Розділ 6.2. Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу

Урок 1 (теоретичний - 1 год.). Класифікація та причини виникнення надзвичайних ситуацій мирного і

воєнного часу. Надзвичайні ситуації мирного часу та їх вплив на довкілля і безпеку життєдіяльності

людини. Сучасний тероризм як загроза людству XXI століття

1. На планеті постійно виникають надзвичайні ситуації. Природа їх походження найрізноманітніша. Всупереч розповсюдженій думці про те, що досягнення цивілізації зни­зили ризик впливу на людину несприятливих факторів, аналіз фактологічних даних, на приклад, за параметрами якості навколишнього середовища показує, що сучасний світ зали­шається вразливим до надзвичайних ситуацій. Останні, в свою чергу, дестабілізують соці­альні та економічні системи, а відтак, — негативно позначаються на життєдіяльності кожної окремої людини та суспільства в цілому.

Такі явища мають непоодинокий характер і в нашій країні. їх наслідки призводять до загрози життю людей, завдають значних матеріальних збитків, тощо. Зокрема, сьогодні в Україні в зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями та катастрофами ситуація характеризується як дуже складна, — щороку виникає 1,5-2 тисячі надзвичайних ситуацій різного походження. Саме тому, однією із загальнодержавних проблем, що потребує негай­ного вирішення, є ліквідація наслідків таких ситуацій. Як зазначається у законі "Про цивіль­ну оборону України", "...запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків є загаль­нодержавною проблемою і одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управ­ління всіх рівнів".

У зв'язку із зазначеним, Постановою Кабінету Міністрів України за № 1099 від 15 лип­ня 1998 року "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" було затверджено "Поло­ження про класифікацію надзвичайних ситуацій". Згідно з цим положенням, надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або тери­торії, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Відповідно до характеру подій, що обумовлюють їх наслідки, виокремлюють різні види НС: техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані ви­бухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах; природного характе­ру — небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів і надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей і сільсько­господарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідни­ками, зміна стану водних ресурсів та біосфери; соціально-політичного характеру — пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування; здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, крадіжка зброї, виявлення застарілих боєприпасів; воєнного характеру - пов'язані з наслідками застосування зброї ма­сового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильно­діючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

За масштабами та глибиною НС поділяються на глобальні, національні, регіональні, місцеві, об'єктові та локальні. Глобальні НС— загроза її виникнення та поширення наслідків — континент або значна його частина (планета в цілому). Національні НС— наслідки охоплю­ють великі території держави, але не виходять за межі кордонів. Регіональні НС— обмежені територією декількох областей, краю чи суміжних країн. Місцеві НС — обмежені терито­рією населеного пункту, району, області. Об'єктові НС— обмежені територією об'єкта. Ло­кальні НС—загроза виникнення та розповсюдження наслідків обмежена виробничим при­міщенням.

Крім зазначених можуть використовуватися й інші класифікації НС, наприклад: за сут­ністю та характером подій, головними причинами виникнення, найважливішими ознаками прояву, місцем виникнення, характером чинників і джерел небезпеки, що мають уражаючу дію, інтенсивністю перебігу, масштабами ураження та впливу, характером впливу тадеякі інші.

2. У мирний час можуть виникати НС усіх видів, навіть такі, що є характерними, пере­важно, для воєнного часу. Наприклад, ядерні вибухи, хімічне та бактеріологічне зараження, що в цьому випадку будуть наслідками аварій на відповідних об'єктах або терористичної діяльності.

Одне з основних місць у переліку НС, що є найбільш представничими в мирний час, посідають стихійні лиха. Вони є небезпечними природними явища різного походження (пов'язані з атмосферою, біосферою, водним або ґрунтовим середовищем). їх наслідками є, зазвичай, катастрофічні ситуації з раптовим порушенням систем життєдіяльності людей, руйнацією та знищенням матеріальних цінностей, об'єктів народного господарства, тощо. Стихійні лиха поділяються на декілька груп: космічні, тектологічні, метеорологічні, топо­логічні, біологічні. Космічні — характеризуються підвищеним радіоактивним випромінюван­ням, падінням на землю великих космічних тіл. Тектологічні — в їх основі лежать аномальні явища руху земної кори, що призводять до виникнення землетрусів, цунамі, вивержень вул­канів, зсувів. Метеорологічні— характеризуються аномальними атмосферними явищами, що призводять до виникнення посух, значного підвищення (зниження) температури повітря, бур, ураганів, смерчів. Топологічні — відзначаються виникненням селевих потоків, повінів, лавин, каменепадів, снігових заметів, пожеж. Біологічні— в основі мають аномальне зростан­ня кількості макробіологічних об'єктів, прикладами чого можуть бути епідемії.

