Розділ 1.1. Нормативно-правова база з військових питань. Історія розвитку українського війська

Урок І (теоретичний - / год.). Конституція України та Закони України про призначення Збройних Сил та інших військових формувань України. Структура воєнної організації держави та її керівництво. Воєнна доктрина України

Доцільно розпочати заняття з висвітлення останнього питання, — це дозволить більш логічно для учнів здійснити перехід до призначення ЗСУ, а відтак — про відповідні державні доку­менти, на яких ґрунтується їх діяльність.

3. Воєнна доктрина — це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. Прийнята згідно з Указом Президента України 15 червня 2004 року (указ за №648/2004).

Воєнна доктрина України має оборонний, миролюбний характер. Це означає, що Ук­раїна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме по­тенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких буде загрожувати воєнній безпеці України. Розкрити стратегічні завдання України в галузі оборони: захист державного суверенітету та політичної незалежності, збереження те­риторіальної цілісності та недоторканості кордонів. Розкрити головні положення воєнної доктрини: не висувати територіальних претензій до інших держав і не бачити в жодному з народів ворога; суворо дотримуватись недоторканості кордонів; поважати державний сувере­нітет і політичну незалежність інших держав; поважати та дотримуватися прав людини у своїй країні та за її межами; прагнути вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнними засобами; забезпечити оборону держави воєнними засобами; створювати боєздатні Збройні Сили; створювати матеріально-технічне підґрунтя якісно нового війська. Україна наголошує, що ніколи першою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо не стане об'єктом агресії останньої. Правовою основою воєнної доктрини є Конституція України (254к/96-ВР), закони та інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, згода та обов'язковість виконання яких надана Верховною Радою України. Зазначити, що виконання воєнної доктрини покладається на Збройні Сили України та деякі інші військові формуван­ня, передбачені законодавством України.

1-2. Здійснити перехід до ознайомлення учнів із сучасним розумінням призначення ЗСУ та інших військових формувань. Зазначити, що відповідно до Основного Закону нашої держави "Конституції України" Збройні Сили України (ЗСУ) - це військова державна струк­тура, що призначена для оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості. ЗСУ будуються та здійснюють свою діяльність на основі верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод. Заува­жити, що 6 грудня 1991 року Верховна Рада України затвердила закон "Про Збройні Сили України". Тому, 6 грудня є святковим днем — Днем Збройних Сил України. Разом із ЗСУ, в обороні держави беруть безпосередню участь інші військові формування. їх участь в обороні держави обмежується відповідними повноваженнями, а до їх складу належать: Прикордонні війська України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та деякі інші військові формування, що створені у відповідності до законодавчої бази держави, а також відповідні правоохоронні органи. Далі доцільно коротко охарактеризувати особли­вості зазначених військових формувань у напрямку їх повноважень. На прикордонні війська України покладаються повноваження із забезпечення захисту державного кордону України. Вони підпорядковуються Президенту України, а контроль за їх діяльністю покладений на Кабінет Міністрів України. Центральним органом управління є Державний комітет у справах охорони державного кордону України, а його голова — командувачем прикордонних військ України.

Іншим військовим формування є Служба безпеки України (СБУ). Вона є державним правоохоронним органом спеціального призначення. Специфіка його повноважень обумов­люється метою та завданнями діяльності — забезпечення захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяль­ності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій (груп, осіб), що можуть створювати безпосередню загрозу життєво важливим інтересам держави. Виконання обов'язків СБУ здійснюється, виходячи в першу чергу із принципу дотримання прав і свобод кожної людини. Такі взаємовідносини між людиною та СБУ регулюються відповідним зако­ном - "Про Службу безпеки України". Підпорядковується недержавне військове формуван­ня Президенту України, а контроль за їх діяльністю покладений на Верховну Раду України.

До наступного військового формування, що здійснює захист суверенітету України та водночас є одним із елементів системи правоохоронних органів держави належать органи внутрішніх справ. Керівництво ними здійснює міністерство внутрішніх справ України (МВСУ). Воно належить до центральних органів державної виконавчої влади, а її міністр здійснює керівництво всією міліцією України. Міліція — це державний озброєний орган виконавчої влади, завданням якого є захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян України, їх особистої власності. Також міліція покликана захищати інтереси держави та суспільства, що пов'язані з природнім середовищем та протиправними посяганнями окремих громадян, груп, організацій, тощо. До складу МВСУ входить крім міліції, також внутрішні війська. їх завданням є охорона, оборона важливих державних об'єктів, виправно-трудових і лікувально-трудових установ, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення. Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України та Генеральний прокурор України.

