Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ 3. Реалізація змісту навчальної програми...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
687.62 Кб
Скачать

3. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 5 теоретичний ( 1 год.). Сучасні звичайні засоби ураження. Осколкові, кулькові, фугасні боєпри­паси. Боєприпаси об'ємного вибуху. Вибухонебезпечні предмети та правила поводження з ними 1-3. Розвиток військової техніки та озброєння ведеться не лише у напрямку створення зброї масового ураження та засобів її доставки до місця призначення. Подальшого розвитку та удосконалення набувають види озброєння, що відносять до категорії "звичайних засобів ураження". До них відносять різновиди осколкових і запалювальних боєприпасів.

Основним призначенням осколкових боєприпасів є ураження людей; в окремих випад­ках говорять про їх застосування проти деяких видів військової техніки. На сьогодні, одним з найбільш ефективних видів боєприпасів цього типу вважаються кулькові бомби. Радіус бойо­вої дії бомб такого класу становить від 1,5 до 15м (в залежності від калібру). Діапазон калібрів кулькових протипіхотних бомб не перевищує розмірів тенісного м'ячика (окремі різновиди мають розмір футбольного м 'яча). Проте, вони містять біля шести тисяч металевих або пласт масових кульок діаметром 5-6 мм кожна. Особливість дії цих бомб полягає у створенні під час вибуху величезної кількості (від декількох сотень до декількох тисяч) уламків з масою, у середньому, від частки до декількох грамів.

Кулькові бомби скидають з літаків. Упаковані в касети, що містять 96-640 бомб, такі касети над землею (від дії відштовхувального заряду) руйнуються, а кулькові бомби розліта­ються і вибухають. При цьому площа ураження може сягати 250 тис. м2. Кожна така кулькова бомба містить певний різновид підривного пристрою (інерційний, натискної дії, натяжної або уповільненої дії). Наприклад, протипіхотні міни під час удару об землю викидають дро-тики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підстрибує на висоту людського зросту і вибухає у повітрі, завдаючи при цьому велику кількість поранень (ефект граду).

Наступним видом зброї звичайного ураження є фугасні боєприпаси. їх призначення полягає в руйнуванні промислових, адміністративних і житлових будівель, залізничних та автомобільних шляхів, ураження техніки і людей. Головний фактор дії таких боєприпасів полягає у повітряній ударній хвилі. Тому вони відрізняються від інших видів зброї звичайно­го ураження високим вмістом вибухонебезпечних речовин, — в окремому боєприпасі вони складають, у середньому, 55 % від загальної ваги.

Ще одним різновидом зброї звичайного ураження є кумулятивні боєприпаси. Такі боє­припаси призначаються для виведення з ладу броньованих цілей, а механізм їхньої дії поля­гає у пропалені певної загорожі потужним струменем газів, що утворюються внаслідок дето­нації вибухонебезпечних компонентів боєприпасу. При такій реакції створюється температура в 6-7 тисяч градусів за Цельсієм і надзвичайно високий тиск. Саме температура та високий тиск є головним фактором дії кумулятивних боєприпасів,- а сфокусовані відповідним чином гази, утворені після детонації, здатні пропалювати отвори у броньованих перекриттях тов­щиною до десятків сантиметрів, а також викликати потужні пожежі.

Також до зброї звичайного ураження відносяться боєприпаси об'ємного вибуху. Такі боєприпаси ще називають "вакуумними бомбами". Вони мають вигляд авіаційних касет, що заповнені рідким окисом етилену. Головним уражаючим чинником боєприпасу об'ємно­го вибуху є ударна хвиля. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара, що накриває площу 200-250 м2. Вона перемішується з киснем повітря, а суміш, що утворилася, підривається детонаторами в декількох місцях. У результаті цього, упродовж декількох десятків мікросе-кунд на фронті ударної хвилі утворюється температура 2500-3000°С, а всередині хмари, — відносна порожнеча (вакуум, — надлишковий тиск на відстані 100м від центра вибуху може досягти 100 кПа). За потужністю боєприпаси об'ємного вибуху займають проміжне поло­ження між ядерними і фугасними боєприпасами.