Крім стихійних лих, виокремлюють небезпечні природні явища — процеси, що можуть призвести до негативних наслідків на незначній території, стати причиною виникнення НС природного чи техногенного характеру. До таких явищ відносять: удар блискавки, злива, ожеледиця, град, сильний вітер. Наступним різновидом НС є катаклізми — глобальні при­родні (в окремих випадках — техногенні) НС, екологічні наслідки яких розповсюджуються на більшу частину (всю) планети. Катастрофою називається стрибкоподібна небезпечна (шкідлива) для життєдіяльності людини зміна властивостей об'єкту. Вона використовується як узагальнююче поняття для визначення великої за масштабами НС природного або техно­генного походження. Ще одним різновидом НС є аварія — вихід з ладу технічних споруд (тунелів, будівель, шахт, тощо), а також пожежі, руйнування кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання і т.ін. За збитками для народного господарства аварії поділяють на легкі, середні, важкі, особливо важкі.

В основі виникнення катастроф та аварій лежать різноманітні причини. Проте прак­тичний досвід показує, що найбільш розповсюдженими є певна їх група і, зокрема: транс­портні, пожежі, вибухи, руйнація споруд та обладнання, руйнація з порушенням різних си­стем життєзабезпечення населення (електро-, водо-, тепло- та інших комунікацій), руйнація з викидом радіоактивних (отруйних) речовин або небезпечних мікроорганізмів. Щоб знизи­ти ризик виникнення НС техногенного та екологічного характеру на об'єктах народного господарства, необхідно завчасно та систематично здійснювати відповідні організаційні, інженерно-технічні та інші заходи.

Як зазначалося вище, в результаті дії НС утворюються певні наслідки. Ці наслідки негативно впливають на життєдіяльність людини. Саме в зв'язку з цим одним з головних критеріїв оцінки дії НС на людину є її безпека, а точніше міра (ступінь) небезпеки, що спричиняють наслідки НС. Небезпекою називають явище, інформацію, процеси, сили та об'єкти, що за певних обставин прямо або опосередковано можуть викликати небажані на слідки (фізичну шкоду, поранення чи пошкодження). Дослідженням зазначених процесів займається окрема галузь знань — безпека життєдіяльності. Відповідний навчальний пред­мет є у шкільній навчальній програмі. Одним із основних напрямків впливу НС є все природ­не середовище, що нас оточує. Саме тому складовою частиною глобальної та національної безпеки виступає екологічна безпека. У цьому зв'язку державою здійснюються заходи, що певною мірою дозволяють значно знизити ризик виникнення НС екологічного характеру. Така увага обумовлюється тим, що людина як біологічна структура є частиною природного середовища. Іншими словами, природне середовище значною мірою впливає на життєді­яльність людини. З іншої сторони, людину оточують об'єкти, створені нею з метою покра­щення своєї життєдіяльності. Таке середовище називають матеріальною культурою або тех­ногенним середовищем. Обидва елементи утворюють життєве середовище людини.

Без природного і техногенного середовища людина не може нормально та повноцінно існувати. Разом з тим, кожне з цих середовищ має як позитивні, так і негативні сторони з точки зору їх впливу на життєдіяльність людини. Саме останні є об'єктом постійної небезпе­ки, створення НС з наступним негативним впливом отриманих наслідків таких НС на люди­ну. Для позначення цього негативного впливу використовують термін "уражуючі чинники", під якими розуміють чинники, що за певних умов завдають шкоди як людям, так і системі їх життєзабезпечення, а також призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням уражуючі чинники поділяються на: фізичні (у тому числі енергетичні) — ударна хвиля, електро­магнітне та іонізуюче випромінювання, висока температура тощо; хімічні — речовини, що негативно впливають на організм людини або призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища; біологічні—тварини, рослини, мікроорганізми, що можуть викликати небезпеку для здоров'я людини; соціальні — збуджений натовп людей, інші соціальні обставини; психофізіологічні— відхилення в стані здоров' я людини, що можуть спричинити виникнення небезпечних явищ.

