3. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Розділ 1.2. Військова присяга та військова символіка України

Урок 1 (теоретичний — І год.). Історія походження військової присяги, бойового прапора, військової символіки збройних формувань України. Військова присяга - клятва на вірність українському народові, її значення і порядок прийняття. Бойовий прапор військової частини — символ честі, доблесті і слави 1. Військова присяга — це офіційна, урочиста клятва громадянина, який вступає до лав Збройних Сил або інших військових формувань України. Ритуал прийняття військової при­сяги як клятви воїна на вірність своєму народу, бере відлік з давніх часів. Так, згідно з історич­ними документами, вперше присягу почали складати в IX столітті. Цей ритуал був запозиче­ний слов'янами у варягів, які в період ІХ-Х століття панували на території теперішньої України. Як розглядалося нами на попередньому занятті, члени дружини князя клялися йому в своїй вірності та після цього поміж собою вважалися побратимами. Період козацтва (Запорізька Січ) дав новий поштовх цій військовій традиції. У відсто­юванні інтересів Батьківщини та вірності командиру присягалися козаки, коли приймали військову присягу. Вони були їй вірні упродовж усього життя, — найважчою провиною у ко­зацькому війську була зрада своєму командиру, який уособлював усе козацьке товариство. Разом з тим, як офіційний військовий ритуал, прийняття військової присяги на вірність Україні був започаткований легіоном Українських Січових Стрільців у 1915 році. З того часу кожен громадянин України, який розпочинає військову службу, приймає присягу.

Використання військової символіки в Україні також сягає давніх часів. Одним з таких елементів військової символіки є прапор, за старослов'янською термінологією — стяг або хоругва. Вважається, що він має скандинавське та готське походження. Уперше застосування стягів було запроваджено в княжу добу. Тоді кожний полк та його підрозділи мали особистий прапор. Він був символом і знаком, що об'єднував кожного воїна та всю дружину навколо князя. Усі прапори за будовою були подібні, — на кінці держака прикріплювалося довге полотнище трикутної форми. За прапорами, що відрізнялися забарвленням, упізнавали військо. Також стяг використовували перед початком бою, — його піднімали над військом і, таким чином, давали команду до початку бою. Під час бою за прапор велася завзята боротьба, оскільки вважалось за честь його здобути, - яке військо здобувало ворожий стяг, воно святкувало тріумф (перемогу). Тому кожен воїн зобов'язаний був оберігати символ свого полку.

В добу козацького війська відзнаки називалися клейнодами. До них належала геть­манська булава й бунчук, печатка, хоругви, тулумбаси (литаври). Ці знаки влади для козаць­кого війська були надзвичайно цінними, до них ставилися з великою пошаною. Зокрема, булава і бунчук були відзнаками гетьмана, їх йому дарували війська або королі (знать), які намагалися привернути козаків на свою сторону для вирішення військових питань. Печатка запорізького війська була круглою, з гербом усередині. Прапори були трьох видів: корогва усього війська або гетьманський прапор; полкова корогва; сотенні корогви. Важливе значен­ня надавалося кольору полотнища. Наприклад, за часів гетьмана Богдана Хмельницького, кольори прапорів були дуже різноманітними. Проте, використовувалися, головним чином, синій, жовтий, білий та червоний колір. Щодо самих знаків на таких прапорах, то вони мали практично довільний характер. І лише всередині XVIII століття на всіх військових прапорах козацького війська почав застосовуватися один знак, а саме герб — козак із шаблею та мушкетом.

Отже, починаючи із середини XVIII століття прапор набуває подвійного змісту: дер­жавницького (малюнок національного герба) та військового (символ окремого полку або сотні).

У Січових стрільців були прапори, головним чином, жовто-блакитного кольору, на яких зображалися відзнаки роду військ, номер військової частини. Під час національно-визвольної боротьби у 1917-1921 роках в українських військових формуваннях використову­валась національна символіка, а саме: жовто-блакитні прапори й тризуб. Також, у цей період затверджено Військово-Морський прапор Української Народної Республіки із зображенням тризуба.

Однією з ознак будь-якої армії є військова форма або (однострій), що дисциплінує людей різних військових формувань. На такій формі розташовують різні відзнаки: належність до певного роду військ, військові звання, інші знаки відмінності або належності.

2. Сьогодні військова присяга набула урочистого, святкового вигляду, — із зброєю в руках, біля Бойового прапора військової частини молодий військовослужбовець дає персо­нальну клятву українському народу, державі у вірності й відданості. Прийняття присяги зат­верджується особистим підписом у відповідному документі, після чого кожен військовос­лужбовець вважається частиною Збройних Сил України з усіма відповідними цьому статусу правами та обов'язками. У військовій присязі сформульовані найважливіші вимоги, що висуваються перед кож­ним військовослужбовцем і яких необхідно дотримуватися задля інтересів національної без­пеки України. Саме тому військова присяга є документом юридичної сили і має велике дер­жавне значення. Це підтверджується тим, що текст присяги затверджений відповідним Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ

Військова присяга складається із спеціального тексту, сучасний варіант якого має та­кий вигляд: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаю на військову службу й урочисто прися­гаю українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захища­ти її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю. Присягаю виконувати свої обо­в'язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!".

3. Кожна сучасна військова частина ЗСУ під час свого формування отримує Бойовий Прапор. Він є символом честі, доблесті, слави і зобов'язує кожного військовослужбовця відда­но служити українському народу, мужньо, вміло і непохитно боронити Українську державу, не шкодуючи для цього власного життя. Бойовий Прапор військової частини є також почес­ним знаком, що дозволяє встановити особливості її бойового призначення, історію, надбан­ня та свідчить про належність військової частини до Військового формування. Після сформу­вання військової частини Бойовий Прапор вручається їй від імені Президента України та закріплюється за військовою частиною на увесь час її існування, незалежно від зміни назви та номера. Зміни назви військової частини фіксуються у Грамоті Президента України. Вона видається разом із врученням Бойового Прапора.

У мирну добу Бойовий Прапор знаходиться разом зі своєю військовою частиною, а на полі бою — в зоні бойових дій, що веде ця військова частина.

У випадку втрати Бойового Прапора командир військової частини, а також безпосе­редньо винні в цьому військовослужбовці, несуть відповідальність згідно з чинним законо­давством; військову частину при цьому — розформовують. Тому в розташуванні військової частини для охорони Бойового Прапора виставляється Пост № 1, — найвідповідальніший і найважливіший. Цей пост доручається охороняти найкращим військовослужбовцям. Охоро­на здійснюється зі зброєю. Як зазначалося раніше, біля Бойового Прапора військовослуж­бовці дають присягу, з ним беруть участь у парадах, походах. До Бойового Прапора при­кріплюються ордени та медалі, якими частина нагороджена за бойові заслуги, інші успіхи. Найпочеснішою відзнакою військовослужбовця вважається фотографування біля розгорну­того Бойового Прапора військової частини.

Військова символіка сучасних ЗСУ, інших військових формувань характеризується по­єднанням традицій минулого із сучасністю. Так, вона включає до свого складу військові пра­пори різних кольорів, — відповідно до виду військових формувань, а переважна більшість елементів військової символіки українських військових формувань має зображення Малого Державного Герба — Тризуба.

4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.