4. Сама назва предметів, — вибухонебезпечні, вказує на те, що вони є небезпечними для життя людини, навіть у випадку, коли знаходяться в так званому "законсервованому" стані. До вибухонебезпечних відносять: бойові припаси (патрони, фанати, снаряди, міни, бомби та інші), вибухові речовини (тротил, пластичні вибухові речовини) та вибухові при­строї. Найбільшу загрозу для цивільних громадян під час бойових дій становлять міни-пастки (сюрпризи), оскільки за своїм зовнішнім виглядом вони нагадують звичайні побутові пред­мети. Будова таких мін-пасток — найрізноманітніша. Проте найбільш розповсюджені міни натяжної, натискної, електричної та комбінованої дії. Перше, що важливо знати, — характер­ною ознакою того, що певний предмет - це міна-пастка, є наявність натяжних дротів (при­кріплюються до різних предметів: дверей, вікон та інших). По-друге, необхідно суворо дот­римуватися правил безпеки в поводженні із підозрілими предметами або явно вираженими вибуховими пристроями. Забороняється доторкатися до снарядів, мін, бомб, вибухових ре­човин, предметів імітаційного обладнання; вдаряти їх один об одного, тягнути, кидати, на хиляти, бити по них різними предметами, кидати у вогонь, різати зварювальними приладами, розбирати. Наступними мають бути такі дії: відразу після виявлення підозрілих предметів потрібно позначити місце їх розташування спеціальним покажчиком (видимим з відстані), на якому зробити попереджувальний напис. Якщо є можливість, можна організувати їх охорону. . Після цього треба негайно повідомити про знахідку міліцію та військовий комісаріат.

Варто пам'ятати, що у відповідності до статті 263 Кримінального Кодексу України носіння, зберігання, придбання, виготовлення, передача чи збут бойових припасів, вибухо­вих речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом на це дозволу карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

5. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 6 (теоретичний - 1 год.). Запалювальна зброя, заходи та засоби захисту від неї

1. Запалювальна зброя — це різновид зброї, що належить до категорії звичайних за­собів ураження живої сили та військової техніки противника. її дія заснована на викорис­танні властивостей запалювальних речовин.

Як засіб, що використовується у воєнних цілях, запалювальна зброя відома давно. Ще в стародавні часи за допомогою вогню протистояли живій силі противника, знищували його військове майно, оборонні споруди. Основним уражаючим елементом запалювальної зброї є теплова енергія, що вивільняється під час горіння, а також продукти горіння, що є токсични­ми для людини. Така дія запалювальної зброї призводить до виникнення опіків шкіри, ура­ження (опіків) дихальних шляхів, теплового удару (від перегрівання тіла людини), а також у механічній дії на людину вогневого шторму (у випадках суцільних пожеж), неможливістю дихати (частково вигорає кисень у повітрі), особливо у закритих спорудах. Крім того, запалю­вальна зброя має сильний психологічний вплив на людину, — психологічний шок, що вини­кає в людини значно обмежує її можливості у протистоянні вогню.

До запалювальної зброї воєнного застосування відносять авіаційні та артилерійські запалювальні боєприпаси, вогневі фугаси, гранати, набої, шашки, а також спеціальні прила­ди: гранатомети та вогнемети. Крім зазначених, широко використовуються запалювальні речовини та суміші. Це спеціально підібрані речовини або їх суміші, що можуть горіти з вивільненням великої кількості теплової енергії. Такі запалювальні суміші та речовини под­іляються на декілька груп. За першим поділом, в основі якого лежить особливості складу, вони поділяються на такі, що виготовлені з використанням нафтопродуктів (напалми); суміші, що мають здатність до самостійного запалювання; суміші з додаванням металів (металізо­вані, — пірогелі); терміти та термічні складові; звичайний та пластифікований білий фосфор; сплав електрон та деякі інші.