Залежно від наслідків впливу конкретних уражуючих чинників на організм людини їх прийнято поділяти на небезпечні та шкідливі. У першому випадку говорять про такі чинни­ки, що можуть спричинити виникнення травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень орга­нізму або окремих його органів, у тому числі раптової смерті. Під шкідливими розуміють чинники, що призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворю­вання і навіть смерть (як наслідок захворювання).

3. В останні роки одним із розповсюджених видів НС соціально-політичного змісту стали випадки тероризму. Під тероризмом розуміємо дії людини (групи людей), спрямовані на домагання своїх злочинних цілей шляхом залякування цивільного населення (уряду) про­типравними діями, в основі яких лежить створення НС різного масштабу та глибини; слово "тероризм" походить від латинського "Іеггог" — страх, жах.

Протидія цій погрозі сьогодні становить одну із найбільших проблем цивілізованого світу, а відтак відноситься ним до стратегічних завдань у забезпеченні національної безпеки будь-якої держави. Прикладами тероризму, що за глибиною і масштабами можна віднести до місцевих, але за наслідками впливу на свідомість людей — до національних НС можуть бути події в США 11 вересня (руйнація Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку), вибухи в Пентагоні, постійні теракти в Ізраїлі, інших країнах Ближнього, Середнього Сходу й Азії, вибухи в Росії.

Виконавцями терористичних акцій може бути держава (через спеціальні служби, міжнародні або національні терористичні організації і центри), політичні, релігійні течії та партії, злочинні (в тому числі міжнародні) організації, а також групи громадян, окремі осо­би, які прагнуть досягти своєї мети за допомогою терористичних методів.

Тероризм можна умовно поділити на внутрішній та міжнародний. Засоби і форми, які використовують терористи у своїх діях, можуть бути визначені як традиційні та технологічні. У першому випадку використовується вогнепальна, холодна зброя, вибухові речовини, отру­ти й інші засоби, що можуть призвести до загибелі людей. У другому випадку, засобами терористичних дій виступають новітні досягнення в галузі інформаційних (насамперед комп'ютерних), ядерних технологій, генної інженерії, імунології, радіоелектроніки. Також, до спільних ознак переважної більшості терористичних актів можна віднести об'єкти нападу. До останніх часів найбільш типовими діями терористів було викрадення повітряних суден на міжнародних лініях, захоплення заручників (зазвичай, видатних політичних діячів, дипло­матів) або вбивства. Останнім часом їх дії набувають більш небезпечного характеру, оскільки спрямовані, в першу чергу, на великі групи людей. Таким прикладом можуть бути дії теро­ристів у березні 1995 року в токійському метро. Ними був використаний високотоксичний газ зарин, що є бойовою отруйною речовиною. За оцінкою фахівців, вчасно вжиті заходи дозволили значно зменшити кількість потерпілих, - вона становила більше 5 тисяч осіб, проте могла скласти понад 40 тисяч осіб.

В основі факторів, що обумовлюють зростання тероризму, фахівці наводять такі обста­вини, як: з однієї сторони характер економічних, політичних і соціальних перетворень, що не відповідає потребам та інтересам переважної більшості населення певної країни, а з іншої — використання засобів тероризму в політичній боротьбі опозиційними структурами, що най­частіше переслідують вузькі корисливі цілі та інтереси; причини, що породжують соціальну напруженість; висока криміналізація суспільства, розширення масштабів діяльності органі­зованої злочинності; високий рівень корумпованості владних структур, що дає можливість використовувати у політичній боротьбі кримінальні прийоми і методи; відсутність традицій і необхідного досвіду демократичного управління державою і суспільством.

