Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні шляхом становлення та розвитку соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, що дозволяє забезпечити реалізацію соціальних та екологічних пріоритетів у рекреаційному природокористуванні та суттєво підвищити його ефективність завдяки розробленим механізмам та заходам. У процесі дослідження зроблені такі висновки: 1. Автором доведено, що недостатнє обґрунтування сутності рекреаційного природокористування, неврахування усіх форм його вияву призводить до зниження ефективності його функціонування. Системні зміни в економіці України, загострення екологічних та соціальних проблем обумовлюють необхідність формування теоретичних і методологічних засад рекреаційного природокористування для розробки соціоекологоорієнтованої моделі його розвитку в умовах ринкової економіки, що забезпечить реалізацію екологічних та соціальних пріоритетів, позитивно вплине на розвиток рекреаційного підприємництва. 2. На основі аналізу та систематизації наукових напрацювань з метою розвитку теорії природокористування автором розроблено наукові основи рекреаційного природокористування, які полягають у розкритті його сутності, визначенні предмета, об’єкта, закономірностей, принципів, функцій, комплексного критерію ефективності функціонування рекреаційного природокористування, що перебуває в умовах ринкових трансформацій. Використання системного підходу дало можливість вивчити рекреаційне природокористування з трьох позицій – як явища, процесу, виду економічної діяльності, що дозволило обґрунтувати не лише теоретичні та методологічні положення, а й забезпечило прикладний характер дослідження. Як явище, рекреаційне природокористування є динамічною відкритою системою, у межах якої відбувається взаємодія людини з природним середовищем щодо використання його рекреаційних властивостей. Як процес, рекреаційне природокористування є сукупністю взаємопов’язаних та взаємозалежних складових, виключення однієї з яких негативно відображатиметься на ефективності рекреаційного природокористування загалом. Як вид економічної діяльності, рекреаційне природокористування забезпечує розвиток рекреаційної сфери шляхом раціонального та ефективного використання ПРР. 3. Автором розроблено методологічні підходи до вивчення трансформацій у рекреаційному природокористуванні, що дало можливість комплексно, послідовно вирішити поставлені у дисертації завдання. Зокрема, теоретико-методологічний рівень дослідження забезпечив вироблення підходів та схеми дослідження для визначення сутності основних категорій та понять, формування методологічного інструментарію дослідження ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні; на аналітичному рівні здійснено дослідження рекреаційного природокористування як складної, поліфункціональної системи, яка перебуває в стані трансформації, пов’язаної, з одного боку, з формуванням ринкової економіки в Україні, з другого – глобальними змінами в системі “природа–суспільство”; проектний рівень забезпечив розробку моделі соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, а організаційно-прикладний – розробку заходів щодо реалізації цієї моделі. 4. У дисертаційній роботі досліджено еволюцію рекреаційного природокористування, визначено етапи трансформацій, кожному з яких характерні певні тенденції розвитку, підходи, механізми, які обумовили особливості функціонування рекреаційного природокористування (етап розвитку рекреаційного природокористування, що базувався на адміністративних методах управління; етап наукового обґрунтування процесів використання природних рекреаційних ресурсів з позицій рекреаційної географії; етап розвитку рекреаційного природокористування на засадах економічного механізму природокористування). Виявлення недоліків та позитивного досвіду на кожному з етапів дало можливість обґрунтувати доцільність переходу на модель соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, заклавши в ній ті механізми реалізації, які забезпечать уникнення системних та структурних негативів минулих періодів. 5. В роботі доведено, що нині відбувається формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні. Це обумовило необхідність визначення сутності ринку рекреаційних ресурсів, дослідження передумов і проблем його становлення та розвитку. Ринок рекреаційних ресурсів розглядається автором як сукупність відносин між продавцями (власниками) та покупцями (користувачами) рекреаційних ресурсів щодо їх розподілу, використання, передачі прав володіння, розпорядження, користування для забезпечення потреб у ПРР, встановлення ціни, отримання доходу від використання природних рекреаційних ресурсів. Виявлені у роботі особливості, проблеми та позитиви РРР, його типи та функції дозволять підприємцям, представникам виконавчої влади зорієнтуватися в нових умовах господарювання та конкурентному середовищі. 