Далі необхідно зазначити, що з усіх перерахованих військових формувань, що забезпе­чують виконання Конституції України, деяких інших законів основою її військової органі­зації виступають ЗСУ. Спираючись на реалізацію статей Конституції України, які мають безпосереднє відношення до ЗСУ, 28 липня 2000 року був підписаний Указ Президента Ук­раїни про державну програму реформування та розвитку ЗСУ. Програма передбачає здійснення поетапних заходів вирішення цієї проблеми на період до 2005 року. Головна мета програми -створення нового типу ЗСУ з урахуванням воєнної доктрини, - оборонна достатність сучас­ної моделі ЗСУ, тобто: оптимальні за чисельністю, мобільні та добре озброєні, всебічно за­безпечені та відмінно підготовлені. У цьому зв'язку передбачається, що до складу ЗСУ по­винні ввійти сухопутні війська, повітряні сили, військово-морські сили, а також об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до цих видів ЗСУ. Доцільно після створення загальної уяви учнів щодо сучасної будови ЗСУ зупинитися на короткій характеристиці структури кожного з трьох зазначених видів військ. Зокрема, зазначити, що кожен такий вид ЗСУ має свої роди військ. Кожен з таких родів військ має певне, притаманне лише йому одному призначення, бойові можли­вості, військову техніку, озброєння, кадровий склад, тощо (навести приклади з наявних у вашо­му регіоні таких родів військ, щоб створити в учнів зорову уяву з цього питання). Сухопутні війська — рід військ, призначення якого полягає у відбитті ударів сухопутних угруповань противника. До складу сухопутних військ входять роди військ: механізовані, танкові, аеро-мобільні, ракетні та артилерія, армійська авіація, війська протиповітряної оборони та спец­іальні війська. До складу останніх входить велика кількість підрозділів, діяльність яких пе­редбачає вирішення окремого, відносно вузького кола бойових завдань, - інженерні, радіаційного, хімічного та біологічного захисту, технічного, тилового та медичного забезпе­чення, розвідувальні, спеціального призначення, зв'язку, радіоелектронної боротьби, топог­рафічні, гідрометеорологічні. Наступним родом військ є повітряні сили. їх призначення полягає в охороні повітряного кордону держави, перевезенні інших родів військ, висадці повітряних десантів, ураженні з повітря об'єктів противника, здійсненні повітряної розвід­ки. До їх складу входять роди авіації (бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвіду­вальна, транспортна), зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, протиповітряна оборо­на та спеціальні війська.

Останнім, третім родом військ ЗСУ є військово-морські сили. Вони виконують бойові завдання із уражень об'єктів противника та сприяння сухопутним військам у веденні бойо­вих дій на територіях, що мають водні простори. До складу військово-морських сил входять: морська піхота, надводні та підводні сили, берегові ракетно-артилерійські війська, авіація. Крім зазначених та у зв'язку із зміною характеру, особливостей і специфіки ведення військо­вих дій, застосування військ у сучасних воєнних конфліктах, що спостерігаються в усьому світі, обумовлюють потребу структурувати ЗСУ на передові та основні сили оборони, а також формування стратегічних резервів. Отже, так у найбільш загальному вигляді представлено сучасні ЗСУ.

Разом з тим, ЗСУ будь-якої країни потребують відповідного та належного управління. Не є виключенням і збройні сили України (доцільно показати наочну інформацію). Безпосе­реднє керівництво ЗСУ здійснює Міністр оборони України. У відповідності до Конституції України, деяких інших нормативно-правових актів, загальне керівництво усією військовою організацією держави здійснює Президент України. Тому він одночасно виконує обов'язки Верховного Головнокомандувача ЗСУ, а також обов'язки Голови ради Національної безпеки й оборони України. Основними його функціями є: реалізація заходів, що дозволяють забез­печити надійну обороноздатність держави, постійну бойову готовність військових форму­вань, а в особливий період (військові конфлікти, агресія) — здійснює керівництво ЗСУ, інши­ми військовими формуваннями. При цьому, таке керівництво відбувається, зазвичай, через Ставку Верховного Головнокомандувача; до складу останньої входить Генеральний штаб ЗСУ.

При Президентові України утворюється спеціальний орган, який є колегіальним у вирішенні питань керівництва обороною та безпекою держави, — Рада Національної безпеки і оборони України. Головною функцією Ради є забезпечення захисту суверенітету, конститу­ційного ладу та територіальної цілісності України, розробка стратегії та політики національ­ної оборони.

Головною функцією Верховної Ради України є узгодження дій, спрямованих на використання ЗСУ для вирішення питань, що можуть виникнути та потребують втручання армії, - вона (у межах своїх повноважень, що визначені Конституцією України) після відповідного подання Президента України, приймає рішення про використання (або невикористання) ЗСУ, інших військових формувань для вирішення питання, що виникло.

На Кабінет Міністрів України покладаються функції, пов'язані зі здійсненням за­ходів, що забезпечать обороноздатність і національну безпеку країни, а також громадський порядок та боротьбу з можливими фактами злочинних дій.

