МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

національна парламентська бібліотека УКРАЇНИ

В.М.Медведєва, Г.Г. Міщенко

інформаційний БІЗНЕС У СФЕРІ ОСВІТИ,

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА

Київ 2000

ББК 65.49(4 УКР)09

М. 42

УДК 002:338.2(477)

У посібнику розглядаються питання організації малого інформаційного бізнесу в інформаційних підрозділах традиційно некомерційних сфер, зокрема, таких як сфера освіти, культури і мистецтва.

Посібник підготовлений із врахуванням досвіду роботи, накопиченого в інформаційних і довідково-бібліографічних службах державних бібліотек з використанням публікацій з питань науково-інформаційної діяльності та організації малого бізнесу, і є спробою надати допомогу в організації інформаційного бізнесу інформаційних структур, діяльність яких фінансується базовою установою, закладом чи підприємством і раніше не розглядалася як продукт виробництва і комерції.

Автори: В.М.Медведєва, Г.Г.Міщенко

Науковий редактор Н.А.Кулик, канд. іст. наук, доцент

ISBN 966-7547-09-4

© Медведєва В.М., Міщенко Г.Г. © Київський національний університет культури і мистецтв,  2000 р. © Національна парламентська бібліотека України, 2000 р.

З М І С Т

Зразок плану роботи інформаційного відділу на базі бібліотеки 85

В с т у п

Починаючи з 60-х років ХХ ст. з розробкою і поширенням комп'ютерних технологій у всьому прогресивному світі почалося інтенсивне використання інформаційних ресурсів, що привело до створення передумов для розвитку і успішного функціонування ринкових відношень у сфері інформації.

Інформація перетворилася на товар, ціна якого досить велика через використання в інформаційній сфері новітніх технологій. Інформаційні і комунікаційні послуги на сьогодні є найважливішими складовими всієї сфери послуг. Їхнє виробництво стало основним індикатором рівня соціального, економічного, політичного, духовного і культурного потенціалу суспільства.

Існуючі номенклатури інформаційних послуг наводять опис близько сотні різних їх видів за 9 напрямами: аналітичний; патентно-лицензійний; перекладацький; інформаційне і бібліотечно-бібліографічне обслуговування; обмін науково-технічними досягненнями, передовим досвідом і інноваціями; науково-технічна пропаганда і реклама; редакційно-видавнича діяльність; методична робота; інші послуги. Останнім часом до інформаційних послуг приєдналися також послуги з комп'ютерної обробки даних; професійні послуги, пов'язані з обслуговуванням ПК і EОМ; послуги і інформації, які надаються через комаютерні мережі.

Весь цей спектр послуг в тій чи іншій мірі присутній у діяльності закладів освіти, культури та мистецтва, таких як: інформаційні відділи вузів, бібліотеки всіх систем і відомств, музеї тощо.

Нові економічні відносини змушують підприємства установи і організації некомерційних галузей розширювати границі самофінансування, а поява конкуруючих установ, які генерують бази даних, забезпечують доступ користувачів до масивів інформації, здійснюють її підготовку і збут, а також різного роду служб, що спеціалізуються на поставках різноманітної інформації, інтерактивних служб, які виконують функції телекомунікаційного шлюзу до різних інформаційно-пошукових систем, вимагають від них перегляду своєї діяльності в бік комерціалізації і пошуку своєї ніші в ринковому процесі.

Підвідомчі інформаційні центри і служби, довідково-бібліографічні відділи через нестачу фінансування поставлені перед необхідністю або згорнути свою діяльність, або шукати шляхи для продажу своєї інформаційної продукції, тобто вступити в бізнесові взаємини зі споживачами. Не знаючи основ маркетингу ціноутворення, багато інформаційних підрозділів галузі культури, мистецтва і освіти зупинилися на роздоріжжі, виключивши з обігу найбільш трудоємкі і фінансово витратні послуги і продукцію, законсервувавши свої Інформаційні ресурси "до кращих часів". Ці "кращі часи" можуть настати лише за умови, коли ці підрозділи будуть вважати себе не додатком управлінського процесу, а бізнесовим, діловим партнером галузевих управлінських структур і споживацької аудиторії, будуть шукати і знаходити споживачів своєї інформаційної продуктів і послуг. Така позиція допоможе вдосконалити свою матеріально-виробничу базу, залучати до цієї роботи науковців, гідно оплачувати працю працівників. Це відразу ж відіб'ється на якості, а відтак і на товарній цінності продукції.

Особливо це стосується бібліотек, споконвічною функцією яких є інформаційна. Підвищення ролі бібліотек і їхніх довідково-інформаційних служб у процесі інформатизації суспільства є закономірно необхідною. Маючи величезні Інформаційні ресурси у вигляді різних фондів, каталогів та картотек і по суті являючись банками знань, маючи кваліфікованих спеціалістів, які вміють створювати інформаційні банки і бази, можуть зібрати цілісну інформації з фрагментів і створити нову, організувавши її так, щоб споживачу було зручно з нею працювати, бібліотеки просто покликані очолити інформаційний бізнес для широких верств населення і спеціалістів різних галузей і сфер діяльності. На заваді цьому стає лише їхня некомпетентність у питаннях організації і ведення малого бізнесу, маркетингу інформаційної продукції і відсутність вміння виживати в умовах жорсткої конкуренції. Для зміни ситуації потрібно зовсім небагато – переглянути традиційну роль бібліотеки як некомерційної установи і шукати шляхи просування її інформаційних продуктів та послуг до тих, хто їх конче потребує і згоден за них платити.