За особливостями горіння, запалювальні речовини поділяються на дві групи: перша -речовини (суміші), що горять за наявності кисню (напалми, білий фосфор), друга - горять без доступу кисню (терміти). Усі запалювальні речовини (суміші) під час горіння утворюють температуру в межах 1000-1300°С і при цьому погано гасяться водою.

Напалми, самозаймисті суміші та пірогелі добре прилипають до різних за властивос­тями поверхонь (зброї, техніки, одягу, тіла людини). Така їхня властивість дозволяє завдавати людям тяжких опіків, підпалювати зброю і техніку, а також створювати потужні пожежі.

Головною властивістю пірогелів є їхня здатність пропалювати тонкі листки металу. При цьому вони дуже легко запалюються, але їх дуже важко видалити з металу, а тим більше загасити.

Терміти — це спресована суміш порошкоподібних окисів із гранульованим алюмінієм. Під час горіння термітів або їх складових, теплова енергія вивільняється за рахунок взаємодії

окисів одного металу з іншим і перетворюється, таким чином, у рідкий розплавлений шлак, температура якого становить біля 3000°С. За таких обставин вони здатні пропалювати залізо і сталь.

Білий фосфор — це тверда, отруйна речовина. Вона зберігається під шаром води, оскіль­ки з доступом повітря відбувається його самостійне запалення. Під час горіння білий фосфор виділяє велику кількість їдкого білого диму та утворює температуру до 1000°С. Внаслідок цього він спричиняє тяжкі опіки, що тривалий час не загоюються.

Електрон — це сплав магнію (96%), алюмінію (3%) та деяких інших компонентів. Він починає горіти при температурі 600°С, палає біло-голубуватим полум'ям і досягає темпера­тури у 2800°С.

Зазначені властивості запалювальної зброї свідчать про її велику небезпеку для особо­вого складу військових підрозділів, що беруть участь у воєнних діях. Тому повинні бути розроблені заходи захисту від цієї зброї. Військові фахівці зазначають, що для захисту особо­вого складу від уражаючої дії цієї зброї використовують озброєння і військову техніку, місцеві матеріали (щити, мати з гілок та трави) та особливості місцевості (ями, печери, яри), закриті споруди, засоби індивідуального захисту шкіри і органів дихання. Уразі отримання ушкод­жень, надання першої допомоги починається із гасіння самим потерпілим (за допомогою товариша) полум'я. Для цього необхідно негайно зняти одяг, засоби захисту, на які потрапи­ли запалювальні речовини. Якщо такої змоги немає, то полум'я гасять так: по-перше, по­трібно закрити ділянку, що горить, грубою щільною тканиною (можна використати плащ-палатку, шапку, брезент) і таким чином перекрити доступ повітря. Можна лягти на землю або іншу поверхню, що не горить і, притиснувши до неї місце горіння одягу, загасити вогонь. У випадку, коли одночасно горить декілька ділянок одягу з двох або більшої кількості сторін, необхідно збити полум'я перевертаючись на землі. По-друге, опустити уражену частину одя­гу (тіла) у воду, особливо, коли речовина, що викликала полум'я, належить до фосфорних запалювальних сумішей або таких, що займаються самостійно. По-третє, місце, що горить, треба засипати піском або землею. Також необхідно враховувати, що напалм, пірогель, фос­фор гаситься за допомогою вогнегасника (бажано повітряно-пінним або порошковим). Забо­роняється гасити запалювальні речовини незахищеними руками.

Для захисту від запалювальних речовин необхідно вийти з осередку пожежі, прикрива­ючи при цьому ніс і рот вологою тканиною (хустинкою, рушником).

2. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]