Тема 5. Ризик та ціна капіталу

Мета: оволодіти основами ціноутворення на фінансовому ринку, теоріями ризику та теорією ефективності фінансового ринку

Після опрацювання теми студент повинен:

1) знати: Значення теорії ефективного фінансового ринку, сутність і причини появи теорії ризику, теорію Шарпа, Марковіца, сутність моделі оцінки капітальних активів та її основні положення. Ризик систематичний та несистематичний.

2) вміти: розв’язувати задачи на визначення співвідношення між ризиком та дохідністю.

Література для підготовки до заняття:

1.Мертенс А. Инвестиции. Курс лекций по современной финансовой теории.- К.: Киевское инвестиционное агенство, 1997, стр. 169-175.

2. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, с.138-141.

3. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004, с.206-233, 509-540.

4.Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій.- К.:Либідь, 1993, стор.169-175.

5.Дегтярьова Н. В., Виходцев О.Г. Ефективний ринок цінних паперів// Ринок цінних паперів України. –2002. – №1-2.- С.12-18.

6. Дегтярьова Н. В. Значення гіпотези ефективного ринку // Ринок цінних паперів України. –2002. – №5-6. – С.21-25.

7. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006, с.224-241.

8. Петерс Э. Хаос и порядок на рынках капитала. Новый аналитический взгляд на циклы, цены и изменчивость рынка: Пер. с англ. - М.: Мир. 2000.- 333 с. ил.

9. Шарп У., Александер Г., Бєйли Дж. Инвестиции.-М.:ИНФРА-М.,1998, стр. 207-226.

Методичні вказівки:

На відміну від очікуваного прибутку за портфелем, ступінь ризику портфеля, як правило, не є середньою питомою величиною відхилень по окремих пакетах цінних паперів, що входять у портфель. Ступінь ризику портфеля буде менше. Можна об’єднати два види портфелів цінних паперів з досить високим ступенем ризику і сформувати практично 28ез ризикових портфель цінних паперів. Причиною того, що при об’єднанні двох ризикованих пакетів виходить 28ез ризикових портфель, є те, що зміни прибутку відбуваються у протилежних напрямках: коли прибуток по пакету цінних паперів 1 зменшується, по пакету цінних паперів 2 збільшується і – навпаки.

Тенденція двох перемінних одночасно змінюватися називається кореляцією. Ця тенденція виміряється коефіцієнтом кореляції.

Коефіцієнт кореляції – міра взаємозв’язку двох перемінних.

Якщо R= -1 – це ідеально негативна кореляція, коли прибутки по пакетах цінних паперів змінюються у протилежних напрямках;

R = 1 – ідеально позитивна кореляція – прибутки по пакетах цінних паперів змінюються синхронно.

Таким чином, при ідеально негативній кореляції пакетів цінних паперів будь-який ризик може бути диверсифікований. На практиці більшість пакетів мають позитивну кореляцію, однак вона рідко буває ідеальною. У середньому, коефіцієнт кореляції по прибутках двох довільно підібраних пакетів цінних паперів дорівнює 0,5-0,7. У таких випадках об’єднання пакетів у портфель знижує ступінь ризику портфеля, але не виключає його цілком.

Як правило, при збільшенні кількості пакетів, що складають портфель, ступінь ризику портфеля знижується. Чим менший коефіцієнт позитивної кореляції пакетів цінних паперів, що входять у портфель, тим нижчий ризик портфеля, що включає велику кількість пакетів цінних паперів. Іншими словами, чим більше диверсифікованість портфеля, тим нижче його ризик .

Ризик портфеля цінних паперів складається з двох частин: диверсифікованого ризику (несистематичного) і ринкового (систематичного) ризику.

Та частина ризику, що може бути знижена за допомогою правильної диверсифікації, називається диверсифікованим ризиком (несистематичним). Цей ризик є наслідком, як правило, невдалої політики окремих компаній, тобто обумовлений внутрішніми факторами діяльності. Завдяки тому, що ці фактори є абсолютно довільними, їхній вплив на портфель може бути знижений за рахунок диверсифікації – несприятливі для однієї компанії обставини будуть компенсуватися сприятливими для іншої. Приблизно половина величини ризику, характерного у середньому для окремих цінних паперів, може бути знижена, якщо вони включені у портфель зі значною диверсифікацією.