Урок 2 (теоретичний — 1 год.). Законодавство України про порядок проходження військової служби. Види військової служби. Права та обов'язки призовників. Основні права, свободи та пільги військовослужбовців пов'язані з проходженням військової служби

1. Побудувати заняття на ознайомленні учнів із найбільш важливими положеннями Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та Основного зако­ну - Конституції України (див. розділ І). При цьому звернути увагу, що остання є державно-правовим підґрунтям військового законодавства та наголошує, що захист Вітчизни, її неза­лежності й територіальної цілісності, шанування її державних символів, — усе це є обов'язком кожного громадянина України. Далі зазначити, що у зв'язку з цим вони (громадяни України) проходять строкову військову службу відповідно до закону "Про загальний військовий обо­в'язок і військову службу". Цей закон був затверджений Верховною Радою України 18 червня 1999 року.

2. Використовуючи матеріал розділу І, розкрити питання, пов'язане з підготовкою громадян до служби у ЗСУ. Зазначити, що вона включає: допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників за військово-технічними спеціальностями, підготовку військових кадрів шляхом навчання у військових навчальних закладах, а також військову підготовку сту­дентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу. Зміст підготовки громадян до служби у ЗСУ включає декілька" розділів, а саме: здійснення фізичної підготовки з при­кладною спрямованістю, відповідну лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загаль­ноосвітньої підготовки, вивчення державної мови та патріотичне виховання допризовників. Далі вказати, що проходження військової служби передбачає різні види цієї діяльності. До них належать: строкова, за контрактом, альтернативна військова служба. Коротко охаракте­ризувати основні особливості (можна із аналізом переваг кожної з них) кожного зазначеного виду військової служби.

3. Розкриваючи питання, головну увагу потрібно звернути на закон "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". У ньому якраз і зосереджені всі положення, які передбачають взаємовідносини між призовником та державою. Зокрема, у частині, що сто­сується прав та обов'язків призовників зазначається, що вони мають такі права: обирати та бути обраними до Рад народних депутатів, інших виборних органів держави; створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України, але не належати до жодних полі­тичних партій, організацій та рухів, оскільки військові формування України перебувають поза політикою.

Також призовники мають право на відстрочку від призову та звільнення від призову. Зазначені положення регламентують відповідні закони (див. розділ І). У той же час, особи призовного віку мають обов'язки, що стосуються їх відносин з державою щодо проходження військової служби. Деякі з них полягають у такому: призовнику, який ухиляється від призову і не з'явився за повісткою до військового комісаріату для відправки на військову службу, термін строкової служби продовжується на період ухилення від призову. Крім того, винні в порушенні порядку військового обліку, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, проходження навчальних зборів

(занять) у навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України, оборонно-спортив­них оздоровчих таборах, при військових частинах або пунктах за вказівкою військового комі­саріату, прибуття за викликом до військового комісаріату, а також якщо вони вчинили інші порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу, несуть ус­тановлену Законом відповідальність (пункт 1 статті 42 у редакції Закону № 3625-12 від 19 ли­стопада 1993 року).

4. Основні права, свободи та пільги військовослужбовців пов'язані з проходженням військової служби містяться в Законі України " Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Дисциплінарному Статуті ЗСУ. Так, в останньому знаходимо положення, які стосу­ються прав і обов'язків військовослужбовців (статті 18-27). Зокрема, вони перебувають під за­хистом держави та мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України. Дер­жава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний та правовий захист відповідно до закону. Звертається увага на носіння та застосування військовослужбовцями зброї.

У той же час військовослужбовці несуть відповідальність за вчинені правопорушення або провину. Покарання залежить від характеру таких правопорушень і може мати вигляд дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності згідно із законом. При цьому, вони не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності у зв'язку із вчиненими порушеннями. Так, військовослужбовцю строкової служби, який самовільно залишив місце служби або своєчасно не з'явився до місця служби в термін, зазначений у приписі (не маючи на те поважних причин), час його відсутності у військовій частині не зараховується до терміну служби.

Пільги військовослужбовців строкової служби полягають у тому, що вони мають пере­важне право: у зарахуванні на роботу; не звільнення з роботи під час скорочення чисельності або штату працівників; першочергове направлення на професійну підготовку (підвищення кваліфікації, перепідготовку) з відривом від виробництва та виплату на період навчання се­редньої місячної заробітної плати. Також їм надається право на безоплатний проїзд міським пасажирським транспортом (усіма видами, за винятком таксі); автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості; залізничним і водним транспортом при­міського сполучення, автобусами приміських сполучень; безоплатне листування. Для членів сімей військовослужбовців строкової служби: органи місцевої влади першочергово працевлаштовують їх дружин у випадку звільнення під час скорочення, ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи; влаштування дітей у дошкільні заклади неза­лежно від їх відомчої належності.

Далі необхідно ознайомити учнів із системою військової освіти в Україні (складові: початкова військова підготовка молоді; професійна військова підготовка; вища освіта військо­вих фахівців (тактичного, оперативно-тактичного, оперативно-стратегічного рівня); підго­товка офіцерів запасу). При цьому, можна використати відповідні статті Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".