6. Розроблена автором модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування забезпечила визначення однорідних груп регіонів за однойменним показником. Це дозволило визначити напрями спеціалізації регіонального рекреаційного природокористування, можливості та загрози, сильні та слабкі сторони його розвитку. Водночас модель дозволяє використати проміжні результати дослідження за кожною з груп природно-ресурсних, економічних, соціальних та екологічних показників і зробити висновки щодо перспектив розвитку певних напрямів рекреаційного природокористування. Показники концентрації ПРР у регіонах України свідчать про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, резерви розширення обсягів використання ПРР у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях. На основі кластерного аналізу визначено характерні групи регіонів з високим, середнім і низьким рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування. До регіонів з високим рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування віднесено АР Крим, Одеську, Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Хмельницьку області, середнім – Волинську, Тернопільську, Сумську, Чернігівську, Харківську, Рівненську, Житомирську, Полтавську, Херсонську, Київську, Луганську, Вінницьку, Черкаську області, низьким – Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську області. Застосування SWOT-аналізу дало можливість визначити сильні та слабкі сторони, можливості та загрози репрезентативних регіонів з названих груп, на основі чого можна формувати типові стратегії розвитку рекреаційного природокористування. Результати аналізу показали, що потреба у ПРР зростатиме, регіони з рекреаційною спеціалізацією вичерпали можливості подальшого розвитку за незмінності підходів до використання ПРР; значно зростає перспективність освоєння природно-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону та Полісся. 7. У дисертації доведено, що сучасна екологічна ситуація, незворотність взаємовпливів у системі “природа–суспільство” потребують суттєвих трансформацій економічних відносин і корегування ринкових механізмів. Тому перспективна трансформація рекреаційного природо-користування передбачає етап формування соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (СЕОРРР), де взаємопов’язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечує узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у сфері рекреаційного природокористування з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб’єктів. Елементи розробленої концепції використано при розробці концептуальних основ формування політики освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону. 8. У дисертації обґрунтовано, що збалансований розвиток ринку рекреаційних ресурсів має забезпечувати комплексний регуляторний механізм, який розглядається автором як сукупність інституцій, методів, заходів та інструментів, і поєднує засоби державного та громадського регулювання. У роботі визначено етапи формування та впровадження комплексного регуляторного механізму, його типи, види регуляторики та відповідні групи адміністративно-правових, організаційних, фінансово-економічних, соціокультурних інструментів, що можуть використовуватися державними та регіональними органами самоврядування та виконавчої влади для підвищення ефективності рекреаційного природокористування. 9. Автором обґрунтовано необхідність розробки комплексного критерію оцінки ефективності функціонування СЕОРРР – соціоекологоекономічного оптимуму, який враховує достатній рівень задоволення потреб у рекреаційних ресурсах при екологічно припустимих навантаженнях в такому режимі їх використання, що забезпечить прибуткову діяльність рекреаційних закладів і надходження коштів до відповідних бюджетів. Цей критерій рекомендується використовувати при плануванні розвитку діючих та проектуванні нових рекреаційних закладів. 10. У дисертації обґрунтовано необхідність застосування, розкрито сутність та розроблено методологічні положення маркетингу рекреаційних територій як ефективного інструмента становлення та розвитку СЕОРРР. Водночас маркетинг рекреаційних територій розглянуто як філософію, передову ідею та інструмент стратегічного розвитку рекреаційного природокористування, що забезпечує комплексне вирішення його проблем. Автором обґрунтовано доцільність використання маркетингового підходу до визначення ціни на природні рекреаційні ресурси на основі дворівневої моделі, що забезпечує адекватне відображення рекреаційної цінності ресурсів на етапі обґрунтування ринкової вартості природних рекреаційних ресурсів та власне встановлення ринкової ціни на етапі проведення конкурсних торгів, де основну роль відіграє співвідношення попиту та пропозиції.  