Але залишається інша частина ризику, яку знизити не можна – ця частина називається ринковим ризиком (систематичним). В основі ринкового ризику лежать фактори, що систематично негативно впливають на більшість компаній, це такі загальноекономічні явища, як спад виробництва, інфляція, високі відсоткові ставки. Внаслідок того, що більшість цінних паперів мають тенденцію попадати під негативний вплив цих факторів, ринковий ризик не може бути зменшений за допомогою диверсифікації.

Різні цінні папери неоднаково впливають на ризик портфеля, оскільки вони мають різний ступінь ризику, властивого їм.

Ризик, характерний для окремих цінних паперів – це ризик, що не може бути цілком знижений за рахунок диверсифікації, тобто ринковий ризик. Даний показник визначає ступінь ризику, що вносять окремі цінні папери в ризик портфеля, до якого вони входять.

Ринковий ризик цінних паперів може бути обмірюваний за допомогою ß-коефіцієнта. Цінними паперами із середнім ризиком вважаються ті, курс яких має тенденцію збільшуватися або зменшуватися синхронно з розвитком загального ринку. Ця тенденція виміряється індексами “S&P”, Доу Джонса, індексами Нью – Йоркської фондової біржі. Ці цінні папери мають ß=1. Тобто, якщо ціни на ринку збільшаться на 10%, курс цінних паперів також збільшиться на 10%.

При ß=0,5 мінливість цінних паперів у 2 рази менше мінливості ринку. Цінні папери з індексом ß=0,5 будуть тільки наполовину реагувати на ринкові зміни і портфель, що містить ці цінні папери, буде мати ступінь ризику в 2 рази менше, ніж портфель, що має цінні папери з ß=1.

При ß=2 мінливість цінних паперів у 2 рази вище мінливості ринку і портфель, що складається з цих цінних паперів, буде мати подвійний ступінь ризику порівняно із середнім ризиком. Вартість такого портфеля протягом короткого часу може збільшитися чи зменшитися в 2 рази.

Отже, якщо цінні папери з ß-коефіцієнтом більше 1 вносяться у портфель з ß=1, то останній показник і відповідно ступінь ризику портфеля збільшується і, навпаки. Таким чином, унаслідок того, що ß-коефіцієнт є мірою внеску окремих цінних паперів у ризик портфеля, теоретично він коректує ступінь ризику цінних паперів.

Таким чином, ß-коефіцієнт визначає, по-перше, вплив загальної ситуації на фондовому ринку на конкретний цінний папір – коли ß-коефіцієнт є позитивним, то ефективність цінних паперів буде аналогічна ефективності ринку і, навпаки; по-друге, цей коефіцієнт є мірою ризику інвестицій у конкретні цінні папери: якщо його значення більше 1 – ризик інвестицій вище, ніж середній на ринку, при значенні менше 1 – навпаки.

З оцінкою ризиків пов’язаний ще один аспект інвестиційного менеджменту. Здійснюючи ризиковані вкладення капіталу в цінні папери, кожний інвестор або фінансовий посередник бажає одержати додатковий доход поверх того рівня, який можуть принести 29ез ризикови інвестиції. Цей додатковий доход повинен збільшуватися пропорційно рівню ризику інвестування. Таким додатковим доходом є так звана “премія за ризик”. Ця премія повинна зростати пропорційно не загальному рівню ризику по інвестуванню, а тільки пропорційно ризику ринковому.

Загальний доход по інвестуванню в окремі цінні папери з урахуванням рівня його ринкового ризику розраховується за формулою

де А -рівень доходу по 30ез ризикових інвестиціях;

Д – середній рівень доходу на інвестиційному ринку;

ß– коефіцієнт, що характеризує рівень ринкового ризику окремих цінних паперів.

Наведена формула називається формулою “цінової моделі капітальних вкладень” і визначає взаємозв’язок рівня ризику і необхідної норми доходу.