
- •Р03діл ііі Реалізація змісту навчальної програми
- •Розділ 1.1. Нормативно-правова база з військових питань. Історія розвитку українського війська
- •5. Підбиття підсумків заняття, висновки, відповіді на питання учнів.
- •3. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.
- •Розділ 1.2. Військова присяга та військова символіка України
- •Розділ 2.1. Військовослужбовці та стосунки між ними. Військова дисципліна
- •3. Один зі Статутів зсу, а саме Статут внутрішньої служби визначає обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців під час їх служби. Зокрема, в ньому зазначається, що
- •Розділ 2.2. Організація внутрішньої та вартової служби
- •Розділ 3.1. Стрілецька зброя та поводження з нею
- •Розділ 3.2. Основи стрільби
- •2. Отже, після вильоту куля набуває максимальної швидкості. Цю швидкість ще називають початковою, вимірюється вона в метрах на секунду (м/с).
- •Розділ 4.1. Основи загальновійськового бою
- •Розділ 6.1. Нормативно-правова база цивільної оборони
- •Розділ 6.2. Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу
- •3. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.
- •Розділ 6.3. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- •Розділ 6.5. Організація цивільної оборони навчального закладу
- •4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.
- •Розділ 7.1. Нормативно-правові документи щодо захисту життя та здоров'я людини. Основи анатомії та фізіології людського організму
- •Розділ 7.2. Смерть, ознаки клінічної та біологічної смерті, методи оживлення потерпілих
- •5. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.
Розділ 6.1. Нормативно-правова база цивільної оборони
Урок 1 (теоретичний - 1 год.). Женевські конвенції про Цивільну оборону. Нормативно-правова база цивільної оборони України, Закон України "Про цивільну оборону України", "Положення про цивільну оборону України". Організаційна структура цивільної оборони України. Обов'язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту
1. Як зазначалося раніше (див. вступний урок, розділ 1.1), внаслідок доброї волі переважної більшості країн світу в забезпеченні належного захисту жертв війн і військових конфліктів у 1949 році були розроблені та затверджені чотири Женевські конвенції. їх зміст присвячений захисту поранених, хворих і осіб, які постраждали внаслідок корабельних катастроф або війни (військових конфліктів) чи стали військовополоненими.
Один із розділів Четвертої конвенції повністю присвячений Цивільній обороні та доповнений Першим Додатковим Протоколом. Зокрема, у статті 61 визначаються сфери застосування Цивільної оборони, — вона є виконанням деяких або всіх названих гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєнних дій або лиха, а також на створення умов для його виживання. Розглянемо, які ж гуманітарні завдання покликана вирішувати Цивільна оборона. До них належать: оповіщення, евакуація, надання сховищ та їх облаштування, здійснення заходів зі світломаскуванням, рятувальні роботи, медичне обслуговування (у тому числі надання першої допомоги) надання релігійної допомоги,
боротьба з пожежами, виявлення і визначення небезпечних районів;; Знезараження та інші, аналогічні цим, заходи захисту, терміноре надання житла, термінова допомога в наведенні та підтримуванні порядку в районі лиха, термінове поновлення необхідних комунальних служб, термінове поховання трупів, допомога у збереженні важливих об'єктів.
При цьому зазначається, що кожна держава під час розробки власних законодавчих актів, що стосуються діяльності Цивільної оборони, повинна враховувати основні положення норм міжнародного гуманітарного права та керуватися ними у власній практичній діяльності.
2-3. Цивільна оборона України є складовою часткиною загальної системи державних, економічних, соціальних та оборонних заходів. Державні програми України із захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій здійснюються на підставі відповідних міжнародних гуманітарних і правових актів та законів. Вони прийняті Верховною Радою України.
Одним з таких державних документів є Закон "Про Цивільну оборону України". Він був прийнятий Верховною Радою України 3 лютого 1993 року. На підставі цього закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року було затверджено "Положення про Цивільну оборону України". У цьому положенні визначені завдання Цивільної оборони України, порядок її організації та функціонування. Зокрема, в частині першій закону "Про Цивільну оборону України" підкреслюється, що кожен має право на захист свого життя і здоров 'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування.
Держава як гарант зазначеного права на сьогодні створила відповідну систему — систему Цивільної оборони. Мета її діяльності полягає в захисті населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, економічного, природного та воєнного характеру. Так, у законі зазначається, що "...цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".
Завданнями Цивільної оборони України є: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, постійне інформування його про наявну обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час; організація, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження утворення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів; підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення. Вони реалізуються за територіально-виробничим принципом.
До сил Цивільної оборони належать: її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Вони створюються для захисту населення і територій, попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Війська Цивільної оборони України утворюються відповідно до закону України "Про війська Цивільної оборони" і становлять ядро найбільш підготовлених і мобільних сил. Вони підпорядковуються Міністру міністерства надзвичайних ситуацій.
Спеціалізовані формування є організаційно оформленими підрозділами (в організаціях, на підприємствах), що створюються для проведення рятівних і невідкладних робіт, які потребують спеціальної кваліфікації особового складу та застосування спеціальних технічних засобів.
Невоєнізовані формування — це група робітників і службовців об'єкта, які об'єднані в окремий підрозділ і забезпечені спеціальною технікою та майном для виконання дій при виникненні надзвичайних ситуацій. Такі невоєнізовані формування створюються на час виникнення надзвичайних ситуацій в областях, районах, а також на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування. За підпорядкуванням невоєнізовані формування можуть бути територіальними та об'єктовими, за рівнем готовності можуть бути підвищеної готовності, а також такі, що розгортаються у випадку приведення Цивільної оборони до бойової готовності. На рисунку 5 зображена організаційна структура Цивільної оборони України.
4. В обов'язки учнівської молоді входить вивчення основ цивільного захисту. З цією метою організуються і проводяться відповідні навчальні та виховні заходи. Усі вони спрямовані на досягнення спільної мети, — сформувати в учнів необхідні уміння, навички та надати їм знання з питань цивільного захисту. Так, молода особа повинна вміти діяти при загрозі виникнення надзвичайної ситуації; користуватися засобами індивідуального та колективного захисту;виготовляти прості засоби захисту органів дихання; у пристосовуватися та використовувати домашній одяг та взуття в якості засобів захисту в умовах зараження повітря і місцевості радіоактивними речовинами, отруйними речовинами і біологічними засобами запобігати зараженню продуктів харчування та питної води;;проводити часткову санітарну обробку відкритих частин тіла, одягу та взуття; працювати з приборами радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю;діяти у складі поста радіаційного хімічного спостереження, інших формувань; швидко і впевнено виконувати нормативи цивільної оборони; користуватися аптечкою індивідуальною (АІ), надавати першу допомогу ураженим та пораненим; дотримуватись заходів безпеки при діях у надзвичайних ситуаціях.
Така потреба в уміннях учнівської молоді продиктована насамперед простими життєвими правилами, а саме: молода особа, яка не вміє користуватися засобами захисту та не знає правил надання допомоги ураженим, в умовах надзвичайних ситуацій буде безпорадною, а отже не зможе зберегти життя собі та прийти на допомогу товаришу в умовах виникнення надзвичайних ситуацій.
5.
Підбити підсумки, зробити висновки,
дати відповіді на питання.