У роботі здійснено теоретичне узагальнення та уточнено класифікацію чинників формування рекреаційних потреб (індивідуальні, групові, суспільні), що дає можливість у практичній діяльності прогнозувати зміну попиту на природні рекреаційні ресурси та моделювати залежності його реалізації відповідно до схеми побудови зв’язків між суб’єктами ринку рекреаційних ресурсів. Водночас, це основа для сегментації ринку рекреаційних ресурсів, вибору цільових сегментів, обґрунтування стратегій розвитку рекреаційного природокористування. Доведено, що пропозиція на ринку рекреаційних ресурсів визначається наявністю, різноманітністю, розташуванням і доступністю природних рекреаційних ресурсів, рівнем розвитку спеціальної та загальної інфраструктури, інформаційного забезпечення. Ці напрацювання рекомендовано використовувати при дослідженні кон’юнктури ринку рекреаційних ресурсів. 11. Автором обґрунтовано, що становлення та розвиток соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів передбачає формування відповідного інституційного середовища. Інституційною основою становлення ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні є розвиток відносин власності у напрямку персоніфікації власника, чіткого визначення його прав і обов’язків, вибору такої форми власності, яка забезпечить найкращі умови для розвитку рекреаційного природокористування та підприємництва, високий рівень зацікавленості в ефективному використанні, охороні, збереженні та поліпшенні якості ПРР. У роботі доведено, що таким вимогам найбільше відповідає власність громад на ПРР. У дисертації доведено, що існують негативні тенденції в рекреаційному природокористуванні, пов’язані з нецільовим використанням ПРР, погіршенням їх якості, забрудненням та втратою рекреаційних властивостей. Тому для забезпечення цільового використання ПРР, їх збереження, охорони, раціонального використання розроблено систему організаційних рішень, які включають формування Фонду рекреаційних земель України, запровадження системи дозволів на спеціальне та комплексне природокористування, лімітування рекреаційних навантажень, паспортизацію рекреаційних об’єктів. Ці пропозиції доцільно впровадити на державному рівні із законодавчим супроводом, розробленим у дисертації. 12. На основі вивчення зарубіжного досвіду автором зроблено висновки щодо необхідності створення сприятливих умов для впровадження прогресивних форм підприємництва у рекреаційному природокористуванні. Найбільш перспективними є оренда, концесія, франчайзинг, субконтрактинг. Обґрунтовано доцільність використання таких форм територіальної організації рекреаційного природокористування – рекреаційних парків, корпорацій, кластерів, спеціальних туристично-рекреаційних зон, курортополісів, що забезпечать активізацію інвестиційної діяльності у рекреаційному природокористуванні. У роботі доведено, що існує нагальна потреба у формуванні системи управління природокористуванням, яка була б адаптована до реалій сьогодення і забезпечувала б узгодження економічних, соціальних та екологічних інтересів держави, суб’єктів господарювання, окремих членів суспільства та суспільства загалом в умовах розвитку ринкових відносин. Тому розроблено пропозиції щодо удосконалення системи управління рекреаційним природокористуванням шляхом посилення його регіонального рівня. У дисертації обґрунтовано необхідність удосконалення системи фінансового забезпечення розвитку рекреаційного природокористування для формування дієвих мотивацій щодо ефективного та раціонального використання ПРР. Складовими фінансового забезпечення є формування екологічних фондів, траст-фондів, громадських об’єднань, запровадження екологічного страхування і створення Фонду розвитку та охорони рекреаційних земель у регіонах з рекреаційною спеціалізацією. Результати дослідження показали, що одним з найважливіших напрямів удосконалення територіального управління є використання стратегічного планування й управління, що дозволяє передбачати і досягати очікуваних результатів. Це обумовило розробку багаторівневої схеми формування стратегій, що включає загальні стратегії розвитку рекреаційної сфери регіону, стратегії розвитку рекреаційного природокористування з урахуванням чинників, що визначають його регіональні особливості, маркетингові стратегії для конкретних рекреаційних територій регіону. На основі викладених підходів автором сформована матриця стратегічного позиціонування регіонів України, у якій здійснено вибір стратегій для кожного регіону. Запропоновані заходи покликані забезпечити перехід до нової моделі його розвитку – соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.