Водночас, людство веде активну боротьбу із можливим проявами тероризму. Одним з ефективних шляхів діяльності суспільства в цьому напрямку є достовірна інформація про окремі держави, організації, угрупування, приватних осіб, що потенційно і реально сприя­ють розвитку тероризму. Також, важлива роль у недопущенні проявів тероризму належить превентивним (запобіжним) заходам, що грунтуються на спостережливості та пильності. Зокрема, у випадку виявлення підозрілого предмету, необхідно одразу повідомити про це міліцію. Але необхідно враховувати, що зовнішній вигляд предмета може приховувати його справжнє призначення. Наприклад, щоб приховати справжній зміст речі (предмету) можуть використовуватися звичайні сумки, пакети, згортки, коробки, дитячі іграшки тощо. Не доз­воляйте торкатися, розкривати або пересувати підозрілий предмет, запобігати можливому скупченню людей навколо небезпечної знахідки. У випадку надходження погрози по теле­фону необхідно: по-перше, запам'ятати зміст погрози, по-друге, уточнити зміст вимог і, по-третє, відразу сповістити відповідні служби (міліція, служба безпеки). При цьому важливо запам'ятати особливості мови злочинця (характер голосу, темп, манеру мовлення, особли­вості вимови), а також намагатися визначити характер фонових звуків (шуми, тріск, голоси, тощо) і зафіксувати час початку та кінця розмови. У випадку, коли погрози надходять у пись­мовій формі, важливо зберегти записку недоторканою (не залишити своїх відбитків, не роби­ти на ній будь-яких позначок). Недоцільно також збільшувати коло осіб, яким відомо про надходження погрози, головне — передати матеріали представникам відповідних органів.

Відомо також чисельні випадки, коли передаються свідомо помилкові повідомлення про підготовку терористичних актів (особливо по телефону). Переважно, до таких жартів вдаються учні, головним чином, з метою відміни керівництвом уроків (занять). Але треба пам'ятати, що за такі дії передбачена сувора відповідальність. Зокрема, відповідними стаття ми кримінального кодексу (стаття 259) передбачений штраф у розмірі від 500 до 1000 неопо­даткованих мінімумів доходів громадян або арешт терміном до шести місяців чи позбавлен­ня волі терміном від двох до семи років. За дії неповнолітніх усю відповідальність несуть батьки.

Отже, знання про тероризм як один з найбільш небезпечних злочинів у створенні НС, а відтак — загрозі життю та діяльності великої групи людей дозволяє набути умінь адекватно­го поводження у разі його виникнення, здійснити запобіжні заходи і таким чином, — створю­ють позитивні передумови для захисту власного життя і життя оточуючих людей від наслідків теракту.

4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 2 (теоретичний - 1 год.). Надзвичайні ситуації воєнного характеру. Уражувальні фактори ядерної зброї та їх вплив на населення, об'єкти економіки і довкілля. Характеристика осередку ядерного уражен­ня. Особливості уражаючої дії нейтронних боєприпасів

1. Воєнні дії, що мають або можуть мати місце у взаємовідношеннях двох чи більшої кількості країн, несуть у собі різноманітну небезпеку. Одне з провідних місць у такій небез­пеці посідають НС, що можуть виникнути від воєнних дій. Теоретично вони можуть спричи­нити виникнення НС будь-якого характеру. Проте одними з найбільш ймовірних видів НС є такі, що зумовлені застосуванням засобів масового ураження, а саме: ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї. Наслідки застосування цих видів зброї, в свою чергу, можуть спричи­нити виникнення інших НС і, зокрема: вибухів, пожеж, затоплень місцевості, втому числі із розповсюдженням по ній отруйних речовин. Вживання своєчасних заходів у разі виникнен­ня НС спричинених воєнними діями, дозволяють значною мірою зменшити їх негативний вплив на організм людини. Такі заходи будуть ефективними лише тоді, коли нам будуть відомі фактори, викликані зброєю масового ураження, оскільки саме вони створюють зазна­чений негативний вплив. Розглянемо їх дещо детальніше.

2. Ядерною називається зброя, енергія уражаючої дії якої вивільнюється під час ядер­них реакцій поділу або синтезу. Ядерні боєприпаси доставляються в зони воєнних дій за допомогою ракет, авіації та з використанням артилерії. Основне призначення ядерної зброї — масове ураження людей, знищення або руйнування об'єктів народного господарства, інших споруд і техніки.

Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху (на­земний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду. Проте, в будь-якому випадку на людину негативно діє комплекс факторів (або уражуючих факторів): ударна хвиля, світлове випромінювання, вторинні фактори ураження, а також проникаюча радіація та електромагнітний імпульс. Після дії цих факторів додається ще один, — радіоактивне зараження, що діє як на території вибуху, так і за рухом радіоактивної хмари (рис.6).

