2. Отже, після вильоту куля набуває максимальної швидкості. Цю швидкість ще нази­вають початковою, вимірюється вона в метрах на секунду (м/с).

Початкова швидкість кулі є однією з найбільш важливих характеристик, що відобра­жає бойові властивості зброї. Це обумовлено тим, що більша початкова швидкість руху кулі сприяє збільшенню дальності її польоту, а також визначає інші, не менш важливі характери­стики, - дальність прямого пострілу, вбивчу й пробивну силу, зменшення впливу зовнішніх факторів на політ кулі.

Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола, ваги кулі, ваги, температури та вологості порохового заряду, форми та розмірів зерен пороху, щільності роз­міщення пороху.

Як зазначалося, іншою, не менш важливою характеристикою стрілецької зброї є про­бивна дія кулі, що характеризується глибиною її проникнення у перешкоду певної щільності. Так, куля, випущена із АК-74 здатна зробити наскрізну пробоїну, наприклад, у бронежилеті з відстані 550 м (вірогідність пробоїни — 75-100%), у загорожі із щільно втрамбованого снігу чи землі товщиною відповідно 50-60 та 20-25 см — з відстані 400 м, стандартній цеглині (товщина 10-12 см) — з відстані 100 м. Як бачимо дані дещо вражають. Саме тому цей автомат вважається одним з найкращих зразків зброї такого виду.

3. Було зазначено у відповіді на перше питання, що в момент, коли куля рухається стволом зброї, тиск газів, які залишилися у стволі, спричиняють дію на механізми зброї. Це призводить до появи віддачі. Віддача — це рух зброї (ствола) назад під час пострілу. Вона відчувається нами як поштовх у плече, руку, грунт.

Дія віддачі характеризується величиною швидкості та енергії. Швидкість віддачі зброї приблизно у стільки разів менша від початкової швидкості кулі, в скільки разів куля легша за зброю. В автоматичній зброї, що має газовідвідний отвір у стволі, можна спостерігати деяке відхилення в сторону, протилежну його розташуванню. Сполучення таких впливів призво­дить до утворення кута між напрямком вісі каналу ствола, що був до пострілу і тим напрям­ком, що канал ствола зайняв у момент вильоту кулі. Різниця між цими двома напрямками утворюють певний кут, який називається кутом вильоту.

Значення цього кута можуть бути позитивними або негативними. У першому випадку вісь каналу ствола у момент вильоту кулі знаходиться вище положення, що займав ствол перед пострілом. У другому випадку, — навпаки вісь каналу ствола у момент вильоту' кулі знаходиться нижче того положення, що займав ствол перед пострілом.

Вплив кута вильоту на якість стрільби, зазвичай, можна усунути. Нарпиклад, з метою зменшення негативного впливу віддачі в деяких зразках стрілецької зброї застосовуються спеціальні пристрої-компенсатори, — порохові гази, що витікають із каналу ствола, вдаряються у стінки компенсатора і таким чином дещо опускають дулову частину ствола ліворуч-униз. Це дозволяє частково зменшити кутову різницю, а отже збільшити влучність ведення стрільби.

4. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 2 (теоретичний — 1 год.). Утворення траєкторії, прямий постріл, прикритий, уражувальний і мертвий

простір та їх практичне значення

1. На попередньому занятті розглядалися питання, пов'язані з початком руху кулі після виконання пострілу із стрілецької зброї. Нагадаємо, що після того, як куля покинула ствол зброї вона починає рухатися у повітрі. Іншими словами, на неї починають діяти усі зовнішні фактори довкілля. Таких факторів дуже багато, — від кліматичних (вітер, дощ) до механічних (сила тертя із повітрям) і фізичних (сила тяжіння). Разом з тим, варто зазначити, що головними у цьому комплексі є сила тяжіння та сила опору повітря. Загалом можна кон­статувати, що вони діють негативно на кулю. Наприклад, сила тяжіння відхиляє кулю вниз, а сила опору повітря — уповільнює рух кулі в повітрі і, водночас, намагається перекинути її головною частиною назад. Внаслідок зазначених впливів, швидкість польоту кулі поступово зменшується. У свою чергу, сила опору обумовлюється трьома причинами: тертям об повітря, виникненням завихрень та балістичної хвилі, а її величина залежать від швидкості польоту, форми та калібру кулі.

