4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Розділ 7.1. Нормативно-правові документи щодо захисту життя та здоров'я людини. Основи анатомії та фізіології людського організму

Урок І (теоретичний - 1 год.). Основні документи нормативно-правової бази щодо захисту життя та здоров'я людини в Україні. Загальні уявлення про анатомічну будову та фізіологію людського організму 1. Головною цінністю суспільства є життя та здоров'я його громадян. Основним зако­ном, що гарантує безпеку життя і діяльності людини в нашій державі, право громадян на безпечні, нешкідливі умови праці та проживання є Конституція України, — головний закон країни. Так, у статті 3 зазначено: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність недоторкані, її безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю". Стаття 16 проголошує: "За­безпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збе­реження генофонду України є найважливішим обов'язком держави". У статті 27 зазначаєть­ся, що "...Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може біти свавільно поз­бавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини". Стаття 49 вказує: "Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування". Наступна стаття (50) визнає, що "...Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшко­дування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля та якість харчових продуктів...".

Законодавство щодо захисту життя та здоров'я людини в Україні включає, крім зазна­чених, також низку інших законів, — "Про охорону здоров'я", "Про охорону праці", "Про охорону навколишнього середовища", кримінальне законодавство, а також закон України про "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення", "Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища", Указ Пре­зидента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України" (2000 рік) та деякі інші правові акти, нормативні документи, інструкції, правила, нормативи як для окремих галузей, так для сфер діяльності людини.

Закон України "Про охорону здоров'я" (19.11.1992 рік) — проголошує природне не­від'ємне право кожної людини на охорону здоров'я. Суспільство і держава несуть відпові­дальність перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я, збереження гено­фонду нації, забезпечують пріоритетний характер у ставленні до охорони здоров'я, поліпшення умов праці, навчання, побуту та відпочинку населення, розв'язання екологіч­них проблем, удосконалення медичної допомоги, запровадження здорового способу життя. Зазначене право передбачає достатній життєвий рівень (включаючи одяг, харчування, житло, медичне та соціальне обслуговування). Такий рівень є необхідним для підтримання здоров'я людини. Крім цього, кожен громадян України має право на безпечне для його здоров'я та життя довкілля (природне середовище, санітарно-епідемічний стан території і населеного пункту), кваліфіковану медико-санітарну допомогу, що передбачає вільний вибір лікаря, зак­ладу охорони здоров'я тощо.

Закон України "Про охорону навколишнього середовища" - проголошує встановлен­ня відносин у галузі охорони, використання та відтворення природних ресурсів, забезпечен ня екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяль­ності на довкілля. У законі наголошується на тому, що кожний громадян держави має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє середовище, отримання екологічної ос­віти, участь у роботі громадських екологічних формувань.

2. Загальні уявлення про анатомічну будову та фізіологію організму людини необхідні кожній освіченій особі. Причин такої потреби багато. Серед тих, що знаходяться на поверхні (тобто мають найбільш безпосереднє, практичне значення) можна назвати можливість зорієн­туватися у власному організмі, — що вас турбує, які органи або системи діють з "перебоями", що відбувається в організмі найближчих вам людей. Ще більшого значення набувають такі знання у випадках, коли ви опинилися поза межами населеного пункту, а з вашими близьки­ми людьми сталися негаразди. А вони трапляються з багатьма людьми під час відпочинку в лісі, на березі річки, під час подорожі, за інших обставин. У таких випадках необхідно надати першу (невідкладну) медичну допомогу людині, яка її потребує. Щоб зробити це правильно, необхідно знати будову та функції здорового організму. Частково такі знання набуті під час вивчення предмета "Біологія ".

Організм людини являє досить складну структуру, що є найдосконалішою, саморегу­люючою й водночас найраціональнішою серед усіх живих організмів. Будь-яка спроба пізна­ти організм людини призводить до деталізації (поділу) таких понять: клітина, тканина, орган, система. Кожне з цих понять має свою будову, функції, режими існування, — тобто системні основи. Особливість таких системних основ полягає в тому, що всі зазначені елементи системи нерозривно, функційно, взаємовпливово пов'язані між собою з огляду на цілісність людського організму. Іншими словами людський організм є складною структурою "системи систем -суперсистему". Негативні явища або збій будь-якої з них впливає на інших і спонукає супер-систему (цілісний організм) до певних перебудов.

В організмі людини виокремлюють такі системи: нервової регуляції або нервова систе­ма; сенсорні системи (аналізатори — очі, вуха, ніс, ротова порожнина, шкіра); система гормо­нальної регуляції або система залоз внутрішньої секреції (ендокринна); система крові та кровообігу або серцево-судинна система; лімфатична система; система дихання; система трав­лення, обміну речовин та енергії; системи виділення та розмноження (система сечостатевих органів); скелетна і м'язова система (опорно-руховий апарат). Кожна з них має свої функції та режимні норми життєдіяльності. Як зазначалось, усі вони розвиваються і функціонують узгоджено, як єдине ціле - організм людини.

Конкретизуємо це. Твердою опорою тіла людини є скелет, що складається з окремих кісток і з'єднань між ними (суглоби). Будь-який рух у цих з'єднаннях відбувається внаслідок дій м'язів, що прикріплені до кісток. М'язи діють під впливом нервових імпульсів (збуджен­ня). Такі імпульси надходять від центральної нервової системи (головного і спинного мозку). У м'язах знаходяться нервові закінчення, що проводять їх і, таким чином, викликають скоро­чення м'язів. Крім цього, у м'язах знаходяться нервові закінчення, що сприймають подраз­нення іншого характеру: температурні, больові, пов'язані з особливістю обміну речовин. Також, у кожному м'язі є нервові закінчення, що сприймають так звані пропріоцептивні подразнення (виникають безпосередньо у самому м'язі). Вони обумовлюються мірою скоро­чення (розтягування), напруження (розслаблення) м'язу. Значення пропріоцептивних под­разнень дуже велике, — завдяки їм у центральній нервовій системі відбуваються процеси, що забезпечують узгодженість роботи м'язів. Це сприяє досягненню необхідної координації рухів тіла, усвідомленню положення тіла і його окремих ланок у просторі.

Через судинну систему руховий апарат постійно отримує поживні речовини і кисень, а від органів рухового апарату - відводить продукти їх діяльності. Останні після цього виво дяться з організму, головним чином, через нирки. Виведення з органів рухового апарату вуг­лекислоти також здійснюється через судинну систему, що транспортує її до легень, в яких вона вилучається із крові та водночас відбувається збагачення крові киснем. Центральним органом судинної системи є серце. Його діяльність нерозривно пов'язана з діяльністю усіх органів і систем.

Регуляція роботи усіх органів і систем організму здійснюється нервовою системою та частково судинною системою. Остання в цій роботі виконує функцію доставки речовин, що виробляють органи внутрішньої секреції. Вони не мають вивідних протоків, а тому виділя­ють продукти своєї діяльності, — особливі речовини (гормони). Ці речовини впливають на особливості функціонування організму людини.

Із зазначеного випливає, що будь-яка діяльність організму (рухову, розумову, емоцій­ну, тощо) забезпечується узгодженістю дій не окремих органів і систем, а всім організмом як єдиним цілим.

3. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.