Ударна хвиля — це ділянка різкого стискування середовища, що у вигляді сферичного шару розповсюджується в усі сторони від місця вибуху з надзвуковою швидкістю. Хвиля утво­рюється за рахунок величезної енергії, яка виділяється у зоні реакції, де виключно висока температура, а тиск досягає мільярдів атмосфер. Ударна хвиля може нанести незахищеним людям і тваринам значні ушкодження або призвести до смерті. Вторинними факторами ураження в цей момент можуть стати уламки зруйнованих будівель та інших предметів, що летять з великою швидкістю.

Світлове випромінювання — це сукупність видимого світла та близьких до нього за спек­тром ультрафіолетових та інфрачервоних променів. Джерело світлового випромінювання -ділянка вибуху, що світиться і яка складається з нагрітих до високої температури речовин ядерного боєприпасу, повітря та ґрунту. Так, температура цієї ділянки упродовж певного часу дорівнює температурі на Сонці (8-10 тисяч градусів за Цельсієм). Тривалість світлового вип­ромінювання, в середньому, 10-12 секунд. Уражаюча дія світлового випромінювання характе­ризується світловим імпульсом. Воно (випромінювання) у випадку безпосередньої дії вик­ликає опіки відкритих частин тіла, тимчасову сліпоту, опіки сітківки очей. Можливі вторинні опіки, що виникають від полум'я палаючих будівель, споруд, рослинності, одягу. Також, на об'єктах, у населених пунктах світлове випромінювання викликає пожежі різної інтенсивності.

Проникаюча радіація — це один з уражуючих факторів ядерної зброї, що відзначається потоком гамма-випромінювання і нейтронів, які випромінюються в навколишнє середови­ще із зони вибуху. Крім зазначених, також випромінюються альфа- та бета-частки, але оскільки вони відзначаються нетривалим існуванням, їх дію на людей та об'єкти не враховують. Час дії проникаючої радіації не перевищує 5-Ю секунд. Дія проникаючою радіації на людини харак­теризується ймовірністю виникнення променевої хвороби.

Електромагнітний імпульс — це магнітні поля, що виникає під час взаємодії альфа-випромінювання з атомами і молекулами навколишнього середовища та передають останнім імпульси енергії. Його вплив на організм людини відсутній, проте виникнення в цей час електричних напруг і струмів значної величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сигналізації, електропередач, в антенах радіостанцій можуть завдати шкоду людині.

Радіоактивне зараження — це забруднення території продуктами ядерного вибуху. Воно виникає внаслідок випадання радіоактивних опадів (речовин) з хмари ядерного вибуху. Ос­новне джерело радіоактивності — продукти розщеплення речовин, що складають ядерне паль­не, а також наведена активність, — тобто дія проникаючої радіації на деякі хімічні елементи, що входять до складу грунту (натрій, кремній, інші). Радіоактивне зараження має низку особ­ливостей, що відрізняють його від інших уражуючих факторів ядерного вибуху, а саме: велика площа ураження (тисячі та десятки тисяч квадратних кілометрів), довга тривалість уражаю­чої дії (тижні, а деколи і місяці), складність у визначенні радіоактивних речовин (не мають кольору, запаху, інших зовнішніх ознак).

3. Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї утворилися масові ураження людей, тварин, рослин, руйнування будівель та споруд. Він характеризується: кількістю уражених; розмірами площі ураження; зонами зара­ження з різним рівнем радіації; зонами пожеж, затоплень, руйнувань і пошкоджень будівель і споруд. В осередку ураження кількісні характеристики енергії ядерного вибуху складають:

ударна хвиля — до 50% усієї енергії вибуху; світлове випромінювання — 35, проникаюча ра­діація - 4, радіоактивне зараження місцевості — 10 та електромагнітний імпульс — 1 %. Ура­ження людей, що виникають під дією ударної хвилі від ядерного вибуху, поділяються на легкі, середні, важкі і надто важкі (смертельні), що у цифровому вираженні становить відпо­відно: 20-40, 40-60, 60-100 та понад 100 кілопаскаль (кПа).

Світлове випромінювання негативно впливає на людей шляхом утворення опіків. Вони бувають чотирьох ступенів: 1 ступінь —почервоніння, припухлість, набряки шкіри; 2 ступінь — утворення пухирів; 3 ступінь — омертвіння шкіри й утворення виразок; 4 ступінь — омертвін­ня шкіри та інших шарів тканини.

