- •2. Електричні кола змінного струму
- •2.1. Загальні поняття та визначення теорії електричних кіл (лекція 3)
- •2.2. Змінний синусоїдний струм
- •2.2.1. Отримання синусоїдного струму та миттєві значення електричних величин.
- •2.2.2. Фази змінної величини і фазовий кут. Векторні діаграми.
- •2.2.3. Використання комплексних чисел для аналізу кіл синусоїдного струму.
- •2.2.4. Діюче і середнє значення синусоїдних величин.
- •2.3. Лінійні електричні кола синусоїдного струму
- •2.3.1. Особливості кіл змінного синусоїдного струму.
- •2.3.2. Основні закони кіл синусоїдного струму.
- •2.3.3.1. Коло синусоїдного струму з резистором.
- •2.3.3.2. Коло синусоїдного струму з ємністю.
- •2.3.3.3. Коло синусоїдного струму з індуктивністю.
- •2.3.3.4. Послідовне з’єднання елементів.
2.2.3. Використання комплексних чисел для аналізу кіл синусоїдного струму.
Застосування комплексних чисел для розрахунків кіл синусоїдного струму дає можливість замінити диференційні рівняння, якими описуються процеси у цих колах, алгебраїчними рівняннями. Метод аналізу та розрахунку електричних кіл синусоїдного струму з використанням комплексних часто називають символічним або комплексним методом.
З курсу математики відомо, що синусоїдну функцію, зокрема обертовий вектор-орт (рис. 2.10), можна записати комплексним числом. Тому при розрахунках електричних кіл синусоїдного струму, замість геометричних дій з векторами, використовують більш зручні і точніші алгебраїчні дії з комплексними числами.


Рис.
2.10. До запису комплексного числа Рис.
2.11. Лінійна вольт-амперна характеристика
Відомо, що комплексне число може бути записано у алгебраїчній, показниковій і тригонометричній формах, відповідно:
;
;
,
де
a та
b – відповідно,
дійсна та уявна складові комплексного
числа (проекції вектора на вісі,
відповідно, дійсних та уявних чисел); А
– модуль комплексного числа (довжина
вектора);
– аргумент комплексного числа (кут
нахилу вектора до вісі дійсних чисел);
– уявне число; е
– основа натурального логарифму.
Для переходу від однієї форми запису комплексного числа до іншої використовують співвідношення (рис. 2.10):
;
;
та
.
Комплекс діючого
значення електричної величини, що
змінюється у часі за синусоїдою, виділяють
крапкою над символом, який відображає
цю величину. Наприклад:
–
комплекс діючого значення струму;
– комплекс діючого значення напруги.
Якщо електрична величина не є синусоїдною,
то комплекс її значення виділяють рискою
під символом, який відображає цю величину.
Наприклад: Z
– комплекс повного опору; S
– комплекс повної потужності.
Додавати або віднімати комплексні числа зручніше коли вони надані у алгебраїчній формі запису:
;
![]()
Виконувати множення, або ділити – зручніше коли числа надані у показниковій формі:
;

Комплекси величини, які відрізняються тільки за знаком аргументу, називають спряженими комплексами. В електротехніці спряжений комплекс звичайно виділяють “зірочкою” над символом величини. Так, наприклад, якщо маємо
,
то спряжений комплекс буде:
![]()
Зазначимо, що при множенні комплексу величини на спряжений комплекс, в результаті одержимо квадрат модуля цієї величини –
.
2.2.4. Діюче і середнє значення синусоїдних величин.
Широке впровадження синусоїдного струму, обумовило необхідність пошуку простого та зручного способу розрахунку енергії, що віддає струм до зовнішнього кола. Використання для цього законів постійного струму і виконання дій у миттєвих значеннях змінного струму, призводить до громіздких розрахунків, що часто є недоцільним.
Звичайно, аналіз кіл синусоїдного струму можна було б проводити з використанням векторних діаграм, методика побудови яких у миттєвих значеннях синусоїдної величини розглянута вище. Але і при цьому є ускладнення. По-перше, геометричні дії, як правило, не забезпечують потрібної точності розрахунків. По-друге, для вимірювання миттєвих значень електричних величин потрібні складні і дорогі прилади – осцилографи. Вихід був знайдений на підставі властивостей енергії переходити з одного виду в інший.
Відомо, що при
проходженні постійного струму І
по провіднику з опором R,
за час t
у провіднику виділяється кількість
теплоти (закон Джоуля-Ленца) –
або
.
Кількість теплоти протягом періоду T (t =Т), с, становитиме:
.
При цьому електрична потужність, як робота струму в одиницю часу, буде:
.
Оскільки при проходженні змінного струму в провіднику також виділяється теплота, то для оцінки цього ефекту у теорію змінного струму було введено поняття діюче або ефективне значення струму
Під діючим значенням змінного струму розуміють таке значення еквівалентного йому постійного струму, який проходячи в тому ж, що і змінний струм провіднику, за однаковий час виділяє у цьому провіднику таку ж кількість теплоти.
Кількість теплоти,
яка виділиться при проходженні змінного
струму -
.
Отже, змінним
струмом
за
той же час Т
в тому ж опорі R
буде виділено теплоти:

