Лекція 10 Світ у другій половині XX ст.: основні тенденції соціально-економічного і політичного розвитку

ЗМІСТ

1. Зміни у світі внаслідок Другої світової війни

2. Створення ООН

3. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини

4. Формування постіндустріального суспільства

5. Ліквідація колоніалізму, утворення та розвиток незалежних держав

6 Нове співвідношення сил у світі після краху комуністичних режимів у Східній Європі і розпаду СРСР

1. Зміни у світі внаслідок Другої світової війни

Під час Другої світової війни СРСР, Велика Британія, Франція, США та інші держави активно співробітничали в рамках антигітлерівської коаліції, незважаючи на полі­тичні та ідеологічні розбіжності. В 1945-1948 рр. коаліція фактично розпалася, а вчорашні союзники розпочали не­примиренну боротьбу за вплив у повоєнному світі. Між СРСР та західними країнами розпочалася "холодна війна". Розвиток міжнародних стосунків у роки "холодної війни" визначався головним чином гострим суперництвом над­держав — США та СРСР. їхнє суперництво мало військо­во-політичний характер, але при цьому як одна, так й інша сторона намагалися уникнути розгорнутого військового конфлікту, не будучи впевненими у позитивному результа­ті. Війна виявила всі недоліки диктаторського безкон­трольного режиму влади Сталіна. Народ-переможець опинився за "залізною завісою". Непевні надії на демокра­тизацію та підвищення добробуту швидко розвіялися. Партійно-політичне керівництво СРСР намагалося закон­сервувати тоталітарний режим у країні та продовжувало втілювати ідеї "світової соціалістичної революції".

Визволяючи країни Східної, Центральної та Південно-Східної Європи від нацистської окупації, Радянський Со­юз запроваджував тут "радянську модель" суспільного устрою, перешкоджав проведенню вільних та демократич­них виборів, втручався у внутрішні справи суверенних держав. Внаслідок цих дій у Чехословаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, в радянській окупаційній зоні Німеччини було запроваджено тоталітар­ні комуністичні режими.

СРСР, беручи участь у війні з Японією, намагався збільшити свій вплив на Далекому Сході. Активне політичне і військово-технічне втручання СРСР у громадянську війну в Китаї (1945-1949 рр.) призвело до того, що китайські комуністи здобули перемогу над Гоміньданом та запровадили прорадянський маоїстський режим у найбільшій азіатській країні. З 1945 р. радянські війська перебували у Північній Кореї, де сприяли зміцненню влади Кім Ір Сена — лідера корейських комуністів. Реалізуючи свої ідеологічні настанови, радянське керівництво сприяло розколу Кореї на дві держави та нагнітанню напруженості у відносинах між ними. СРСР також підтримував Північний В'єтнам, де національно-визвольний рух очолили комуніс­ти на чолі з Хо Ші Міном. Коли до влади на Кубі (1960 р.) прийшли комуністи, було створено "світову соціалістичну систему".

Сполучені Штати Америки, лишаючись форпостом західного світу та побоюючись зростання комуністичної загрози, в свою чергу намагалися об'єднати країни Заходу під своєю егідою, захищаючи цінності демократії та волі у боротьбі проти тоталітаризму, та запровадити свій вплив у світі. Поразка Німеччини та її союзників розвінчала ідеї та практику тоталітаризму. В Європі перемогли ідеї демократії, свободи та прав особи. Однак європейські країни, в тому числі й країни-переможниці — Велика Британія та Франція, зазнали великих матеріальних збитків під час війни. Були зруйновані міста і села колишніх тоталітарних держав — Німеччини та Італії, їхня економіка перебувала у критичному стані. США прийняли рішення щодо віднов­лення економічного потенціалу західноєвропейських дер­жав, посилення своєї присутності та впливу в регіоні, створення умов, які б виключили відродження фашизму й реваншизму в Європі. З цією метою розпочалася реалізація "плану Маршалла", який здійснювався з 1948 до 1952 рр. та передбачав економічну допомогу 16 державам Європи загальною сумою 17 млрд доларів. Головною умовою подання допомоги була відмова від націоналізації промисловості, за­охочення приватного підприємництва. 60% коштів, згідно з "планом Маршалла", дістали Велика Британія, Франція, Іта­лія, Західна Німеччина. США стали головним ініціатором створення у квітні 1949 р. військово-політичного блоку НАТО, до якого спочатку увійшли США, Канада, Велика Британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Ісландія, Португалія — всього 12 держав. Розуміючи важливість подальшої інтеграції, 6 європейських держав — ФРН, Італія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург — заснували 1957 р. Європейську Економічну Спіль­ноту (ЄЕС) — "Спільний ринок".

У свою чергу, під керівництвом СРСР у січні 1949 р. було створено Раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), а в травні 1955 р. — Варшавський Договір: військово-полі­тичний союз 9 країн — СРСР, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Албанії та Югославії (дві останні надалі вийшли з союзу).

Відносини між СІЛА та СРСР і тими державами, що стояли за ними, у 50-70 рр. характеризувалися згортанням економічних, політичних, культурних зв'язків, безпрецедентною гонкою озброєнь, в тому числі виникненням регіональних конфліктів, найбільш небезпечними з яких були війни в Кореї (1950-1953 рр.), на Близькому Сході (1956, 1967, 1973 рр.), Карибська криза (1962 р.) та інші.