Дія проникаючої радіації полягає в руйнації окремих молекул та елементів клітин­них структур організму людини. Це призводить до порушення нормального обміну речо­вин, зміни характеру життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму, — про­гресує променева хвороба. За ступенем важкості променеву хворобу поділяють на чотири групи.

Променева хвороба І ступеня (легка група) - виникає при сумарній дозі 100-200 рад. Прихований період триває 3-5 тижнів, після чого з'являються загальна слабкість, нудота, запаморочення, підвищення температури. Після одужання працездатність, зазвичай, зберігається.

Променева хвороба II ступеня (середня група) — виникає при сумарній дозі 200-400 рад. Упродовж перших 2-3 діб спостерігається первинна реакція організму (нудота і блюван­ня), після чого настає прихований період (15-20 діб). Ознаки захворювання проявляються яскравіше. Одужання, за умови активного лікування, настає через 2-3 місяці.

Променева хвороба III ступеня (найважча група) -виникає при дозі 400-600 рад. Пер­винна реакція організму різко виражена. Прихований період становить 5-Ю діб. Хвороба проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3-6 місяців.

Променева хвороба IV ступеня (надважка група) — виникає при дозі понад 600 рад. У більшості випадків закінчується смертю.

4. Нейтронна зброя є різновидом зброї масового ураження з потужним виходом нейт­ронного потоку в складі проникаючої радіації. На відміну від атомного, нейтронний вибух уражує тільки людей, не завдаючи шкоди будівлям, техніці тощо, а також не забруднює довкілля радіоактивними викидами. Нейтронні боєприпаси - це малогабаритний термо­ядерний заряд, потужністю не більше 10 тис. т. Заряд має крім атомного запалу, також важкі ізотопи водню, — дейтерій і тритій. Коли спрацьовує атомний запал, утворюється високий тиск і температура, що створюють необхідні умови для перебігу термоядерної реакції синтезу дейтерію і тритію. При цьому вивільняється енергія, що під час реакції передається нейтро­нам. Вони потрапляють назовні у вигляді смертельної радіації.. Сучасна нейтронна зброя є дуже потужною.

5. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 3 (теоретичний - 1 год.). Хімічна зброя та засоби її застосування. Бойові токсичні хімічні речовини, їх характеристика та вплив на організм людини. Характеристика осередку хімічного ураження 1-2. Хімічна зброя — це різновид зброї масового ураження, дія якої грунтується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин (отруйні речовини — ОР). Вона призна­чається для ураження людей, тварин, проте може заражувати повітря, продукти харчування, воду, місцевість і предмети, що розташовані на ній. Основні шляхи проникнення хімічних речовин — органи дихання, шкіра, шлунково-кишковий тракт, кров.

Засобів застосування хімічної зброї є значна кількість. Проте серед них можна виокре­мити групу засобів, що є найбільш розповсюдженими. До них належать: краплиннорідкий

стан ОР, у вигляді газу (пару), аерозолю (туману, диму). Засобами доставки отруйних речовин є ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади. Звичайні хімічні б оєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речови­ною, добутою в стаціонарних заводських установках. На відміну від них бінарні боєприпаси споряджаються двома ізольованими (звідси і термін) нетоксичними або малотоксичними вихідними компонентами. Під час польоту хімічного бінарного боєприпасудо цілі, вихідні компоненти змішуються, починається хімічна реакція, після якої утворюється високоток­сична отруйна речовина (наприклад, зарин).

Критеріями бойової ефективності отруйних речовин є: токсичність, швидкість дії, стійкість. Характер і ступінь ураження людей і тварин залежить від виду отруйних речовин і величини дози, що спричиняє токсикоз (отруєння). Отруйні речовини, що використовують­ся в сучасній хімічній зброї, об'єднують у певні сукупності за певними ознаками. Першою такою ознакою є характер токсичної дії на організм. За цією ознакою всі види отруйних речовин поділяються на: нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, Ві-Екс); шкірно-наривні (іприт); загальної отруйної дії (синильна кислота, хлорціан); такі, що викликають задуху (фосген); психохімічні (Бі-Зет); такі, що викликають подразнення слизових оболонок (хло-рацетонфенон, адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес).