.
Тут для рішення
використано, що
,
та те, що
.
Врахувавши, що
,
находимо, що
або
,
звідки маємо
.
З
виразу
,
можна знайти, що
,
отже, миттєве значення змінного
синусоїдного струму дорівнює діючому
значення цього ж струму в момент часу
.
Отже. тепер можна сказати, що під діючим значенням змінного струму розуміють те із його миттєвих значень, яке, залишаючись незмінним у часі, виділить за один і той же час в одному і тому ж опорі таку ж кількість теплоти, як і струм, що змінюється за синусоїдою.
З порівняння:
,
знайдемо –
,
тобто, діюче значення синусоїдного струму є одночасно його середньоквадратичним значенням.
Використавши, що
і що
,
знайдемо, що між максимальним миттєвим
(амплітудним) і діючим значенням напруги
та такими ж значенням ЕРС, існують такі
ж залежності:
,
.
Відношення амплітудного значення змінної електричної величини до діючого значення цієї ж величини називають коефіцієнтом амплітуди. При синусоїдному законі зміни струму (ЕРС, напруги) коефіцієнт амплітуди буде: kа = Im/I = 1,41.
Поняття середнє значення змінної електричної величини використовують при аналізі роботи перетворювачів, випрямлячів, вимірювальних приладів випрямляючої системи та у ряді інших випадків.
В загальному випадку, при відомому законі зміни миттєвих значень будь-якої змінної величини, наприклад струму i, середнє значення Iсp, цієї величини за проміжок часу t = t2 t1 визначають як середнє інтегральне і розраховують за формулою:
.
З цього рівняння випливає, що середнє значення синусоїдної величини за період буде дорівнювати нулю. Тому в електротехніці під середнім значенням синусоїдної величини, наприклад струму, розуміють середнє інтегральне значення його величини, але за половину періоду –

Між максимальним миттєвим (амплітудним) значеннями синусоїдних напруги й ЕРС та їх середніми значеннями є така залежність, відповідно:
,
.
Відношення амплітудного значення змінної електричної величини до середнього значення цієї величини називають коефіцієнтом форми кривої. При синусоїдному законі зміни величини (струму, ЕРС, напруги) коефіцієнт форми кривої, наприклад струму, буде: kф = Im/Iср = 1,11.
На практиці діючі і середні значення струму та напруги у колах змінного струму вимірюють електричними вимірювальними приладами – амперметром і вольтметром, відповідно. Ці прилади значно простіші за конструкцією і зручніші в експлуатації, ніж осцилографи. Амперметри та вольтметри, що призначені для вимірювання діючих значень, градуюють фактично за допомогою теплових приладів постійного струму, тому їх можна використовувати для вимірювань як в колах постійного, так і змінного струмів. Прилади, що призначені для вимірювання середніх значень електричних величин, використовують тільки в колах синусоїдного струму.
Застосування понять діюче і середнє значення електричної величини дало також можливість значно спростити розрахунки кіл змінного струму. Так, оскільки діюче і середнє значення електричної величини зв’язані з амплітудним (максимальним миттєвим) значенням цієї величини лінійними залежностями, то векторні діаграми зручніше будувати у діючих або середніх значеннях. Адже такі діаграми відрізняються від побудованих у амплітудних значеннях тільки лінійним масштабом.