Автори даного посібника роблять спробу дати працівникам підвідомчих інформаційних служб з невеликою кількістю співробітників ряд рекомендацій і базові знання з питань організації малого інформаційного бізнесу, які б допомогли їм при наявних матеріальних ресурсах і досвіді довідково-інформаційної роботи створити прибутковий, конкурентноспроможний інформаційний бізнес і отримати з нього хороше джерело фінансування. Вони доводять, що при хорошому знанні основ науково-інформаційної діяльності і організації малого бізнесу та достатній наполегливості існують всі передумови для того, щоб інформаційна діяльність не була збитковою і "баластною" для базового підрозділу і переконані, що навіть один-єдиний інформаційний працівник, який уособлює собою всю інформаційну службу, може зробити дуже багато при умові правильного вибору пріоритетів, постановки досяжних завдань, правильній організації праці і розумному розподілі робочого часу.

Для цього в посібнику подається не тільки певний обсяг потрібних для організації елементарного бізнесу знань, а й практичний рекомендаційний матеріал.

Види і асортимент інформаційної продукції

Підвищення ролі і значення інформації в суспільному житті викликало необхідність виділення інформаційної діяльності в самостійну область. Якщо робоча сила, засоби виробництва і предмети праці – основні елементи в умовах виробництва, то інформація – це важливий ресурс економіки, товар, який є результатом всієї людської діяльності, елемент і основа процесу управління та прийняття рішень.

В змістовому значенні інформація – це знання. Але не всі знання і не при будь-яких умовах стають інформацією. Інформацією можуть стати лише нові знання, що мають елемент несподіваності, при чому ті з них, котрі можуть бути корисними в контексті поставленої цілі. Образно кажучи, інформація – це знання, перероблені так, щоб зробити можливим їхнє перетворення в "силу".

Отже інформація і інформаційна діяльність це закінчений процес отримання, переробки і передачі знань, який починається з надходження до комунікатора (інформаційного органу) первинних відомостей і закінчується настройкою кожного елемента системи створення інформації на досягнення цілі і перетворенням об'єкта в нове цільове утворення з врахуванням вимог комуніканта (споживача). Ефективність інформаційної діяльності визначається інтелектуальним змістом довідково-інформаційних фондів на будь-яких носіях і кваліфікаційним рівнем фахівців.

Інформаційна індустрія або "індустрія знань", за визначенням Ф.Махлупа (США), включає п'ять видів інформаційної діяльності:

наукові дослідження і розробки;

освіта;

засоби масового спілкування;

інформаційні машини;

інформаційні послуги.

Американські вчені ввели і таке поняття, як первинний і вторинний інформаційний сектор.

Первинний інформаційний сектор – це сектор, який виробляє продукцію і послуги, пов'язані з обробкою, розподілом і передачею інформації (видавництва, розробники програмного забезпечення і т. ін.).

Вторинний інформаційний сектор – це вся інформаційна діяльність (збір, зберігання, розподіл і споживання інформації), яка має місце при виробництві інформаційних продуктів і послуг (бібліотеки, довідкові і інформаційні служби та ін.).

Основними видами інформаційної діяльності як прояву суто інформаційних технологій є:

1. Наукова діяльність і проектні розробки;

2. Редакційно-видавнича діяльність;

3. Кредитно-фінансова діяльність;

4. Народна освіта;

5. Розповсюдження інформації і зв'язок;

6. Засоби масового спілкування (книги, музика, картини тощо);

7. Управлінська діяльність.

До видів інформаційної діяльності включаються також виробники інформаційної техніки і матеріальних носіїв інформації, а також обслуговування інформаційних технологій. Ця діяльність визначається терміном "інформатика", який вбирає в себе формування, зберігання, передачу, використання інформаційних ресурсів на основі комп'ютерних технологій і їх соціальної корисності.

За своєю специфікою науково-інформаційна діяльність (надалі – НІД) типу бібліотечної включає 2, 4, 5 і 6 види інформаційної діяльності і представляє вторинний інформаційний сектор. Вона підпорядкована наданню різноманітних (освітніх, дозвільних, комунікаційних і т. ін.) матеріалізованих і нематеріалізованих продуктів і послуг.

У довідниках, енциклопедіях та інших джерелах "послуга" визначається як дія, що приносить користь іншому, або як робота, яка виконується для задоволення чиїхось потреб, тобто – певна доцільна діяльність, яка існує у формі корисного ефекту праці – товару, продукту. Таким чином, підкреслюється, що основою послуги повинно бути задоволення потреб через корисний ефект праці, а, як відомо, корисний ефект праці є умовою будь-якої виробничої діяльності.

Підготовка і реалізація інформаційної послуги, як і будь-якої продукції, складається з певних етапів технологічного процесу, які характеризуються виконанням цілої низки операцій, що приводять до отримання проміжного і кінцевого результату – продукції та її реалізації (див. Схему на с. 8).

Ця схема дозволяє сформулювати визначення інформаційної діяльності як роботи інформаційного органу по здійсненню певного технологічного науково-інформаційного процесу, спрямованої на виготовлення інформаційної продукції (продуктів і послуг) і доведення отриманого кінцевого результату до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб чи запитів. Проміжний результат інформаційної діяльності, як і