Наступною ознакою поділу є тривалість збереження уражаючої здатності ОР. Згідно нею всі ОР поділяються на стійкі та нестійкі. Стійкі отруйні речовини характеризуються тим, що зберігають уражаючу дію протягом кількох діб (до декількох тижнів). Такі ознаки мають нервово-паралітичні та шкірно-наривні ОР. Нестійкі отруйні речовини мають здатність швидко випаровуватися. У випадку їх застосування на відкритій місцевості, уражаюча дія зберігається протягом кількох десятків хвилин. До цієї групи належать синильна кислота, хлорціан, фосген.

Третьою ознакою поділу ОР є швидкість їх дії на організм. За цією ознакою вони по­діляються на дві групи, — такі, що діють швидко та повільно.

Перша група ОР не має періоду прихованої дії, — вони уражають упродовж перших кількох хвилин з моменту застосування. Це зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар. Друга група (діють повільно) має період прихованої дії, що призводить до уражен­ня через деякий час. До цієї групи належать Ві-Екс, іприт, фосген, Бі-Зет.

Для уміння застосувати ефективні заходи протидії ОР необхідно знати, по-перше, з якою конкретно хімічною сполукою ми маємо справу. Тому доцільно знати деякі (основні) характеристики найбільш розповсюджених ОР. Хлор — зелено-жовтий газ із різким запахом, у 2,5 рази важчий за повітря, погано розчиняється у воді. Використовується для знезаражен­ня питної води та стічних вод, вибілювання тканин та паперу, як дезінфікуючий засіб. Небез­пека для людини: уражає легені, викликає опіки дихальних шляхів, шкіри, очей. При кон­центрації 0,1 мг/л наступає смерть від одного-двох подихів. Гранично допустима концентрація — 0,001 мг/л. Під час першої світової війни був використаний як бойова отруй­на речовина. Знезараження (дегазація) здійснюється за допомогою використання гашеного вапна та каустичної соди.

Фосген — газ без кольору, із запахом горілого сіна, важчий за повітря в 3,5 рази, погано розчиняється у воді. Використовується для отримання розчинників, лікарських препаратів, пластмас, пестицидів. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, легені. Отруйна речо­вина задушливої дії, смертельна концентрація 0,4 мг/л, допустима межа концентрації -0,0005 мг/л. Дегазація здійснюється за допомогою розчину аміаку та лугів.

Аміак — газ без кольору, із запахом нашатирю, легший за повітря, добре розчиняється у воді. Використовується для охолодження в холодильних приладах, у хімічній промисловості -

для отримання добрив, азотної кислоти, соди. Небезпека для людини: уражає дихальні шля­хи, нервову систему, шкіру, очі. Концентрація 7,0 мг/л є смертельною дозою, наслідки наста­ють через декілька годин. Максимальна допустима концентрація становить 0,2 мг/л. Дегаза­ція проводиться звичайною водою.

Також необхідно зазначити, що хімічна зброя не має безпосереднього впливу на бу­динки, споруди, промислове обладнання. Водночас, забруднюючи територію, вона призво­дить до небезпеки у життєдіяльності людини.

3. Внаслідок розповсюдження на місцевості ОР утворюються зони хімічного заражен­ня та осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження — територія, на яку вплинула безпосередня дія хімічної зброї (район застосування), а також територія, над якою розійш­лася хмара забрудненого концентратом ОР повітря.

Осередок хімічного ураження — територія, у межах якої внаслідок дії ОР сталося масове ураження людей, тварин, рослин.

Застосування хімічної зброї може відбуватися не в одному місці, а в декількох. У такому випадку до складу зони хімічного зараження буде входити декілька осередків ура­ження.

4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 4 (теоретичний — / год.). Біологічна зброя, заходи та засоби її використання. Характеристика осередку біологічного ураження

1. Серед засобів масового ураження одне з місць посідає біологічна (бактеріологічна) зброя. її призначення полягає у масовому знищенні людей, свійських тварин, посівів, а та­кож пошкодження деяких видів військових матеріалів і спорядження. Засобами доставки біологічної зброї у місця призначення є реактивна артилерія, бойові частини ракет, авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилюватися з авіатехніки. Для диверсійної доставки викори­стовуються портативні прилади (генератори аерозолів, пенали-розпилювачі і т.ін.).

