- •Тема 2.
- •2.1. Виникнення та становлення фінансової науки
- •Доходи держави учений поділяє на:
- •Одночасно з теоріями неокейнсіанців у повоєнні роки пожвавилися неокласичні теорії, які пропагували ідеї вільного підприємництва при обмеженому державному регулюванні.
- •Наступний період розвитку фінансової науки (1931-1956 рр.) характеризується становленням єдиної думки про предмет фінансів.
Наступний період розвитку фінансової науки (1931-1956 рр.) характеризується становленням єдиної думки про предмет фінансів.
Класиком цього періоду вважається
Василь Петрович Дяченко (1902-1971), який першим дав цілісне марксистське визначення фінансів: це система відносин, на основі яких через плановий розподіл доходів і заощаджень забезпечується створення та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави відповідно до її цілей та завдань.
В. Дяченко є автором перших офіційних підручників «Фінанси СРСР» (1933) і «Фінанси та кредит СРСР» (1940).
Прикладні питання фінансової науки досліджувалися за напрямами історії розвитку фінансових категорій: Плотніков досліджував історію бюджету,
Звєрєв та Вознесенський — розвиток фінансів у період Великої Вітчизняної війни.
У 1950-х — на початку 1970-х років з'явилися чисельні праці у сфері фінансової науки, зокрема, «Фінанси соціалізму» (1965 р.) Александрова (1899-1978), «Очерки теорії радянських фінансів» Бірмана , «Дискусійні питання теорії фінансів» (1969 р.) Е. О. Вознесенського, «Соціалістичні фінанси» (1974 р.) Точильникова.
В цей же період видається ряд підручників з дисциплін «Фінанси СРСР» та «Фінанси і кредит СРСР», серед яких особливої уваги заслуговує підручник «Фінанси СРСР» (1977 р.) за редакцією М. К. Шерменєва.
Проблеми бюджетної сфери досліджувалися в аспектах формування доходів і витрат, а також організації місцевих бюджетів. Питання державного бюджету досліджували Я. Ліберман, В. Родіонова, Л. Павлова.
Вивчення особливостей страхування перебувало під впливом державної монополії на страхову справу і здійснювалося Е. Коломіним, ./І. Мотшевим, Л. Рейтманом.
Особлива увага приділялася аналізу та критиці фінансових відносин зарубіжних країн: розвиток фінансів капіталізму досліджували В. Болдирєв, Л. Дробозіна, Л. Павлова, Л. Окунева та ін.
Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку в умовах Російської імперії.
Історичні джерела свідчать, що лише починаючи з другої половини XIX ст. з'являються наукові роботи, присвячені проблемам фінансової науки.
До українських вчених-фінансистів належав професор Київського університету святого Володимира (тепер Київський Національний університет імені Тараса Шевченка) Микола Бунге (1823-1895).
Він більше відомий як державний діяч, який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії. Водночас у нього є декілька невеликих, але оригінальних праць з питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів.
Питанням фінансів І. Я. Франко присвятив понад 40 праць і займався питаннями аналізу фінансової політики Австро-Угорської імперії, діяльності фінансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств.
У 1883 році І. Я. Франко публікує роботу під назвою «Сила податкова Галичини», в якій досліджує наявну податкову систему імперії та вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду. Причину цього він вбачає в надмірних непрямих податках. Вчений регулярно здійснював критичні огляди проектів та звітів державного бюджету.
І. Я. Франко займався питаннями розвитку банківської системи в Галичині.
До визначних українських економістів-фінансистів належить також Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919),
У своїх наукових твердженнях він дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів з державним господарством, а тому фінансова наука, на його думку, повинна досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.
Розвиток фінансової думки у незалежній Україні характеризується появою нових академічних досліджень,. Значний доробок у вітчизняній фінансовій науці належить О. Д. Василику. В. М. Опаріну, С. І. Юрію, В. М. Федосову, В. М. Суторміній, О. Р. Романенко, А. М. Поддєрьогіну, Г. Г. Кірейце ву, В. І. Оспіщеву, І. О. Бланку та ін.