Розділ 6.1. Нормативно-правова база цивільної оборони

Урок 1 (теоретичний - 1 год.). Женевські конвенції про Цивільну оборону. Нормативно-правова база цивільної оборони України, Закон України "Про цивільну оборону України", "Положення про цивільну оборону України". Організаційна структура цивільної оборони України. Обов'язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту

1. Як зазначалося раніше (див. вступний урок, розділ 1.1), внаслідок доброї волі пере­важної більшості країн світу в забезпеченні належного захисту жертв війн і військових конфліктів у 1949 році були розроблені та затверджені чотири Женевські конвенції. їх зміст присвячений захисту поранених, хворих і осіб, які постраждали внаслідок корабельних ката­строф або війни (військових конфліктів) чи стали військовополоненими.

Один із розділів Четвертої конвенції повністю присвячений Цивільній обороні та до­повнений Першим Додатковим Протоколом. Зокрема, у статті 61 визначаються сфери засто­сування Цивільної оборони, — вона є виконанням деяких або всіх названих гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєнних дій або лиха, а також на створення умов для його виживан­ня. Розглянемо, які ж гуманітарні завдання покликана вирішувати Цивільна оборона. До них належать: оповіщення, евакуація, надання сховищ та їх облаштування, здійснення заходів зі світломаскуванням, рятувальні роботи, медичне обслуговування (у тому числі надання першої допомоги) надання релігійної допомоги,

боротьба з пожежами, виявлення і визначення небезпечних районів;; Знезараження та інші, аналогічні цим, заходи захисту, терміноре на­дання житла, термінова допомога в наведенні та підтримуванні порядку в районі лиха, термі­нове поновлення необхідних комунальних служб, термінове поховання трупів, допомога у збереженні важливих об'єктів.

При цьому зазначається, що кожна держава під час розробки власних законодавчих актів, що стосуються діяльності Цивільної оборони, повинна враховувати основні положення норм міжнародного гуманітарного права та керуватися ними у власній практичній діяльності.

2-3. Цивільна оборона України є складовою часткиною загальної системи державних, економічних, соціальних та оборонних заходів. Державні програми України із захисту насе­лення в умовах надзвичайних ситуацій здійснюються на підставі відповідних міжнародних гуманітарних і правових актів та законів. Вони прийняті Верховною Радою України.

Одним з таких державних документів є Закон "Про Цивільну оборону України". Він був прийнятий Верховною Радою України 3 лютого 1993 року. На підставі цього закону, По­становою Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року було затверджено "Положення про Цивільну оборону України". У цьому положенні визначені завдання Цивільної оборони України, порядок її організації та функціонування. Зокрема, в частині першій закону "Про Цивільну оборону України" підкреслюється, що кожен має право на захист свого життя і здоров 'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забез­печення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших централь­них органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самовряду­вання, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування.

Держава як гарант зазначеного права на сьогодні створила відповідну систему — сис­тему Цивільної оборони. Мета її діяльності полягає в захисті населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, економічного, природного та воєнного характеру. Так, у законі зазначається, що "...цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".

Завданнями Цивільної оборони України є: запобігання виникненню надзвичай­них ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, постійне інформування його про наявну обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєн­ний час; організація, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження утворення систем аналізу і прогнозування управління, опові­щення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологіч­ним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів; підготовка і перепідготовка керівного складу цивіль­ної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви насе­лення. Вони реалізуються за територіально-виробничим принципом.

До сил Цивільної оборони належать: її війська, спеціалізовані та невоєнізовані форму­вання. Вони створюються для захисту населення і територій, попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Війська Цивільної оборони України утворюються відповідно до закону України "Про війська Цивільної оборони" і становлять ядро найбільш підготовле­них і мобільних сил. Вони підпорядковуються Міністру міністерства надзвичайних ситуацій.

Спеціалізовані формування є організаційно оформленими підрозділами (в організа­ціях, на підприємствах), що створюються для проведення рятівних і невідкладних робіт, які потребують спеціальної кваліфікації особового складу та застосування спеціальних техніч­них засобів.

Невоєнізовані формування — це група робітників і службовців об'єкта, які об'єднані в окремий підрозділ і забезпечені спеціальною технікою та майном для виконання дій при виникненні надзвичайних ситуацій. Такі невоєнізовані формування створюються на час виникнення надзвичайних ситуацій в областях, районах, а також на підприємствах, уста­новах, організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування. За підпорядкуванням невоєнізовані формування можуть бути територіальними та об'єктовими, за рівнем готов­ності можуть бути підвищеної готовності, а також такі, що розгортаються у випадку при­ведення Цивільної оборони до бойової готовності. На рисунку 5 зображена організаційна структура Цивільної оборони України.

4. В обов'язки учнівської молоді входить вивчення основ цивільного захисту. З цією метою організуються і проводяться відповідні навчальні та виховні заходи. Усі вони спрямо­вані на досягнення спільної мети, — сформувати в учнів необхідні уміння, навички та надати їм знання з питань цивільного захисту. Так, молода особа повинна вміти діяти при загрозі виник­нення надзвичайної ситуації; користуватися засобами індивідуального та колективного захисту;виготовляти прості засоби захисту органів дихання; у пристосовуватися та використовувати домашній одяг та взуття в якості засобів захисту в умовах зараження повітря і місцевості радіо­активними речовинами, отруйними речовинами і біологічними засобами запобігати зара­женню продуктів харчування та питної води;_;проводити часткову санітарну обробку відкритих частин тіла, одягу та взуття; працювати з приборами радіаційної і хімічної розвідки та дози­метричного контролю;діяти у складі поста радіаційного хімічного спостереження, інших формувань; швидко і впевнено виконувати нормативи цивільної оборони; користуватися аптечкою індивідуальною (АІ), надавати першу допомогу ураженим та пораненим; дотримуватись за­ходів безпеки при діях у надзвичайних ситуаціях.

Така потреба в уміннях учнівської молоді продиктована насамперед простими життє­вими правилами, а саме: молода особа, яка не вміє користуватися засобами захисту та не знає правил надання допомоги ураженим, в умовах надзвичайних ситуацій буде безпорадною, а отже не зможе зберегти життя собі та прийти на допомогу товаришу в умовах виникнення надзвичайних ситуацій.

5. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.