідомчих їм об'єктів виробничого і соціального призначення;

- реалізація прав населення в галузі захисту від наслідків НС, у тому числі осіб (їх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації у відповідності до чинного законодавства;

- навчання та формування умінь населення проводити необхідні захисні дії у випад­ку виникнення НС;

- міжнародне співробітництво в галузі захисту населення і територій від наслідків НС.

2. Захист населення потребує здійснення низки інженерних заходів заздалегідь та при загрозі НС. До таких заходів можна віднести: будівництво і накопичення захисних споруд у мирний час; швидке будівництво додаткових укриттів у воєнний час; переобладнання під укриття різних споруд; комплектування захисних споруд системами життєзабезпечення, необхідним обладнанням; створення надійної системи повідомлення про загрозу аварій, катастроф, стихійних лих, нападу противника; захист запасів продуктів харчування, питної води, свійських тварин, рослин; накопичення необхідної кількості засобів індивідуального захисту.

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів захисту населення. Укриття призначаються для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражуючих факторів.

Захисні споруди призначаються для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражуючих факторів зброї масового знищення, а також звичайних засобів нападу, дії вторинних уражуючих факторів. Захисні споруди поділяються на декілька категорій за: місткістю — малої (150-600 осіб), середньої (600-2000 осіб) та великої місткості (більше 2000 осіб); призначенням — для захисту населення, для розміщення органів управ­ління і медичних установ; місцем розташування — вбудовані, окремо розташовані, метропо­літени, у гірських виробках; термінами будівництва — збудовані завчасно, швидко збудовані; захисними властивостями — сховища, протирадіаційні укриття, найпростіші укриття, щіли­ни (відкриті та перекриті).

Сховища також призначаються для захисту населення від дії наслідків НС. Вони забез­печують надійний захист людей від уражуючих факторів (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів, уламків зруйнованих будівель і споруд), а також від зброї масового ураження і зви­чайних засобів нападу. Сховища будуються з урахуванням певних вимог, головними з яких є: забезпечення безперервного перебування людей у сховищах упродовж щонайменше 2 діб; будівництво на ділянках, що не можуть зазнати затоплення; знаходження на достатній відстані від мереж водостоку і каналізації; заборона на прокладання транзитних (через приміщення сховища) інженерних комунікацій (для стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів). Прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання дозволяється за наявності спеціальних пристроїв, що дозволяють перекривати рух по трубам відповідних речовин; наявність входів і виходів із ступенем захисту, що в основних приміщеннях, а на випадок завалу - наявність аварійного виходу. Сховище має основні та допоміжні приміщен ня. До перших належать: відсіки для населення, пункти управління, медичні кімнати, до других, -тамбур-шлюзи, фільтровентиляційні приміщення, санвузли, приміщення для збері­гання води, продуктів харчування, розміщення обладнання, меблів, приладів, інструментів, ремонтних матеріалів, протипожежного та медичного майна.

Відсіки для населення облаштовуються місцями для сидіння і спання у відповідності до санітарно-гігієнічних норм. Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та без­печного заповнення сховища, а їх повинна становити не менше двох, один з яких - аварій­ний. Обов'язкова наявність системи постачання повітря дозволяє забезпечити вентиляцію приміщень сховища, здійснити очищення зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел (для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається автономне електропостачання). Опалення здійснюється від загальної системи опалення, а за відсут­ності такої, - передбачається встановлення опалювальних засобів. Після заповнення схови­ща людьми, системи опалення вимикаються. Запас продуктів харчування передбачається на 2 доби.

Протирадіаційні укриття, головним чином, створюють умови для забезпечення захи­сту людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі, проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельно-рідинних отруйних речовин і частково, - від хімічних та біологічних аерозолів. У заміській зоні під протирадіаційні укриття першочергово пристосовуються підпілля і підвали житлових бу­динків, будівель різного призначення (овочесховища, приміщення будинків, природні пе­чери, гірські виробки). У таких укриттях при вході повинно бути передбачено приміщення для зберігання забрудненого одягу.

Найпростіші укриття зменшують ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випромінюванням. Вони будуються в місцях скупчення людей, на маршрутах евакуації та тимчасово у заміській зоні, коли кількість наявних сховищ не забезпечує укриття людей.

У випадку недостатньої кількості завчасно побудованих укриттів, будуються швидко споруджувані укриття. Для цього можуть використовуватися різні приміщення та споруди. Зокрема, в сучасних містах є багато підземних споруд різного призначення, що можна вико­ристати як сховище після деякого дообладнання. До них належать: метрополітени, транс­портні, пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель. Але у зв'язку з тим, що найпростіші укриття не забезпечують захисту від отруйних речовин та бактеріальних засобів, вони посту­пово (за наявності часу) переобладнуються у протирадіаційні укриття.

3. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.