Зазначені, атакож інші особливості руху об'єктів вивчає спеціальна наука — балістика. Згідно з визначенням, балістика — це наука про рух предмету (приладу, а у нашому випадку — снаряду чи кулі). Сьогодні, балістика як наукова дисципліна поділяється на дві незалежні галузі знань, — внутрішню та зовнішню балістику. Перша вивчає процеси, що відбуваються під час пострілу, а головним чином — під час руху кулі (снаряду) по каналу ствола; друга — досліджує рух кулі (снаряду) після закінчення впливу на неї порохових газів. Отже, з ураху­ванням нашого питання, відповідь на нього потрібно шукати в зовнішній балістиці.

Одним із основних термінів, що використовує зовнішня балістика є траєкторія — крива лінія, яку описує центр ваги кулі під час польоту в повітрі.

Форма траєкторії залежить від кута піднесення, — з його збільшенням висота траєк­торії та повна горизонтальна дальність польоту кулі збільшується. Проте, це відбувається лише протягом частки від загальної відстані польоту кулі. Після неї висота траєкторії про­довжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність, навпаки — зменшуватись. Відповід­ний першій частці польоту кут (кут піднесення) називається кутом найбільшої дальності. Його величина для переважної більшості видів стрілецької зброї становить біля 35°.

Траєкторії, при яких кут піднесення є меншим за кут найбільшої дальності, назива­ються настильними. У випадках, коли кут піднесення виявляється більшим за кут найбіль­шої дальності, говорять про навісну траєкторію. Під час стрільби з однієї зброї можна отри­мати дві траєкторії з однаковою горизонтальною дальністю, — настильну і навісну. Проте, під час стрільбі із стрілецької зброї та гранатометів використовують лише настильні траєкторії.

Інший термін, шо використовується у зовнішній балістиці називається прямим пост­рілом. Під ним розуміють такий постріл, під час якого траєкторія кулі упродовж усієї відстані польоту не перевищує розмірів цілі. Межа такого прямого пострілу для різних видів стрілецької зброї неоднакові. Вона залежить від висоти цілі та настильної траєкторії. У такому випадку стрільба може здійснюватися без зміни прицілу, а точка прицілювання обирається за її нижнім обрізом.

Наступним терміном є уражувальний простір (глибина уражувального простору). Під таким простором розуміють відстань на місцевості на протязі якої будь-яка ділянка траєк­торії не перевищує висоти цілі. Глибина уражувального простору залежить від висоти цілі, -вона буде тим більшою, чим вищою є ціль. Також, глибина уражувального простору залежить від приземленості траєкторії, — глибина збільшується із зменшенням відстані від землі до лінії траєкторії (траєкторія більш приземлена) та від кута нахилу місцевості, — зверху-вниз — глибина уражувального простору зменшується, знизу-вгору — збільшується.

Ще один термін, який використовується в теорії вогневої підготовки називається при­критим простором. Під ним розуміють простір за укриттям, що не пробивається кулею. Відстань такого простору оцінюється від гребня укриття (верхня точка) до точки зустрічі. Вона буде залежати від висоти прикриття та приземленості траєкторії, — чим більша висота прикриття і більш приземлена траєкторія, тим більшою буде і відстань прикритого простору. В зв'язку з прикритим простором говорять про його частину, на якій ціль не може бути уражена за даної траєкторії, — так званий "мертвий" (неуражувальний) простір. Відстань цього простору буде залежати від висоти укриття, висоти цілі та приземленості траєкторії -чим більша висота укриття, менша висота цілі та приземленіша траєкторія, тим відстань мертвого простору буде більшою.

2. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.