Основу біологічної зброї складають біологічні засоби — хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та отрути (токсини), що виробляються деякими з них як продукти життєдіяльності. Біологічні засоби поділяють за класами, до яких належать ті чи інші мікроорганізми. Так, виокремлюють бактерії. Вони представлені збудниками чуми, сибірської виразки, сапу, туляремії, холери, деякими іншими. Віруси представлені жовтою пропасницею, натуральною віспою, різними видами енцефаліту, пропасницею Денге і дея­кими іншими. Рикетсії представлені збудниками висипного тифу, плямистої пропасниці Скелястих гір та деякими іншими представниками. Грибки представлені збудником бласто­мікозу, кокци-діоідомікозу, гістоплазмозу.

Для ураження свійських тварин можуть використовуватися збудники чуми великої рогатої худоби і свиней, деяких інших захворювань, небезпечних також і для людини (сибі­рська виразка, сап, меліоідоз). Ураження сільськогосподарських рослин може здійснюватися за допомогою збудника іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших рослин, а також комах-шкідників (колорадський жук, саранча, гессенська муха).

2. Осередком бактеріологічного ураження називається територія, на якій внаслідок застосування відповідної зброї виникли масові ураження людей, тварин, рослин. Характерис­тика такого осередку здійснюється шляхом визначення, насамперед, виду бактеріологічного засобу, що був використаний для ураження. Також встановлюється кількість уражених і три­валість дії збудника хвороби. Одночасно здійснюються заходи, спрямовані на локалізацію (обмеження) дії збудників захворювань. З метою уникнення розповсюдження інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації осередків бактеріологічного ураження, видається відповідне

розпорядження. Його здійснює начальник цивільної оборони області, а зміст розпоряджен­ня полягає у створенні в цій зоні карантину або обсервації.

Зона бактеріологічного зараження - це район місцевості або ділянка повітряного про­стору, що заражені збудниками хвороби у небезпечних для населення дозах. Зону зараження характеризують види бактеріальних засобів, що використані для зараження, розміри тери­торії зараження, її розташування по відношенню до важливих об'єктів господарчої діяль­ності, а також час ураження, ступінь небезпеки для людей та зміни цього ступеня упродовж певного відрізку часу. Розміри зони зараження залежать від виду боєприпасів, способу вико­ристання бактеріальних засобів, метеорологічних умов, деяких інших факторів.

Необхідність такого аналізу ситуації обумовлена низкою властивостей, що характери­зують дію біологічної зброї. До таких властивостей належать: спроможність мікроорганізмів викликати масові інфекційні захворювання, навіть у випадку їх незначної кількості; спро­можність більшості інфекційних збудників до швидкої передачі від хворої до здорової люди­ни; значна тривалість дії (наприклад, спорові форми мікробів сибірської виразки зберігають уражаючі властивості декілька років); наявність прихованого (інкубаційного) періоду часу від моменту зараження людини до прояву захворювання; спроможність забрудненого по­вітря потрапляти у різні негерметичні приміщення і таким чином уражати людей і тварин; труднощі в діагностиці та довга тривалість процесу визначення класу мікробів у довкіллі (потрібні спеціальні лабораторні методи досліджень).

До зовнішніх ознак застосування бактеріологічної зброї належать: поява характерного газу (диму, туману), що розповсюджується за напрямком вітру, в місцях вибуху авіаційних бомб або інших боєприпасів; поява хмари, що швидко зникає або темної смуги за авіатехні­кою; наявність маслянистих плям на грунті, деревах, траві або місцях вибуху боєприпасів; зів'янення рослинності чи зміна кольору листя. Також можливими ознаками застосування бактеріологічної зброї є викидання з літаків бомб чи контейнерів і поява у місцях їх падіння гризунів, інших живих істот.

У людей спостерігаються певні розлади у діяльності окремих органів і систем організ­му, а саме: органів дихання, зору (зниження або втрата зору), психічних процесів (відхилення від норми поведінки людей) і моторики (розлад рухових функцій). Серед найбільш небез­печних збудників, що можуть бути використані для ураження є чума, натуральна віспа, холе­ра, сибірська виразка; можуть використовуватися збудник туляремії, ботулізму, деяких інших небезпечних хвороб.